Менше бюрократії чи менше екологічних гарантій: що змінює закон про індустріальні парки?
Парламент звільнив індустріальні парки від оцінки впливу на довкілля. Чим це загрожує та до чого тут євроінтеграція
На початку вересня Верховна Рада ухвалила закон №12117 щодо вдосконалення функціонування індустріальних парків, який фактично скасовує процедуру оцінки впливу на довкілля (ОВД) для їх облаштування. Зараз документ очікує на підпис президента.
Зміни подаються як спосіб спростити створення індустріальних парків, зменшити бюрократію та залучити більше інвестицій в Україну. Водночас вилучення ОВД означає, що комплексний вплив майбутньої промислової території на повітря, воду, ґрунти та здоров’я людей може залишитися без попередньої оцінки. Крім того, профільний парламентський комітет прямо вказує на ризики таких змін для виконання Україною євроінтеграційних зобов’язань.
Чому парламент вирішив відмовитися від важливої екологічної гарантії, які ризики це створює для довкілля та інвесторів і чи сумісний такий підхід із рухом України до ЄС – своєю думкою з Mind розповів Юрій Задорожній, експерт із суспільно-політичних питань ГО «Екоклуб».
Що зміниться для індустріальних парків
Звичайно, сам закон значно ширший за одну екологічну норму та пропонує цілу низку змін, покликаних, на думку авторів документа, спростити створення та функціонування індустріальних парків.
Зокрема, закон уточнює повноваження учасників індустріальних парків, спрощує процедури їх створення, розширення та зменшення площі, врегульовує питання зміни власника земельних ділянок і розширює можливості формування території парку. Також запроваджується поняття екоіндустріального парку.
Окремі зміни стосуються також державної підтримки. Керуючі компанії, основним видом діяльності яких є надання в оренду нерухомого майна, зможуть претендувати на державну підтримку, а також будуть розширені можливості залучення для індустріальних парків міжнародної технічної допомоги.
Загалом логіка змін зрозуміла: держава хоче зробити індустріальні парки зручнішим майданчиком для запуску виробництв та залучення інвесторів.
Проблема виникає там, де разом з адміністративними бар’єрами закон прибирає запобіжник, який стосується не бюрократії, а екологічної безпеки.
Що змінюється в оцінці впливу на довкілля
Поясню, чинний закон «Про оцінку впливу на довкілля» визначає перелік видів планованої діяльності, які підлягають процедурі ОВД. Серед них і «облаштування індустріальних парків».
Тобто ще до того, як територія та пов’язана з ним інфраструктура почне працювати як промисловий майданчик, держава має оцінити потенційний вплив такого проєкту на довкілля.
У свою чергу закон №12117 пропонує вилучити «облаштування індустріальних парків» із цього переліку. Тобто йдеться не про скорочення строків процедури чи зменшення документів. Зникає сама правова підстава для проведення ОВД саме щодо облаштування індустріального парку як окремого проєкту.
При цьому ОВД для конкретного підприємства всередині парку може залишатися необхідною, якщо його діяльність належить до видів, визначених ст. 3 Закону про ОВД.
І це дуже важливий нюанс. Адже окремі оцінки конкретних підприємств не замінюють оцінки всієї території. Індустріальний парк може об’єднувати десятки виробництв, склади, дороги, енергетичні об’єкти, системи водопостачання та водовідведення. Кожен із них може мати окремий вплив. Але для людей, які живуть поруч, це буде одна промислова територія із сукупним навантаженням на повітря, воду, ґрунти, транспортну систему та рівень шуму.
Саме комплексна оцінка на етапі планування дає змогу побачити такі ризики до того, як територія буде забудована та почне працювати. І саме цю можливість щодо індустріального парку закон №12117 фактично прибирає.
При цьому документ не враховує, що, коли екологічні проблеми стануть очевидними вже після створення виробничої інфраструктури, їхнє усунення може бути значно складнішим і дорожчим, у тому числі для самих інвесторів.
Також законотворці вочевидь не врахували, що ОВД – це не лише оцінка потенційного впливу на довкілля. Процедура передбачає інформування громадськості та її участь в обговоренні проєкту. Тобто люди, які можуть опинитися під впливом майбутньої промислової території, матимуть можливість ознайомитися з інформацією про потенційні ризики та висловити свої зауваження ще до реалізації проєкту.
Якщо ж «облаштування індустріальних парків» вилучається з переліку діяльності, що підлягає ОВД, то для самого проєкту індустріального парку не буде і відповідної процедури громадського обговорення в межах ОВД.
У результаті ще на етапі планування втрачаються два важливі елементи – комплексна оцінка впливу на довкілля та передбачений нею механізм участі громадськості.
До чого тут євроінтеграція
Це питання важливе не лише з погляду українського природоохоронного законодавства. Україна взяла на себе зобов’язання поступово наближатися до природоохоронного законодавства ЄС, і оцінка впливу на довкілля є частиною цього процесу.
У Звіті Європейської комісії щодо України в межах Пакета розширення за 2025 рік прямо наголошується, що потрібні зусилля, аби забезпечити повне застосування ОВД і стратегічної екологічної оцінки (СЕО) до всіх відповідних планів і проєктів, зокрема заходів із відбудови. Окремо комісія наголошує на потребі уникати загальних винятків і виключення цілих категорій проєктів із цих процедур.
Європейська Директива про оцінку впливу на довкілля також передбачає екологічну перевірку проєктів розвитку промислових територій. Індустріальні парки належать до категорії проєктів, для яких країни ЄС визначають необхідність проведення повної ОВД через попередній скринінг, з урахуванням, зокрема, масштабу проєкту, його сукупного впливу з іншими об’єктами, використання природних ресурсів, забруднення та ризиків для здоров’я людей.
Інакше кажучи, ухвалений законопроєкт суперечить Директиві ЄС про ОВД та рекомендаціям Європейської комісії, що ускладнює шлях України до Європейського Союзу, де принципи безпеки довкілля й людей є першочерговими.
Розвиток індустріальних парків і залучення інвестицій справді можуть бути важливими для економіки та відбудови України. Але спрощення процедур не обов’язково має означати відмову від екологічної оцінки. Завдання законодавця – знайти модель, за якої інвестор отримує передбачувані та зрозумілі правила, а держава не втрачає можливості оцінити сукупний вплив промислового розвитку на довкілля та людей.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
