Пандемічні підсумки: чи готова українська освіта до «чорних лебедів»
І що варто зробити вже зараз для впевненості в завтрашньому дні
Коронавірус захопив світ зненацька, і всім країнам довелося терміново змінювати стратегії та плани. Майже всі були не готові до такого розвитку подій, зокрема в освіті. Проте адаптовуватися довелося швидко. Як країни відповідали на нові виклики і чи готова Україна до нових випробувань, зокрема в освіті, розповіла Mind співзасновниця мережі шкіл КМДШ Лідія Білас.
Американський есеїст та підприємець Нассім Талеб є батьком теорії «чорного лебедя», згідно з якою грандіозні події часто стаються випадково, змінюють життя кожної людини та історію загалом. Часто лише після того, як ці події стались, а люди відійшли від пережитого шоку, їх починають називати прогнозованими. Талеб наголошує на небезпеці людської сліпоти, за якою стоїть впевненість у всезнанні щодо завтрашнього дня.
Живучи поруч з аналітиками, експертами, футурологами, що говорять до нас із соціальних мереж, ефірів на телеканалах, з YouTube та друкованих медіа, ми потрапляємо в ілюзію контролю власного майбутнього. Саме в цей момент черговий «чорний лебідь» може показати людству його справжній загальний рівень IQ та продемонструвати, що по суті ми нічого не знаємо про майбутнє, і книги фантастів часто можуть бути точнішими, ніж прогнози іменитих експертів. COVID-19 – чудовий приклад «чорного лебедя», до якого виявився непідготовленим ніхто.
Як світ реагує на «чорних лебедів»?
COVID-19 став ударом для освіти, змінивши її в кожній країні, починаючи від Китаю, закінчуючи Америкою. Але цікавою стала швидкість реакції на зміни. Талеб у своїй книжці «Чорний лебідь: про (не)ймовірне у реальному житті» наголошує на тому, що передбачати появу чергового птаха з нетиповим кольором пір’я не варто.
Дуже важливо знизити рівень впевненості в прогнозованому майбутньому та направити сили на стійкість до негативних подій та швидку реакцію на них. До нових «чорних лебедів» варто бути готовими, й однією із задач сучасної освіти є підготовка наступного покоління до зустрічі з ним.
Китай відреагував на COVID-19 блискавично. Майже півтора мільярда людей опинилися під замком, й одна з найбільших економічних машин світу зупинилася. Погодьтеся, рішення зупинити економіку Піднебесної – це дуже мужнє, нетипове та відповідальне рішення. Дитячі садочки, школи та університети також були відправлені на карантин навіть у тих провінціях, де не було зафіксовано жодного випадку нового вірусу. Китаю вдалося відносно швидко подолати вірус, бо суспільство було змушене слухати владу та підкорюватися, дбаючи про власну безпеку. Важко уявити протести проти локдауну в Китаю, де існує цензура й заклики проти чинної влади можуть коштувати людині життя.
Жертвуючи свободою слова, китайцям вдалося згуртовано та швидко відбити атаку «чорного лебедя». До онлайн-режиму навчання швидко перейшли і державні школи, і приватні установи. Карантин у КНР було оголошено в лютому 2020-го, уже в травні школи та університети по всій країні почали відкриватися, а китайці могли забути про маски та дезінфекцію. Економіка запрацювала з новою силою. Іспит на підготовленість до «чорного лебедя» Піднебесна пройшла вдало. За півтора року пандемії в Китаї зафіксовано всього біля 94 000 випадків COVID-19, увесь минулий навчальний рік і дотепер діти продовжують отримувати знання в школах, на позашкільних заняттях і відвідують спортивні секції.
На іншому краю світу політичний режим демократії показав свої вади в часи, коли важлива швидкість ухвалення непопулярних для соціуму рішень. США не вдалося вчасно закрити кордони, ізолювати хворих та припинити поширення вірусу, тому кількість нових випадків торікі зростала в геометричній прогресії та вимірювалася сотнями тисяч на день. Увесь рік здобувати освіту учні продовжували лише онлайн. Жертвуючи рівнем знання школярів та студентів, держава намагалася зупинити розповсюдження вірусу. Цього року на подібні жертви в Америці вирішили більше не йти – і навчання нарешті почалося в офлайн-режимі.
Останні рекомендації Центра з контролю та профілактики захворювань у США,CDC, полягають у тому, що школам необхідно докласти всіх зусиль для повернення школярів за парти.
Але назвати реакцію США на «чорного лебедя» млявою теж важко, адже саме в цій країні почали швидку розробку вакцини від вірусу, швидко пройшли всі етапи її тестування та запустили масову вакцинацію. Тому, хоча реакція на «чорного лебедя» й була більш повільною, вона відповідає всім принципам демократичного суспільства.
Світ змінюється щосекунди: чи встигає за ним українська освіта?
