Чому в Україні так мало успішних і великих fintech-проектів
Чотири шаблонні відповіді щодо стану fintech-ринку

За останні вісім років у fintech Марина Квашніна, керуючий партнер Edenlab, вже виробила шаблонні відповіді на запитання знайомих банкірів, інвесторів та представників медіа, пов'язані з їхнім бажанням зрозуміти, чому ж так мало в Україні успішних і великих (а успішних великих – тим паче) кейсів реалізації цих самих fintech-проектів.
Людей, потенційно здатних щось значуще тут зробити, багато, і пережита банківська криза тільки додала до них ще більшу кількість колишніх банкірів. Обставини й поточний статус-кво на ринку також цьому сприяють. Це величезний попит на подібного роду рішення з боку не стільки банків як клієнтів, скільки інвесторів усіх типів; умовність поточних фізичних кордонів і наша загальнокраїнна ІТ-спеціалізація. Однак українських PayPal (сегмент платежі та переведення), Lending Club, Klarna (кредитний напрямок), Tandem, Revolut і Monzo (digital banking) та інших рішень поки немає.
Отже, в колонці для Mind експерт представляє на вибір ті самі шаблонні відповіді. Без претензії на нові відкриття, проте систематизовано і готово до використання під час розгляду наступного питання – про стан ринку fintech в Україні.
Визначення обсягу ринку. Фінансовий ринок та фінансові продуктові компанії (у даному випадку взагалі мова не про унікальність їх пропозиції) як його представники не знаходяться у вакуумі, а обслуговують, взаємодіють і паразитують (закреслено) на представниках інших ринкових сегментів і шарів. Ритейл, логістика, малий бізнес, фермери і мами, які замовляють товари з-за кордону своїм дітям і трохи на продаж, – всі вони споживають платежі, перекази, мають потребу в кредитах, аналітиці щодо своєї діяльності та зручних інтерфейсах взаємодії.
Тому розмір має значення: обсяг «традиційного» ринку і окремих його сегментів, обсяг бізнес-операцій, зрілість і здоров'я основних бізнес-моделей, що дозволяють будувати взаємовигідне співробітництво з фінансовими партнерами, довіра до валюти та інституцій, що дозволяє інвестувати в розвиток технологічних сервісів та продуктів, і багато інших чинників нефінансових ринків задають умови й обмеження для фінансових продуктових компаній.
Невеликі обсяги локального українського ринку не дають сформуватися великим локальним fintech-компаніям: обсяг e-commerce і онлайн-платежів фізичних осіб формує й визначає межі для ринку платіжних провайдерів і кредитних компаній, розмір маржі конкретного бізнесу – обмежує тарифи, а загальний обсяг бізнесу – готовність інвестувати в розвиток технологічної складової, у тому числі й fintech.
Під прицілом – банківський сектор. Fintech традиційно цілиться у банківський сектор, намагаючись реалізувати краще те, що не реалізовано або не зовсім добре реалізовано там: проводячи платежі швидше або дешевше, видаючи кредити миттєво або тим, у кого немає шансів їх отримати в банку.
В Україні ми всі розпещені технологічним рівнем розвитку банківського сервісу, а отримуємо його дешево або взагалі безкоштовно (багато тих, хто має щастя вести бізнес за межами України, мають і нещастя в цьому переконатися). Висновок: ніш для значного поліпшення драматично мало, і за ці поліпшення вимогливий клієнт зазвичай не готовий платити.
Перетворити ідею на продукт. Взагалі продуктових компаній небагато. І це не тільки питання сегмента fintech. Це про здатність перетворювати ідеї на продукти, і головне – на клієнтів. Важливо створити не стільки wow-продукт, скільки продукт, який буде затребуваний ринком, і при цьому з правильною здоровою бізнес-моделлю.
Очевидно, що креативність та інженерна складова в цілому добре розвинені в достатньої кількості українських tech-підприємців. А над іншим треба працювати, і можливостей для цього у нас все більше й більше. Тут же, правда, згадаємо і про перепони, зокрема й про історії з силовиками, що точно не сприяє розвитку підприємництва на нашій конкретно взятій території, але це вже інша історія.
Сама-сама: час стартапів. До недавнього часу можна було скаржитися на відсутність екосистеми, що сприяє розвитку стартапів, допомоги держави і регулятора, на обмежений доступ до капіталу, знань тощо. Не те щоб всі ці перепони разом раптово зникли, але майже з кожного пункту відбулися, і відбуваються прямо зараз, позитивні зміни. На хороші рішення є стійкий попит з боку всіх типів інвесторів, а з боку численних акселеративних та інкубаційних програм – просто полювання. Є ще куди поліпшуватися, але є й відчуття, що зараз ринок підприємців, тобто вибирають вони (якщо ідея, звичайно, жива).
Ще кілька років тому fintech України викликав зневіру: суперзірки, як «Приват», і порожнеча. Зараз, просто на наших очах, ми перейшли від порожнечі в хаос: всі почали говорити про fintech, розбиратися в fintech (або говорити, що розбираються в fintech). Кількість заходів близько fintech-індустрії останнім часом в Україні, з одного боку, демонструє великий інтерес до теми, з іншого – дає надію, що скоро ми перейдемо до наступного етапу і нарешті побачимо зростання якісних конкурентних на глобальних ринках проектів і продуктів.
Детальніше про це поговоримо на UNIT Fintech Forum 19 квітня.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.