Підприємець Андрій Головченко: «Коли чогось дуже хочеш, Всесвіт завжди йде назустріч»

Публікуємо нову історію випускника минулорічної Школи бізнесу «Нова пошта» – підприємця Андрія Головченка, який заснував хмарний процесинговий центр «Казначей». Андрій завершив минулорічний курс школи і на основі здобутих знань перезапустив свій проект. Тепер одеський стартап виходить на ринок США та Канади, на черзі – Австралія. А на 2021 рік має ще більш амбітну мету: стати міжнародною процесинговою компанією, що беспосередньо співпрацює з банками та приватними гравцями.

Про те, як проект шість разів помирав і відновлювався, розповідає сам Андрій.

Завжди слід йти за метою попри всі труднощі, адже лише ти сам знаєш, на що здатен. Це життєве кредо допомогло нам не тільки втримати бізнес в умовах інфляції, падіння ринку, постійних змін інвесторів, а й вивести його на новий рівень. Адже у США розвинутий ринок, що стабільно зростає і  має зрозумілий менталітет, величезну російськомовну аудиторію та інвестиції. Але цей виклик потребував нових змін та знань. Коли чогось дуже хочеш, Всесвіт завжди йде назустріч. Саме у той час я й отримав можливість взяти участь у Школі бізнесу «Нова пошта», і прийняв рішення перезапустити процесинговий центр «Казначей».

Шість років тому я не мав жодного уявлення про проектування платіжних систем. Почалося все з того, що мій друг запропонував створити інтернет-аукціон, на якому кожен зміг би купити собі товар з величезною знижкою. Бюджету не було, тож доводилося боротися за кожного клієнта, протистояти конкурентам. Нам дуже допоміг одеський гумор: проект був драйвовою сумішшю фану та бізнесу. Усе розвивалося чудово, поки ми не зіткнулися з проблемою, вирішити яку нам було не під силу: прийом оплати.

Ми працювали з усіма платіжними компаніями і банками, спробували всі платіжні системи, доступні на той час в Україні. Але жодна з них не змогла забезпечити нам навіть 30% конверсії. Через проблеми з оплатою довелося закрити проект. Цей досвід переконав мене: якщо хочеш зробити щось добре – зроби сам.

Після закриття аукціону я відпочивав недовго – і вже за три дні почав проектування платіжної системи, не уявляючи навіть, що слід робити.

Коли проект був готовий, мені вдалося домовитися з першим інвестором, який погодився вкласти невелику суму в розробку. Усе було прекрасно, аж поки у нього не закінчились гроші (тоді якраз просів будівельний ринок).

Так проект зібрався померти вперше. У нас був тиждень, щоб його врятувати. І ми це зробили: знайшли інвестора, відкрили офіс, найняли програмістів – робота тривала. За шість місяців була готова бета-версія порталу, прийшли перші клієнти – і ми запустились. Однак ейфорія старту тривала рівно три місяці. Далі стало зрозуміло, що наша система далеко не найкраща у світі, як ми собі думали. І працює вона так само погано, як і у конкурентів. Ми зробили помилку, бо від початку повністю скопіювали функціонал конкурентів, включно з проблемами.

Але ми не занепали духом і почали все спочатку. Цього разу вирішили використати всі переваги «хмари». Ця технологія дає необмежені потужності для процесингу, низькі витрати і досить гнучке програмне забезпечення. Розробка оновленого проекту тривала ще шість місяців, за цей час я виступав на форумах, конференціях, у битвах стартапів, спілкувався з інкубаторами, всіляко намагався знайти гроші на старт.

І це вдалося. У перший місяць роботи ми переконалися, що рішення було правильним. Проект став сильнішим технологічно, легшим в управлінні, скоротилися витрати і потреби в додатковому персоналі. Зрештою мені вдалося знайти фiнансову пiдтримку, з'явилися перші клієнти, бізнес став приносити дохід. Але в цей час почався Майдан, наш інвестор відмовився від своїх зобов'язань та виїхав до Словаччини. Проект знову опинився на межі виживання.

Далі все повторилося: пошук інвестора, зростання… і війна. Інфляція досягла 50%, ринок e-commerce упав більше ніж на 60%, а наша ніша скоротилася на 80%. Поява нових клієнтів не впливала на зростання доходу. Запланований вихід на самоокупність зріс учетверо.

За рік після старту ми залишилися без грошей, інвестор відмовився дофінансувати проект. Ми шукали нові канали фінансування, але ніхто не хотів вкладатися в розвиток. Тоді ми вийшли на ринок СНД самостійно, адже ми мали цікаву пропозицію. Ми об'єднали в одному проекті прийом платежів, інструменти збільшення продажів і професійну аналітику. Наш сервіс мав таке легке підключення, що навіть зовсім непідготовлена людина могла за лічені хвилини почати роботу без допомоги програміста та побоювань видатися смішною чи непрофесійною.

Але ще за чотири місяці наш партнер перестав обслуговувати ці регіони – і нам довелося призупинити розширення.

Тоді ми взяли курс на запуск у США. Навчання в Школі бізнесу «Нова пошта» розпочалося дуже вчасно. Ми тільки починали планувати вихід на американський ринок, було необхідно провести його аналіз, розрахувати фінанси, спрогнозувати продажі, внести все у бізнес-план і підготувати всю необхідну інформацію для залучення закордонних інвестицій. Кожне заняття складало основу бізнес-плану: ринок, продажі, маркетинг, фінанси, кадри тощо. Ми по всіх статтях вдосконалили проект і зрозуміли, що робити далі.

Так народилася нова мета, над реалізацією якої ми активно працюємо досі. Наша історія тільки починається!

Після виходу на ринок США ми маємо не менш амбітні цілі: у 2018-му хочемо стартувати в Канаді та Австралії, ще за рік – в Азії, у 2019-му ввійти в нову нішу – обслуговування банків, а у 2020-му ми бачимо себе міжнародною компанією, що працює по всьому світу.