Голова правління Кредобанку: «Кількість державних банків в Україні треба скоротити»

Кредобанк, головний офіс якого розташований у Львові, є одним з активних гравців банківського ринку України. Ця установа належить найбільшому державному банку Польщі – PKO Bank Polski. Польський акціонер забезпечує постійну підтримку українській «дочці». На сьогодні Кредобанк працює в «плюс». За даними НБУ, у січні–березні банк збільшив чистий прибуток на 52%, до 101,4 млн грн, порівняно з аналогічним періодом 2016 року (66,6 млн грн). Українська «дочка» польського PKO стала дев'ятою фінустановою, яка отримала право на виведення неплатоспроможних банків з ринку. Станом на 1 січня за розміром активів (11 млрд грн) Кредобанк посідав 19-е місце серед 93 діючих фінустанов.

Зараз на чолі команди Кредобанку перебуває Ґжеґож Шатковскі – він очолює банк з серпня 2016 року. Закінчив Головну торгівельну школу (SGH) у Варшаві, де отримав диплом магістра з міжнародного бізнесу. З травня 2011 року Ґжеґож Шатковскі працював в РКО Bank Polski SA, де обіймав посаду заступника директора Департаменту розвитку корпорації та здійснював безпосередній нагляд за роботою Кредобанку.

В інтерв'ю Mind банкір розповів про плани щодо розвитку Кредобанку, про особливості кредитування реального сектора під час кризи за тих можливостей, які відкриває перед Україною польський фінансовий досвід.

– Розкажіть про банківські продукти, що ви готуєте. На який сегмент клієнтів ви орієнтуєтеся?

– Ми – універсальний банк. Це означає, що у нас немає сильної преференціі для якогось єдиного сегмента. На сьогодні ми більше зорієнтовані на успіх у сегментах малого та середнього бізнесу і роздрібних клієнтів. А з точки зору кредитування: 40% у нашому балансі – це корпорація, 40% роздрібний бізнес та 20% малі та середні підприємства. У середині МСБ майже половина припадає на компанії агросектора.

МСБ – гарний постачальник пасивів для Кредобанку та важливий клієнт з точки зору транзакційності. Агрокомпанії – сезонні з точки зору операційного кредитування, але, наприклад, цього року ми почали лізинг. Це перспективний напрямок для банку з точки зору фінансування інвестицій. Автокредитування – бізнес, який ми розпочали у 2012 році, й зараз конкуруємо ще з одним банком за позицію №1 у цьому сегменті ринку.

Активно розвиваємо іпотеку, хоча ринок цьому активно не сприяє – високі ставки. Але десь півтора роки тому ми вирішили, що цей напрямок перспективний. На сьогодні ми номер один, але це і говорить про саму іпотеку в країні. Ми середній банк, позиція серед всіх банків 19-та, але в кредитуванні нерухомості ми перші. 

На сьогодні новими напрямками, у яких ми починаємо активно розвиватися, є лізинг, у якому з початку року у нас уже 100 млн активів та споживче кредитування. 

З точки зору географічного розподілу нашого бізнесу, а також історично Кредобанк – регіональний. Свою діяльність він почав зі Львова 27 років тому. Це і надалі наш головний ринок. 1/4 нашого бізнесу знаходиться у Львові та Львівській області. Інші області Західної України для нас також багато значать, адже присутність Кредобанку там вища, ніж у містах Східної України. Київ на сьогодні є нашим ринком номер два. Це дуже недооцінений ринок. На сьогодні у Києві ми маємо 13 відділень (включно з Білою Церквою, яку ми враховуємо як частину київського ринку).

– Розкажіть про польський бізнес. Як він почуває себе в Україні? Які перспективи вбачає для себе? 

–У нас не так багато польських клієнтів, як ми б хотіли. Привабливість українського ринку для польських інвесторів далека від свого максимального потенціалу. Як тільки ситуація почне стабілізуватися, приходитиме більше таких клієнтів. Десь 1/4 польських клієнтів в Україні обслуговуються через Кредобанк. Багато з них знаходяться у Львівській області. Це важливий для нас сегмент.

– Як вас підтримує материнська структура? 

