Доля «Укрнафти»: як група «Приват» відмовилася від малого і отримала все

Доля «Укрнафти»: як група «Приват» відмовилася від малого і отримала все

Про знову втрачений шанс посилити держконтроль за найбільшою нафтовидобувною компанією країни

Цей матеріал також доступний російською
Доля «Укрнафти»: як група «Приват» відмовилася від малого і отримала все
Фото: УНІАН

Минулого тижня виконавчий директор «Нафтогазу України» і глава наглядової ради «Укрнафти» Юрій Вітренко заявив у інтерв'ю «Економічній правді», що не бачить домінування групи «Приват» в «Укрнафті». Також він повідомив, що ще навесні підписав зміни до акціонерної угоди, запропонувавши включити до наглядової ради шестеро незалежних членів у обмін на відмову міноритарних акціонерів від права пропонувати свого голову правління.

Як насправді йдуть справи в нафтовидобувній компанії і що може означати зміна акціонерної угоди, пояснив Mind директор «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн.

Для того щоб зрозуміти, під чиїм контролем знаходиться «Укрнафта», простежимо рух вироблених нею енергоресурсів і деякі аспекти діяльності.

Нафта

100% йде на НПЗ «Укртатнафта», що належить «Привату».

З одного боку, йти їй більше немає куди, експорт заборонений, а іншого заводу немає. Але, з іншого, менеджмент «Укрнафти» не приховує, що нафта переробляється на певних давальницьких умовах.

Хто в курсі, толінг (оплата за послуги з переробки давальницької сировини цією ж сировиною. – Mind) – одна з каламутних історій, розібратися в якій остаточно дуже складно.

Так і в нашому випадку: нафта з аукціонів «Укрнафти» викуповується приватівськими фірмами, які потім на незрозумілих умовах передають цю нафту назад «Укрнафті» і та переробляє її на «Укртатнафті». При цьому знову-таки на незрозумілих умовах. Які виходи нафтопродуктів, які втрати закладені тощо. У цій каламутній воді можна залишити весь профіт за межами «Укрнафти», а держакціонера залишити з носом.

Природний газ

Під натиском громадськості та ЗМІ минулої весни «Укрнафта» таки розірвала договори з приватівським «Дніпроазот», куди з 2011 року йшов весь газ компанії для випуску аміаку.

У квітні 2018 року «Укрнафта» провела одні відкриті торги, на чому вся відкритість і закінчилася.

Відтоді весь газ продається за прямими договорами вузькому колу покупців, найбільший серед яких «Юнайтед Енерджі» – постачальник газу на... «Дніпроазот».

Зріджений газ

90% викуповується структурами «Привату».

Пару років як усім світом домоглися продажу цього ресурсу за ринковою ціною, але все одно ці торги проводяться виключно в інтересах одного покупця. Коли йому вигідно – продають, коли ні – торги переносять.

Чому спочатку Марк Роллинс (екс-глава правління ПрАТ «Укрнафта». – Mind), а тепер Олег Гез, що його змінив і якого Вітренко називає технократом, не переходять на відкриті електронні торги, як це робить повністю державна «Укргазвидобування»? Відповім: бо газ або розхапають інші покупці, або ціна буде вище. Навіщо це потрібно домінуючому покупцеві?

Крім того, на станціях «Укрнафти» чітко написано: «Авіас» партнер. Для довідки: «Авіас» – це головний бренд мережі АЗС, що контролюється групою «Приват». З першого дня ціни на АЗС «Укрнафти» і «Авіаса» однакові, змінюються синхронно. Якщо ви захочете купити талони або картки «Укрнафти», вас перенаправляють на ТОВ «Лівайн Торг» (вгадайте, з якої вона орбіти). Так і хочеться сказати: «Юрій Юрійович, протріть очі!» Хоча щось підказує, що із «зором» у нього все в порядку.

Також в «Укрнафті» продовжує працювати багато людей, які безпосередньо підкоряються Коломойському. Перш за все, це головний юрист В'ячеслав Карташов. Юридична служба «Укрнафти» активно протистоїть спробам НАБУ покарати винних у виведенні величезних коштів з компанії у 2015 році.

