Ракети під арештом: чи відновить «Південмаш» повноцінну роботу на експорт

«Південний машинобудівний завод ім. Макарова» («Південмаш», Дніпро) зіткнувся з неможливістю виконувати свої зобов'язання перед клієнтами. Наприкінці березня 2017 року Державна виконавча служба наклала арешт на всі рахунки підприємства, включно з валютними, та вимагає виплати 40 млн грн виконавчого збору за погашення боргів, які за державний завод виплатила держава. Для цього Верховна Рада навіть прийняла окремий закон.

Тричі завод подавав позови на дії Виконавчою служби, і двічі їх вигравав, але ситуація лишилася без змін. Крім того, Виконавча служба наклала арешт ще й на все майно космічного підприємства. За спостереженнями Mind, це далеко не перший приклад, коли Виконавча служба діє як «держава в державі».

Хто зацікавлений у продукції заводу? До літа 2017 року «Південмашу» вдалося сформувати портфель замовлень загальною сумою в $350 млн. Серед замовників – компанії з США, Європейського союзу, Індії, Кореї. Після розриву зв’язків із Росією та чотирьох років майже повного простою це неабияке досягнення семитисячного колективу унікального для України підприємства.

Для повноцінного прибуткового функціонування заводу валовий обсяг його продукції повинен складати близько 3 млрд грн на рік. Портфель замовлень вже перевищує 9 млрд грн. На стапелях стоять декілька ракет різного ступеня готовності. Оскільки терміни створення ракет коливаються від одного до трьох років, то на найближчі три роки завод завантажений.

Найбільшим замовником виступив міжнародний консорціум S7 SeaLaunch Limited, що спеціалізується на комерційному запуску супутників з морської платформи у Тихому океані – SeaLaunch («Морський старт»). Також у нього є й наземний проект – LandLaunch («Наземний старт»). 28 квітня поточного року було підписано контракт на виготовлення 12 ракетоносіїв серії «Зенит» на суму $250 млн, і замовники готові внести передоплату.

Чому держава вирішила сплатити борги підприємства? «Південмаш», головний постачальник ракет для проектів SeaLaunch і LandLaunch, почав втрачати замовлення ще у 2013 році, коли між акціонерами консорціуму вчергове загострилися протиріччя щодо вартості проекту. Із січня того ж року завод почав накопичувати борги за електроенергію перед «ДТЕК Дніпроенерго». Війна з Росією на сході України перервала прямі контакти остаточно, і загальні борги підприємства почали стрімко зростати.

У 2015 році ще уряд Арсенія Яценюка прийняв рішення про часткове погашення боргів по зарплаті на «Південмаші». У 2016-му заводу вдалося отримати деякі замовлення і вийти на валовий обсяг виробництва в 1 млрд грн. Люди працювали по три-чотири дні, хоча більшість цехів, які не мали замовлень, – один робочий день на тиждень. Грошей вистачало, щоб ледве платити робітникам й оплачувати поточні виробничі платежі. Така ж ситуація й зараз. Наприкінці 2016 року борг за електроенергію сягав 400 млн грн, та на його погашення грошей вже не було. Хоча вирішувати проблему почали раніше.

«Керівництво «ДТЕК Дніпрообленерго» розуміло, що може вимкнути «рубильник» і весь завод зупиниться. А як тоді віддавати борги? Вони не перекривали потрібні нам обсяги виробництва. Ми відпрацювали схему, і поточні розрахунки робили кожен місяць. Але ж вони винні «Енергоринку», тому ми разом пішли до урядовців просити, щоб нам допомогли погасити заборгованість», – розповідає Сергій Захарченко, заступник директора «Південмашу». – Це треба було робити шляхом внесення змін до закону «Про бюджет», і копітка робота тривала майже рік. Жодних нарікань з боку ДТЕКа не було, вони виробничники і все розуміють, тому категоричних заходів не вживалося».

У листопаді 2016 року парламент прийняв закон №5281, яким була затверджена нова бюджетна програма «Фінансова підтримка держпідприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. Макарова», за якою уряд виділив на погашення заборгованості «Південмашу» 400 млн грн. Це були розрахунки між Держбюджетом, «ДТЕК Дніпрообленерго» та ДП «Енергоринок».

Незважаючи на запевнення пана Захарченка, що з боку «ДТЕК Дніпрообленерго» «категоричних заходів не вживалося», енергетики методично подавали позови до суду про стягнення заборгованості з «Південмашу». На відміну від ракетобудівників, ДТЕК – комерційна структура. Знайде держава гроші чи ні, а борги повинні бути офіційно зафіксовані.

У чому є зацікавленість судових виконавців? Згідно із законом «Про виконавчу службу» виконавці мають право на отримання 10% юридичного збору від поверненого боргу. З цих 10%, за словами Сергія Захарченка, 5% йде у держбюджет, а ще 5% – на потреби самої виконавчої служби, при цьому 2% від суми отримує безпосередньо виконавець, що супроводжував процес повернення. У випадку з боргом «Південмашу» це 400 000 грн.

«Кілька років тому, коли підприємство не було завантажене, ніхто жодної уваги йому не приділяв, жоден виконавець. Проте зараз, коли підписано доволі багато контрактів, і в основному вони міжнародні, чомусь арештовують рахунки, щоб підприємство не могло працювати. А це ж ще й недонадходження валюти. Мабуть, це комусь таки треба», – зауважив Валерій Васильєв, голова профспілкової організації «Південмашу» на прес-конференції, присвяченій відносинам заводу з Держвиконавчою службою.

Які активи заводу потрапили під арешт? Закон «Про виконавчу службу» дозволяє паралельно накладати арешт як на рахунки, так і на майно підприємства. У випадку «Південмашу» арешт наклали на все статутне майно, що за цінами початку 2000-х років складає близько 2,5 млрд грн. За останні півтора десятка років ніхто з державних мужів та керівництва заводу не знайшов часу переглянути ці показники. Проте, ситуація із держвиконавцями виявилася ще дивнішою.

Як розповів Сергій Захарченко, ще на початку року завод намагався домовитися із Виконавчою службою і дозволив держвиконавцям забрати на свою користь будь-яке майно, яке вони захочуть, щоб покрити юридичний збір. Виконавча служба найняла оціночну компанію, яка знайшла певний перелік майна та оцінила його лише в 6,7 млн грн. Виконавці заплатили «оцінщикам» 10% від знайденого, і тему майна закрили. «Робота з реалізації майна потребує певних заходів, думаю, їм простіше було накласти арешт на всі рахунки», – повідомив Сергій Захарченко.

«Південмаш» вирішив боротися з Виконавчою службою через суди. Врешті-решт, через їхні рахунки не пройшло жодної копійки боргів, усі розрахунки здійснювала держава з бюджету, то навіщо ж їй для самої себе ще й закладати юридичний збір у бюджет. «Ображеним» залишився департамент Державної виконавчої служби Мінюсту, і якійсь дуже конкретний виконавець, що втратив 400 000 грн.

До того ж є роз’яснення Верховного суду України, де зазначено, що не може бути накладено арешт на зарплатні рахунки в межах фонду заробітної плати і соціальних податків. Для «Південмашу» ця сума щомісячно складає близько 50 млн грн.

Законодавчі колізії та розвиток протистояння. «Південмаш» двічі вигравав суди проти виконавчої служби. Наприкінці травня набрала чинності ще одна законодавча норма, що захищає підприємство від сплати юридичного збору, та взагалі від спілкування з виконавчою службою. У листопаді 2016 року разом із законом про підтримку «Південмашу» був прийнятий і закон про заходи щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, і підприємств центрального водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії. Уряд зобов’язав Мінрегіонбуд створити реєстр таких підприємств.

У тексті цього закону, ст. 34, ч. 1, містяться зміни до закону «Про виконавчу службу», а саме: «виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення вищезазначених підприємств у реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до цього закону».

Мінрегіонбуд створив та затвердив такий реєстр аж 24 травня. Оскільки «Південмаш» є постачальником тепла для понад 180 000 мешканців Дніпра, то він потрапив до цього реєстру під №8. Але навіть це не подіяло на Мінюст та департамент виконавчої служби. 31 травня близько 100 працівників «Південмашу» приїхали в Київ пікетувати міністерство.

Як розповів голова профспілки підприємства Валерій Васильєв, робітникам вдалося поспілкуватися з головою департаменту Дмитром Поліщуком, який пообіцяв, що справа з арештом буде вирішена після третього судового розгляду, що призначений на 1 червня у Дніпропетровському обласному апеляційному суді.

Втім, 1 червня представники Мінюсту подали звернення з проханням перенести судове засідання на 15 червня. Рахунки залишаються заблокованими. І, схоже, без втручання уряду це питання навряд чи вдасться вирішити.

Чи виникали подібні ситуації з іншими держпідприємствами? Найгучнішим протистоянням виконавчої служби та державного стратегічного підприємства, мабуть, можна назвати минулорічну історію з арештом рахунків НАЕК «Енергоатом». Ще у 1996 році в НАЕК виник невеличкий борг на декілька мільйонів доларів перед офшорною компанією з реєстрацією в США. Цей борг перепродувався протягом кількох років, нарешті опинився під контролем маловідомої фірми з Дніпра ЗАТ «Укрелектроват». 15 років тривали суди, завдяки яким борг зріс до 127 млн грн. Незважаючи на те, що всі судові терміни вже спливли, українська Феміда приймає рішення на користь маловідомої фірми, а виконавча служба в березні 2016 року накладає арешт на всі рахунки та майно «Енергоатому» на суму в 200 млрд грн.

Питання декілька разів розглядалося на засіданні уряду, міністру юстиції Павлу Петренку давали особисті доручення розібратися. Проте зняти арешт вдалося лише у липні 2016 року.

Сьогодні керівництво держави та НАК «Нафтогаз України» гучно відзначає попередню перемогу України над «Газпромом» у Стокгольмському суді, особливо підкреслюючи, що нашій державі вдалося вирватися з російських газових тенет. Разом із тим виконавча служба в черговий раз арештовує всі рахунки ДП «Укргазвидобування» через позов ще менш відомого ЗАТ «Арабська енергетична компанія».

Цей кіпрський офшор на чолі з представниками арабського світу нібито колись провадив спільну діяльність з «Укргазвидобуванням», і остання заборгувала йому 231 млн грн. Сьогодні «УГВ» активно підводить результати тендерів із залучення потужних бурильних компаній для нарощування бурильних робіт та підвищення видобутку газу. Але знову в неї заблоковані рахунки, і жодна урядова структура не звертає на це уваги.

Опалювальний сезон 2016–2017 років 104 теплові компанії також провели із заблокованими зарплатними та соціальними рахунками. НАК «Нафтогаз України» подавав на них позови, щоб повернути борги за газ, а виконавча служба арештовувала все. Увесь опалювальний сезон теплокомуненерго провели в пошуках грошей на зарплати, поточні витрати та в судових позовах.  

«Як нам пояснила одна з представниць виконавчої служби в Дніпропетровській області, законом встановлено, як можна заблокувати захищені законом рахунки. А от питання розблокування законодавчо не врегульовано. І тільки через суд підприємства могли розблокувати такі  рахунки», – розповідав уже після опалювального сезону Сергій Дунайло, заступник голови асоціації «Укртеплокомуненерго».

У чому глобальна небезпека таких протистоянь? Незважаючи на декларації уряду про підтримку стратегічних підприємств, виконавці накладають арешти на їхні рахунки після будь-якого, навіть досить сумнівного, судового рішення. Ще гірша ситуація у звичайних підприємств. Зняти цей арешт можна лише через зустрічний позов. Виконавча служба діє, нібито й за законом «Про виконавчу службу», але його вади надто очевидні. Проте міняти його ніхто не поспішає. Та якщо за цим законом почнуть діяти ще й приватні виконавці, наслідки для бізнесу й виробничого сектора можуть виявитися фатальними. 

Mind звернувся до юристів з проханням прокоментувати законодавчу регламентацію діяльності Виконавчої служби й ті підводні камені, які можуть зустрітися підприємцям при взаємодії з нею. Коментарі надав Андрій Дацків, юрист практики вирішення комерційних суперечок Адвокатського об'єднання Arzinger.

 
1. Що таке «захищені розрахункові рахунки» підприємства, яким документом вони визначені? Чому виконавча служба все одно їх заарештовує?
 
Так звані захищені рахунки – це рахунки із спеціальним режимом використання (зокрема, відкриті на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання» (2633-15), статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» (575/97-ВР) і на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки» (1868-15)), спеціальні рахунки (зокрема, передбачені ПКУ для сплати ПДВ) і рахунки, звернення стягнення на які заборонено законом. Такі рахунки чітко визначаються при їхньому відкритті в порядку, передбаченому постановою НБУ від 12.11.2003 №492 (розділ 1, п. 1.8).
 
На дані рахунки заборонено накладати арешт, аналогічно як і звертати стягнення (ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження»). Інформацію про спеціальний статус надає банк або відповідна фінустанова, а постанову про накладення арешту на такий рахунок залишає без виконання і відправляє назад виконавцю. Таким чином, технічно накласти арешт на «захищений розрахунковий рахунок» і його виконати на даний момент неможливо.

Якщо подібні ситуації трапляються, питання виникає більше до банку, який визначає статус рахунку, ніж до виконавчої служби, оскільки вона на момент отримання переліку рахунків від податкової служби, у процесі виконання, має виключно інформацією по зазначеному переліку, і може тільки здогадуватися, чи не визначений даний рахунок як спеціальний. 
 
2. Чому виконавча служба так швидко накладає арешти на рахунки і так неохоче їх знімає навіть після рішення судів?
 
Ставлення виконавчої служби до питання арештів більшою мірою пов'язане з тим, на чий бік стає виконавець при прийнятті документа на виконання. Відповідно, ситуація може бути і протилежною, коли арешти накладаються занадто пізно, кошти за цей час виводяться, а документ виконати в майбутньому неможливо взагалі.

При цьому слід зазначити, що терміни як накладення, так і зняття арештів чітко передбачені законом, зокрема ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження». Прив'язка в даному випадку здійснюється виключно до дати отримання інформації щодо конкретного майна або ж рахунку. Зловживання зазвичай відбувається на етапі визначення достовірності джерела отримання інформації про рахунок. Наприклад, це повідомлення стягувача, інформація, яка міститься в судовому рішенні, надана за запитом банку або ж, як зазвичай відбувається, повідомлення від податкової. Проблема в обох випадках – це відповідальність виконавця, в гіршому випадку – звільнення.
 
3. Чи не занадто багато відрахувань для Виконавчої служби – 10%? Тобто боржник повинен виплатити борг і понад цього ще 10% Виконавчій службі. А тим більше – ще 2% безпосередньо виконавцю? Чи немає тут перевищення повноважень і особистої зацікавленості виконавців?
 
Виконавчий збір, у якому б розмірі він не був встановлений, у першу чергу націлений простимулювати боржника виконувати рішення вчасно. Зокрема, судове рішення повинно бути виконане відразу з моменту набрання ним чинності. А в деяких випадках – навіть з моменту його проголошення, під час якого може бути присутнім або повинен бути присутнім боржник. Ігнорування судового рішення – «право» боржника, за яке слід платити. Іншими словами, 10% – це більшою мірою штраф, ніж конкретні витрати на виконання. Що ж стосується питання, на що йдуть ці кошти, необхідно аналізувати, зокрема, постанову уряду від 29 квітня 2004 р. N554 «Про затвердження Порядку використання коштів виконавчого провадження».  

Також слід зазначити, що окремо з боржника можуть стягуватися витрати виконавчого провадження.

Що ж стосується гонорару виконавця, то ідея підвищення ставки полягає в тому, щоб стимулювати примусове виконання в цілому. Раніше отримати бонус було взагалі не можливо. Крім цього, 2% підтримує баланс державного виконання та приватного (приватний виконавець, окрім 10%, має можливість отримувати і додаткову винагороду). Таким чином, зацікавленість виконавця цілком виправдовується метою підвищити якість, швидкість і ефективність державного виконання.

Якщо питання коригувань і виникає, необхідно знайти чіткий баланс між розміром витрат на виконання рішень і належною відповідальністю боржника за затягування виконання. Уже багато років ставка дорівнює 10%. Можливо, є сенс цю цифру переглянути, але не можна забувати про цільове призначення даного платежу.

4. Що буде, коли такі ж повноваження отримають приватні виконавці?

Вони, фактично, вже їх отримали. Приватна і державна система практично нічим не відрізняється в розумінні прав і зобов'язань. Що точно змінитися, на мій погляд, так це те, що приватний виконавець буде «користуватися» всіма можливими повноваженнями для того, щоб виконати відомче рішення, і що найважливіше, це робитиметься вчасно.

Чи можливі зловживання? Так, але за умови отримання завідомо незаконного рішення на виконання. А це вже питання до видавців подібних рішень. Що стосується окремих зловживань або ж перевищень повноважень, то такі дії оскаржувані. Також законодавством передбачена відповідальність за це (ст.ст. 36-38 ЗУ «Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і вирішення інших органів»).