Наступ на Курськ: ЗСУ вправно завдають клопоту ворогу
Що може отримати Україна в результаті цієї операції
Увесь світ спостерігає за просуванням Збройних Сил України вглиб російської території на курському напрямку. Наразі ЗСУ контролюють до 1000 кв. км території рф. Що відомо зараз про цю операцію ЗСУ й що може отримати Україна завдяки такому просуванню російською територією, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Операція української армії в Курській області (рф) стала найгучнішою подією за останній рік, яка станом на зараз повністю перегорнула розуміння ситуації на фронтах російсько-української війни. Звісно, що повною мірою ефект від операції можна буде побачити лише за якийсь час і будь-яка аналітика на етапі активних бойових дій при повному нерозумінні цілей і завдань військово-політичного керівництва буде невдячною справою і взагалі немає сенсу. Зараз можливо говорити тільки про якісь проміжні результати. Однак про деякі речі потрібно говорити вже зараз.
росія шукає резерви для оборони на Курщині
Основне питання, яке хвилює всіх, хто будь-яким чином дотичні до цієї війни: яка користь від операції в Курській області ЗСУ на інших ділянках фронту та наскільки вона позначиться на подальшому ході бойових дій і війні взагалі?
Уже зараз очевидно, що російське командування змушено знімати частини з фронту. Зараз це – Харківщина та Херсонщина. Не чіпають лише Покровський, Торецький і Краматорський напрямки. Сюди, навпаки, кидають підкріплення з нових контрактників та мобілізованих.
Але така практика призводить лише до нових втрат: наші військові зазначають, що такі нові батальйони просто не знають елементарних речей – зокрема, як поводитися під час артилерійського удару – і зазнають колосальних утрат ще на етапі розгортання в бойові порядки.
Крім того, очевидно, що зараз перед російським командуванням постає інше нетривіальне завдання – прикрити інші ділянки державного кордону від брянської області до білгородської. А це майже 500 км, і це не враховуючи 50-кілометрової ділянки в Курській області, яку зараз контролюють ЗСУ.
Якщо послуговуватися тільки елементарними військовими настановами тієї ж російської армії, то для впевненого контролю 100 км кордону потрібно 15–20 тис. осіб у першому ешелоні та хоча б 5–7 тис. – у другому. Тобто в цілому це 100–135 тис. військовослужбовців із технікою та транспортом.
Станом на зараз такої кількості військ і техніки у рф просто немає і без мобілізації не буде.
Вплив Курської операції на хід війни
Але в українському інформаційному просторі сформувалися два протилежні погляду на Курську операцію. Деякі коментатори й аналітики говорять про позитивні наслідки такої операції на загальну ситуацію, інші – на тлі оборонної операції на Сході – про негативні. Спробуємо розібратись і ми.
Основна претензія критиків Курської операції – відкриття додаткового фронту потребує резервів, які вкрай необхідні на східному фронті. І тут же додають, що є неабиякий ризик того, що росіяни величезними зусиллями, але розіб’ють наше угруповання, резервів не залишиться взагалі й тоді війну буде програно.
Так, на умовно донецькому напрямку останнім часом росіяни стабільно наступають – ми практично кожного тижня втрачаємо контроль над 3–4 населеними пунктами. І ще – резервів туди Ставка або взагалі не дає, або дає мінімально. Але насправді це не катастрофа, а така тактика Сирського.
Ще за його призначення Головнокомандувачем була сформульована основне завдання для військ цього напрямку: оскільки противник має перевагу в техніці й артилерії, потрібно знищувати максимальну кількість солдатів і техніки противника, зазнаючи мінімально допустимих власних втрат. При цьому утримання повністю зруйнованих населених пунктів і рандомних лісосмуг у це завдання не входило.
Можна сміливо говорити, що на цей час із цим завданням із величезним трудом і кров'ю донецьке угруповання СОУ справляється. Мало того, дуже часто від офіцерів різного рівня можна почути, що введення саме тут новосформованих бригад не матиме жодного реального ефекту – новоприбулі не знають ні конкретну місцевість, ні особливостей лінії фронту на конкретній ділянці.
Тому відразу ж зростуть втрати (і це ми бачили під час усіх ротацій на фронті, починаючи з 2015 року). Причому не так убитими, як пораненими – а це додаткове навантаження на логістику й знову ж втрати.
Якби Ставка ті самі сили, що зараз воюють у Курській області, спрямувала на Покровський напрямок, то наступ росіян усе одно не вдалося б зупинити. Єдине, що змінилося б, – це співвідношення втрат із нинішніх 1:3 на користь ЗСУ на 1:2 на користь рф. Два жахливі провали української оборони (Очеретино та Прогрес) відбулися саме через те, що туди відправили бригади з оперативного резерву.
Як ми бачимо, насичення передової людьми та бронетехнікою не дає на цьому етапі війни жодної переваги СОУ, оскільки ми перебуваємо в обороні. Це російський спосіб наступати, який вони практикують ще з часів Другої світової війни і який обумовлений вкрай низьким рівнем підготовки особового складу, як солдатів, так і офіцерів, і відверто слабким зв'язком.
Українські військові отримують бойовий досвід на Курщині
Щодо Курської операції, то на сьогодні вже очевидно, що в бій Ставка ввела далеко не всі наявні резерви. Втрати, за словами українських офіцерів, нижчі за очікувані до початку наступу й нині становлять 1:5 на користь ЗСУ. Зрозуміло, що після розгортання росіянами свого угруповання ситуація з утратами може змінитися, але поки що вона саме така.
Ще одне спостереження: разом із досвідченими бригадами Десантно-штурмових військ у бій Сирський відправив і бригади, які щойно пройшли підготовку. І тут нестача бойового досвіду компенсується загальною координацією та оперативним управлінням, тактикою та сучасною технікою західного виробництва. Як би цинічно це не прозвучало, але така маневрова операція – більш ефективний спосіб набуття бойового досвіду для нових частин, ніж відправлення в окопи під Новогродівкою.
Загалом очевидно, що найближчими тижнями ми побачимо продовження російського наступу на Донецькому напрямку, який вони визначили для себе стратегічно важливим. Але перекидання сил і засобів з інших ділянок дає нашим генералам досить непоганий шанс завдати нового удару там, де російська оборона буде ослаблена, або там, де росіяни рвуться вперед, не дбаючи про комунікації. І зупинити такий удар, якщо він станеться, їм буде вже нема чим.
Отже, хотілося б думати, що Курська операція – це не самоціль, не «піар-акція Сирського», як говорять деякі його політичні противники, а крок до наступної мети. Залишилося дочекатися, чи наважиться на нього політичне керівництво України.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
