Доля «Укрнафти»: як група «Приват» відмовилася від малого і отримала все
Про знову втрачений шанс посилити держконтроль за найбільшою нафтовидобувною компанією країни
Минулого тижня виконавчий директор «Нафтогазу України» і глава наглядової ради «Укрнафти» Юрій Вітренко заявив у інтерв'ю «Економічній правді», що не бачить домінування групи «Приват» в «Укрнафті». Також він повідомив, що ще навесні підписав зміни до акціонерної угоди, запропонувавши включити до наглядової ради шестеро незалежних членів у обмін на відмову міноритарних акціонерів від права пропонувати свого голову правління.
Як насправді йдуть справи в нафтовидобувній компанії і що може означати зміна акціонерної угоди, пояснив Mind директор «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн.
Для того щоб зрозуміти, під чиїм контролем знаходиться «Укрнафта», простежимо рух вироблених нею енергоресурсів і деякі аспекти діяльності.
Нафта
100% йде на НПЗ «Укртатнафта», що належить «Привату».
З одного боку, йти їй більше немає куди, експорт заборонений, а іншого заводу немає. Але, з іншого, менеджмент «Укрнафти» не приховує, що нафта переробляється на певних давальницьких умовах.
Хто в курсі, толінг (оплата за послуги з переробки давальницької сировини цією ж сировиною. – Mind) – одна з каламутних історій, розібратися в якій остаточно дуже складно.
Так і в нашому випадку: нафта з аукціонів «Укрнафти» викуповується приватівськими фірмами, які потім на незрозумілих умовах передають цю нафту назад «Укрнафті» і та переробляє її на «Укртатнафті». При цьому знову-таки на незрозумілих умовах. Які виходи нафтопродуктів, які втрати закладені тощо. У цій каламутній воді можна залишити весь профіт за межами «Укрнафти», а держакціонера залишити з носом.
Природний газ
Під натиском громадськості та ЗМІ минулої весни «Укрнафта» таки розірвала договори з приватівським «Дніпроазот», куди з 2011 року йшов весь газ компанії для випуску аміаку.
У квітні 2018 року «Укрнафта» провела одні відкриті торги, на чому вся відкритість і закінчилася.
Відтоді весь газ продається за прямими договорами вузькому колу покупців, найбільший серед яких «Юнайтед Енерджі» – постачальник газу на... «Дніпроазот».
Зріджений газ
90% викуповується структурами «Привату».
Пару років як усім світом домоглися продажу цього ресурсу за ринковою ціною, але все одно ці торги проводяться виключно в інтересах одного покупця. Коли йому вигідно – продають, коли ні – торги переносять.
Чому спочатку Марк Роллинс (екс-глава правління ПрАТ «Укрнафта». – Mind), а тепер Олег Гез, що його змінив і якого Вітренко називає технократом, не переходять на відкриті електронні торги, як це робить повністю державна «Укргазвидобування»? Відповім: бо газ або розхапають інші покупці, або ціна буде вище. Навіщо це потрібно домінуючому покупцеві?
Крім того, на станціях «Укрнафти» чітко написано: «Авіас» партнер. Для довідки: «Авіас» – це головний бренд мережі АЗС, що контролюється групою «Приват». З першого дня ціни на АЗС «Укрнафти» і «Авіаса» однакові, змінюються синхронно. Якщо ви захочете купити талони або картки «Укрнафти», вас перенаправляють на ТОВ «Лівайн Торг» (вгадайте, з якої вона орбіти). Так і хочеться сказати: «Юрій Юрійович, протріть очі!» Хоча щось підказує, що із «зором» у нього все в порядку.
Також в «Укрнафті» продовжує працювати багато людей, які безпосередньо підкоряються Коломойському. Перш за все, це головний юрист В'ячеслав Карташов. Юридична служба «Укрнафти» активно протистоїть спробам НАБУ покарати винних у виведенні величезних коштів з компанії у 2015 році.
Вдумайтеся, «Укрнафта» по суті не хоче, щоб НАБУ повернуло їй виведені гроші. Чому? Дуже просто: той же Карташов курирував договори, за якими ці гроші були виведені. Сам же Вітренко усунувся від цих незручних запитань і кадрових ініціатив, зваливши все на «собаку з міліцією», яка у всьому розбереться. Ну і чи треба пояснювати, що таке контроль над юристами? Це означає, що всі рішення в компанії під контролем міноритаріїв.
