Айварас Абромавічус: «Земельна реформа потрібна не МВФ, а самій Україні»
Екс-голова МЕРТ, очільник наглядової ради новоствореної Української академії корпоративного управління – про ринок землі, іноземних інвесторів і прогресивне українське фермерство
В Україні стартувала системна підготовка до проведення земельної реформи. У планах уряду – почати напрацювання законодавчої бази для запуску ринку землі вже цього року. Про перспективи реформи, її можливості та ризики ми поговорили з колишнім міністром економічного розвитку і торгівлі України, головою наглядової ради нещодавно створеної Української академії корпоративного управління Айварасом Абромавічусом.
– В Україні вперше за довгі роки всерйоз заговорили про скасування мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Як ви оцінюєте наміри Кабінету міністрів нарешті врегулювати земельні відносини в Україні?
– В Україні вже давно назріла земельна реформа. Зараз для її проведення дійсно унікальний момент. Вперше в історії України вона обговорюється дуже бурхливо, про що свідчить така яскрава негативна реакція популістів, які пропонують раз і назавжди закрити цю тему. Це свідчення того, що ми рухаємося в правильному напрямку.
Наразі дуже слушний момент для рішучих дій у цьому напрямку. На неї є попит, є розуміння того, що ця реформа може стати серйозним поштовхом для розвитку країни, який впливатиме не лише на аграрний сектор, а й на всю економіку в цілому. Якщо упустити цей шанс зараз, то наступна можливість для проведення земельної реформи з'явиться тільки через рік після парламентських і президентських виборів. Тому дуже важливо запустити цей процес з початку наступного року.
– Якою мірою скасування мораторію на продаж землі пов'язане з вимогами МВФ? Під час вашого перебування на посаді міністра економіки питання отримання кредитної допомоги пов'язувалося з введенням ринку землі?
– Українські реформи не потрібні ані МВФ, ані Світовому банку, ані нашим західним партнерам. Реформи, включаючи земельну і пенсійну, а також боротьбу з корупцією, створення нових судів і нових правоохоронних органів, потрібні самій Україні.
За роки так склалося, що в силу в тому числі тендітної коаліції в парламенті та відсутності політичної волі, без зовнішнього поштовху і навіть певного пресингу багато реформ не просуваються вперед. Я, як колишній член уряду, вважаю, що без зовнішнього тиску і тиску громадянського суспільства нам нічого не вдалося б вирішити. Тому я підтримую наших західних партнерів, які розуміють важливість цих реформ і висувають дійсно жорсткі вимоги в обмін на фінансову і політичну підтримку України. Я вважаю, що це справедливо.
– Який економічний потенціал запуску в Україні ринку землі? Чи можна спиратися на якісь конкретні економічні прорахунки перспектив і ризиків? З вашої точки зору, наблизиться Україна до скасування мораторію цього року?
– Коли я був в уряді, ця тема не обговорювалася так серйозно. Не було заяв глави уряду, як це є зараз, про реальний намір провести земельну реформу. Сьогодні я роблю розрахунки швидше як інвестор, підприємець і громадський діяч, який розуміє українські реалії. Навіть якщо ми спочатку оцінимо землю в $1500 за 1 га, і швидше за все така ціна і буде на початковому етапі, то ми вийдемо на ціну всього земельного фонду України на рівні близько $ 48 млрд (32 млн га землі).
Ціна в $1500, безумовно, нижче, ніж в Центральній і Східній Європі, але в Болгарії, Румунії та країнах Балтії теж не відразу вийшли на високі ціни. Крім того, об'єктивно кажучи, й інші активи в цих країнах коштують дорожче, ніж в Україні. Перш за все, економічний ефект полягатиме в тому, що маючи право власності, конституційне право розпоряджатися своєю землею, люди зможуть отримати кредит в банку на розвиток власного бізнесу, що пожвавить всю економіку.
Є суттєва різниця між орендою землі та правом власності. Це принципово різна мотивація для інвестора. Тому $48 млрд можуть стати високоякісною заставою, яка стабілізує всю банківську систему. І це запустить програми кредитування за привабливою ставкою не тільки для сільськогосподарського сектора, а й для інших галузей української економіки, включаючи кредитування фізичних осіб. Це створить ефект, якого не було з моменту здобуття незалежності.
