Що не так із законопроєктом про добудову Хмельницької АЕС?
І до чого тут застарілі російські технології
На розгляді у Верховній Раді перебуває законопроєкт №11146 про розміщення, проєктування та будівництво енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС. В уряді пафосно називають цей документ «будівництвом найбільшої атомної станції в Європі». Проте проєкт закону вже зазнав значної критики й викликає безліч запитань без відповідей.
Особливо громадськість турбує використання російських технологій, адже для проєкту планується придбання російського обладнання у Болгарії. ГО «Екодія» надіслала відповідний запит до Кабінету Міністрів України, оскільки ініціатором законопроєкту є премʼєр-міністр Денис Шмигаль. Отриману відповідь спеціально для Mind коментує фахівець з енергетичної політики ГО «Екодія» Артем Колесник.
На наш запит відповіли з АТ НАЕК «Енергоатом». Далі подаємо аргументи з відповіді компанії і розповідаємо, що з ними не так. Одразу зауважимо: аргументи «Енергоатому» на користь проєкту розсипаються порохом, якщо копнути трошки глибше.
Обладнання радянське чи російське? Історія атомного секонд-хенду з АЕС «Белене»
«Обладнання реакторних установок ВВЕР-1000 було закуплено болгарською стороною і є її власністю. Зазначене обладнання зберігається на майданчику АЕС «Белене» з дотриманням усіх технічних вимог. Технологія ВВЕР не є суто російською технологією, оскільки вона розроблялася за часів існування СРСР. Провідна роль у розробленні зазначеної технології належала українським вченим та атомникам», – відповіли в «Енергоатомі».
І можна було б погодитись, що технологія не є суто російською, бо це дійсно радянська розробка. Але саме обладнання для АЕС «Белене» було виготовлено в росії, російськими компаніями.
Ідея будівництва АЕС «Белене» виникла 1981 року, коли уряд Болгарії вирішив розпочати проєкт для задоволення дедалі більших потреб країни в електроенергії. Будівництво почалося у 1987 році, але було зупинено у 1990-му через економічні складнощі та політичні зміни після падіння комуністичного режиму.
У 2002 році проєкт був відновлений, і з російською компанією «Атомстройекспорт» уклали угоду на постачання двох реакторів типу ВВЕР-1000. Угода передбачала постачання ключового обладнання з росії. У 2011 році «росатом» подав позов до Міжнародного арбітражного суду в Парижі проти Національної електричної компанії Болгарії (Bulgarian Energy Holding). Компанія вимагала компенсації за порушення контракту й витрати на виготовлення та зберігання обладнання, стверджуючи, що не отримала оплату за обладнання, яке вже було виготовлене для проєкту.
У 2012 році болгарський уряд вирішив припинити проєкт АЕС «Белене» через фінансові проблеми. У 2016-му суд ухвалив рішення на користь «росатому», зобов'язавши Болгарію придбати обладнання. Після ухвалення судового рішення та виплати приблизно 620 млн євро, «Атомстройекспорт» передав Болгарії вже виготовлене обладнання.
Тож його закупівля Україною може створити політичні проблеми, оскільки ми фактично обходимо санкції та показуємо приклад іншим країнам, як продовжувати співпрацю з росією.
«Енергоатом» ще не знає, що будуватиме. Це не жарт
Залишається без відповіді запитання, а чи зможемо ми встановити це обладнання на корпуси реакторів, які почали будувати у 80-х роках минулого століття.
Оскільки плани про добудову енергоблоків існують давно, ще у 2018 році було схвалено техніко-економічне обґрунтування будівництва енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС. Цей документ нині подають як актуальний. Тому ми запитали в Кабміну, для якого саме типу реакторної установки було підготовлено обґрунтування будівництва у 2018 році.
«У 2018 році розпорядженням КМУ від 26.07.2018 №579-р схвалено техніко-економічне обґрунтування будівництва енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС, під час розроблення якого використовувалися вихідні дані реакторної установки ВВЕР-1000. Надані вихідні дані містили інформацію щодо технічних характеристик, конструкції, номенклатуру обладнання, а також розрахунки показників надійності реакторної установки та проєктних рішень щодо традиційних і додаткових систем безпеки з урахуванням систем керування важкими аваріями, у тому числі системи охолодження корпусу реактора для енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС», – розповіли в «Енергоатомі».
Дійсно, в Україні всі реактори типу ВВЕР-1000. Проте все не так просто, оскільки вони серії 320, а отже, недобудовані реакторні та машинні зали енергоблоків №3, 4 сконструйовані під них. А на АЕС «Белене» інші реактори – ВВЕР-1000 серії 466Б.
Системи управління, охолодження та інші допоміжні системи для серії 466Б відрізняються від тих, що використовуються в серії 320. Це може ускладнити інтеграцію нових реакторів у наявні інфраструктури без значних модифікацій. І можливість такої інтеграції мала б бути доведеною в техніко-економічному обґрунтуванні ще до ухвалення закону.
Окрім того, дивним є те, що від 20 листопада 2023 року, згідно з результатами тендерної процедури на сервісі «Прозоро», було укладено договір між НАЕК «Енергоатом» і Westinghouse Electric Sweden AB на «Виконання аналізу варіантів завершення будівництва енергоблоків №3 та №4 ХАЕС». Вартість дослідження – 700 тис. євро.
Договір передбачає оцінку можливості реалізації двох потенційних стратегій закупівлі. Варіант А – отримання реакторної установки В-466Б (що зберігається на майданчику АЕС «Белене»). Варіант Б – отримання реактора В-320 від Skoda JS.
Тобто ще не відомо. який тип реактора можна буде використати, а законопроєкт на голосування вже ставлять.
Саме ж рішення про закупівлю обладнання з АЕС «Белене» комунікується як остаточне. Проте, якщо це так, не зрозуміло, для чого замовляти дослідження на кругленьку суму.
Чи є альтернатива атомній генерації?
Навіть якщо відкинути всі ризики, зважаючи на важливість децентралізації та нарощення потужності генерації, Україні варто відмовитися від ідеї добудови енергоблоків №3 та №4 на Хмельницькій АЕС.
Альтернативні шляхи розвитку енергетики, такі, як розподілена генерація, інвестиції у відновлювані джерела енергії, модернізація наявних потужностей і підвищення енергоефективності можуть забезпечити більш стабільне та безпечне енергетичне майбутнє України.
Це допоможе уникнути додаткових фінансових витрат, втрати часу на довготривалі проєкти, що не розв'язують поточних проблем, та забезпечить стійкість енергообʼєктів країни до майбутніх ворожих атак.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
