Чому плутанина між КСВ та ESG шкодить бізнесу та як її уникнути?
Обидва інструменти працюють з відповідальністю компанії, але роблять це по-різному
Українські компанії дедалі впевненіше говорять про відповідальність бізнесу й дедалі частіше плутають інструменти, якими цю відповідальність вимірюють. Йдеться про КСВ і ESG.
Проте це не синоніми й не «початковий» або «просунутий» рівні одного підходу. КСВ і ESG – це різні інструменти з різною логікою, аудиторією та наслідками. Плутанина в цих поняттях несе конкретні ризики: втрату позицій у діалозі з інвесторами, випадання з вимог до постачальників – і, що гірше, створює ілюзію системності там, де її немає.
Чим відрізняються КСВ і ESG, чому плутання цих інструментів має практичні наслідки для бізнесу та як уникнути цієї шкоди, Mind розповіла Ірина Угнівенко, керівниця проєкту «Щедрий вівторок» у Zagoriy Foundation.
Почнімо з базового. КСВ і ESG працюють з однією темою – відповідальністю бізнесу, але роблять це по-різному.
КСВ відповідає на запитання, що компанія вважає важливим і як реалізує свою відповідальність на практиці, а ESG – як цей вплив виміряти, перевірити і врахувати в оцінці бізнесу.
ESG – не нова назва КСВ
Компанія, яка не розуміє різниці між КСВ і ESG, починає говорити з ринком різними мовами і не помічає цього.
На практиці це має такий вигляд: бізнес розповідає про соціальні ініціативи там, де від нього очікують даних про управління ризиками або прозорість процесів. Або інвестує в репутаційні проєкти, але не готовий відповісти на базові питання про governance, етичні політики чи вплив на довкілля.
Проблема в тому, що це справді різні інструменти.
КСВ – це внутрішній вибір: компанія сама вирішує, що для неї важливо: підтримка громад, програми для ветеранів, партнерство з громадським сектором – і діє відповідно. Немає обов'язкової метрики, немає зовнішнього аудиту. Є позиція та готовність за нею стояти.
ESG – це зовнішня оцінка. Має три блоки показників:
- екологічний вплив (E) – викиди, енергоспоживання, управління відходами;
- соціальні практики (S) – умови праці, рівні можливості, права людини в ланцюгах постачань;
- якість управління (G) – прозорість, антикорупційні політики, підзвітність борду.
Інвестори, партнери і регулятори дивляться на ці дані – верифіковані, порівнювані, задокументовані – і на їх основі ухвалюють рішення.
Один і той самий напрям може існувати в обох вимірах одночасно. Бізнес наймає ветеранів і фінансує їхню реабілітацію – це КСВ-позиція, продиктована цінностями. ESG-запитання інше: яка частка ветеранів серед усіх працівників, які умови адаптації, як це впливає на retention, чи є задокументована політика?
КСВ задає напрямок. ESG робить його керованим і перевірюваним. Саме тут – точка з’єднання, а не конкуренції.
Чому плутанина коштує бізнесу грошей?
Міжнародні інвестори та фінансові інститути вже вбудовують ESG-критерії в умови фінансування – не як побажання, а як технічну вимогу.
Європейська директива CSRD зобов'язує компанії звітувати за ESG-показниками та поширює цю вимогу на їхніх постачальників. Для бізнесу, орієнтованого на євроінтеграцію, це умова входу в ланцюги, у капітал, у партнерства.
КСВ-програма тут не аргумент. Потрібні дані. І навіть компанії, які формально не підпадають під нові правила, опиняються всередині цього запиту – через клієнтів, партнерів або інвесторів.
Є й інша пастка – коли ESG закривають силами PR-відділу або зводять до окремих соціальних ініціатив. Показники формально фіксуються, звітність подається, але ні процеси, ні модель управління не змінюються. При цьому ринок оцінює не наявність активностей, а системність підходу.
Тож такий розрив між формою та змістом зовнішні аудитори й партнери швидко розпізнають. І репутаційні наслідки від викритого greenwashing’у гірші, ніж якби звітності не було взагалі.
І є ще один нюанс. ESG-рамка універсальна за формою, але не за змістом. Українські компанії працюють в умовах, які жодна глобальна методологія не передбачала: зруйнована енергетика, мобілізація, психологічне виснаження як новий операційний контекст. Механічно накладати на це стандартні показники – значить отримати звітність, яка не відображає реальність. Відповідальний підхід – адаптувати рамку під контекст, а не навпаки.
З чого починати? Спершу зрозуміти, з ким ви говорите.
КСВ-комунікація працює для клієнтів, громади, медіа. ESG-дані потрібні інвесторам, партнерам, регуляторам. Розвести ці аудиторії – уже половина роботи. Друга половина – почати фіксувати те, що ви вже робите, у цифрах.
КСВ і ESG: різні, але разом
Є одна помітна трансформація в аспекті розуміння відповідальності бізнесом. У межах проєкту «Щедрий вівторок» ми спостерігаємо, що компанії дедалі рідше запитують «Куди задонатити?» і дедалі частіше – «Як виміряти вплив?» та «Як вбудувати це в стратегію?».
Бізнес поступово переходить від окремих ініціатив до системних моделей відповідальності. Ринок рухається від декларацій до структурованих підходів, від добрих намірів до вимірюваних зобов'язань.
Тож КСВ і ESG можуть і мають працювати в одній компанії. Але лише тоді, коли менеджмент розуміє, що це різні інструменти з різними завданнями та різною аудиторією.
Компанія, яка плутає їх (свідомо чи ні), ризикує говорити не тією мовою не з тими людьми. А це вже не питання комунікації. Це питання стратегії.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
