План для офшора: чи варто бізнесу переглянути свої податкові процеси

Нові зміни до Податкового кодексу, передбачені законом №466-IX, вже змусили українські компанії, що мають «дочок» за кордоном, замислитись над зміною тактики та стратегії оподаткування. 

Що передбачає новий закон Mind писав у матеріалі «Обклали по колу: в чому основні новації «антиофшорного» закону». 

Сьогодні ж мова піде про практику застосування нових норм. Податковий консультант юридичної компанії Dentons Валерія Тарасенко розповіла Mind чи варто бізнесу переглядати свої податкові процеси.

Dentons – розробник податкового чат бота DentonsTaxBot, який безкоштовно допоможе розібратись, як впливає новий закон на діяльність компанії. 

Закон №466-IX про зміни в Податковому кодексі набув чинності 23 травня 2020 року. Він вплине на українців, які живуть в нашій країні, але володіють бізнесом за кордоном. Тепер їм доведеться подавати звітність за цими компаніями і платити з них податки в Україні. Також зміни стосуються виплат відсотків, роялті, дивідендів з України і продажу корпоративних прав. У свою чергу, у податкових служб буде більше повноважень для перевірки бізнесу.

Навіщо був прийнятий закон №466-IX?

Раніше українські підприємці могли не платити податки з доходів, які надходили на рахунки їх іноземних компаній, тобто компаній-нерезидентів України.

У минулому бізнес часто використовував офшорні юрисдикції, такі як Панама, Беліз, Сейшели, Барбадос, Гернсі або Британські Віргінські острови. Але з часом з'явилися вигідніші ланцюжки – через європейські країни, з якими Україна підписала конвенції про усунення подвійного оподаткування. Наприклад, Кіпр, Австрія або Мальта. У результаті гроші «йшли» з України, і держава недоотримувала податки.

За новим законом українці зобов'язані платити податки з нерозподіленого прибутку своїх іноземних компаній, навіть якщо гроші залишаються на рахунках за кордоном. Це означає, що переводити доходи в країни з більш низькими податками стає економічно безглуздим і ризикованим. 

Про ризики при переведенні доходів в інші країни?

Закон №466-IX обмежує можливість застосування податкових пільг з податкових конвенцій, які Україна підписала з 80 країнами світу. Тепер, для зменшення податків групи компаній, іноземний бізнес повинен вести у своїй країні операційну діяльність, а не просто отримувати пасивні доходи (дивіденди, відсотки, роялті) з України. Інакше українські податкові органи можуть оскаржити пільгу і донарахувати податки.

Розглянемо на прикладі: компанія «А», зареєстрована в Києві, виплачує відсотки за кредитом компанії «Б» з Нідерландів. Коли українська юрособа перераховує дохід нерезиденту нашої країни, потрібно заплатити так званий податок на репатріацію. За податковою конвенцією між Україною і Нідерландами це 2%, вони утримуються в Україні.

Уявімо, що компанія «А» виплатила компанії «Б» $4,7 млн ​​– це відсотки за 2018–2019 роки та два квартали 2020-го. З них в Україні утримали 2% податків, тобто $94 000.

Податкова конвенція між Україною і Нідерландами дозволяє компанії «А» платити податок на репатріацію за ставкою 2%, а не 15% якщо компанія «Б»:

• податковий резидент Нідерландів, це підтверджується сертифікатом податкового органу Нідерландів;
• бенефіціарний власник отриманих доходів – тобто може самостійно розпоряджатися доходом, а не просто перераховує його наступному одержувачу по ланцюжку, а також має кваліфікований персонал, активи і власний капітал;
• фінансова організація, яка потрапляє під регулювання Центрального банку Нідерландів.

Офіс великих платників податків Києва може направити запит до компетентного органу Нідерландів з проханням підтвердити, чи виконуються для компанії «Б» ці умови. Якщо виявиться, що компанія «Б» – не операційна компанія, у неї немає активів, персоналу і вона отримує тільки пасивні доходи у вигляді відсотків, то Офіс великих платників податків Києва прийде з перевіркою в компанію «А».

У підсумку компанії «А» буде донараховано ще 13% податку – різницю між стандартною податковою ставкою 15% і 2% податку на репатріацію, які вже виплатили. Також бізнесу доведеться заплатити штраф – 25% від суми недоплати.

