Шлях вдосконалення: чим корисний помилковий досвід

Альберт Ейнштейн колись сказав: «Той, хто ніколи не помилявся, ніколи і не відчував нічого нового». Цим виразом вчений підкреслив, що людство зростає лише шляхом здійснення помилок і усвідомленими висновками. Чи варто припускатися помилок, як їх аналізувати та вчити цьому дітей розповіла Mind практичний психолог у школі повного дня КМДШ Маріанна Актаєва.

Що таке помилка?

Помилка – це щось, що ми зробили неправильно: рішення, справу, дію. Помилка – це те, що ви не захотіли б повторити знову. Наприклад, ви купили йогурт, у якого скінчився термін придатності, адже не подивилися на дату. Ця помилка вас вразить чи мотивує наступного разу при покупках звернути увагу на дату виробництва?

Кетрін Шульц, «помилкознавець» нашого часу, у своїй книзі Being wrong: Adventures in the Margin of Error зазначає, що варто тренувати сприйняття помилок, а не впадати у відчай: «Ми ставимося до невдач практично так само, як і до смерті: розуміємо, що рано чи пізно це станеться з кожним, але не знаємо, як і коли. У нашій свідомості вкоренилося помилкове уявлення про те, що помилка – це щось настільки рідкісне й аномальне, що при кожному її виникненні ми впадаємо в глибокий відчай. Насправді помилка – це доказ нашого вміння пристосовуватися до мінливого навколишнього середовища, а не свідчення розумової і психічної неповноцінності».

Коли ми припускаємося помилок, наш мозок починає працювати активніше, і ми краще засвоюємо інформацію. Це довів американський психолог Ханс Шредер під час свого експерименту. Для цього він обрав 123 першокласника й запропонував дітям зіграти в комп'ютерну гру. Під час гри на учнів тричі чекала навмисна провокація, яка могла призвести до тієї самої помилки. Під час експерименту з’ясувалося, що при повторній зустрічі з несподіваним поворотом подій мозок деяких учасників брав більший «тайм-аут», перед тим як ухвалити рішення, а це означає, що мозок дітей аналізував і навчався.

Навіщо людині помилятись?

Помилка – це обов'язкова частина освітнього процесу. У КМДШ ми чітко простежуємо взаємозв’язок між розвитком емоційного інтелекту учнів та вмінням дозволяти собі помилку. В усвідомленні власної недосконалості прихований величезний потенціал: співчутливе ставлення до своїх невдач чи поразок спонукає дітей на нові звершення куди ефективніше, ніж почуття провини чи самокритика.

Коли ви чи ваша дитина, подібно Едісону, стикаєтеся з помилкою, спробуйте поставити собі наступні запитання:

• Що саме в мене не вийшло?
• Чому в мене не вийшло?
• У чому моя відповідальність?

Така проста звичка, знаходити правильні відповіді на правильні запитання, допоможе вам розвинути критичне мислення й наблизитися до успіху.

Як використовувати цей досвід?

Для наснаги й віри у власні сили пропоную декілька цікавинок, які педагоги КМДШ застосовують, щоб налаштувати учнів вчитися на власних помилках:

1. Щоденник.
   Для початку спробуйте фіксувати всі свої помилки, вказуючи, де й за яких обставин ви їх припустилися: у школі, вдома, у ТЦ? Чи було це спонтанним рішенням чи свідомим? Докладний звіт допоможе вам визначити закономірності вашої поведінки й максимально швидко позбутися поганих звичок.
2. Рефлексія.
   Присвятіть певний час тому, щоб обдумати та проаналізувати минулі невдачі, як вони вплинули на ваше життя й чому змогли вас навчити та привчайте до цієї звички дітей. За допомогою рефлексії ви можете переконатися, що ваші «фатальні» помилки були скоріше сходинками прогресу, ніж тим, про що варто довго шкодувати. У КМДШ ми рефлексуємо щотижня, аналізуємо з дітьми помилки, обговорюємо їх, пропонуємо ідеї, як наступного разу можна зробити інакше, який ще спробувати спосіб розв'язати проблему.
3. Експеримент.
   Психологи рекомендують сприймати процес ухвалення рішень як експеримент, а не щось надважливе. У такому випадку знижується рівень стресу, адже ви просто здійснюєте тестінг повсякденності, а не ухвалюєте глобальних рішень. Погодьтеся, «експерементувати» звучить не так страшно, чи не так? Будь-який результат, отриманий внаслідок експерименту, є всього лише приводом для роздумів, а не смутку.