Звільняти мобілізованих працівників можна? Що передбачає посилена відповідальність військових за законопроєктом 8271

Верховна Рада у грудні минулого року ухвалила резонансний законопроєкт №8271, який передбачає посилення покарання військовослужбовців за низку проступків і правопорушень в умовах воєнного стану. Наразі документ очікує на підпис президента, і головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний закликав Володимира Зеленського зробити це якнайшвидше. Разом із посиленням відповідальності військових документ передбачає і інші санкції щодо таких правопорушників з боку роботодавця. Чого очікувати від норм нового закону військовослужбовцям, які були працевлаштовані на момент призову, від роботодавців, Mind розповів адвокат Віталій Шаптала.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю, за працівниками, призваними на строкову військову службу, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Зокрема, ця норма закону поширювалася на працівників, які були призвані:

• на строкову військову службу;
• військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
• військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
• військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладання нового контракту на проходження військової служби.

Новий закон – нові правила звільнення працівників

Зміни також внесені до КК України, а саме:

• за ч. 3 ст. 403 КК України (невиконання наказу) змінено міру покарання: раніше було від трьох до семи років позбавлення волі, стало від п’яти до восьми років позбавлення волі;
• змінено редакцію ч. 5 ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби): самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені військовослужбовцем в умовах воєнного стану або бойовій обстановці, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Мова йде про військові кримінальні правопорушення, згідно зі ст. 401–435.1 КК України. Зазначеними статтями регламентується відповідальність за:

• непокору у виконанні наказу;
• невиконання наказу;
• опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків;
• погроза або насильство щодо начальника;
• порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості;
• самовільне залишення військової частини або місця служби;
• дезертирство;
• ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом;
• викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів тощо;
• умисне або необережне знищення або пошкодження військового майна;
• втрата військового майна;
• порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку; водіння або експлуатації машин; польотів або підготовки до них; кораблеводіння;
• порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання; внутрішньої служби;
• порушення правил несення прикордонної служби; несення бойового чергування;
• розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості;
• зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем чи перевищення повноважень;
• недбале ставлення до військової служби;
• бездіяльність військової влади;
• здача або залишення ворогові засобів ведення війни;
• залишення військового корабля, що гине;
• самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю;
• добровільна здача в полон;
• злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні;
• мародерство – викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених;
• насильство над населенням у районі воєнних дій;
• погане поводження з військовополоненими;
• незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею. 

Оскарження можливе, але за певних умов

Якщо мобілізована особа перебуває під слідством, то підстав для її звільнення за новим законом немає. Закон передбачає можливість звільнення мобілізованої особи, яка була засуджена за правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби. 

Якщо засуджену особу було виправдано за результатами перегляду обвинувального вироку у вищих судових інстанціях, то тоді є перспективи для оскарження звільнення мобілізованої особи з місця роботи.