Гетманцев шукає мотивацію для платників податків: як у цьому допоможе законопроєкт для «білого» бізнесу

Нещодавно голова податкового комітету Верховної Ради України презентував бачення нового суспільного договору держави та бізнесу, що має діяти під час війни. Його суть зводиться переважно до того, що держава гарантуватиме непроведення окремих видів податкових перевірок для бізнесу, що відповідає низці критеріїв і вимог. Законопроєкт №11084 внесено на розгляд парламенту. Наскільки його прийняття вплине на відносини з податковими органами, чи буде цей законопроєкт ефективним для захисту «білого» бізнесу від необґрунтованих претензій податкових органів, проаналізувала для Mind керівниця практики податкового та митного права, адвокатка АО «Вдовичен та партнери», к.ю.н. Марія Золотарьова.

Номер і дата: 11084 від 13 березня 2024 року

Ініціатори документа: група депутатів на чолі з Данилом Гетманцевим.

Етап: зареєстрований у Верховній Раді

Ціна питання: реалізація положень законопроєкту №11084 не потребує додаткових фінансових витрат із бюджетів та не призведе до скорочення бюджетних надходжень.

Зміст. Законопроєктом запропоновано внесення змін до Податкового кодексу України. 

По-перше, «легалізація» нового напрямку в роботі податкових органів – здійснення комплаєнсу (управління податковими ризиками), що обумовило визначення в кодексі нових термінів «податковий ризик» і комплаєнс (управління податковими ризиками).

По-друге, встановлення на період воєнного стану критеріїв визначення платників податків із високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства й особливих правил відносин між ними та податковими органами.

По-третє, запровадження податкових переваг для тих платників податків, які включені Державною податковою службою України до спеціального Переліку платників податків із високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства (далі – перелік).

Позиція юристів. Навряд чи можливо назвати це суспільним договором між державою та бізнесу. Будьмо відвертими – законопроєкт №11084 у загальному контексті не може розв'язати проблему «дірок у бюджеті», левову частку якого мають становити саме податкові надходження, і не перетворить образ податкового інспектора з «поліцейського» на «партнера».

Тепер перейдемо до «юридичних деталей», що не з кращого боку характеризують якість законопроєкту. У тексті можна знайти два «фільтри», за якими автори пропонують визначати платників із високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства (далі – платники з податковими перевагами).

Перший фільтр – чи є юридична особа та/або ФОП платником податків із високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства. Для цього передбачено необхідність відповідати одночасно низці критеріїв, як-от відсутність: а) податкового боргу на суму більш ніж 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3060 грн): б) неузгоджених сум грошових зобов’язань або зменшення бюджетного відшкодування (примітка: що включає адміністративне та/або судове оскарження донарахованих податковим органом грошових зобов’язань) на суму, що перевищує 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 000 грн); в) винесених податкових повідомлень-рішень (ППР) про застосування пені по валюті протягом року тощо.

Тепер про цікаве: за який період це враховуватиметься або станом на яку дату? Беремо, до прикладу, уявне ТОВ «Ромашка», стосовно якого було винесено ППР у січні 2024 року про застосування пені по валюті на суму 15 000 грн. Уявімо також, що цю суму сплачено, а інші критерії дотримано. Проте це товариство, як вбачається, не може бути платником із перевагою весь 2024 рік. Уявне ТОВ «Ромашка» оскаржило в адміністративному суді донараховані податковими органами грошові зобов’язання за результатами проведення перевірки у 2022 році (розгляд податкових спорів у м. Києві та Київській області може тривати роками внаслідок завантаженості суддів) – отже, цей платник податків знов-таки не може навіть теоретично потрапити до переліку.

І тут про незрозуміле. Критеріями для платників єдиного податку третьої групи є декларування ними обсягу доходів у розмірі понад 5 млн і рівень сплати податків до зведеного бюджету, що дорівнює або є вищим від середнього по галузі. Нагадаємо у зв’язку із цим, що ставка для платників єдиного податку третьої групи єдина  – 5% від отриманого доходу.

Як це може корелюватися з рівнем сплати податків до зведеного бюджету по галузі? Якщо законопроєкт буде реалізований на практиці, чого чекати найближчим часом?

• запровадження Переліку платників із перевагами;
• можливість для «ручного» керування включенням платників до переліку;
• перебування у переліку переважно великого бізнесу.

Чого, на нашу думку, не варто очікувати:

• зменшення кількості податкових перевірок;
• радикальних зрушень у питанні побудови партнерських відносин між податковими органами та бізнесами;
• виникнення значної кількості спорів щодо включення платників до переліку, оскільки їх вирішення у судовому порядку буде неефективним з погляду витрат часу на судовий розгляд.

Хто буде в плюсі. Ставка, на наш погляд, робиться на великий бізнес, «наближений» до влади та/або доходи від податкових надходжень якого є вирішальним для конкретного регіону.

Хто буде в мінусі. Податкові органи, що мають в оперативному режимі проводити організаційні та інші заходи, спрямовані на реалізацію законопроєкту.

Висновки. Цей законопроєкт, зважаючи на тимчасовість надання податкових переваг і недоліки юридичної техніки викладу тексту, створює «клуб обраних» і не є запорукою підтримки для «білого» бізнесу (малого, середнього та великого), що працює і належно сплачує податки. Своєю чергою висновки щодо законопроєкту напряму залежать від аналізу істотності податкових переваг, які пропонують автори законопроєкту, для платників податків, які включені до переліку. Такими перевагами визнаються:

1. На період перебування у переліку не проводяться окремі податкові перевірки платників, включених до цього переліку. Проте необхідно враховувати, що перелік оновлюється щоквартально, ця «перевага» діє лише на період воєнного стану та перебування у переліку й не скасовує строк давності для проведення документальних перевірок.

2. Строк проведення деяких камеральних і документальних перевірок із питань оподаткування ПДВ зменшується до 5 календарних днів.

3. ІПК надається протягом 5 календарних днів. Не можемо у зв’язку з цим не звернути увагу на практику податкових органів надавати неконкретні ІПК з трактуванням положень податкового законодавства та відсиланням або до Мінфіну, або ж вказівкою на те, що конкретні висновки можуть бути зроблені лише за результатами отримання повного переліку первинних документів платником.

4. Платник податків може отримати протягом 5 днів дані про наявну в податкового органу інформацію про його податкові ризики та консультацію про усунення таких ризиків. І тут варто передусім поставити такі запитання: чи не є таке положення фактично дискримінаційним щодо інших платників податків, яким те ж не заборонено отримувати відповідну інформацію та консультацію? По-друге, поки не зрозуміло, як податкові органи трактуватимуть податкові ризики та чи можливо це вважати проявою податкової обачності платника податків?

А отже, аналіз «суттєвості» податкових переваг, що пропонуються у законопроєкті, на наш погляд, говорить сам про себе.