ПнВК у 2019 році: чому це можливо

Напередодні прийняття держбюджету-2019 комітет Верховної Ради з питань податкової та митної політики прийняв рішення відкласти розгляд законопроекту №8557 про запровадження податку на виведений капітал. Тоді це рішення було прийнято під тиском МВФ: фонд наполягав на неприпустимості скорочення надходжень від податку на прибуток без відповідних компенсаторів.

Однак прихильники податку продовжують переконувати своїх опонентів у необхідності його введення і пропонують компромісні варіанти, що можуть бути сприйняті фондом. Наприклад, відтермінування на два роки введення ПнВК для 1000 найбільших платників податку на прибуток.

Автори законопроекту про податок на виведений капітал Олександр Шемяткін і Тетяна Шевцова у колонці для Mind пояснюють, яким може бути компроміс для введення ПнВК вже цього року.

Що передбачає законодавство про ПнВК та різні його варіації? Податок на виведений капітал (ПнВК) розглядався авторами як комплексна реформа, спрямована, зокрема, на скорочення відсотка ВВП, що перерозподіляється через держбюджет. Адже зменшення надходжень від податку на прибуток має бути збалансовано скороченням витрат бюджету. При цьому залишені бізнесу ресурси покликані стимулювати ефективніше витрачання коштів, ніж це робить держава.

На жаль, захопленість комплексністю реформи і очікування від влади виконання обіцянок не дозволили вчасно побачити, як реформу «злили». І головний «злив» стався якраз у сфері скорочення витрат. МВФ обґрунтовував свою відмову підтримати ПнВК саме неприйняттям Україною заходів зі скорочення витрат. А три сприятливих роки для скорочення витрат, замість введення ПнВК і реальних реформ у економіці, були використані на фінансування коаліційної «дружби». 2019 рік з його колосальними виплатами за боргами міжнародним кредиторам не дає можливості скоротити витрати бюджету для введення ПнВК, левова частка якого піде на погашення позик.

Пропозиція збільшити надходження за рахунок низки реформ зіткнулася з відсутністю політичної волі на такі реформи. Йдеться про нелегальний ринок алкоголю і гральний бізнес, про неналежне оподаткування лотерейного бізнесу та інших сфер, що довгі роки генерують «тіньовий кеш». У результаті Мінфін запропонував ввести ПнВК для компаній з річним доходом до 200 млн грн, скасувати третю групу єдиного податку та встановити обмеження на операції між платниками податку на прибуток і платниками ПнВК.

Такий варіант обґрунтовано був розкритикований як авторами законопроекту про податок на виведений капітал і бізнес-асоціаціями, так і народними депутатами. Крім того, Мінфін, який, по суті, створював текст меморандуму з МВФ, вписав у цей меморандум зобов'язання України не змінювати податок на прибуток протягом дії програми кредитування.

На звернення восьми бізнес-асоціацій ввести ПнВК з авансовим платежем ані влада, ані МВФ відповіді не дали. Деякі асоціації навіть стали вести переговори з кандидатами в президенти про включення економічних вимог бізнесу, зокрема ПнВК, до передвиборчої програми.

Чи варто ставити хрест на ПнВК при чинній владі? Попри всі претензії все ж таки саме ця влада посприяла появі законопроекту №8557. І говорити, що це був виключно піар без бажання прийняти цей документ, напевно, неправильно. Єдності щодо ПнВК у влади не було, це факт. Вплив на процес з боку бенефіціарів сьогоднішніх оптимізаційних можливостей – теж факт. Але шанс завжди залишається шансом. І навіть чинна влада все ще має можливість прийняти ПнВК, незважаючи на домовленості з МВФ. 

У меморандумі буквально прописано дві умови. Перша: не здійснювати дії, спрямовані на зниження надходжень до бюджету. Друга: не змінювати податок на прибуток протягом дії меморандуму. За таких умов пропозиція заступника голови Державної фіскальної служби Євгена Бамбізова, що спочатку була озвучена на зустрічі з СУП, а пізніше – в інтерв'ю одному з вітчизняних видань, заслуговує на увагу і є реальною можливістю запуску ПнВК у 2019 році.

Суть у наступному: ввести податок для всіх, крім 1000 прибуткових компаній офісу великих платників податків ДФС, які є основними платниками податку на прибуток. Ця пропозиція істотно відрізняється від ідеї Мінфіну про часткове введення ПнВК.

По-перше, передбачається, що на податку на прибуток залишаться лише прибуткові компанії. З цього випливає, що між платниками податку на прибуток і платниками ПнВК не треба буде створювати ніяких бар'єрів, які намагався нав'язати Мінфін, побоюючись використання збиткових компаній для виведення коштів з України.