Вдумайтеся, «Укрнафта» по суті не хоче, щоб НАБУ повернуло їй виведені гроші. Чому? Дуже просто: той же Карташов курирував договори, за якими ці гроші були виведені. Сам же Вітренко усунувся від цих незручних запитань і кадрових ініціатив, зваливши все на «собаку з міліцією», яка у всьому розбереться. Ну і чи треба пояснювати, що таке контроль над юристами? Це означає, що всі рішення в компанії під контролем міноритаріїв.

Так що «Приват» як кермував компанією з 2003 року, так і кермує. І найголовніше – продовжить кермувати.

Упевнений, все це Вітренко знає і розуміє. Але, мабуть, реформувати в теорії легше, ніж на практиці. У 2015 році був прийнятий спеціальний закон, який розширив повноваження НАК як власника 50% акцій «Укрнафти».

Однак ні голова наглядової ради з 2014 року Андрій Коболєв, ні призначений нещодавно на це місце Вітренко скористатися цим не змогли або не захотіли. У результаті під виглядом переходу на передові стандарти корпоративного управління позиції держави були розмиті. Як це зробили?

До складу наглядової ради було введено шестеро незалежних членів – по три від НАКу і «Привату». Вітренко подає це як певний компроміс із міноритаріями, які відмовилися від пункту акціонерної угоди, яким за ними закріплювалося право пропонувати кандидатуру СЕО.

Ця акціонерна угода – тема для окремого матеріалу. ЇЇ було підписано взимку 2010 року в епоху прем'єра Юлії Тимошенко, між першим і другим туром президентських виборів, і елегантно зацементовано верховенство «Привату» в компанії. «Нафтогаз» у 2015 році оскаржив цю угоду в Лондонському суді, але його рішення у 2018 році кожен інтерпретував по-своєму. Саме рішення громадськості представлено не було. Тепер Вітренко заявив, що, виявляється, по суті суд нічого не прийняв і НАК зобов'язаний виконувати пункти акціонерної угоди, написаної «Приватом».

Що означає новий розклад сил в наглядовій раді?

«Приват» повністю зберіг монолітність своєї частини, назвавши трьох з п'яти членів незалежними (за перевіркою виявилося, що всі вони працюють в компаніях, афілійованих з «Приватом»).

А ось держчастка виявилася розколотою, з шести представників НАК залишилося тільки три.

Що це означає в наших реаліях? На незалежних членів можна або акуратно натиснути, або просто підкупити. При цьому вони навіть не зобов'язані голосувати за порядок денний «Привату», можна утриматися, а можна просто не прийти на засідання і цим створити перевагу в голосах. Такі випадки вже були, коли, наприклад, до складу наглядової ради «Укрнафти» чомусь включали дніпропетровського губернатора. З 2015 року такі варіанти були виключені, «наківська» частина наглядової ради голосувала монолітно за завданням правління НАК, сюрпризи були виключені. А тепер може бути що завгодно...

Також дуже складна для розуміння поведінка Вітренка щодо вирішення ситуації навколо податкового боргу «Укрнафти», найбільшого в країні – понад 30 млрд грн.

Нагадаємо, виник він після виведення у 2015 році колосальних сум з «Укрнафти» на приватівські компанії. Згідно з планом Вітренка, половину цього боргу можна погасити, якщо НАК поверне «Укрнафті» 2 млрд кубів газу, які відібрав без оплати ще ув 2006 році. Тут більш-менш зрозуміло, борги треба віддавати.

Але другу частину боргу пропонується закрити живими грошима, щоб НАК викупив у «Укрнафти» за передоплатою 2 млрд кубів газу, які та видобуватиме найближчі чотири-п'ять років. Питання: у держкомпанії є зайві гроші, щоб роздавати такі кредити? Чому б це не зробити міноритарним акціонерам? Гроші у них на це є, а в 2013–-2015 роках вони взяли з «Укрнафти» набагато більше. До того ж газ їм все одно потрібен для того самого «Дніпроазоту». І це була б паритетна участь у вирішенні проблеми, але Вітренко чомусь вважає, що за все має заплатити НАК.

Втрата позицій у наглядовій раді, готовність підтримувати несамостійних менеджерів «Укрнафти», ігнорування факту повного контролю компанії з боку міноритарних акціонерів і мовчання з приводу необхідності повернення виведених міноритаріями з компанії коштів – все говорить про те, що посилювати державний контроль за найбільшою нафтовидобувною компанією країни знову ніхто не збирається. А з урахуванням нових правок до акціонерної угоди, повернутися до цього питання буде вкрай складно.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті