Лічилочка для бенефіціара: резидент чи не резидент
Хай КІК для податкової або як втратити статус резидента
Як уже писав Mind, з 23 травня 2020 року запрацював «антиофшорний» закон №466-IX , зокрема введено термін КІК – «Контрольовані Іноземні Компанії «. Тепер для визначення способу та розміру оподаткування, треба виокремити контролюючу особу. Далі виникає питання: вона резидент України чи ні? І ось тут з'являється нова складність – як позбавитись статусу резидента?
В який спосіб це краще зробити – спеціально для Mind роз`яснюють Михайло Федоренко, керівник проектів практики вирішення спорів АО JUSCUTUM та Олег Онищенко, молодший юрист практики вирішення спорів АО JUSCUTUM.
У сучасних реаліях бізнес все менше прив’язаний до конкретного місцезнаходження. Дедалі частіше трапляються випадки, коли громадяни нашої країни проживають в іншій країні протягом одного календарного року, мають там нерухомість, ведуть бізнес, навчають дітей в іноземних навчальних закладах тощо. У зв’язку з цим виникає проблема визначення статусу їх податкової резидентності.
Категорія «резидент» для податкових правовідносин має фундаментальне значення. Це зумовлено тим, що резиденти несуть повний податковий обов’язок перед державою своєї податкової юрисдикції. Вони зобов’язані сплачувати податки з доходів, отриманих будь-де. Нерезиденти ж несуть обмежений податковий обов’язок. Вони сплачують державі податок тільки у випадку, якщо одержали дохід із джерел у цій державі.
Що говорить закон?
Податковий кодекс України визначає фізичну особу-резидента як особу, яка має місце проживання в Україні. Критеріями для визначення резидентності є:
- місце проживання;
- місце знаходження центру життєвих інтересів (місце постійного проживання членів сім’ї або реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності);
- час перебування на території країни не менше 183 календарних днів;
- громадянство.
Логічно припустити, що втрата особою податкової резидентності відбувається автоматично у разі недотримання окреслених меж, однак законодавство України не передбачає існування аналогічної юридичної процедури для підтвердження факту втрати громадянином України статусу резидента України та набуття ним статусу нерезидента.
Про що свідчить судова практика?
Стаття 293 ЦПК України передбачає, що факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, можуть бути встановлені у судовому порядку.
Так, доволі цікавим є рішення Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2016 №757/15441/16-ц, яким був задоволений позов фізичної особи про встановлення факту втрати статусу громадянина України-резидента та набуття статусу громадянина України-нерезидента. Заявник вказав, що набув статусу громадянина України-нерезидента, оскільки він є власником житла на території Об’єднаних Арабських Еміратів, із грудня 2015 року перебуває на обліку в консульстві України.
Заявник стверджував, що він має центр життєвих інтересів на території ОАЕ, не перебував на території України понад 183 дні та не має зареєстрованого місця проживання в Україні. Він відповідав критеріям громадянина України – нерезидента відповідно до статті 14 Податкового кодексу України, однак він не міг підтвердити цей факт,оскільки чинне законодавство України не передбачає процедури його встановлення.
Позиція суду першої інстанції була підтверджена судами апеляційної та касаційної інстанцій і порівняно довгий час це рішення вважалось преюдиційним у даному виді правовідносин. Отже, за необхідності у судовому порядку можна було підтвердити статус нерезидента та встановити факт втрати податкового резиденства України.
Така процедура була дієвою до початку 2019 року,оскільки постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 була визнана неправомірність визнання факту втрати статусу податкового резидента в судовому порядку.
Таким чином, знову утворилась правова невизначеність з цього важливого та дуже актуального на даний час питання.
Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про встановлення фактів втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ щодо оподаткування доходів заявника чи порушення ним митних правил, а не в окремому чи позовному провадженні за правилами цивільного судочинства.
Який механізм підтвердження нерезидентства слід обрати?
На сьогодні існує реальна можливість визнати факт втрати статусу резидента громадянам України.
Одним із прав платника податків, закріплених в статті 17 Податкового кодексу України, є право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.
Для підтвердження факту втрати статусу резидента України і набуття статусу нерезидента громадянам України варто звертатись до органів податкової служби із заявою про надання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі, до якої треба долучити усі можливі докази приналежності до податкової юрисдикції іншої країни.
У відповідь на звернення, податкова, скоріш за все, надасть таку консультацію, де зазначить про відсутність законодавчих механізмів підтвердження втрати резидентства громадянами України.
Після чого слід оскаржити таку індивідуальну податкову консультацію до адміністративного суду як таку, що, на думку такого платника податків, суперечить нормам закону і, в тому числі, встановити факт втрати статусу громадянина України-резидента та набуття статусу громадянина України-нерезидента.
На жаль, сьогодні відсутні єдині стандартизовані норми, що встановлюють факт підтвердження втрати статусу податкового резидента. Докорінно ситуацію може змінити лише законодавча визначеність.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