Чи готова Україна, і зокрема українська освіта, до «чорних лебедів»? Аналізуючи стан освітньої галузі можна впевнено припустити, що вона не готова й до «білих лебедів». Державні школи нашої країни 12 років готує учнів до світу, якого вже не існує.
Тоді як світ змінюється щосекунди, наша освіта ніби завмерла назавжди. Двісті років тому, в епоху індустріального суспільства, було необхідно підготувати учнів, які володіли б базовим набором знань і могли виконувати певний перелік робіт. Освіта не була створена для розкриття талантів, пошуку себе, вміння швидко ухвалювати рішення та брати на себе відповідальність, бо світу були потрібні слухняні виконавці вказівок. Нормою були приниження та висміювання учнів, беззаперечний авторитет вчителя. Усіх неординарних потрібно було «поставити на місце».
Сьогоднішня система освіти має бути спрямована на те, що люди – це унікальні особисті, що сьогоднішній світ – це толерантність до різноманіття та безліч можливостей. Світ, де внутрішнє щастя та прийняття себе стають більш популярними, ніж нескінченна гонитва за успіхом. Світ, де інтернет відкриває зірок без продюсерів і спонсорів, де студенти стають підприємцями, а блогери – мільйонерами.
Шкільна освіта має бути направлена на розкриття та підтримку талантів, на розвиток сміливості висловити власну думку, розкриття лідерських якостей. Дітям молодшої школи не потрібно забороняти гратися та бігати в школі, приборкуючи їх енергію кимось написаними правилами.
Як же українська освіта відреагує на зустріч із черговим «чорним лебедем»?
Весною 2020 року Україна закрила школи разом з усім світом, а освітня галузь почала реагувати на «чорного лебедя» відносно швидко. В ефірах національних телеканалів уже у квітні 2020 року стартували онлайн-заняття, спочатку для середньої та старшої школи, а потім і для молодшої. В освітньому процесі почали застосовувати інформаційні технології, проводити заняття онлайн.
Але, якщо копнути глибше, ця готовність виявилася лише ширмою, за якою ховалася повна розгубленість.
Результати оцінювання показали, що діти під час локдауну не лише не отримали нові знання, а й забули те, що знали до цього.
Єдиного централізованого контролю якості онлайн-освіти та контролю процесу викладання до сьогодні не було створено. Хтось використовував для занять Zoom та робив ставку на інтерактивність, намагався зацікавити учнів з екрану та донести до них знання, а хтось давав завдання для самоопрацювання у Viber.
За минуле літо, коли освітня галузь мала час підготуватися до нового учбового року, про онлайн-освіту взагалі забули. Держава ухвалила рішення ввести гібридний режим навчання в школах, і діти відправилися за парти. При цьому було упущено багато важливих нюансів.
Що ж варто врахувати?
- Підвищити рівень діджиталізації шкіл. Вчителі досі є прикладом низької комп’ютерної грамотності.
- Створення єдиного електронного щоденника, де батьки могли б переглянути успішність учня та швидко відреагувати на погіршення рівня знань із того чи іншого предмета.
- Створити стандарти якості онлайн-освіти, щоб під час переходу на дистанційне навчання педагоги проводили заняття якісно, інтерактивно та ефективно.
- Створити систему моніторингу, яка б дозволила перевірити рівень отриманих знань онлайн. Державні управлінці мають думати стратегічно та якісно готуватися до нових «лебедів» в освіті. На сьогодні можна зробити висновок, що українська школа не підготовлена не лише до нового вірусу.
- Підвищити рівень захищеності дітей: камери відеоспостереження, охорона. Сьогодні типовим прикладом охорони дітей є вахтер похилого віку, який не зможе протидіяти в разі небезпеки.
- Підготовка дітей до надзвичайних ситуацій. Зазвичай інформацію про те, як рятуватися під час пожежі, як надавати першу допомогу, наприклад в разі травмування, надають у теоретичній формі. Тоді як дуже важливо підготувати дітей до цього на практиці. Наприклад, у наших школах ми проводимо навчальні пожежні тривоги, на які приїжджають декілька нарядів пожежників. Вони аналізують, чи правильно була організована евакуація, обговорюють із дітьми та командою помилки й способи їхнього уникнення, проводять практичні навчання щодо користування засобами пожежогасіння.
Не дивно, що все більше батьків вирішують віддавати дітей до приватних навчальних закладів, де принципи освіти були переглянуті, і її стан відповідає сьогоденню. На жаль, економічний розвиток України не дозволяє реалізувати бажання про приватну школу всіх батьків, тому для більшості якісна освіта ще досі залишається розкішшю.
З іншого боку, залишаючи державну освіту в настільки архаїчному стані, ми ризикуємо так і не дочекатися розвитку економічного стану нашої країни.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
