Як бізнесу стягнути збитки з росії: які механізми реально працюють?
Яку стратегію підприємцям обрати, щоб домогтися компенсації від рф, і чому виграти суд недостатньо
Для бізнесу, який втратив майно через російську атаку, головна складність починається не тоді, коли потрібно довести розмір збитків. Складніше перетворити цю вимогу на реальні гроші.
Вітчизняний суд може присудити повну доведену суму. Міжнародний реєстр збитків для України може прийняти заяву та зафіксувати вимогу. Проте ані судове рішення, ані внесення заяви до реєстру самі по собі ще не означають, що підприємство отримає компенсацію.
Як підприємцям домогтися відшкодування збитків від рф і чому виграти суд недостатньо, Mind розповіли представниці LCF Law Group – старша юристка Поліна Бітюк і молодша юристка Катерина Лихопека.
Для більшості компаній, майно яких було пошкоджене або знищене у 2022–2025 роках, фактично доступні два основні способи домогтися відшкодування:
- позов проти росії в українському суді;
- подання заяви до Міжнародного реєстру збитків для України (RD4U).
З 1 січня 2026 року в Україні також діє державна програма часткової компенсації вартості пошкодженого майна. Проте вона охоплює лише випадки, що сталися після запуску програми, і за умови, що бізнес заздалегідь став її учасником. Для підприємств, які втратили активи раніше, цей механізм не працює. Тому їхня стратегія переважно будується навколо суду та RD4U.
Та й перші місяці роботи програми поки що не дали бізнесу жодних фактичних виплат. Станом на липень 2026 року Експортно-кредитне агентство отримало 293 заявки на участь у програмі та схвалило 165 із них. Водночас заяв на компенсацію після настання шкоди, як і фактичних виплат бізнесу, не було.
Що дає позов проти росії?
Українські суди розглядають позови про відшкодування збитків, завданих збройною агресією. Верховний Суд підтвердив, що юрисдикційний імунітет росії не перешкоджає розгляду таких справ в Україні.
З’явились і рішення про стягнення збитків не лише з російської федерації, а й із державних компаній, які суди визнали її alter ego. Потенційно це розширює коло активів, на які в майбутньому можна буде накласти стягнення.
За умови належного доказування український суд може присудити всю заявлену суму. Законодавчих обмежень щодо максимального розміру таких вимог немає. Але тут важливо розділяти дві речі: суму, присуджену рішенням суду, і суму, яку бізнес фактично отримає.
Сьогодні рішення українського суду передусім фіксує вимогу підприємства в юридичній формі. Воно може стати основою для майбутніх компенсаційних механізмів, переговорів щодо відступлення права вимоги або спроб стягнення коштів за рахунок російських активів за кордоном.
Саме по собі таке рішення грошей на рахунок компанії не приносить.
Судовий процес потрібно відразу будувати під виконання за кордоном
Російські активи, за рахунок яких теоретично може відбутися стягнення, переважно перебувають за межами України. Тому після перемоги в українському суді рішення ще потрібно визнати та привести до виконання в іншій державі.
Єдиної процедури для цього немає. Кожна країна застосовує власні правила, оцінює дотримання належної судової процедури та вирішує, чи не суперечить виконання рішення її публічному порядку.
Для іноземного суду матиме значення, чи була росія належно повідомлена про процес, чи мала можливість організувати захист і чи були документи перекладені зрозумілою для відповідача мовою.
Через розрив дипломатичних відносин стандартні канали вручення судових документів не працюють. Тому позивачам доводиться використовувати кілька способів одночасно: електронну пошту, міжнародні кур’єрські сервіси, поштових операторів третіх країн та оголошення на офіційному вебпорталі судової влади.
Позов та інші процесуальні документи також необхідно перекладати російською мовою з належним засвідченням перекладу.
Для українського процесу ці вимоги можуть здаватися надмірними. Проте нехтування ними створює серйозний ризик, що іноземний суд відмовить у визнанні рішення саме через порушення права відповідача на участь у процесі. Тому країну потенційного виконання, можливі активи та вимоги місцевого законодавства варто аналізувати ще до подання позову в Україні.
Чому рішення є, а практики стягнення немає?
На сьогодні не сформувалася стабільна успішна практика визнання та виконання за кордоном рішень українських судів про стягнення збитків із росії. Головною причиною є державний імунітет: те, що українські суди не застосовують його до росії у справах про шкоду від збройної агресії, ще не означає, що такий самий підхід підтримають суди інших держав.
Тут важливо розмежувати визнання рішення та фактичне стягнення коштів. Українські компанії вже мають рішення проти рф, а окремі справи щодо їх визнання та виконання за кордоном перебувають у процесі. Але кейсів, де бізнес пройшов увесь шлях – від рішення українського суду до реального отримання коштів за рахунок російських активів за кордоном, наразі немає.
