Ефект «АРМА»: як скасувати державний інструмент для рейдерства
Чому варто кардинально реформувати відомство і як скасувати експропріацію активів
Напередодні колишній глава Нацагентства з розшуку та управління активами, отриманими корупційним шляхом (АРМА), Антон Янчук подав до суду на Кабінет Міністрів з вимогою визнати незаконним його відсторонення від виконання обов'язків глави АРМА.
Що відбувається в цьому відомстві та чому йому потрібно ґрунтовне перезавантаження, розповів Mind адвокат, партнер АО «Радзієвський та Яровий» Анатолій Яровий.
З усіх ланок механізму боротьби з корупцією в Україні діяльність АРМА – чи не найбільш суперечлива. Цей орган постійно звинувачують в участі у рейдерських атаках і незаконному відбиранні майна у бізнесу і фізосіб. Без змін у законодавстві ефективність діяльності АРМА буде мінімальною.
Коли Верховна Рада у 2015 році ухвалювала закон про Нацагентство АРМА, передбачалося досягнення двох цілей:
- Розшук активів, одержаних злочинним шляхом.
- Управління арештованим майном для збереження економічної вартості та отримання прибутку.
Про розшук активів
Незважаючи на статистичні показники «потенційно готових до накладення арешту» активів, жодних серйозних прихованих активів вартістю хоча б більше ніж $1 млн у гучних справах, більш ніж за два роки роботи АРМА поки не знайшла.
Крім того, такі активи заздалегідь, у порушення презумпції невинуватості, називаються «корупційними».
Що не так з АРМА:
- АРМА не є правоохоронним органом.
- Нацагентство не може проводити слідчі дії і користуватися інструментами, доступними, наприклад, поліції або СБУ.
- Агентство не може здійснювати або клопотати про вжиття заходів фінансової розвідки.
- АРМА не є центральним органом з питань міжнародної правової допомоги.
Саме такі повноваження передбачені для профільного «розшукового» органу в методиці Міжнародного центру із поверненню активів Базельського інституту управління, яка вважається найбільш дієвою в цій сфері.
Тому запити, що їх розсилає АРМА, не мають жодного процесуального значення або наслідків.
Крім того, право на взаємодію з питань міжнародної правової допомоги під час кримінального провадження в частині розшуку активів мають лише два органи – Міністерство юстиції та Генеральна прокуратура. АРМА має чисто декларативні функції, без реальних повноважень.
«Співпраця» з міжнародними організаціями та мережами – ще не означає власне розшук та використання добутої інформації в юридичних процедурах.
Так, закон посилається на можливість співпраці з Камденською міжвідомчою мережею з питань повернення активів (САRIN).
Оскільки це неформальна мережа представників правоохоронних органів і судових практиків, фахівців у сфері виявлення і розшуку активів, заморожування, арешту та їх конфіскації, то така «співпраця» – не більше ніж обговорення в рамках свого роду «закритого клубу».
Як змінити ситуацію
Прибрати «фасадну» функцію розшуку активів підозрюваних з АРМА і передати її правоохоронцям, які безпосередньо розслідують кримінальні справи і знають всю «картину» зсередини.
За отримані конкретні результати, а саме – стягнені на користь держави активи – правоохоронців потрібно стимулювати, можна у вигляді відсотків від вартості знайдених активів.
У разі невжиття заходів щодо виявлення активів або неефективної роботи при наявності таких активів – притягати до відповідальності.
Про управління арештованим майном
У поняття «управління» спеціальний закон про АРМА включає як управління, так і продаж майна до остаточного рішення суду, по суті справи.
З цього приводу в АРМА летить найбільше «каменів», адже таке право дає підстави для корупційних і рейдерських схем щодо позбавлення майна бізнес-конкурентів або політичних опонентів.
Наприклад, часто згадується істотне заниження ціни продажу активів.
Нещодавно, через сумніви у вартості, АРМА сама зняла з продажу такий лот.
Як відбувається підміна понять
Втім, набагато більше питань викликає сам факт виставлення на продаж лотів, продаж яких не передбачений законом.
Слідчий суддя дозволяє Агентству управляти майном. Після цього АРМА самостійно вирішує, що поняттям «управління» може охоплюватися і продаж майна.
Нацагентство саме вирішує, чим управляти, а що продати, спираючись на свій «профільний» закон і його своєрідне трактування.
Водночас кримінальне процесуальне законодавство (базовим для застосування в таких випадках) передбачає тільки два випадки для продажу арештованого у кримінальній справі майна до обвинувального вироку суду.
Якщо це:
- предмети, великі партії товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю;
- товари або продукція, що швидко псуються.
І ці підстави є винятковими.
Тому незрозуміло, яким чином АРМА може виставляти на реалізацію, наприклад, нерухоме майно. Адже його складно віднести до швидкопсувного або такого, що складно зберігати.
Однак у переліку арештованого майна ми бачимо не менше семи об'єктів нерухомості. Всі вони виставлені на реалізацію на підставі постанови слідчого судді, тобто до винесення обвинувального вироку, що прямо суперечить КПК.
Скільки ще з кількох десятків квартир і машиномісць, які зараз знаходяться в підготовчій стадії, будуть у результаті виставлені на реалізацію – невідомо.
Які зміни потрібні законодавству
Внести до законодавства зміни, згідно з якими передати право визначати спосіб управління майном суду, а не віддавати це право на відкуп чиновникам АРМА.
Це спростить судове оскарження несправедливого рішення і знизить ризики використання агентства як інструмент експропріації майна політичними опонентами або бізнес-конкурентами.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
