Захворіло у світі
1,359,398
Померло у світі
75,845
Вилікувалось у світі
289,109
Захворіло в Україні
1462
Померло в Україні
45
Вилікувалось в Україні
28
Американська мрія «Нафтогазу»: чи вдасться позбутися залежності від РФ

Американська мрія «Нафтогазу»: чи вдасться позбутися залежності від РФ

Та заручитися підтримкою нової адміністрації президента США

Цей матеріал також доступний російською
Американська мрія «Нафтогазу»: чи вдасться позбутися залежності від РФ
Фото УНИАН

Адміністрація президента США Дональда Трампа налаштована активно просувати ідею збільшення поставок американського зрідженого газу (LNG) до Європи. Агітувати за це європейських лідерів збирається особисто Трамп під час саміту «Три моря», що відбудеться 6 липня у Варшаві. Зокрема, за словами хазяїна Білого дому, така політика дасть змогу послабити вплив Російської Федерації на глобальному нафтогазовому ринку. Якщо ж експансія американського LNG на європейський континент стане реальністю, це позначиться і на алгоритмах роботи НАК «Нафтогаз України», яка вже неодноразово заявляла про свої амбітні плани у геополітичному контексті. Йшлося про бажання збільшити «газову» співпрацю зі Сполученими Штатами та активно протистояти реалізації російського проекту «Північний потік – 2». На цьому тлі вітчизняний монополіст намагається зміцнити свою репутацію позитивними фінансовими звітами. Але чи такі суттєві фінансові успіхи «Нафтогазу» та чи готова Україна до масового переходу на американський зріджений газ?

Голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв вперше відверто висловився за поставки зрідженого газу із США в Україну під час свого візиту до Сполучених Штатів 19–20 червня цього року. За словами очільника «Нафтогазу», він вважає технічно можливими поставки американського газу в Україну через Чорне море та турецькі протоки Босфор і Дарданелли. Єдиною суттєвою перешкодою на цьому шляху поки залишається позиція Туреччини, яка забороняє прохід LNG-танкерів через Босфор. «Ми сподіваємося, що нові дипломатичні зусилля США дозволять вирішити цю проблему», – заявив при цьому Коболєв.

Водночас ця заява на той момент виглядала дещо передчасною з огляду на те, що в Україні так і не побудований LNG-термінал і фактично на рівні держави це питання було давно «заморожено». Також висока ціна на зріджений газ уже давно перевищувала вартість трубопровідного газу.

Тому інтерес України до американського зрідженого газу та «нових дипломатичних зусиль» сприймався як політичний реверанс Коболєва у бік Трампа і нової адміністрації США з метою отримати «зелене світло» для подальшої роботи у «Нафтогазі».

Що пов'язує «Нафтогаз України» та адміністрацію США? Зі зміною зовнішньої політики США після обрання президентом Дональда Трампа для керівників «Нафтогазу» суттєво зросли ризики втрати підтримки їхньої діяльності з боку американської влади. Адже, за інформацією, яка є у розпорядженні Mind, аж до початку 2017 року керівництво НАК погоджувало свої найважливіші кроки та рішення із радниками США, які представляли адміністрацію президента Барака Обами.

Зокрема, йдеться про спецпредставника Держдепу США з енергетики при президентові Обамі – Амоса Хохштейна, який неодноразово декларував невдоволення російським «Північним потоком – 2». Так, у 2016 році він казав, що в разі реалізації цього газотранспортного проекту українська економіка зазнає краху. Хохштейн пророкував втрату Україною доходу в розмірі $2 млрд через втрату статусу країни-транзитера російського газу. І дорікав європейським лідерам за їхнє поблажливе ставлення до «Північного потоку – 2». «Ви (ЄС) вилучаєте $2 млрд доходу з хиткої економіки України в той момент, коли світова спільнота намагається економічно підтримати Київ. Як ви від цього оговтаєтеся? Відповідь проста – ніяк. Економіка впаде», – заявляв Хохштейн.