Саме тому коректніше говорити не про сформовану практику стягнення, а про перші спроби пройти іноземні суди. На цьому етапі основна дискусія точиться навколо:
- юрисдикції;
- державного імунітету рф;
- статусу заморожених активів;
- того, чи може конкретний актив бути використаний для виконання українського рішення.
Окреме питання стосується самих активів. Не кожен заморожений російський актив можна автоматично використати для виконання судового рішення: на нього можуть поширюватися окремі види імунітету, санкційні обмеження або спеціальний режим зберігання.
Тому чесна оцінка судового шляху на зараз така: бізнес може мати рішення на повну суму, але не має гарантованого способу стягнути її одразу.
Що насправді робить RD4U
Міжнародний реєстр збитків для України збирає, систематизує та обліковує заяви про шкоду, завдану внаслідок російської агресії.
Для бізнесу зараз відкриті, зокрема, категорії щодо пошкодження або знищення об’єктів критичної та некритичної інфраструктури, а також щодо пошкодження, знищення чи втрати активів.
Якщо підприємство зазнало кількох видів втрат, воно може подати заяви за різними категоріями: реєстр охоплює збитки, завдані після 24 лютого 2022 року.
Водночас RD4U не визначає розмір компенсації та не здійснює виплат. Його завдання – прийняти заяву, перевірити її відповідність установленим критеріям і зафіксувати вимогу для майбутнього компенсаційного механізму.
Рішення про те, чи має заявник право на виплату та в якому розмірі, повинна буде ухвалювати відповідна комісія реєстру. Самі виплати мають здійснюватися з майбутнього фонду RD4U. Їхнє створення ще триває.
Тому заява до реєстру сьогодні є способом посісти місце в майбутній системі компенсації, але не способом швидко одержати кошти.
Чи варто подавати заяву вже зараз?
Так. Відсутність чинного механізму виплат не означає, що бізнесу варто чекати.
Подання заяви дозволяє зафіксувати вимогу й не втратити можливості претендувати на компенсацію після запуску комісії та фонду RD4U. Крім того, з часом доказову базу збирати складніше: документи губляться, працівники змінюються, а пошкоджені об’єкти ремонтують або демонтують.
Водночас бізнесу потрібно розуміти, що заяви юридичних осіб, імовірно, розглядатимуться після вимог фізичних осіб і держави Україна. Остаточний порядок ще не визначений, тому зараз неможливо спрогнозувати строки виплат.
Неможливо назвати і відсоток компенсації. Його визначатиме майбутня комісія RD4U, враховуючи правила, обсяг підтверджених втрат і доступне фінансування.
Продаж права вимоги як альтернатива очікуванню
Для частини компаній багаторічне очікування або самостійне виконання рішення за кордоном може бути економічно невигідним. Витрати на іноземних юристів, переклади, судові збори та пошук активів іноді є співмірними вартості самої вимоги.
На цьому тлі сформувався альтернативний сценарій: продаж права вимоги за судовим рішенням із дисконтом компаніям, які об’єднують такі вимоги у великі пули.
Для покупця консолідована сума робить витрати на міжнародне виконання більш виправданими.
Для підприємства це можливість отримати частину коштів раніше, не беручи на себе всі ризики та витрати подальшого стягнення.
Такий варіант означає відмову від частини потенційної компенсації. Водночас для бізнесу, якому потрібна ліквідність зараз, він може бути практичнішим за невизначене очікування повної суми.
Яку стратегію обрати бізнесу?
Суд і реєстр збитків не є взаємовиключними механізмами. Бізнес може паралельно отримувати рішення українського суду та подавати заяву до RD4U.
Судове рішення – юридично фіксує вимогу й може посилити доказову базу.
Реєстр – зберігає можливість отримати виплату в межах майбутнього міжнародного компенсаційного механізму.
Продаж права вимоги – пропонує окремий сценарій для тих, хто не готовий чекати або самостійно проходити процедуру виконання за кордоном.
У кожного із цих шляхів різні строки, витрати та рівень невизначеності. Тому починати варто не з вибору між судом і RD4U, а з відповіді на кілька практичних запитань:
- Де перебувають потенційні активи?
- Скільки коштуватиме виконання?
- Чи готова компанія чекати?
- Яка частина компенсації для неї має сенс з огляду на витрати?
Сьогодні жоден із доступних механізмів не гарантує швидкої виплати. Але судове рішення, заява до реєстру та можливість продати право вимоги дають бізнесу не один, а кілька паралельних шляхів до компенсації.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