По-друге, на ПнВК перейдуть компанії з доходом, що перевищує навіть не 200 млн грн, а й мільярд. А це серйозна відмінність з точки зору ефекту для економіки і адміністрування.

По-третє, цей сценарій не передбачає скасування третьої групи єдиного податку для юридичних осіб, що було непереборною перешкодою для ПнВК.

Отже пропозиція Бамбізова – допустимий компроміс часткового переходу на ПнВК. І в умовах меморандуму з МВФ, а також за відсутності політичної волі на скорочення витрат держбюджету і з огляду на об'єктивну ситуацію з виплатами кредитів, концепція «1000 платників» дозволяє запустити ПнВК в році, що наступив. Причому умови меморандуму з МВФ, як і раніше, дотримуються. Податок на прибуток залишається, як він є, а скорочення кількості платників податку на прибуток не є порушенням меморандуму.

Оскільки 1000 компаній платять у бюджет 80% податку на прибуток, то у 2019 році вони заплатять 84 млрд грн (105 млрд х 80%). Решту – 21 млрд – заплатять збиткові компанії, а також середній і малий бізнес, які перейдуть на ПнВК. Раніше розрахунки теж давали 21–23 млрд грн надходжень від ПнВК у перший рік, де основними платниками ставали саме збиткові компанії. Таким чином, це буде бездефіцитний варіант ПнВК, що знову-таки дозволить не порушувати умови меморандуму з МВФ.

Як це може бути реалізовано процедурно? Передусім законопроект №8557 має бути відкликаний президентом із парламенту. Це слід зробити навіть у тому випадку, якщо чинна влада не збирається приймати ПнВК. Згаданий законопроект поза політикою, і варто хоча б все повернути до початкового стану, аби ПнВК так і залишився непофарбованим жодною політичною силою. А в потрібний момент налаштовані на реальні реформи депутати оперативно подадуть його до Верховної Ради і забезпечать прийняття без зайвої метушні. Відкликання законопроекту вигідне чинній владі і як «зачистка» пам'ятників безсилля у сфері економічних реформ.

Після відкликання подається новий законопроект, що передбачає наступне: податок на прибуток не застосовується для платників ПнВК; платниками ПнВК стають усі платники податку на прибуток, крім 1000 найприбутковіших компаній; Податковий кодекс доповнюється розділом про податок на виведений капітал, який набирає чинності з 1 січня 2019 року.

У зв'язку з таким пізнім прийняттям законопроекту перший податковий період має дорівнювати півріччю, з поданням звітності в серпні 2019 року, що забезпечить безболісний перехід на цей податок. Решта ж 1000 компаній почнуть платити ПнВК з 2021 року. Тобто після закінчення діючої програми з МВФ.

Українська історія насичена прикладами прийняття податкових законів після початку податкового періоду, на який їх поширили. Тобто в цьому питанні прецеденти є. Але головне, йдеться про поліпшення умов для багатьох платників, а тому обурень не буде. Якщо не брати до уваги збиткові компанії та платників четвертої групи єдиного податку, яким ПнВК закриває існуючі оптимізаційні можливості.

Отже, якщо влада реально хоче ПнВК, вона може його прийняти і запустити зараз, у 2019 році. І нарікати на МВФ уже не вийде. Такий варіант запуску забирає й без того надумані аргументи у «липових» захисників бюджету, які кричали, що ПнВК – для олігархів і 1000 компаній, що платять податок на прибуток. Крім того, введення ПнВК якнайкраще відповідає й імплементації змінених норм закону «Про бухгалтерський облік», згідно з якими чимало компаній змушені перейти з 2019 року на МСФЗ.

Перехід пов'язаний з трансформацією звітності з національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку на МСФЗ. А трансформаційні різниці, що виникають під час переходу, і подальший облік за МСФЗ призводять у різних операціях до економічно невиправданих податкових втрат – як для бюджету, так і для платників залежно від суті операцій. І іншої альтернативи безболісної міграції на МСФЗ, окрім як ПнВК, не існує.

Це вже підштовхує бізнес до перегляду свого ставлення до ПнВК як до універсального способу вирішення питань, що виникають під час використання МСФЗ. Якщо до цього додати майбутню економічну кризу, яку компанії в умовах ПнВК переживуть краще, а також дії Польщі з поширення вільної економічної зони на всю територію цієї країни, то у влади, якщо вона переймається економічним майбутнім України, не лишається вибору.

Автори вважають, що ПнВК має бути прийнятий негайно.