До речі, Хохштейн до роботи в Держдепі США працював виконавчим віце-президентом з міжнародних операцій у Cassidy & Associates – відомій американській лобістській компанії. Він був консультантом і лобістом нафтогазових компаній, а також структур, що спеціалізуються на відновлювальних джерелах енергії. Цікаво, що під час роботи в Cassidy & Associates, Хохштейн лобіював проекти від імені президента Екваторіальної Гвінеї Теодоро Обіанг Нгема, що відомий як один із багаторічних диктаторів у африканському регіоні. Для покращення відносин Теодоро Обіанга Нгема із адміністрацією США Хохштейн виступав із захистом режиму Обіанга в інтерв’ю Washington Post.

Зрештою, Амос Хохштейн прямо визнавав активне залучення радників США до роботи «Нафтогазу». «Я приїжджаю сюди [в Україну] регулярно, щоб, по-перше, надавати практичну підтримку в енергетичному секторі для зміцнення незалежності та стабільності української економіки. А також заохочувати подальші реформи, які повинні зробити більш прозорою і економічно привабливою українську енергетику. Ми сприяли створенню незалежної наглядової ради НАК «Нафтогаз України». Ми спільно з українськими колегами багато працювали в структурних підрозділах «Нафтогазу», щоб там можна було провести серйозну реструктуризацію. Ми зараз намагаємося направляти підтримку США на реформування «Укргазвидобування». Однак я все ж дуже оптимістично дивлюся на нашу роботу з «Укргазвидобуванням», бо бачу їхню готовність прислухатися до порад, щось міняти, підвищувати ефективність активів, які у них є зараз», – зазначав в інтерв’ю виданню Hubs Амос Хохштейн.

Кому не до душі «Північний потік – 2»? Позиція США була яскраво виражена як проти «Північного потоку – 2», так і проти «Турецького потоку». У травні 2015 року Хохштейн (під час візиту в Грецію та зустрічі з главою міністерства виробничої реформи, охорони навколишнього середовища та енергетики Греції Панайотісом Лафазанісом) заявив, що Греція може підвищити свою привабливість для західних інвесторів і одночасно знизити залежність ЄС від поставок російського газу, якщо відмовиться підтримувати «Турецький потік».

Водночас позиція «Нафтогазу України» щодо ризиків для української ГТС від будівництва «Північного потоку – 2» протягом останніх трьох років була незмінно пасивною. Так, ще у вересні 2015 року голова правління НАК Андрій Коболєв фактично визнавав, що компанія та держава в цілому очікували реакції від Євросоюзу і тому не вдавалися до активних дій проти цього проекту. «У нас в «Нафтогазі» така ситуація, що трубопроводи є, але вони заблоковані «Газпромом» в юридичному полі. Їх можна розблокувати, якщо буде тиск з нашого боку і з боку Європи. Але нам кажуть: «Хлопці, ви дуже молоді та амбітні, але почекайте. Давайте не злити «Газпром». Потім ми бачимо, як затверджують проект побудови «Північного потоку – 2». І європейська сторона нам говорить: «Це тільки бізнес». Це не бізнес, якщо ГТС [України] з потужністю на рівні 140 млрд кубометрів замінюють трубопроводом з потужністю в 50 млрд», – обурювався згодом очільник «Нафтогазу».

Таку ж вичікувальну позицію в грудні 2015 року продемонстрував президент України Петро Порошенко під час зустрічі з президентом Європейської ради Дональдом Туском і президентом Європейської комісії Жаном-Клодом Юнкером: «Щодо проекту «Північний потік – 2» ми чітко заявляємо, що стурбовані ним».

Так само у грудні 2015-го тодішній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк також закликав ЄС втрутитися в ситуацію. «Ми звертаємося до наших європейських партнерів з тим, щоб проект «Північний потік – 2» пройшов найжорсткішу перевірку. І вважаємо, що цей проект повинен бути заблокований, оскільки не відповідає інтересам ані Європейського союзу, ані України». Але до 2017 року ні «Нафтогаз», ні Україна офіційно не зробили юридичних кроків для утвердження своєї позиції проти «Північного потоку – 2».

Що примусило Україну активізуватися? Починаючи з 2017 року перші особи «Нафтогазу» стали робити більш жорсткі заяви щодо «Північного потоку – 2». Така зміна була, вочевидь, зумовлена необхідністю налагодити стосунки з новою адміністрацією США, «відректися» під попередньої команди Обами та отримати підтримку в своїй подальшій роботі.

Ще на початку січня 2017 року Андрій Коболєв заявив, що ЄС повинен заблокувати будівництво газопроводу «Північний потік – 2»: «Ми закликаємо наших європейських партнерів подивитися на крок вперед, що станеться, коли «Північний потік – 2» буде запущений. Не думаю, що це має відношення до диверсифікації поставок. Це означає домінування «Газпрому» в цій частині Європи».

Коболєв стверджує, що газопровід дозволить Росії отримати економічний і геополітичний вплив на Німеччину, Польщу і Словаччину. А запуск «Північного потоку – 2» з пропускною спроможністю 55 млрд куб. м  на рік призведе до еквівалентного падіння обсягів транзиту природного газу через Україну і Польщу.

Саме тому у червні 2017-го пролунали практично рекомендації для Дональда Трампа з боку Андрія Коболєва. «Ми б порадили США якомога швидше розширити санкції стосовно до всіх компаній, потенційно залучених до цього проекту («Північний потік – 2»). Неприпустимо не використовувати проти нього санкції. Будь-яка незалежна оцінка показує, що цей трубопровід суперечить інтересам США. Це також суперечить принципу солідарності в Європі», – сказав він.

Наскільки реальні фінансові успіхи «Нафтогазу»? Днями НАК отримав чудову нагоду для підсилення своїх позицій перед новою адміністрацією США. Відповідно до оприлюдненої фінансової звітності, за 2016 рік компанія перерахувала до держбюджету 15,7 млрд грн ($0,6 млрд), а також завершила оформлення перерахування 13,3 млрд грн ($510 млн) дивідендів. Також «Нафтогаз» перерахував до бюджету авансові внески з податку на прибуток, нараховані на суму дивідендів, у розмірі 2,4 млрд грн ($90 млн).

Окрім цього, «Нафтогаз» заявив про прибуток у розмірі 26,5 млрд грн ($980 млн) за підсумками 2016 року. Проте декларування такого прибутку стало можливим за рахунок підвищення вартості газу для населення до рівня 6900 грн. А також прив’язки вартості газу власного видобутку до вартості газу на німецькій газовій біржі NCG. При цьому поза увагою широкого загалу залишилися дотації з держбюджету, які проходять через «Нафтогаз» – а це 35 млрд грн. Але якби не вони, то український монополіст навряд чи зміг би продемонструвати власну прибутковість.

Водночас наявна у Mind інформація від джерел, близьких до операційної діяльності «Нафтогазу», свідчить що НАК насправді просто виконав балансовий перерахунок коштів. А це означає відсутність «живих» грошей, які уряд зможе витратити на виплати, наприклад, зарплат чи пенсій. Ці «віртуальні» кошти – майже 16 млрд грн – будуть скеровані на програми субсидій.

Показово також і те, що свою частку прибутку розміром 13 млрд грн «Нафтогаз» не поспішає витрачати, оскільки вона також має скоріше «бухгалтерський» характер.  Раніше прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив про нестачу саме такої суми для реалізації програми субсидій до кінця 2017 року. «Насправді, чому сьогодні ми обговорюємо цифри, які повинні закрити за результатами опалювального сезону, тому що зараз, саме в цей період, робиться перерахунок. Ми вже розуміємо цифру, і хочу вас запевнити в тому, що уряд у цьому місяці проситиме підтримку українського парламенту, внесе пропозицію про перерозподіл 15 млрд грн на пільги і субсидії для всіх підприємств паливно-енергетичного комплексу. Я маю на увазі теплокомуненерго і всіх інших, які надають комунальні послуги, 100% будуть проведені всі розрахунки. Усі кошти передбачені, потрібно рішення парламенту, тому в червні ми це питання з вами вирішимо», – запевнив голова уряду.

Нагадаємо, НАК «Нафтогаз України» є учасником схеми субсидіювання, і через компанію проходить майже 35 млрд грн усіх коштів-субсидій, які отримують населення, облгази та теплокомуненерго.

Отже, про зв'язок США і «Північного потоку – 2» можна говорити в контексті можливого нарощування поставок зрідженого газу із США до ЄС. Хоча дорогому американському газу буде непросто виграти у конкурентній боротьбі з дешевшим трубопровідним газом із Росії. А санкції є швидше політичним інструментом, що не надто перегукується з питаннями економічної доцільності.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті