Справу відкрито: волонтерство, або 7 років в’язниці
Які дії бізнесу призводять до відкриття кримінальної справи через волонтерську діяльність

Волонтери цієї війни вирішують безліч питань як для військових, так і для цивільних. Уже нікого не здивуєш постами в соцмережах щодо збору коштів на ті чи інші необхідні речі. Наразі вся країна, і не тільки вона, донатить задля Перемоги у війні із російськими загарбниками. Як приватні особи, так і бізнес намагаються допомогти у різний спосіб. Проте трапляються випадки, коли підприємці можуть невірно тлумачити ідею волонтерства, через що за такі діяння можуть потрапити під кримінальну відповідальність. Тож як робити добрі справи і не потрапити до в'язниці, розповів Mind Ігор Млечко, партнер A.S.A.Group.
Зайве наголошувати на очевидних речах – на ролі волонтерів в питаннях втримання країни на старті війни.
Пам’ятаю, як із середини березня пішли перші запити на створення всіляких фондів та благодійних організацій. Так багато, подумав я… А вже з липня до нас почали доходити перші звістки про кримінальні переслідування «волонтеробізнесменів».
Сталося так, що окрім громадської відповідальності, війна запустила також і нові підходи в «підприємництві».
Але зараз не про відверто брудні випадки та людей, які за рахунок кращих людських якостей робили собі приватний профіт, експлуатуючи бажання інших допомагати, а також не про певні правові пільги.
Зараз – про незнання закону і практики, про необережність і авантюризм. Про все, що в ретроперспективі волонтерського контексту може призвести до великих проблем.
Читати також: «Броніки для ЗСУ бабуся привезла із США у 62-х валізах»: як волонтери напівлегально забезпечують армію всім необхідним
Перший крок до неприємності – це поєднання волонтерської і бізнес-діяльності
Для багатьох «волонтеробізнесменів» стало неприємною несподіванкою те, що застосовувати в бізнесі передбачені для волонтерства пільги – це є злочин. А в умовах війни – тяжкий злочин.
Такі моменти призводили до трагічних наслідків. Втрата товарів, грошей, іншого майна, тобто всього того цінного, що вилучали правоохоронні органи під час обшуків, визнаючи всі ці цінності речовими доказами. А подекуди такі моменти призводили і до втрати свободи. Миттєво. При виході з магазину, наприклад.
Виявилося, не можна завозити із-за кордону товари як гуманітарну допомогу, а потім використовувати в комерційних цілях, тобто продавати.
Не можна збирати кошти на благодійність, а потім прокручувати в бізнесі, хоч і повертаючи назад з дисконтом, але… Не можна.
Будь-які фокуси з гуманітарною/благодійною допомогою є табу
Про це йдеться і статті 201-2 Кримінального кодексу України. Ну і за логікою правоохоронних органів.
Диспозиція цієї статті звучить так: «продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, з метою отримання прибутку».
А логіка правоохоронних органів нерідко полягає в тому, що навіть приблизні ототожнення дій із диспозицією статті 201-2 ККУ мають ознаки злочину.
І якщо в мирний час при певних обставинах відповідальність за такий злочин могла обмежуватися штрафом, то в умовах надзвичайного або воєнного стану – це одразу позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, з конфіскацією майна.
Читати також: Mind nominations 2022: компанії та люди, які вразили протягом року. Ч. 9. Волонтерський рух
Якщо ціна питання починається від пів мільйона грн
Якщо сума прибутку від правопорушення знаходиться в діапазоні 434 175–1 240 000 грн (розраховано станом на 2022 рік, до початку війни).
Інтерес правоохоронних органів до таких «гуманітарних фокусів» є доволі високим. Будь-який підприємницький креатив на гуманітарці є потенційно неприємна перспектива.
Інше питання, за що стає дійсно прикро, це коли під удар потрапляли «випадкові люди», які не займалися «підприємницьким креативом» і «фокусами», тобто не мали за мету збагатитися за рахунок пільгових інструментів волонтерства.
Читати також: Від махінацій з гуманітаркою до діпфейків: 6 найпоширеніших шахрайств під час війни
І ризики таких випадків класично мають прояв в наступному:
- Коли змішують волонтерство з бізнесом в одну корзину. Наприклад, один і той же суб’єкт/група компаній завозить один і той же вид товару як для продажу, так і для безоплатного передання. Нехай навіть структурно їх імпортують різні юридичні особи, з цілком законним, диференційованим митним очищенням, але все одно можуть виникнути запитання. І вся справа в тому, що подальший продаж тієї ж номенклатури, яка паралельно завозилася також і під волонтерські потреби, може бути сприйнята саме як комерційне використання гуманітарної допомоги. Адже спочатку важко відрізнити одне від одного. Особливо якщо комерційні та гуманітарні товари фізично зберігаються на одному складі. І якщо адмініструванням процесів бізнесу і волонтерства займаються одні і ті самі співробітники. Або якщо правоохоронні органи провели контрольну закупівлю… Важко відокремити одне від одного. Тобто змішувати волонтерство з бізнесом – це небезпечні речі.
- Коли збір коштів проводять в криптовалюті. В цьому випадку притаманна блокчейну конфіденційність може зіграти в мінус. Уявімо ситуацію. Благодійна організація збирає донати, серед іншого, на криптогаманці. Далі частина цих коштів може адресно перераховуватися на холодні гаманці кінцевих бенефіціарів або волонтерів, або переводитися у готівку через сірий криптообмінник (з метою закупівлі певних гуманітарних товарів вроздріб з метою їх безоплатної передачі). І, звичайно, ідентифікувати таких отримувачів майже неможливо, відповідно – вкрай важко підтвердити цільове використання благодійних коштів. І що важливо, чим довше функціонує така модель, тим глибше ускладнюється потенційна проблема. Адже чим більше накопичується донатів/коштів, тим вище увага контролюючих органів, і чим більша кількість анонімних бенефіціарів і випадків нефіксованого виведення коштів через криптообмінники – тим складніше ідентифікувати потоки на вихід (підтвердити цільове використання коштів).
- Коли відсутня чітка і прозора система обліку. А це взагалі основа захисту чесних волонтерів. Без такої системи вкрай проблематично довести невинуватість. І така система має функціонувати не тільки для контролю внутрішніх процесів, але і для мети доведення правоохоронцям, що кожна пожертва/одиниця гуманітарної допомоги знайшли свого адресного бенефіціара.
На цьому, мабуть, все. Знати права і діяти по совісті – це дієвий принцип безпеки. Подяка чесним волонтерам. Слава Україні!
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.