– Ще більш дискусійне питання, ніж сам факт продажу землі, це надання нерезидентам України нарівні з громадянами можливості отримувати на неї право власності. Наскільки ймовірно, що в рамках земельної реформи вона з’явиться у іноземців?
– Ідея дати таку можливість іноземцям в Україні дійсно дуже непопулярна. Але однією з головних цілей земельної реформи має стати максимізація ціни на землю для тих, хто володіє нею зараз. Тому чим більше ми введемо обмежень, тим нижчою буде ціна для нинішніх власників, і це суперечитиме основній ідеї цієї реформи.
Я в принципі за те, щоб обмежень було якомога менше. Але виходячи з досвіду інших країн, де майже всюди вводилися обмеження на покупку землі для іноземців, я б погодився на тимчасові заходи на початковому етапі. Я б схилився до того, щоб розбити реформу на декілька періодів. На першому слід було б надати право купувати землю лише українським фізичним і юридичним особам, в яких українські бенефіціари мають 51% акцій. Це дало б можливість іноземцям володіти міноритарним пакетом акцій таких компаній, що змушувало б їх шукати партнерів в Україні. І лише через 10 років можна було б вийти на другий етап реформи, який би зняв будь-які обмеження для іноземних компаній. Але це моє бачення, і воно зараз не дуже популярне в Україні.
Набагато популярніша позиція полягає в тому, щоб на першому етапі дозволити купувати землю лише фізичним особам. Права юридичних осіб при цьому поки залишаються під питанням. Тому дискусія на цю тему має бути ще досить гострою. Було б правильно провести масштабну роз'яснювальну кампанію, яка б показала всі переваги залучення іноземних інвестицій.
– Як би ви оцінили перспективи китайських інвесторів в Україні при можливому запуску ринку землі? Чи виказували китайські агрохолдинги інтерес до цієї теми, коли ви були міністром економіки України?
– Особисто я чув багато про інтерес китайських інвесторів до українського АПК і знаю, що у них був негативний досвід роботи з ДПЗКУ (Державна продовольчо-зернова корпорація України) за часів президентства Віктора Януковича, але особисто я не стикався з ними під час своєї роботи в уряді. Можливо, якісь переговори йшли по лінії Олексія Павленка, що на той момент був міністром АПК.
Але я впевнений, що якщо зробити ліберальну реформу земельних відносин в Україні, то тут з'являться і китайські, і арабські, і західні інвестори, бо українська земля якісна, її можна купити у великих обсягах, тут сприятливі рельєф і умови для обробки. Але мені б хотілося бачити розвиток подій так, щоб китайці працювали разом з українцями в спільних підприємствах та інвестували не лише у виробництво сировини, а й у переробку. Це дозволило б експортувати продукцію з високою доданою вартістю. При виході на український ринок китайським інвесторам потрібно мати це на увазі. У перспективі 10–20 років виробники повинні зосередитися саме на глибокій переробці. Це буде головний тренд розвитку аграрного сектора.
– Ви продовжуєте спілкуватися з керівництвом України, представниками Кабміну, з міністром АПК Тарасом Кутовим. З вашої точки зору, чи вистачить у влади політичної волі довести земельну реформу до кінця і запустити ринок землі вже на початку 2018 року?
– Я вважаю, що двигун цієї реформи – особисто прем'єр-міністр України, і це дає більше шансів на успіх. Якщо раніше ймовірність проведення реформи була нижче 50%, то наразі шанси набагато вищі за цей показник.
Єдине, я не зовсім згоден з тією частиною урядової реформи, яка стосується прав вітчизняних виробників. Україна вже йде шляхом фермерства індустріального напрямку. Тисячі компаній обробляють тисячі гектарів землі щорічно. В Україні є декілька десятків дуже сильних, всесвітньовідомих і прогресивних компаній у сфері АПК.
Розмови про те, що місцеві виробники лобіюють збереження мораторію, – міф. Я регулярно спілкуюся з великими агрокомпаніями. Вони виступають проти реформи, за якої вони опиняться в програші. Вони просто хочуть, щоб для них були створені однакові умови з усіма іншими гравцями. Адже не варто забувати, що сьогодні на цих людях тримається левова частка всієї соціальної інфраструктури на селі. І мені б хотілося, щоб замість того, аби ризикувати їхнім бізнесом, уряд проводив реформу зокрема й в інтересах цих виробників.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].