Енергетична стійкість України: що формує нову архітектуру безпеки та відновлення

Енергетика у стані постійного стресу

З початку повномасштабного вторгнення українська енергетична система працює у стані постійного стресу, ніби перебуваючи в лабораторії кризового менеджменту, де кожен день вимагає нового сценарію виживання. Системні ракетні удари, руйнування інфраструктури, зміна логіки атак та одночасні кіберзагрози змусили країну не просто реагувати на виклики, а створювати нову модель управління та розвитку галузі. Ми одночасно маємо виконувати три задачі: підвищувати стійкість енергетичної системи, відновлювати пошкодження та планувати і здійснювати її довгостроковий розвиток.

Під час панельної дискусії «Посилення енергетичної стійкості України: шлях до інтегрованого ланцюга постачання енергетичного обладнання між ЄС та Україною та захисту критичної інфраструктури» на конференції ReBuild Ukraine, що зібрала провідних українських та міжнародних експертів галузі, стало очевидно: досвід України сьогодні – це досвід постійної адаптації та винахідливості, який багато в чому формує приклад нових стандартів забезпечення енергетичної безпеки.

Нові типи загроз і зміна логіки атак

Заступниця міністра енергетики Ольга Юхимчук наголосила, що характер атак за останній рік суттєво змінився. Якщо на початку війни основною ціллю була електрогенерація, то тепер під найбільшим ризиком опинилися газовидобуток, транспортування газу та об’єкти теплопостачання. Після кожного обстрілу ремонтні бригади мають починати відновлення майже миттєво, адже від швидкості залежить робота критичних об’єктів. Цей фактор швидкості фактично став новим стандартом стійкості.

Загрози сьогодні не обмежуються ракетами й дронами. Значна частина обладнання фізично зношена, що робить систему ще більш вразливою у критичні моменти. Паралельно з цим зростає інтенсивність кіберзагроз, які тепер супроводжують майже всі великі атаки. Українська енергосистема стала полігоном для рішень, які у майбутньому можуть бути застосовані у країнах, що межують з російськими інтересами.

Термінові потреби: боротьба в режимі реального часу

Термінові потреби енергетичного сектору стали однією з центральних тем дискусії. Представники великих компаній одностайно підкреслили: масштаби руйнувань настільки значні, що критичною вимогою стає не лише якість обладнання, а й здатність поставити його максимально швидко.

Представники газового сектору наголосили, що першочерговим завданням залишається відновлення газової інфраструктури, без якої неможливо забезпечити стабільне теплопостачання взимку. Паралельно активно розвиваються когенераційні рішення, які дозволяють швидко відновлювати критичні послуги після атак. Також залишається гострим дефіцит електротехнічного обладнання – трансформаторів, вимикачів, комутаційних елементів.

Об’єкти генерації та мереж працюють у режимі постійного відновлення під обстрілами – щойно об’єкт ремонтується, через кілька днів він знову може стати ціллю. Саме тому сьогодні в енергетиці з’явилася нова категорія критичного обладнання – системи протиповітряної оборони та антидронові рішення, без яких стале відновлення є неможливим.

Фінансування: між екстреною допомогою та стратегією майбутнього

Гості панелі від міжнародних фінансових інституцій були одностайні: Україна сьогодні існує у двох реальностях одночасно – у реальності негайних потреб і у реальності стратегічного планування.

Підтримка України з боку міжнародних партнерів уже вимірюється мільярдами євро, і важливо не лише реагувати на кризи, а й створювати умови для залучення приватного капіталу та приватних компаній. Важливо надавати пряме фінансування на впровадження інвестиційних проєктів та пропонувати інструменти для зниження ризиків, які дозволять міжнародним компаніям інвестувати навіть під час війни.

Локалізація виробництва: можливість, яка вимагає передбачуваності

Дискусія щодо локалізації виробництва енергетичного обладнання в Україні була однією з найцікавіших. Представники міжнародних компаній зазначили, що потенціал існує, але для його реалізації потрібні стабільний внутрішній попит і стратегічна передбачуваність.

У Європі працюють понад 250 підприємств, які виробляють обладнання для ВДЕ. Безперечно, основним постачальником обладнання є Китай. Тому будь-яке рішення про інвестиції в нове виробництво буде базуватися на конкурентних перевагах, які ми маємо. Україна має потужну інженерну школу та конкурентну робочу силу, як зазначили предстаники бізнесу, але без прогнозованого обсягу проєктів виробництво залишатиметься лише потенційною можливістю.

Очевидно, що немає сенсу конкурувати там, де ринок вже сформований, натомість потрібно зосередитись на нових ключових компетенціях та диференціації продукції. Цікавою стала думка учасників дискусії, що Україна може запропонувати світові не лише фізичне виробництво обладнання, а й передові рішення в сфері кіберзахисту та забезпечення фізичної безпеки енергетичних об’єктів. Український досвід протидії найінтенсивнішим у світі кібератакам на енергетичну систему вже сьогодні викликає значний інтерес у партнерів.

Довгострокові стратегії: енергетика майбутнього

У довгостроковій перспективі ключові енергетичні компанії України можуть стати частиною інтегрованої, гнучкої та низьковуглецевої енергетичної системи. Є зацікавленість у розвитку маневрової генерації, систем накопичення енергії та проєктів ВДЕ, які у майбутньому зможуть замістити частину традиційних потужностей. Перспективними напрямами є розширення портфеля вітрової генерації, розвиток розподільчих мереж, біоенергетики та великих проєктів BESS.

До прикладу, в ЄС уже сьогодні гостро відчувається нестача мережевої пропускної спроможності. Тому інвестиції в мережі є не менш важливими, ніж інвестиції у генерацію. Без потужних мереж розвиток ВДЕ стане неможливим, і Україна має врахувати це у своїй моделі відновлення.

Усі компанії сходяться в одному: відбудова енергетики почалася не «після перемоги», а вже сьогодні.

Євроінтеграція як стратегічна рамка для України

Стратегічна рамка розвитку української енергетики невіддільна від європейської інтеграції. Україна рухається у напрямку синхронізації правил ринку, стандартів мереж та технічних регламентів. Це означає, що країна не лише наближається до європейської моделі, а й стає важливою ланкою в системі енергетичної безпеки ЄС.

Висновок: Україна формує енергетичну модель майбутнього

З урахуванням усіх аспектів дискусії можна зробити висновок, що Україна сьогодні формує нову енергетичну модель – стійку, гнучку, інтегровану та захищену. Її ключовими характеристиками стають швидке відновлення після ударів, здатність працювати під постійним тиском, готовність до кіберзагроз та поступове впровадження європейських стандартів.

Україна фактично створює правила майбутньої енергетики. І ті компанії, які працюють з нею вже сьогодні, стають частиною формування нової архітектури енергетичної безпеки Європи.