– Я не хочу, щоб ми мали позицію, що потребуємо допомоги. Кредобанк – бізнес, який має успішно робити та приносити прибуток, а також не бути джерелом проблем для акціонера. PKO Bank Polski – найбільший банк Польщі, і він має дещо іншу перспективу, аніж банк, що тільки намагається здобути ринок, як ми. Не завжди те, що працює в Польщі, може працювати тут. Наша материнська структура допомагає експертами і ноу-хау в різних напрямках, а також фінансуванням. Кредобанк займає менше 1% від усього бізнесу РКО Bank Polski. Але це перша закордонна інвестиція в банк. Нещодавно РКО Bank Polski відкрив відділення у Франкфурті та Празі. Але з точки зору операцій як дочірній банк Кредобанк у PKO Bank Polski єдиний. 

– Який портфель проблемних кредитів у вашому банку? Якої він якості? 

– Після 2008–2009 років більше половини таких кредитів перестали сплачуватися, у 2011 році ми продали велику частину кредитів. Те, що ми кредитуємо зараз, вже хорошої якості. У корпоративному сегменті проблемних кредитів менше 1%. У МСБ – до 3%, у споживчих кредитах – відсоток більший. У цей сегмент ми ввійшли у 2013 році, й не дуже добре розпочали. Нам довелося переглянути стратегію щодо сегментів, регіонів. У цьому сегменті проблемних кредитів на сьогодні 13%, але цей відсоток швидко зменшується. Також проблемним є старий (2008 року) іпотечний портфель, який ми залишаємо в себе на балансі. Головне в ньому – валютна іпотека $10 млн у еквіваленті та рівень несплати якої близько 50%. 

– Що ви плануєте з ним робити?

– Ми з ним працюємо. Цей портфель включений у мораторій про нестягнення, і ми шукаємо з боржниками дружній шлях вирішення цих питань. Частину ми реструктуризуємо. Порівняно із загальним портфелем – майже $7,5 млрд – іпотечний портфель не є великим, не є стратегічним, але є потенційним для вирішення питань. 

– Як Кредобанк пройшов стрес-тести?

– Пройшли добре. Потреб докапіталізації банк не має. На сьогоднішній день показник адекватності капіталу у нас майже 17%. До кінця року від буде 14%, оскільки у кінці листопада погашаємо субпозику. Ми прибуткові. Показник повернення з капіталу десь більше 25%. Поповнюємо свій капітал з діючої операційної діяльності. 

– Який на сьогодні у вас депозитний портфель?

– Останнім часом ми не нарощуємо спеціально динамічно депозитний портфель. Але він все одно росте більшими темпами, ніж по ринку. Ставки у нас не такі високі, навіть порівняно з державними банками, які мають 100% гарантій. Деякі клієнти думають, що краще зберігати гроші в держбанках. У Львові наша частка ринку депозитів десь 15%, а в Києві, Харкові ми лише починаємо. У деяких містечках Львівської області наша частка може складати і 50%. Кредобанк там найбільш знайомий для багатьох. Нарощувати депозитний портфель – це у нас нормальний бізнес, а не якась термінова потреба, і він зростає відповідно до росту активів.

– Як ви плануєте розвивати банк у найближчі роки? Ви підкорюєте нові міста. Чи плануєте ставати такими ж упізнаваними за Сході чи в центральній Україні, як і у Львівській області?

– Якби мені сказали три роки тому, що ми будемо там, де є сьогодні, то я б не повірив. В Україні потрібно бути обережним з планами. Все може змінитись в обидва боки. Думаю, що в роздрібному сегменті ми на 100% будемо в першій десятці з точки зору обсягів кредитування, з точки зору деяких напрямків кредитування ми вже в першій п'ятірці. І думаю, ми будемо утримувати цю позицію. За попередній рік роздрібне кредитування звидше за нас нарощував лише один банк. Думаю, що ми втримаємо цю динаміку. Банкам потрібно комфортно витримувати рівень капіталу, нарощувати депозити та активно працювати з кредитами. 

На сьогодні наша перспектива – органічний ріст. Гадаю, будемо рости на 30% у рік. Київ буде нашим пріоритетом. 

– Щодо ПриватБанку – чи був інший сценарій розвитку його роботи? Чи потрібно знижувати процент участі держави в банківській системі? 

– У ПриватБанку як у державного потрібно змінювати назву, бо він уже не приватний. Масштаб націоналізації, частка ринку та наслідки розвитку некоординованих подій – вимагали саме такого, а не іншого плану та дій держави і НБУ. Думаю, що регулятор обрав саме той варіант, який міг контролювати та бути впевненим, що він спрацює. З точки зору державної власності банків, я поділяю думку, що державна власність банків не є ефективною, тому що держава має багато інших пріоритетів – соціальних, наприклад, і не обов'язково вони збігаються з бізнесом. Коли багато пріоритетів, то ними важко управляти. 

Банківська сфера в Україні є унікальною з точки зору сучасної Європи. Важко сказати, добре це чи ні. Приклади такої державної власності банків не є позитивними. Державних банків декілька і участь держави в банківському секторі висока. Є приклали держав, де така участь привела до банківської кризи. Останній таки приклад – Словенія. У держави завжди є, наприклад, питання промислової політики: хто в пріоритеті, хто ні. І тут нелегко вибирати, чи кредитувати такі пріоритетні компанії на пільгових умовах і при цьому менше дивитися на ризик. Але не є секретом, і представники української держави про це заявляли, що державна власність у банківській сфері має скорочуватися. Держава сама вважає, що вона не може бути оптимальним власником для такої кількості банків, у яких різні сегменти, різні преференції. Думаю, що питання часткового продажу держбанків порушуватиметься. 

– Якою є ідеальна модель присутності держави в банківський сфері?

– Важко сказати. У Польщі було два державних банки, тепер їх більше. Один з них фінансував різні державні програми: будівництво соціальних квартир, підтримку експорту. Такий спеціалізований банк не може бути масштабним. В інших країнах участь держави у банківському секторі менше 10%. Але тут все залежить від економіки та політики держави. Важко говорити, що краще, 30% чи 10%.

На сьогодні взагалі в Україні багато банків. Лідери розвиватимуть свої напрямки. У Польщі сьогодні 50 банків. Порівняно з Україною це мало. У 1990-ті роки вже були активні процеси злиття та поглинання. Але ще не було такого тендк, що кожен, хто мав гроші, вважав, що може мати свій банк. Коли бізнесмен не може отримати кредит, він відкриває свій банк та за рахунок депозитів населення вирішує свої проблеми. 

– Що б ви змінили в роботі НБУ? Чого не вистачає регулятору на сьогодні?

– На 100% позитивно я оцінюю націоналізацію ПриватБанку та розкриття кінцевих власників банків, а також – монетарну стабілізацію. Сьогодні дуже непростий час для українських банків, але дії регулятора я оцінюю схвально.

– Що ви думаєте про тимчасові адміністрації в банках? Чи багато банків ще можуть вивести з ринку?

– Важко говорити, що там в інших банках, не будучи в них усередині. Впевнений, що такої ситуації, як була, коли люди стояли по декілька днів в черзі, щоб забрати свої депозити, не буде. Принаймні, я про них вже на сьогодні не чув. Напевно, є питання до багатьох банків, чи зможуть вони знайти капітал, щоб виконати нормативи адекватності капіталу. Частина банків може виходити з банку, частина може обирати шлях самоліквідації або продаватися. Але після ПриватБанку нічого так не шокує. 

– Якою ви бачити банківську систему наступного року? Які можуть бути ризики? 

– Головна загроза макроекономічна: питання співпраці з МВФ, наступні транші, рефінансування, сплата комерційного боргу державі. Дуже важливо, щоб Україна успішно провела все це у наступні два роки. Будь-яка затримка у цьому процесі може викликати реакцію курсу, відсоткових ставок. Якщо все буде успішно, то надалі зменшуватиметься облікова ставка, ставки у банках, стане доступнішим кредитування, відновиться іпотечне кредитування. Кожна стабілізація підтримує підприємства і спонукає відкривати нові заводи, брати людей на роботу. Це все має безпосередній вплив на банки. Два кроки вперед, часом – один назад, але рухаємось вперед.