Олександр Литвиненко

Народився 27 квітня 1972 року в Києві.

Освіта

У 1994 році Литвиненко закінчив Інститут криптографії, зв’язку та інформатики Академії Федеральної служби контррозвідки рф за фахом «прикладна математика». 2009 року він здобув освіту правознавця в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

У 2002 році Литвиненко підвищив кваліфікацію на курсах у Йоркському університеті (Канада), а у 2005-му – навчався в німецькому Маршалл-центрі. Окрім того, Олександр Литвиненко закінчив Королівський коледж оборонних наук у Лондоні (2012 рік).

Наукова діяльність

У 1998 році Литвиненко здобув науковий ступінь кандидата політичних наук за спеціальністю «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» в Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка.

Докторську дисертацію захистив у 2002 році за спеціальністю «основи національної безпеки держави» в Національному інституті стратегічних досліджень. 2003 року отримав вчене звання старшого наукового співробітника за цією ж спеціальністю, а 2011 року став професором.

Викладач та офіцер-аналітик

З 1994 до 1998 року – офіцер, відтак головний спеціаліст Управління захисту інформації Головного управління урядового зв'язку Служби безпеки України.

З 1997 до 2005 року – асистент і доцент в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка.

З 1998 до 2007 року – працював у Національному інституті стратегічних досліджень старшим консультантом, завідувачем відділу та заступником директора.

Фахівець з національної безпеки

З 2005 до 2010 року Литвиненко обіймав керівні посади в Раді національної безпеки і оборони України та СБ України:

• керівник управління з питань державної безпеки, керівник Експертної комісії, керівник департаменту з питань держбезпеки Апарату РНБО України (травень 2005 – грудень 2007).
• заступник начальника департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення СБУ (грудень 2007 – серпень 2009).
• радник директора Інституту проблем національної безпеки при РНБО України (серпень 2009 – червень 2010).

З червня 2010 до березня 2014 року – заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

Як фахівець зі стратегій Литвиненко передбачив війну з росією, яка почалася наступного року. У лекції про стратегічну культуру росії, виголошеній у вересні 2013-го, він зробив висновок: «Нас чекає дуже жорстке зіткнення. Це не проблема президента чи особистостей – це об’єктивна проблема двосторонніх відносин, яка має назву “Ми одін народ”».

У  2015 році пройшов люстраційну перевірку.

Впродовж тижня (27 березня – 4 квітня) в 2014 році був радником гендиректора Державного концерну «Укроборонпром».

З квітня 2014 до серпня 2019 року – заступник Секретаря РНБО.

З серпня 2019 до липня 2021 року – директор Національного інституту стратегічних досліджень.

Від 23 липня 2021 до 26 березня 2024 року обіймав посаду Голови Служби зовнішньої розвідки України. 

26 березня 2024 року призначений Секретарем Ради національної безпеки і оборони України.

З 29 березня 2024 року Координатор Ставки Верховного Головнокомандувача ЗСУ.

Сім’я

Одружений з  Іриною Сатовською-Литвиненко. Подружжя виховує сина Миколу та дочку Ярославу (обоє – 2011 року народження).

Звання та нагороди

• генерал-майор (серпень 2015);
• державний службовець 2 рангу (23.06.2015);
• доктор політичних наук (2002);
• професор (2011);
• Заслужений діяч науки і техніки України (1.12.2011);
• орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (21.08.2021);
• відзнака Президента України – ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).