Діставай «кишенькові»! Чому не використали 7 млрд грн на освіту

Діставай «кишенькові»! Чому не використали 7 млрд грн на освіту

І як покращити ефективність розподілу коштів у цій сфері

Діставай «кишенькові»! Чому не використали 7 млрд грн на освіту
Фото: depositphotos

3 серпня Міністерство фінансів оприлюднило інформацію про залишки освітньої субвенції в місцевих бюджетах країни, розмір яких склав майже 7 млрд грн. Наприклад, в обласних бюджетах та бюджеті Києва не використано 1,72 млрд грн, у бюджетах міських територіальних громад ‒ 2,14 млрд грн, а в бюджетах сільських та селищних територіальних громад ‒ 2,97 млрд грн. Міністерство наполягає використати ці кошти за цільовим призначенням у наступному бюджетному періоді. Як так могло статися, що за умови непереборного і одвічного браку коштів у цій сфері, залишилася не використаною така велика сумма і що робити, щоб освітяни могли використовувати бюджетні кошти вчасно, пояснила Mind співзасновниця мережі приватних шкіл КМДШ Лідія Білас.

З одного боку, ми маємо кризову ситуацію через низьке фінансування освітньої галузі, коли вчителі скаржаться на низькі заробітні плати, батьки жаліються на брак комп’ютерної техніки, купують за власний кошт навіть штори, мийні засоби та підручники. З іншого – у місцевих бюджетах країни не використано близько 7 млрд грн, які були виділені з державного бюджету на цільову допомогу освітній галузі. 

У чому полягає недосконалість системи?

Проблема полягає в тому, що держава разом із виділеними грошима створює такі складні умови для  використання, що не всі навчальні заклади можуть їх виконати.

Субвенція – це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, яка призначена для конкретно визначеної мети.

Згідно з постановою Кабміну «Про деякі питання надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам» освітня субвенція спрямовується виключно на оплату праці педагогічним працівникам. Якщо гроші не були використані, місцеві бюджети не повертають їх до державної казни, а зберігають до наступного року. І вже в наступному календарному (або бюджетному) році освітні установи мають право використати їх на оновлення матеріально-технічної бази.

Гроші в новому бюджетному році можуть бути використані на:

  • шкільні автобуси;
  • комп’ютерне та мультимедійне обладнання;
  • підручники та посібники;
  • обладнання їдальнь та харчоблоків;
  • будівництво або ремонт нових туалетних приміщень.

Список можна продовжувати, але основними пунктами в ньому є актуальні для тисяч шкіл проблеми, які зазвичай потрібно вирішувати влітку. Наприклад, скористатися грошима із субвенції в цьому серпні для ремонту їдальні директор школи не зможе. Необхідно дочекатися закінчення року. А діти у вересні повернуться до класів, де їх чекатимуть старі парти, брак підручників та запах дешевої фарби, якою намагалися замаскувати старі проблеми школи.

Як використовувати субвенційні кошти ефективно?

Ми навчилися користатися державною допомогою ефективно, і можу сказати, що зробити це без юридичного відділу вкрай важко. Дозволити собі навіть одного фахового юриста може далеко не кожна школа.

Освітня субвенція на заробітну плату педагогічним працівникам виділяється щомісяця на підставі відомості про кількість учнів, які здобувають загальну середню освіту в закладі освіти. Розпорядник субвенції (МОН) також щомісяця розподіляє та доводить до одержувачів у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Але більшість шкіл просто не встигають подати відомості та отримати кошти. Освітні заклади залишають вчителів без законної фінансової підтримки, не можуть використати гроші на вирішення актуальних матеріально-технічних проблем, а в місцевому бюджеті продовжують тим часом лежати та знецінюватися гроші.

Мінфін вважає, що наявна тенденція щодо використання субвенції свідчить про акумулювання коштів державного бюджету в місцевих бюджетах. Отже, залишки цих коштів, не використані протягом наступного бюджетного періоду, мають повертатися до державного бюджету й працювати на розвиток економіки України, зокрема, на зміцнення людського капіталу завдяки ресурсній підтримці освіти загалом.

Тобто існує ризик, що цільова підтримка врешті решт повернеться до державного бюджету та не буде використана школами. А це значить, що десятки тисяч вчителів залишаться без законної фінансової підтримки, учні проводжуватимуть ділити один підручник на двох, а батьки здавати гроші на фарбу. Представники влади тим часом у своїх промовах відзвітують про великі суми, що були виділені на розвиток освітньої галузі в Україні.

Що робити для покращення ефективності субвенції освітніх галузь?

  • Процедуру отримання цільових коштів із місцевого бюджету необхідно спростити, щоб гроші без складної бюрократичної епопеї могло отримати керівництво будь-якого освітнього закладу – від сільської школи до київського ліцею. Процес подання відомості та отримання коштів має бути більш зрозумілим.
  • Мета на використання субвенції має бути розширена. Окрім фінансової допомоги вчителям, варто додати і покращення матеріально-технічної бази освітньої установи без необхідності чекати нового бюджетного року. Це дозволить поліпшити умови навчання школярів та матеріальне становище вчителів.
  • Надати школам більше прав в ухваленні рішень щодо розподілу грошей. Ситуація в сільських школах, де діти подекуди досі не мають цивілізовано обладнаного туалету, і в приватних школах столиці дуже відрізняється. Тому надання більшої незалежності в ухваленні рішень щодо витрат коштів могло б призвести до більшої ефективності.

Загалом в Україні необхідно підвищувати не лише  ефективність витрат субвенційних коштів, а й розмір грошової підтримки всієї галузі. Фінансування освіти – один із ключових показників соціального розвитку країни, який відображає ступінь уваги, що приділяється державою і суспільством освіті громадян.

Інвестиції в освіту – це спосіб збільшення людського капіталу країни, поліпшення перспектив економічного розвитку, розширення кругозору громадян, забезпечення можливості самореалізації, сприяння добробуту й здоровому способу життя. Все починається з освіти, тож Кабміну варто переглянути свою практику розподілення коштів та подумати про її ефективність.

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті