Кадрове сито НБУ: як призначати топів у держбанки

Призначення і подальше зняття з посад окремих членів наглядової ради Ощадбанку, що були зроблені у 2019 році, досі викликають безліч запитань. Так, багато хто з тих осіб, яких зняли в серпні минулого року, вже пройшли кілька судових інстанцій з відновлення своїх прав. Про те, як відбувалася вся процедура співбесіди з цими членами наглядової ради (НР) в Нацбанку, Mind розповідав раніше один з учасників цього процесу.

Сьогодні адвокат Олександр Завадецький, який представляє інтереси одного з постраждалих від рішень НБУ Дмитра Власова, пояснив Mind нюанси цієї судової справи. Крім того, юрист висловив думку щодо того, які зміни необхідно внести в нормативне регулювання, щоб уникнути подібних прецедентів у майбутньому.

Що не так з НБУ?

У рамках судового процесу ми довели, що закон про банки не дає Національному банку повноваження не погоджувати призначення членів наглядових рад держбанків, які пройшли конкурсний відбір. На перший погляд, для розумної людини це очевидно. Адже, якщо можна не погодити переможця конкурсу – то навіщо тоді конкурсний відбір? Як виявилося, в розумінні службовців Нацбанку життя повинно бути складніше. Вони вважають, що регулятор може обнулити результати будь-якого конкурсу – проведеного у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, в спеціальній конкурсній комісії. Причому в особі членів комітетів і комісії НБУ, більшість з яких за своєю кваліфікацією навіть не змогли б взяти участь у таких конкурсах.

Також ми довели, що Нацбанк не зміг правдиво задокументувати співбесіду з моїм клієнтом – ні письмово, ні аудіозаписом, ні відеозаписом. Замість цього вони оприлюднили в суді протокол, який спотворював зміст бесіди Власова з кваліфікаційною комісією. Причому я, як адвокат, який готував позов, чітко бачив, що протокол був «притягнутий» спеціально під наші позовні вимоги. Ми переконали суддів не розглядати цю підробку в якості достовірного доказу.

Крім того, ми довели, що НБУ не здатний застосовувати на практиці елементарні концепції, закріплені в законі про банки. Наприклад, поняття «професійна придатність» вони розуміють як «здатність сподобатися комусь в Нацбанку». Відмовляючи здобувачеві у погодженні, вони не спромоглися визначити, яких знань і досвіду йому не вистачає, щоб працювати в наглядовій раді Ощадбанку. Мій клієнт просто їм не сподобався, що знаходиться взагалі за межами правового регулювання і в юридичній практиці вважається свавіллям.

Також ми довели численні порушення Нацбанком критеріїв законності в процесі проведення співбесіди та оформлення її результатів. Це порушення критеріїв, які встановлені українськими законами, а також рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Про поведінку представників регулятора

Зазвичай у адміністративних судах опонентами позивачів виступають органи влади, і дискусії ведуться в досить коректному стилі. Нацбанк у цьому сенсі явно виділяється – хамство по відношенню до мого клієнта і відсутність елементарного почуття такту вражали.

Так, крім суто юридичних аспектів, впадало в очі зверхнє і хамське ставлення Нацбанку до членів НР Ощадбанку. Це проявлялося як у підході до складання документів, так і у виступах в суді. Представники НБУ дозволяли собі принизливі й абсолютно неетичні формулювання. При цьому не обтяжували себе пред’явленням доказів.

Як підвищити якість роботи Нацбанку в регуляторній сфері?

У першу чергу замінити людей у самому НБУ. Нацбанк має право створювати свою нормативну базу і її ж застосовувати в рамках досить широких повноважень. У судах ми довели, що положення Нацбанку «Про ліцензування» не відповідає критеріям якості закону, закріпленим рішеннями ЄСПЛ. А реалізація законів службовцями Нацбанку не відповідає критеріям правової визначеності й належного управління, встановленим також ЄСПЛ.

Так, нормативну базу в НБУ повинні писати одні люди, а реалізовувати її на практиці мають інші люди. Інакше хамству і свавіллю не буде меж.

У законодавство потрібно внести доповнення, що визначають зміст і порядок застосування дискреційних повноважень органів влади. Важливо визначити, в яких випадках дискреція непридатна. Наприклад, Венеціанська комісія вважає, і ЄСПЛ застосовує цей принцип, що дискреція державних органів не може застосовуватися у випадках, коли розглядаються питання про обмеження прав громадян – а до таких належить питання визначення професійної непридатності банкірів. Потрібно закріпити в нормах права, що дискреція дозволяє органу влади вибирати з альтернатив, кожна з яких є законною.

Суди з Нацбанком показали, що в Нацбанку розуміють дискрецію як мандат на свавілля окремих осіб, що насправді неправомірно.

Також держоргани, подібні Нацбанку, повинні отримати чітку вказівку в законі, що всі регуляторні рішення повинні належним чином документуватися. А громадяни, стосовно яких ухвалюються рішення, повинні мати доступ до процедури формування та оформлення таких рішень щодо себе. Як мінімум, НБУ повинен бути зобов’язаний фіксувати проведення тестування і співбесід керівників банків, а також отримувати у громадян підтвердження достовірності такої фіксації.