Як можна замістити Україну на світовому ринку продовольства?

Як можна замістити Україну на світовому ринку продовольства?

Спойлер: ніяк

Этот материал также доступен на русском языке
Як можна замістити Україну на світовому ринку продовольства?
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш.
Фото: depositphotos.com

Світ стоїть напередодні продовольчої кризи та краху всієї глобальної продовольчої системи. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив про загрозу масового голоду через війну, розв'язану Росією в Україні – країні, яка входить до ТОП-3 постачальників продовольства на світовий ринок.

Війна вже порушила ланцюжки поставок продукції, викликала зростання цін на паливо, продукти харчування та транспорт – як у найбідніших африканських, так і благополучних європейських країнах. Подальші наслідки Гутерріш характеризує як «ураган голоду».

У якій перспективі можна стабілізувати ситуацію та чому припинення війни безальтернативно – розмірковує Ольга Трофімцева, в.о. міністра аграрної політики та продовольства у 2019 році, посол з особливих доручень у Міністерстві закордонних справ

Війна в Україні триває вже понад місяць.

З кожним днем ​​ситуація на глобальному ринку продовольства стає все більш напруженою.

Важливість того, що відбувається в Україні для світової продовольчої безпеки, демонструють зокрема тектонічні зрушення, що відбуваються в європейському політичному порядку денному. Буквально за місяць риторика європейських бюрократів мігрувала від понять «біорізноманіття», «зелений курс», «органіка» до «як забезпечити людей їжею».

Навіть найзатятіші «зелені» були змушені замовкнути під натиском нагальних проблем – інша риторика була б незрозуміла навіть внутрішнім виборцям.

Різка зміна європейської аграрної політики та пропозиція Єврокомісії задіяти площі, раніше зарезервовані для підтримки або розширення біорізноманіття під вирощування харчових культур та кормів для тварин, знаходить повне розуміння. Складно сумніватися, дивлячись на напівпорожні полиці супермаркетів та зростаючі ціни на продовольство у центрі Європи.

Але дефіцит соняшникової олії та інших продуктів, які почали відчувати європейські споживачі, – це ніщо (і частково тимчасово) порівняно з рівнем проблем, які можуть стати реальністю, якщо війна не закінчиться найближчим часом, і наші фермери не зможуть посіятися в поточному сезоні.

Припустимо, соняшник в Україні не буде посіяний на бодай співставних зі звичайними площах. Україна постачає на світовий ринок половину всієї олії. Як її можна оперативно замістити? Моя відповідь: ніяк.

Останній місяць виявив, наскільки Україна в економічному плані є невід'ємною частиною Європи. Шкода, що факт того, наскільки далеко ми просунулися в питанні євроінтеграції, довела війна.

Прогноз на майбутнє

Я дуже стримано ставлюся зараз до будь-яких прогнозів – точніше я взагалі їх не даю і нікому не раджу: ситуація змінюється буквально щодня.

Наприклад, будь-які озвучені очікування посівних площ безглузді, поки у багатьох регіонах точаться бої, і фермери не мають змоги нормально функціонувати. Як довго триватимуть бойові дії, ми не можемо спрогнозувати, як і того, наскільки затягнеться процес переговорів. Ми всі сподіваємось на вигідне для України дипломатичне рішення, але поки що його немає.

Те саме стосується експорту.

Вочевидь, і це декларується на державному рівні, що зовнішню торгівлю необхідно оперативно відновити. Але виникають суто практичні моменти.

Поки порти практично заблоковані, а іноді навіть заміновані, аграрний експорт залишається можливим у двох варіантах: автомобільні перевезення та залізниця. Для зернових вантажів, які обчислюються мільйонами тонн, це не варіант. Одна справа експортувати кораблем, а інша – десятком фур. Навіть якщо винести за дужки питання ціни, потенціал цих шляхів становить до 10% того обсягу, який вивозився через порти. Цього мало, і це не вирішує проблему.

Глобально вирішити її може лише припинення бойових дій на території України. Крапка. Тільки так.

Я чула прогнози про два тижні, які потрібні, щоб повноцінно відновити експорт після стабілізації ситуації, але ставлюся до них досить обережно. Навіть якщо сьогодні до вечора в Росії повністю зміниться керівництво (схрестимо пальці), то потрібно буде оцінити стан інфраструктури, доріг, потужностей із зберігання, ступінь їх пошкодження і так далі. Поки активна фаза війни не закінчилася, ми не розуміємо, у якому стані ми дійдемо перемоги.

Але погоджуся, якщо активна фаза бойових дій не затягнеться, і інфраструктура критично не постраждає, то відновити обсяги експорту можна досить швидко.

Чи ми втратимо ринки збуту?

У короткостроковому та й у середньостроковому періоді замістити наш експорт дуже складно. Українська агропродукція міцно вбудована у глобальні ланцюги постачання та переробки, її відсутність неминуче запускає ланцюгову реакцію з непередбачуваними наслідками.

Ситуативно торгові партнери, наприклад Єгипет, можуть спробувати наростити постачання з третіх країн, щоб компенсувати український продукт. Але тут виникають питання: 1) логістики; 2) сертифікацій; 3) фізичної наявності такого вільного зерна або можливості оперативно збільшити його виробництво.

Тому малоймовірно, що традиційні покупці захочуть чи зможуть відмовитися від українського продукту.

Навіть у частині Китаю не вважаю, що щось зміниться. Так, вони намагаються зберігати нейтральне позиціонування, але й КНР та китайський бізнес розуміють важливість України та інвестицій в Україну, зокрема й тих, що були зроблені раніше. Те саме можна сказати і ще про одного нашого надвеликого партнера в агропродовольчій сфері – Індію.

Також варто зазначити принципову різницю нашої позиції та позиції росії, яка є ще одним великим постачальником з Причорномор'я та нашим конкурентом.

Україна готова експортувати зерно та виконувати контракти, але не може цього зробити через війну. А Росія торгувати може, але закручує експорт, штучно обмежуючи торгівлю, трактує зобов'язання на свою користь і шантажем намагається показати світові «хто тут головний». Тобто виглядає не надто надійним постачальником. Я впевнена, що це зчитується торговими партнерами, зокрема з Арабського світу, які досі були відносно нейтральними.

У ризикованому становищі знаходяться країни з високим споживанням хліба на душу населення та невисокими доходами – Північна та Південна (Sub-Sahara) Африка, Близький та Середній Схід. Значною мірою вони залежали від українського зерна – за ціною ми були найпрохіднішими. Голод, протести та нова хвиля біженців із тих країн зокрема до Євросоюзу – цілком реалістичні непрямі наслідки війни в Україні.

Міжнародні організації, включаючи СОТ та ФАО, намагаються стабілізувати ситуацію, розглядають різні механізми, закликають усі країни-члени об'єднати зусилля та зберігати можливості для вільної торгівлі. Але держави прагматичні, кожен насамперед думає про себе та про своїх громадян – і це нормально. Глобальна продовольча ситуація буде тільки погіршуватися – те, що це безпосередньо й боляче торкнеться Росії, нас у цій ситуації мало хвилює, але буде складно й решті світу.

Повторюся, єдиний спосіб протистояти цьому – це зупинити путіна та війну. Якомога швидше. Крапка.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло