Навіщо бізнесмену «прокачувати» свій емоційний інтелект

Емоційний інтелект (emotional intelligence, EI) – ключове поняття в бізнес-середовищі останніх років. На відміну від традиційного інтелекту, емоційний не так легко виміряти шаблонними тестами. Але наскільки у підприємця розвинений EQ, помітно за його рішеннями і образом мислення. Яна Ібрагімова, засновник та CEO бізнес-школи CAPS, на власному прикладі пояснює, чому це важливо, та якими шляхами можна здобувати відповідні знання.

Розповім одну історію. Коли мені було років шістнадцять, моя бабуся, яка живе в Ізраїлі і все життя пропрацювала бібліотекаркою, серйозно зайнялася моїм інтелектуальним розвитком. Вона дзвонила мені по середах і п'ятницях поговорити про високі матерії: «синтетичні судження» Канта, «таємне християнство» Сенеки, словник термінів Спінози. Проте моє юне прагнення поділити світ на раціональні системи анітрохи не допомагало розвитку філософської думки.

В одну з п'ятниць я перетаскувала меблі, коли зателефонувала бабуся:

– Привіт, Януль.

– Привіт, бабусю.

– Що ти робиш?

– Намагаюся розібратися з матеріалізмом Маркса.

– У мене глибокі розбіжності з Марксом, він вважав, що життя це боротьба, а я вважаю, що спокій. А його «суспільне буття, яке визначає свідомість», пам'ятаєш? Що ти думаєш з цього приводу?

– Я не пам'ятаю. Не можу поки сказати, що я думаю з цього приводу, – кажу я, судорожно записуючи невідому думку в «премудрий блокнот».

– У тебе дуже погана пам'ять. Пам'ять – це ерудиція. Потрібно знати і пам'ятати все.

– Але мені здалося, ти вчиш мене не знати, а мислити, відчувати і усвідомлювати.

Зависло довге аналітичне мовчання.

– Молодець. Думаю, ти вже всьому навчилася з того, що я могла тобі передати.

Відтоді бабуся дзвонила мені ще тисячі разів, але більше ніколи не філософствувала.

Далі всі ментори в моєму житті, від батьків до вчителів, прищеплювали культуру все знати і пам'ятати. Але ніколи і ніхто не розмовляв зі мною про здатність мислити, відчувати і усвідомлювати. Доти, поки в моєму житті не з'явився Деніел Гоулман.

Психолог і науковий журналіст The New York Times видав бестселер з нехитрою назвою «Емоційний інтелект». На щастя, ще до прочитання його книги я щосили користувалася своїм EQ, що зростав на філософських коренях, і треба сказати, досягала успіху в своїй підприємницькій діяльності здебільшого завдяки саме йому.

У книзі Гоулман розповідає, які ключові навички потрібні для EQ. Ось вони:

• Здатність керувати емоціями дозволяє швидко оговтатися після невдач або поразок.

• Самосвідомість дозволяє відсіяти зайві сумніви і полегшить прийняття важливих рішень.

• Емпатія допомагає розпізнавати емоції інших людей і відповідно на них реагувати.

• Самомотивация. Для успіху стане в нагоді здатність відстрочити миттєве задоволення на користь довгострокового прогресу.

• Підтримка стосунків. Ключовий навик для лідера – вміння фіксувати і зміцнювати міжособистісне спілкування.

Книга Гоулмана справила ефект бомби, що розірвалася. Емоційний інтелект стали сприймати всерйоз – а рядові спостерігачі та журналісти кинулися шукати вказівки на EQ у діях найбільших підприємців або навіть історичних особистостей.

Філософську кореневу систему EQ виявили не лише ми з бабусею, а й журнал з підприємництва Inc. До списку цитат, що описують емоційний інтелект, він відніс слова Сократа («Щастя залежить від нас самих») і Оскара Уайльда («Я не бажаю бути рабом своїх переживань. Я хочу ними насолодитися, витягти з них все, що можна»).