Така помилка обійдеться компанії «А» в $764 000: додатковий податок $611 000 плюс штраф $152 700. А директору, фінансовому директору і бухгалтеру загрожує ще й кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків.

Чому більше не вигідно створювати ланцюжок компаній?

Розглянемо ще один приклад: українська компанія «А» щомісяця сплачує відсотки за кредитом від пов'язаної компанії «Б» на Кіпрі. Розмір відсотків – $100 000, при цьому 5% на репатріацію – $5000 – утримуються в Україні. Компанія «Б», своєю чергою, платить відсотки фінансовій компанії «В» на Мальті за користування кредитом у розмірі $94 500.

При цьому в компанії «Б» є тільки директор, бізнес зареєстрований за адресою, де зареєстровано також багато інших юросіб, а вид діяльності компанії – фінансування компаній групи. Це говорить про те, що компанію «Б» створили лише для того, щоб компанія «А» могла отримати пільгову ставку по конвенції з Кіпром і оптимізувати податки.

Якби компанія «А» виплачувала відсотки безпосередньо мальтійській компанії «В», то їй би довелося платити податок на репатріацію за ставкою 10% – за умовами податкової конвенції України з Мальтою.

Але за новим законом компанія «Б» не може вважатися бенефіціарним власником відсотків з України. І компанія «А» тепер повинна буде платити податок на репатріацію за ставкою 15% – за умовою податкової конвенції України з Кіпром. Відповідно, ланцюжок компаній у різних юрисдикціях втрачає сенс – компанії «А» вигідніше працювати безпосередньо з Мальтою.

Чи можна приховати від податкової свої іноземні компанії?

Приховати іноземні компанії не вийде: податкові служби України можуть направляти запити до компетентних органів тих держав, з якими Україна підписала договори про усунення подвійного оподаткування.

Ми як фахівці бачимо, що останнім часом такі запити стали направлятися в десятки разів частіше – особливо в Міністерства фінансів Кіпру, Австрії, Німеччини та Нідерландів.

До того ж зараз у нас впроваджують систему автоматичного обміну фінансовою та податковою інформацією між податковими органами України та іноземних держав. Після цього українська податкова буде автоматично отримувати інформацію про рахунки наших громадян за кордоном і припиняти спроби ухилитися від сплати податків.

Що робити бізнесу, щоб не порушувати новий закон?

У першу чергу українські компанії або дочірні компанії міжнародних груп повинні перевірити:

• чи можна вважати іноземні компанії, які отримують доходи з України, бенефіціарними власниками цих виплат;
• чи відповідає вся структура виплати доходів «діловій меті» бізнесу, тобто чи не виглядає це як спроба оптимізувати податки.

Якщо відповіді негативні, то можливі декілька варіантів:

• реструктуризувати виплати з України;
• створити за кордоном реальну операційну компанію з персоналом, активами і повноваженнями для роботи;
• застосовувати податкову конвенцію безпосередньо з країною, резидентом якої виступає реальний бенефіціарний власник доходів з України.

Обов'язково варто звернутися до податкового консультанта, який спеціалізується на міжнародному оподаткуванні й допоможе вам визначити, чи відповідає ваша структура новим податковим вимогам. Також фахівець оцінить і врахує ваші ризики і надасть рекомендації, як здійснювати виплати нерезиденту, щоб уникнути податкових донарахувань і штрафів.

Коли можна обійтися без глобальної зміни структури?

Є ситуації, коли структуру виплат в іноземну компанію з України змінювати не потрібно – досить просто трохи переписати договори або отримати додаткові підтвердження від нерезидента-отримувача.

Наприклад, українська компанія «А» – дочірня компанія швейцарської групи. Вона виплачує швейцарській компанії «Б» роялті за субліцензії за користування виробничим патентом, яке компанія «Б» купила для всієї групи на підставі ліцензійної угоди.

Компанія «Б» – це реальна операційна компанія з персоналом, основними засобами і виробничими активами. За умовами податкової конвенції між Україною і Швейцарією, компанії «А» не потрібно платити податки при виплаті роялті за субліцензією.

У цьому випадку, щоб і далі не платити податки при виплаті роялті, компанія «А» повинна перевірити, чи відповідають умови субліцензійної угоди новим вимогам податкового законодавства. Потім потрібно отримати від компанії «Б» додаткові документи, які підтверджують, що це операційна компанія в Швейцарії і вона має право на отримання таких роялті з України.