Легалізація ринку криптовалют в Україні: коли вже нарешті наздоженемо необхідність

Я Артем Ляшанов, фінтех-підприємець, і я вже давно взаємодію з ринком криптоактивів. Не як пасивний спостерігач, а як той, хто працює з платежами, продуктами. Як людина, яка використовує можливості та реалізує потенціал. Тому, коли на початку вересня Верховна Рада ухвалила законопроєкт про криптовалюти, я відчув, що ми зробили важливий крок уперед. Я зараз кажу це не задля пафосу, а просто визнаю очевидне: криптоекономіка вже існує в Україні. І вона потребує правил гри – а я розкажу, чому саме і як це може змінити весь ринок на краще.

База законопроєкту

Законопроєкт №10225-д включає зміни до Податкового кодексу та інших актів щодо обороту віртуальних активів. У цьому документі нарешті з’являються основні наріжні камені легального статусу криптоактиву:

• визначення, що таке віртуальні активи;
• розуміння того, як їх класифікувати;
• встановлюються правила того, як обліковувати операції
• вказується, що мають робити провайдери послуг;
• розписуються, які перехідні податкові правила діятимуть на час становлення.

Зараз не дуже зрозуміло, хто саме стане регулятором. У дискусії звучали і НБУ, і НКЦПФР, однак це ключове за всіма пунктами питання явно відкладуть на друге читання. Розписувати політичні причини мені не цікаво, я в принципі – на відміну від тисяч експертів в Україні – вважаю себе профаном суспільно-політичного ландшафту.

Чому я вважаю, що цей крок назрівав давно? Бо крипта в Україні – це не майбутнє, якого ми чекаємо, а сьогодення, в якому ми живемо. За даними Chainalysis, ми стабільно у топі світових країн за рівнем криптоактивів, у 2024 році займали шосте місце у світі. Це означає, що сотні тисяч українців вже користуються криптовалютами, але роблять це у форматі «дикого Заходу» на загальносвітовому ринку – без чітких правил і захисту в Україні. Легалізація дозволяє вивести цей величезний сегмент з тіні.

Другий аргумент ще більш прагматичний. Держбюджет країни, що веде війну на виживання, потребує стабільних і зрозумілих статей доходу до держбюжету – особливо при нашому дефіциті. Податкові норми в законопроєкті передбачають оподаткування прибутків від операцій з криптоактивами за ставкою близько 18% плюс 5% військового збору. Є й пільговий перехідний механізм. За обережними оцінками, надходження до бюджету можуть сягати 14-15 млрд гривень щороку. В масштабах бюджету здається небагато – однак у випадку затримки недоотримання цих грошей можна вважати збитком.

Світовий контекст

Плюс, не треба забувати про кумулятивний ефект. Для розуміння масштабу: у країнах, які вже запровадили чітку регуляцію й механізми звітування, фіскальні органи посилили контроль і збільшили збір податкової інформації по криптоопераціях – отже з часом надходження з цього сегмента стали відчутнішими. У США IRS послідовно вводить вимоги щодо декларування «digital assets» та розширює інструменти виявлення незадекларованих доходів. Це підвищує фіскальний контроль над ринком.

Інший приклад – Сполучене Королівство, де HMRC вже впроваджує Crypto-Asset Reporting Framework (CARF) та ініціативи з «nudge»-кампаніями проти недекларування. Це дозволяє отримувати системні дані від провайдерів і посилює збір податків у майбутньому.

У Японії регулятори проводять перегляд податкового режиму (у бік спрощення, звісно) для цифрових активів і посилюють інтеграцію ринку в офіційний фінансовий простір. Це також супроводжується змінами, які можуть зробити податкову базу більш прозорою й стабільною.

Нарешті, міжнародні ініціативи – зокрема OECD – створюють інструменти для автоматичного обміну даними про крипто-транзакції між країнами, що посилює глобальну фіскальну прозорість і потенційно підвищує податкові надходження по всіх юрисдикціях.

Третє – питання безпеки і прозорості. Сьогодні користувачі й бізнес працюють у напівсірій зоні: хтось декларує прибутки, хтось ні, хтось взагалі не розуміє, які податкові зобов’язання має. Це створює поле для зловживань і шахрайства. Закон дає юридичний захист, зрозумілі правила і водночас відкриває двері банкам, платіжним сервісам та операторам легально співпрацювати з криптоіндустрією.

Добровільно вийти з тіні?

Ще один важливий момент – це амністія. Законопроєкт передбачає можливість легалізувати вже наявні активи через спеціальний перехідний період. Це шанс для людей і бізнесу вийти з тіні без надмірних штрафів і подвійних стандартів. Якщо цей механізм буде працювати справедливо, у правову площину вийдуть вже згадані 14-15 мільярдів. І тут важливо зробити все так, щоб у користувачів був стимул скористатися цією можливістю. Бо якщо держава поставить надто жорсткі умови, ми отримаємо протилежний ефект – люди залишаться у тіні.

Але треба залишатися реалістами. Ми говоримо лише про перше читання. В українській практиці друге читання здатне змінити документ до невпізнаваності. Уже зараз є ризики, що положення про амністію, ставки оподаткування, вибір регулятора чи навіть порядок доступу для ФОП і компаній будуть переглянуті. Тобто сьогодні ми маємо напрямок, але далеко не всі відповіді.

Якщо говорити про операційні наслідки, то для ринку це передусім питання легалізації платежів і обміну. Коли оператори отримають ліцензії, банківська система зможе без страху працювати з ними. Для бізнесу і користувачів це означає простіші процеси і менше ризиків. Податкова логіка «сплачуєш, коли виводиш у фіат» виглядає розумною, але її потрібно грамотно реалізувати на рівні звітності. Важливим є й те, що збитки від операцій можна переносити на наступні періоди – це захищає інвесторів, особливо в такі волатильні часи.

Я хочу вірити, що цього разу ми зможемо. Бо крипторинок уже є, ігнорувати його Україна просто не може. А правильна регуляція – це не тільки про податки. Це інфраструктура, безпека та зрозумілі правила гри. Бо ринок зміниться без регуляції – і тільки в наших силах зробити так, аби Україна отримала від цих змін максимальний бенефіт.