Але є і більш сучасні приклади, що ілюструють EQ. Один з головних фігурантів – Джефф Безос. Найбагатша людина на планеті, чий статок за підсумками жовтня перевищує $148 млрд, активно користується прийомами з арсеналу емоційного інтелекту. Свого листа до співробітників, приуроченого до підняття мінімальної оплати праці до $15 за годину, Безос почав зі слів: «Ми прислухалися до наших критиків». Він не боїться реагувати на критичні зауваження і демонструє це перед підлеглими. Тут знову повертаючись до Гоулмана, нагадаю, як він говорив, що чим складніша система, тим важливіша гнучкість у ній.

Саме таки чином, коли у 2015 році газета The New York Times опублікувала віральну історію про жорстку корпоративну культуру Amazon, мільярдер не проігнорував ситуацію – він теж розіслав співробітникам листа, пропонуючи «уважно прочитати» матеріал. Потім Безос закликав рапортувати про неналежні випадки і, зокрема, писати йому на особисту пошту.

Чи означає це, що здатність до емпатії та високий рівень EQ допоможе стати мільйонером (або навіть мільярдером)? Однозначної відповіді не існує, але передумови до цього є. І мова не тільки про слова Уоррена Баффетта: «Якщо не вмієш контролювати свої емоції, не зможеш контролювати і гроші». Гоулман писав, що внутрішньоособистісний інтелект – це здатність створювати точну, відповідну дійсності модель самого себе і користуватися цією моделлю, щоб реалізуватися в житті.

Про вплив EІ говорять і вчені. Група дослідників під керівництвом американського економіста і лауреата Нобелівської премії Джона Хекмана вивчила вплив різних видів інтелекту на успіх.

Незважаючи на впевненість, що рівень IQ визначає 25–50% від шансу на визнання і багатство, результати опитувань Хекмана показали, що внесок традиційного інтелекту – близько 1–2%. Можна бути дуже розумним, але не багатим.

Особистість людини та її вміння зберігати контроль над ситуацією набагато важливіші.

Здатність об'єднати розум, логіку і емоції в єдину систему, що усвідомлює саму себе, можна вважати формулою успіху.

За даними компанії TalentSmart, провайдера комплексних EQ-тестів, саме емоційний інтелект – найсильніший предиктор успішної праці. Його впливу приписують 58% досягнень на всіх посадах і рівнях зайнятості.

Цьому вторять результати дослідження, проведеного Тревісом Бредберрі, співавтором книги «Емоційний інтелект 2.0». За його спостереженнями, 90% кращих співробітників у компаніях мають високий показник EQ. Серед найменш продуктивних працівників високий EQ зафіксували лише у 20% респондентів.

У своїй книзі Тревіс наводить понад 50 способів тренування емоційного інтелекту для кожної групи навичок EQ, про які ми говорили на початку.

Вибрала три з них:

1. Не давайте поганому настрою себе обдурити. Ви повинні постійно усвідомлювати, в якому настрої перебуваєте. Важливо не тільки роздумувати над тим, які події привели вас до нинішнього настрою. Іноді самі ці роздуми (якщо не сильно зациклюватися на них) можуть виявитися достатньою підставою для того, щоб поганий настрій минув сам собою.

2. Приймайте зміни. Будь-які зміни в житті можуть вибити нас з колії. Щоб цього не сталося, записуйте, які зміни можуть відбутися з вами найближчим часом.

3. Зрозумійте, як ви поводитеся в умовах стресу. Ваше самосприйняття під час стресу і напруги має служити третім вухом, що уважно слухає голос вашого тіла або його крики про допомогу. Коли ви «натискаєте» занадто сильно, ваше тіло готове сказати вам багато про що. Витратьте час на те, щоб почути ці сигнали і перезарядити свої емоційні батареї.

Про розкопки і знахідки в емоційному інтелекті я могла б написати ще не одну колонку. Але абсолютно точно можна сказати, що однією формальною логікою в прийнятті рішень не відбутися. І особистісним, і професійним рішенням потрібні обидва наші розуми – і той, що думає, і той, що відчуває.

Як бачите, є безліч способів розвивати емоційний інтелект – від прабатьків філософської думки і єврейської бабусі до зводу правил Гоулмана. Важливим є той факт, що вдосконалювати цю навичку абсолютно необхідно, а інакше ми перетворимося на рабів тілесних потреб.