Важливі уроки Туреччини для України

Як країна, подібна до України за розміром, і яка пройшла тривалий шлях кандидата на вступ до ЄС, Туреччина може запропонувати цінні уроки для України на її шляху до вступу в ЄС, зокрема, з точки зору територіального розвитку та багаторівневого врядування.

Публічне управління в Туреччині

Адміністративно-територіальний устрій Туреччини визначається провінційною системою, важливою роллю губернаторів і централізованою моделлю управління. Ця структура відіграє вирішальну роль в системі врядування країни, забезпечуючи реалізацію національної політики на місцевому рівні. Муніципалітети складають основу міського управління і виконують повноваження в різних сферах, таких як міське планування, розвиток інфраструктури, управління навколишнім середовищем та реалізація культурних програм.

У 2006 році в Туреччині були створені Агенції регіонального розвитку з метою сприяння регіональному розвитку, підвищення конкурентоспроможності та зменшення регіональних диспропорцій відповідно до політики згуртованості Європейського Союзу. Вони були створені в рамках зусиль Туреччини, спрямованих на приведення її регіональної політики у відповідність до стандартів ЄС та забезпечення ефективного управління та використання коштів передвступних фондів ЄС.

Територіальний розвиток

У сфері територіального розвитку Національна стратегія регіонального розвитку є важливим документом, підготовленим Міністерством промисловості та технологій. Він визначає основні стратегії та пріоритети регіонального розвитку, узгоджуючи їх з національними й регіональними цілями розвитку, сформульованими Національним планом розвитку, та формуючи загальні цілі для регіональних планів. Для забезпечення комплексного та інклюзивного підходу процес розробки стратегії передбачає збір інформації від усіх відповідних інституцій та зацікавлених сторін, включаючи місцеві адміністрації, агенції з розвитку та громадянське суспільство.

Передвступні фонди ЄС

Розробка програм і моніторинг використання коштів передвступних фондів ЄС на різних рівнях у Туреччині є комплексним процесом, до якого залучені численні зацікавлені сторони та який передбачає різні рівні стратегії, нагляду й реалізації.

Інтеграція фондів ЄС у порядок денний розвитку Туреччини передбачає узгодження цих фондів з національними пріоритетами, детально викладеними в різних стратегічних документах. Цей процес вимагає ретельного планування та консультацій з різними зацікавленими сторонами з метою забезпечення відповідності обраних стратегій ширшим економічним, соціальним та екологічним цілям Туреччини.

Основною метою Інструмента передвступної допомоги ЄС (IPA) є підтримка Туреччини у прийнятті та впровадженні політичних, інституційних, правових, адміністративних, соціально-економічних реформ, необхідних для дотримання вимог acquis communautaire. Фінансовий обсяг IPA для Туреччини був дуже помірним, враховуючи розмір і масштаби країни та її проблематику. З іншого боку, метою фінансової допомоги IPA не є надання суттєвої підтримки Туреччині в процесі її розвитку, насамперед вона покликана посилити спроможність Туреччини освоювати кошти, аби підготуватися до більш масштабних структурних фондів у майбутньому.

Передвступна допомога ЄС Туреччині: комплексний огляд

З 2002 року Туреччина є отримувачем значного обсягу коштів ЄС, спрямованих на підтримку її вступу до Союзу. З 2002 по 2020 рік Туреччина отримала загалом 9,2 мільярда євро фінансування (включаючи 1,3 мільярда євро передвступної допомоги у 2002-2006 роках). Упродовж періоду IPA I (2007-2013), Туреччина отримала левову частку – 48.2% (4,8 млрд євро, з яких 3,96 млрд євро було освоєно) та 25% (3,2 млрд євро) впродовж періоду IPA II (2014-2020), що робить її найбільшим бенефіціаром серед країн, які готуються до вступу в ЄС. Майже 900 проєктів було реалізовано завдяки цьому фінансуванню, що значно сприяло підвищенню адміністративної та інституційної спроможності Туреччини в процесі підготовки до членства в ЄС.

У рамках IPA I, Туреччина продемонстрували високу спроможність до освоєння коштів та реалізації проєктів. Виділений бюджет був розподілений за п’ятьма ключовими компонентами, зосереджуючись на таких напрямках, як формування інституційної спроможності, узгодження з acquis ЄС та сприяння економічній і соціальній згуртованості.

Період IPA II ознаменувався переходом до секторального підходу, який віддавав перевагу реформам у підготовці до членства в ЄС, соціально-економічному та регіональному розвитку, сільському господарству й розвитку сільських територій. Стратегічний розподіл коштів, як показано в Таблиці 2 підкреслює відданість ЄС підтримувати комплексні реформи та проєкти розвитку Туреччини у таких важливих галузях, як демократія та врядування, верховенство права, навколишнє середовище, транспорт, енергетика і розвиток сільських територій. Успіх цих ініціатив значною мірою залежить від здатності Туреччини поглинати кошти та ефективно реалізовувати проєкти, що фінансуються ЄС, наголошуючи на критичній потребі у посиленні адміністративної спроможності та забезпеченні відповідності стандартам і практикам ЄС для успішної підготовки до вступу.

Так само, як і в попередні періоди IPA, фаза IPA III, що охоплює 2021-2027 роки, продовжує слугувати меті підвищення спроможності Туреччини щодо гармонізації та імплементації acquis ЄС, а також розбудови потенціалу для економічної та соціальної згуртованості. У цей новий період, на відміну від попередніх, кошти не розподіляться за окремими країнами. Натомість для всіх країн-бенефіціарів було виділено загалом 14,2 мільярда євро, розподілених за принципом справедливої частки.

Уроки для України

До російського вторгнення Україна досягла значних успіхів у децентралізації та регіональному розвитку. Масштаби необхідного фінансування відбудови та нещодавно затверджена програма ЄС Ukraine Facility (50 млрд євро) означають, що Україна має ефективно підготуватися до освоєння коштів, обсяги яких перевищують фінансування зі структурних фондів та фонду згуртованості. Цього неможливо досягти без системного підходу до національного/регіонального розвитку та динамічних відносин між центральними й місцевими органами влади.

Хоча Туреччина запровадила більш централістський підхід до процесу приєднання, масштаби фінансування ЄС та інших донорів, яким Україна повинна керувати та освоювати, не можуть бути ефективно реалізовані без активної участі органів місцевого самоврядування, включаючи відбір, підготовку і впровадження місцевих проєктів, а також управління коштами. Принцип субсидіарності має застосовуватися з точки зору того, що може бути досягнуто більш ефективно на центральному та місцевому рівнях. Проєкти національного значення у ключових секторах, таких як транспорт та енергетика, можуть мати більш централізований підхід до управління з галузевою операційною структурою/органами управління у ключових галузевих міністерствах.

Досвід Туреччини у створенні структури управління IPA підкреслює тонкий баланс між централізацією задля ефективності та необхідністю ширшого залучення і відповідальності на місцевому рівні для забезпечення ефективної реалізації стратегій регіонального розвитку.

Хоча централізований підхід може забезпечити ефективне використання обмежених ресурсів і досягнення програмних цілей, він також створює такі проблеми, як розбіжності в операційних практиках, зосередження відповідальності на центральному рівні та висока плинність кадрів у міністерствах.

Україні варто скористатися здобутками реформи децентралізації і сприяти створенню більш інклюзивної та сталої системи управління на центральному/місцевому рівнях.  Це може передбачати підвищення статусу та підтримку персоналу в структурах Фонду ЄС на центральному рівні, просування уніфікованих практик у міністерствах, а також розробку механізмів децентралізації відповідальності на місцевому рівні для реалізації програм/проєктів на місцях. Такі зміни можуть підвищити стійкість та ефективність структур управління коштами, зробити їх більш пристосованими до мінливих умов і краще узгодженими з основними цілями регіонального розвитку та євроінтеграції.

***

Ця стаття підготовлена Програмою «U-LEAD з Європою» за підтримки Європейського Союзу та його держав-членів – Німеччини, Данії, Франції, Польщі та Словенії. Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно її автор, і вона не обов’язково відображає погляди Програми «U-LEAD з Європою», Європейського Союзу та його держав-членів – Німеччини, Данії, Франції, Польщі та Словенії. Усі терміни в цій статті вжиті у нейтральному значенні щодо чоловіків і жінок.