Так що «Приват» як кермував компанією з 2003 року, так і кермує. І найголовніше – продовжить кермувати.
Упевнений, все це Вітренко знає і розуміє. Але, мабуть, реформувати в теорії легше, ніж на практиці. У 2015 році був прийнятий спеціальний закон, який розширив повноваження НАК як власника 50% акцій «Укрнафти».
Однак ні голова наглядової ради з 2014 року Андрій Коболєв, ні призначений нещодавно на це місце Вітренко скористатися цим не змогли або не захотіли. У результаті під виглядом переходу на передові стандарти корпоративного управління позиції держави були розмиті. Як це зробили?
До складу наглядової ради було введено шестеро незалежних членів – по три від НАКу і «Привату». Вітренко подає це як певний компроміс із міноритаріями, які відмовилися від пункту акціонерної угоди, яким за ними закріплювалося право пропонувати кандидатуру СЕО.
Ця акціонерна угода – тема для окремого матеріалу. ЇЇ було підписано взимку 2010 року в епоху прем'єра Юлії Тимошенко, між першим і другим туром президентських виборів, і елегантно зацементовано верховенство «Привату» в компанії. «Нафтогаз» у 2015 році оскаржив цю угоду в Лондонському суді, але його рішення у 2018 році кожен інтерпретував по-своєму. Саме рішення громадськості представлено не було. Тепер Вітренко заявив, що, виявляється, по суті суд нічого не прийняв і НАК зобов'язаний виконувати пункти акціонерної угоди, написаної «Приватом».
Що означає новий розклад сил в наглядовій раді?
«Приват» повністю зберіг монолітність своєї частини, назвавши трьох з п'яти членів незалежними (за перевіркою виявилося, що всі вони працюють в компаніях, афілійованих з «Приватом»).
А ось держчастка виявилася розколотою, з шести представників НАК залишилося тільки три.
Що це означає в наших реаліях? На незалежних членів можна або акуратно натиснути, або просто підкупити. При цьому вони навіть не зобов'язані голосувати за порядок денний «Привату», можна утриматися, а можна просто не прийти на засідання і цим створити перевагу в голосах. Такі випадки вже були, коли, наприклад, до складу наглядової ради «Укрнафти» чомусь включали дніпропетровського губернатора. З 2015 року такі варіанти були виключені, «наківська» частина наглядової ради голосувала монолітно за завданням правління НАК, сюрпризи були виключені. А тепер може бути що завгодно...
Також дуже складна для розуміння поведінка Вітренка щодо вирішення ситуації навколо податкового боргу «Укрнафти», найбільшого в країні – понад 30 млрд грн.
Нагадаємо, виник він після виведення у 2015 році колосальних сум з «Укрнафти» на приватівські компанії. Згідно з планом Вітренка, половину цього боргу можна погасити, якщо НАК поверне «Укрнафті» 2 млрд кубів газу, які відібрав без оплати ще ув 2006 році. Тут більш-менш зрозуміло, борги треба віддавати.
Але другу частину боргу пропонується закрити живими грошима, щоб НАК викупив у «Укрнафти» за передоплатою 2 млрд кубів газу, які та видобуватиме найближчі чотири-п'ять років. Питання: у держкомпанії є зайві гроші, щоб роздавати такі кредити? Чому б це не зробити міноритарним акціонерам? Гроші у них на це є, а в 2013–-2015 роках вони взяли з «Укрнафти» набагато більше. До того ж газ їм все одно потрібен для того самого «Дніпроазоту». І це була б паритетна участь у вирішенні проблеми, але Вітренко чомусь вважає, що за все має заплатити НАК.
Втрата позицій у наглядовій раді, готовність підтримувати несамостійних менеджерів «Укрнафти», ігнорування факту повного контролю компанії з боку міноритарних акціонерів і мовчання з приводу необхідності повернення виведених міноритаріями з компанії коштів – все говорить про те, що посилювати державний контроль за найбільшою нафтовидобувною компанією країни знову ніхто не збирається. А з урахуванням нових правок до акціонерної угоди, повернутися до цього питання буде вкрай складно.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
