Справу відкрито: волонтерство, або 7 років в’язниці

Волонтери цієї війни вирішують безліч питань як для військових, так і для цивільних. Уже нікого не здивуєш постами в соцмережах щодо збору коштів на ті чи інші необхідні речі. Наразі вся країна, і не тільки вона, донатить задля Перемоги у війні із російськими загарбниками. Як приватні особи, так і бізнес намагаються допомогти у різний спосіб. Проте трапляються випадки, коли підприємці можуть невірно тлумачити ідею волонтерства, через що за такі діяння можуть потрапити під кримінальну відповідальність. Тож як робити добрі справи і не потрапити до в'язниці, розповів Mind Ігор Млечко, партнер A.S.A.Group. 

Зайве наголошувати на очевидних речах – на ролі волонтерів в питаннях втримання країни на старті війни. 

Пам’ятаю, як із середини березня пішли перші запити на створення всіляких фондів та благодійних організацій. Так багато, подумав я… А вже з липня до нас почали доходити перші звістки про кримінальні переслідування «волонтеробізнесменів».

Сталося так, що окрім громадської відповідальності, війна запустила також і нові підходи в «підприємництві».

Але зараз не про відверто брудні випадки та людей, які за рахунок кращих людських якостей робили собі приватний профіт, експлуатуючи бажання інших допомагати, а також не про певні правові пільги.

Зараз – про незнання закону і практики, про необережність і авантюризм. Про все, що в ретроперспективі волонтерського контексту може призвести до великих проблем.

Читати також: «Броніки для ЗСУ бабуся привезла із США у 62-х валізах»: як волонтери напівлегально забезпечують армію всім необхідним

Перший крок до неприємності – це поєднання волонтерської і бізнес-діяльності

Для багатьох «волонтеробізнесменів» стало неприємною несподіванкою те, що застосовувати в бізнесі передбачені для волонтерства пільги – це є злочин. А в умовах війни – тяжкий злочин.

Виявилося, не можна завозити із-за кордону товари як гуманітарну допомогу, а потім використовувати в комерційних цілях, тобто продавати.

Не можна збирати кошти на благодійність, а потім прокручувати в бізнесі, хоч і повертаючи назад з дисконтом, але… Не можна.

Будь-які фокуси з гуманітарною/благодійною допомогою є табу

Про це йдеться і статті 201-2 Кримінального кодексу України. Ну і за логікою правоохоронних органів.

Диспозиція цієї статті звучить так: «продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, з метою отримання прибутку».

А логіка правоохоронних органів нерідко полягає в тому, що навіть приблизні ототожнення дій із диспозицією статті 201-2 ККУ мають ознаки злочину.

І якщо в мирний час при певних обставинах відповідальність за такий злочин могла обмежуватися штрафом, то в умовах надзвичайного або воєнного стану – це одразу позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, з конфіскацією майна.

Читати також: Mind nominations 2022: компанії та люди, які вразили протягом року. Ч. 9. Волонтерський рух

Якщо ціна питання починається від пів мільйона грн

Якщо сума прибутку від правопорушення знаходиться в діапазоні 434 175–1 240 000 грн (розраховано станом на 2022 рік, до початку війни).

Інше питання, за що стає дійсно прикро, це коли під удар потрапляли «випадкові люди», які не займалися «підприємницьким креативом» і «фокусами», тобто не мали за мету збагатитися за рахунок пільгових інструментів волонтерства.

Читати також: Від махінацій з гуманітаркою до діпфейків: 6 найпоширеніших шахрайств під час війни

І ризики таких випадків класично мають прояв в наступному:

• Коли змішують волонтерство з бізнесом в одну корзину. Наприклад, один і той же суб’єкт/група компаній завозить один і той же вид товару як для продажу, так і для безоплатного передання. Нехай навіть структурно їх імпортують різні юридичні особи, з цілком законним, диференційованим митним очищенням, але все одно можуть виникнути запитання. І вся справа в тому, що подальший продаж тієї ж номенклатури, яка паралельно завозилася також і під волонтерські потреби, може бути сприйнята саме як комерційне використання гуманітарної допомоги. Адже спочатку важко відрізнити одне від одного. Особливо якщо комерційні та гуманітарні товари фізично зберігаються на одному складі. І якщо адмініструванням процесів бізнесу і волонтерства займаються одні і ті самі співробітники. Або якщо правоохоронні органи провели контрольну закупівлю… Важко відокремити одне від одного. Тобто змішувати волонтерство з бізнесом – це небезпечні речі.
• Коли збір коштів проводять в криптовалюті. В цьому випадку притаманна блокчейну конфіденційність може зіграти в мінус. Уявімо ситуацію. Благодійна організація збирає донати, серед іншого, на криптогаманці. Далі частина цих коштів може адресно перераховуватися на холодні гаманці кінцевих бенефіціарів або волонтерів, або переводитися у готівку через сірий криптообмінник (з метою закупівлі певних гуманітарних товарів вроздріб з метою їх безоплатної передачі). І, звичайно, ідентифікувати таких отримувачів майже неможливо, відповідно – вкрай важко підтвердити цільове використання благодійних коштів. І що важливо, чим довше функціонує така модель, тим глибше ускладнюється потенційна проблема. Адже чим більше накопичується донатів/коштів, тим вище увага контролюючих органів, і чим більша кількість анонімних бенефіціарів і випадків нефіксованого виведення коштів через криптообмінники – тим складніше ідентифікувати потоки на вихід (підтвердити цільове використання коштів).
• Коли відсутня чітка і прозора система обліку. А це взагалі основа захисту чесних волонтерів. Без такої системи вкрай проблематично довести невинуватість. І така система має функціонувати не тільки для контролю внутрішніх процесів, але і для мети доведення правоохоронцям, що кожна пожертва/одиниця гуманітарної допомоги знайшли свого адресного бенефіціара.

На цьому, мабуть, все. Знати права і діяти по совісті – це дієвий принцип безпеки. Подяка чесним волонтерам. Слава Україні!