Не дорогами єдиними: як боротися із «лосями» за кермом

Днями на дорогах Києва запрацювали 20 камер автоматичної фіксації правопорушень – вони вимірюють швидкісний режим руху та у разі виявлення правопорушення автоматично його фіксують. Водії ж отримуватимуть квитанції на сплату штрафів.

За словами президента Зеленського, має змінитись якість та кількість доріг. Проте чи реально ввести в експлуатацію 4200 км доріг, якщо минулого року вдалось впоратися лише з 847 км, покаже час.

Mind вже досліджував тему безпеки на дорогах, а саме аварійності на заміських трасах. Про це – у матеріалі «Траса смерті: чому на Старообухівській дорозі щомісяця стаються жахливі ДТП».

Водночас тема аварійності актуальная для всіх доріг, зокрема і в містах. Так, попри якість доріг та недосконалу систему штрафів лишається ще й «людський фактор», на який поки невідомо як впливати. Mind пропонує авторський погляд на цю проблему і можливі шляхи її вирішення від співвласника HD-group Сергія Чекальського.

Я хочу жити краще, довше і більше встигати, а ви? Упевнений, що теж. З певного часу до людей, що крадуть мій час, я почав ставитися набагато гірше, ніж до тих, хто намагається вкрасти мої гроші. Крадучи мій час, вони просто крадуть моє життя! І якщо ви мене підтримаєте в моєму скромному починанні, ми зможемо отримати мінімум одну додаткову годину в нашому житті на день. А це 30 годин на місяць, 15 діб на рік або 30 повноцінних днів... не бути в заторі!

Отже, у цій колонці я розповім про три прости дії, які знизять кількість заторів у декілька разів, поповнять міську скарбницю і створять нові робочі місця для ветеранів АТО.

Ситуація перша

У годину пік на дорогах ми стикаємося з тим, що неможливо проїхати на зелений сигнал світлофора, бо перпендикулярно вашій траєкторії руху стирчить хвіст трафіку, який не встиг перетнути перехрестя на зелене світло. Знайоме? У водіїв автомобілів, що перегородили вам шлях, елементарно не вистачає культури кермування, усвідомлення, ну або просто мізків не виїжджати на перехрестя, якщо вони не впевнені, що встигнуть закінчити маневр на зелений! Коли я за кермом, горить зелений, але я розумію, що трафік стоїть, і коли загориться червоний, я заблокую перехрестя – я просто стою перед перехрестям і чекаю.

Мені сигналять ззаду ці неусвідомлені елементи, і навіть більше, якщо у них є можливість, об'їжджають мене й одразу ж застряють посеред перехрестя на червоний – їм сигналять вже ті, хто хотів почати рух на зелений, і починається хаос. Я потрапляв у ситуації, коли перехрестя В. Васильківської/Саксаганського перетинав близько 30 хвилин. Усі учасники трафіку вже не звертали жодної уваги на сигнали світлофора, а просто хаотично намагалися проскочити перехрестя кожен у своєму напрямку, у результаті чого «замкнулися» в жорсткий клінч. Довелося виходити з машини і розрулювати вручну – крики, лайка, але в підсумку вийшло. Якщо це сталося на одному з перехресть, хвіст «росте» до наступного і т. д. Ланцюгова реакція за півгодини паралізує центр, повзе до мостів – і пішло-поїхало.

Що робити? Чекати 150 років, коли населення духовно виросте і усвідомить свою поведінку? Ні, ввести елементарний штраф за блокування перехрестя.

Майже на всіх світлофорах столиці вже є камери, і якщо буде такий штраф, усі автомобілі, що «застрягли» на червоний посеред перехрестя, вважатимуться порушниками, які проїхали перехрестя на червоний сигнал світлофора. Штраф повинен бути суворий. У США, наприклад, за блокування перехрестя ви заплатите $300.

Отже, дія перша: ввести штраф за блокування перехрестя. Поки не підключені камери, розставити в годину пік поліцейські патрулі для фіксації правопорушень на місці. Через місяць профілактичного відпрацювання кількість заторів знизиться в рази.

Звичайно, лише цієї дії недостатньо.

Ситуація друга

Судячи з усього, всі юридичні питання владнали і в столиці запрацювали евакуатори. Однак навіть на прекрасно оновленій вулиці Пушкінській прямо на новенькій смузі для велосипедів спокійнісінько паркуються автомобілі, не побоюючись бути «евакуйованими».

Чому? Перше – рівень усвідомленості. Друге – занадто мало спецтехніки для цього. Третє – процес евакуації забирає відносно багато часу.

У результаті порушники в 99% випадків не страждають від паркування, що позбавляє дорогу другої смуги руху, знижуючи пропускну здатність дороги вдвічі. Напевно, вони не страждають докорами сумління, якщо таке є. Але, як і всі інші, сідаючи потім за кермо, страждають від заторів у столиці. Тому ця стаття пишеться і для вас: паркуйтесь, але тільки в дозволених для цього місцях.

Тож дія друга. Світовий досвід показує нам, що евакуація неправильно припаркованих авто – справа приватного бізнесу за активної участі міської влади. Пропоную місту ліцензувати цей бізнес, виступити гарантом перед лізинговими, банківськими та іншими фінансовими організаціями, які профінансують купівлю спецтехніки.

Провести переговори з усіма об'єднаннями ветеранів АТО. Організувати навчання і підготовку для бажаючих. На виході отримаємо створення нових робочих місць, причому для героїв, яким важко віднайти себе в цивільному житті, отримаємо безліч мобільних груп з евакуації, які не бояться «міських крутих» і не звертають уваги на соціальний статус порушників. Вийде соціально, ефективно і швидко!

Ситуація третя, з дією

Місто розбивається на транспортні зони – Київ-1, Київ-2, Київ-3 і т. д., як у Відні, Лондоні та інших світових мегаполісах. Парковки в зоні 1 – найдорожчі. Ніяких маршруток у зоні 1 – тільки екологічний муніципальний транспорт. Можна зробити в'їзд транспорту в зону 1 платним. На межах зон 2 і 1 організувати недорогі та безпечні паркування для автотранспорту, а також зони посадки/висадки в екомуніципальний комфортний транспорт.

Так, це вже витратні заходи і не такі швидкі, проте без них нікуди. Після цього терміново проводити тендери на будівництво публічних підземних паркінгів по всьому центру. До речі, французькі будівельники вважаються лідерами в цій галузі, і сучасний Париж тому приклад.

Від простого до складного, якось так, але починати першу і другу дії можна вже завтра. Якщо, звичайно, є рівень усвідомленості у муніципальної влади або комусь із можновладців захочеться провести місяць у році, не простоюючи в заторах, а з рідними і дорогими людьми або просто зайнятися тим, що краще виходить.

І дуже хочеться звернутися до всіх учасників руху: почніть з себе, не блокуйте перехрестя, незважаючи на дії інших. Нехай ви будете білою вороною, раптом хтось, дивлячись на вас, повторить за вами, а за ним наступний – і т. д. Можливо, причиною змін на краще станете саме ви!