Захворіло у світі
20,456,016
Померло у світі
745,600
Вилікувалось у світі
12,663,206
Захворіло в Україні
84,548
Померло в Україні
1,970
Вилікувалось в Україні
45,686
Бути чи не бути: про що говорить бажання України відмовитись від Митного союзу з ЄС

Бути чи не бути: про що говорить бажання України відмовитись від Митного союзу з ЄС

Що це – пошуки політичної вигоди чи провал європейського напрямку?

Цей матеріал також доступний російською
Бути чи не бути: про що говорить бажання України відмовитись від Митного союзу з ЄС
Фото: pixabay.com

Віцепрем'єр України з питань євроінтеграції Дмитро Кулеба днями розповів про пріоритети, які країна буде відстоювати під час засідання Ради асоціації в Брюсселі, сьогодні, 28 січня. За його словами, багато устремлінь 2014 року були переглянуті новою владою України. Зокрема, було вирішено відмовитися від ідеї Митного союзу з Євросоюзом.

Керуючий партнер АО «Богатир і партнери», адвокат в Україні, Росії та Польщі, заступник міністра юстиції України у 2007–2011 роках, заслужений юрист України, к.ю.н. Володимир Богатир розмірковує у колонці для Mind, про що насправді говорить таке бажання нової української влади.

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я…» 

Тарас Шевченко

Перегляд урядом економічної доцільності участі в тих чи інших торговельних угодах і митних союзах є цілком нормальною практикою.

Уряд має проводити виважену і обґрунтовану економічну політику щодо налагодження співпраці як з країнами ЄС, так і в інших важливих для України напрямках. Співпраця з Європейським Союзом має декілька векторів і значень. Це в першу чергу геополітичний вибір зближення з ЄС та торговельно-економічна співпраця, до якої входить спрощення митних та торговельних процедур. Які здобутки за цими напрямками у діючого та попередніх урядів?

Політичні передумови

Сьогодні віцепрем’єр відмовляється від Митного союзу з ЄС – і не збираються майдани, не чуємо й гучних протестів. З політичної точки зору будь-яка відмова від співпраці з ЄС раніше викликала гостре суспільне несприйняття. Згадайте лише акції протесту – Євромайдан.

Вже звикли до звинувачень антикорупційними органами постмайданних чиновників Мін’юсту та народного депутата – у заволодінні багатомільйонними коштами держбюджету з використанням механізму звернення до ЄСПЛ.

Україна стала найбільш корумпованою країною, українці мільйонами їдуть за кордон, збільшується злочинність, фактично відсутні правоохоронні органи та доступ до правосуддя, занепадає і знищується система охорони здоров’я та освіта.

Ніхто не буде чекати країну в такому стані в ЄС та Митному союзі.

Треба відверто говорити, що не Україна відмовляється, а нашу країну не беруть внаслідок провалу на європейському напрямку.

З геополітичної точки зору потрібно також зважати, кому може бути вигідним обмежене співробітництво України і ЄС. Це питання особливо риторичне, враховуючи те, що більша частина сьогоднішніх урядовців є маріонетками колишнього політичного керівництва США і різного роду донорських програм.

Тому заява віцепрем'єра з питань європейської інтеграції про відмову від курсу на входження до Митного союзу із Євросоюзом, а по суті відмову від подальшої інтеграції з ЄС, не викликає жодного подиву.

Економічні передумови

У мене, як в юриста, виникає тільки одне питання: де економічні обрахунки щодо доцільності або недоцільності участі в тих чи інших митних союзах?

Останні десятиліття різні уряди намагались вести Україну в різні економічні союзи та угоди, не маючи жодних розрахунків.

Чому збільшується імпорт, програючи експорту, та збільшується негативне сальдо платіжного балансу?

Перегляд урядом економічної доцільності участі в тих чи інших торговельних угодах і митних союзах має ґрунтуватись виключно на інтересах України та українців.

Що ми маємо у відносинах з ЄС? Не дружнє ставлення до українських експортерів аграрної продукції та квотування  на безмитний експорт до Європейського Союзу. Це в першу чергу  мед, цукор, крупи і борошно, крохмаль, томати, виноградний і яблучний соки, пшениця, кукурудза, вершкове масло, ячмінь, м’ясо птиці.

Практика останніх років вказує на те, що урядовців влаштовує такий стан і вони безпорадні у відстоюванні державних інтересів у європейських структурах. Ще в серпні 2019 року новообраний президент пропонував правоохоронцям перевірити дотації та дивіденди в одному з найбільших агрохолдингів, що виробляє курятину. А вже минулого тижня власник цього агрохолдингу дає поради «слугами народу» в Давосі.

Необхідно виходити за межі стандартної доктрини про вибір торговельних партнерів між ЄС, РФ та США і приділяти більше уваги азійському ринку та країнам Близького Сходу. Чому не розвивається українська частина Великого шовкового шляху та інші проєкти, в які готовий був інвестувати Китай?

Сьогодні найбільшими торговельними партнерами нашої країни є Російська Федерація, Китай, Німеччина, Білорусь та Польща. Цифри вказують, що товарообіг України з країнами – членами Митного союзу ЄАЕС більший, ніж з країнами Митного союзу ЄС, і все це на фоні зростання товарообігу з Російською Федерацією.

Ці цифри вказують на реальні результати роботи останніх урядів, вектори і орієнтири, які вони ставили перед собою. Якщо обрана політика була невдалою або помилковою, то необхідно йти у відставку, а не розмірковувати про доцільність участі в тих чи інших союзах.

Про державницький підхід

Сумно констатувати, але наша країна стрімко втрачає ознаки державності, що віддаляє її від європейських цінностей, які замінили недолугі лозунги.

Що ми маємо:

  • відсутність програми та плану дій у зовнішній та внутрішній політиці як в уряду, так і в парламентської більшості, за яких всю повноту політичної відповідальності несе діючий президент України;
  • непрофесійний уряд сформований з активістів та «експертів» без жодного досвіду роботи в реальних секторах економіки;
  • прем'єр-міністр України розписується у своїй професійній непридатності, віцепрем'єр з питань європейської інтеграції відмовляється від подальшої інтеграції з ЄС, а решта урядовців відзначились лише підняттям власної заробітної плати;
  • в умовах, коли цьогоріч необхідно повернути за зовнішніми запозиченнями майже третину державного бюджету, уряд єдиним виходом бачить розпродаж землі та тисяч державних підприємств.

За таких умов зрозумілим стає, чому черговий президент України виступає перед порожнім залом у Давосі, що є реальним показником повної незацікавленості в Україні ані з боку інвесторів, ані колишніх партнерів-романтиків у ЄС. Не було навіть «слуг народу» зі зневіреної президентської фракції, яку повезли на гроші одного олігарха-мецената слухати виступи інших олігархів та чиновників.

Система державної влади, яка не відповідає інтересам українського суспільства, не може відповідати стандартам Європейського Союзу.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті