Чому за українськими судами сьогодні пильно стежать інвестори та міжнародні страхові ринки?

Судові процеси щодо страхових виплат у воєнний час стали тестом для всієї правової системи. Від цих рішень залежить не лише бізнес, а й майбутнє відновлення країни.

Коли судові рішення стають питанням довіри

Поки триває війна, український бізнес різних галузей працює в рамках чинного правового законодавства, щоб підтримувати економіку та забезпечувати населення робочими місцями. І саме страхова галузь сьогодні опинилася у центрі найскладніших судових кейсів, які визначають, чи зможе Україна зберегти довіру міжнародних партнерів.

Йдеться про судові спори щодо страхування майна, пошкодженого або знищеного внаслідок війни. За договорами застраховано саме фізичне майно: будівлі, обладнання, інфраструктуру, а не право власності чи контролю над ним. Ризики за цими контрактами були перестраховані на міжнародних ринках, у Великій Британії, яка є нашим сильним союзником.

Під час війни багато підприємств втратили доступ до свого майна на окупованих територіях. Є власники, які вважають, що це вже є «втрата майна», навіть якщо об’єкти не були пошкоджені. Однак міжнародна практика визначає: страхування майна покриває такі матеріальні збитки, як руйнування, пошкодження, знищення, а не втрату контролю, захоплення чи тимчасове блокування активів.

Чому це важливо для судів і держави

На перший погляд, йдеться про вузьку юридичну деталь. Насправді ж – про питання правової сумісності України з міжнародними стандартами.

Якщо судова практика почне ототожнювати «втрату доступу» з «втратою майна», це створить ризики для системи страхового захисту, а також зменшить довіру міжнародних перестраховиків і донорів до української юрисдикції, і, як результат – обмежить страхування.

Такі процеси – це не просто суперечки між компаніями. Це випробування для судової системи, яка повинна залишатися незалежною, професійною і передбачуваною, навіть під час війни.

Як рішення судів впливають на інвестиції та відновлення

За подібними справами уважно стежать іноземні інвестори, банки, міжнародні фінансові інституції. Їм потрібно бачити, що навіть у період війни суди в Україні діють за законом, а не під тиском емоцій чи політики.

Це – основа довіри до контрактів і правового середовища. Адже без стабільності судових рішень не працює страхування ризиків, не укладаються довгострокові договори і не запускаються великі інфраструктурні проєкти.

Саме від цього залежить, чи отримає Україна мільярди доларів інвестицій у відбудову.

Хоча останні рішення українських судів у подібних справах відповідають міжнародній позиції, важливо й надалі ретельно стежити за розвитком подій. Суспільство, професійна спільнота та регулятори повинні переконатися, що правосуддя залишається неупередженим і що не відбувається неправомірне отримання коштів за рахунок міжнародних перестрахових ринків. Це питання не лише юридичної доброчесності, а й збереження довіри до України як партнера у глобальній фінансовій системі.