В очікуванні тепла: яким буде опалювальний сезон

В Україні частково почався опалювальний сезон. У більшості міст на півночі, заході та сході місцева влада вже подає тепло дитсадкам, школам, лікарняним та соціальним закладам. Побутових споживачів почнуть підключати з 16 жовтня. Трохи пізніше тепло отримають мешканці центру та півдня України, адже зараз там вдень температура піднімається до 20 градусів. Рішення про початок опалювального сезону ухвалює місцева влада.

Як і кожного року в цей період у повітрі зависли декілька питань: чи не зростуть ціни на газ, а з ними і тарифи на опалення посеред опалювального сезону; чи всі отримають субсидії; чи вистачить у місцевих теплокомуненерго грошей та робітників вчасно ліквідувати аварії, якщо вони виникнуть на мережах посеред зими.

Відповіді на них фахівці намагалися знайти на круглому столі «Зима близько: опалювальний сезон 2017–2018 рр.», адже сьогодні саме від цього залежить, як ми переживемо цю зиму.

Чи вистачить газу і вугілля? У Міністерстві енергетики та вугільної промисловості обіцяють, що опалювальний сезон 2017–2018 років країна пройде без проблем, а віялових відключень електроенергії не буде. На 9 жовтня запаси газу в сховищах становили 16,3 млрд кубів (при плановому входженні в опалювальний сезон 17 млрд кубів), запаси вугілля на складах ТЕС та ТЕЦ – 1,550 млн тонн, антрацитового та газового разом. Це не оптимальний запас, але й не критичний, аби чекати проблем. До того ж поставки вугілля відбуваються весь час.

Рада оптового ринку електроенергії прийняла рішення про пріоритетне включення у роботу блоків теплової генерації (ТЕС), що працюють на вугіллі газової марки, перед блоками, що працюють на вугіллі антрацитової марки, безвідносно до цінової конкуренції. Пропозицію підтримали всі учасники Ради, включаючи державне ПАТ «Центренерго», НАЕК «Енергоатом» та ПАТ «Укргідроенерго»: купити газове вугілля в Україні значно легше, ніж антрацит. Але це рішення ще повинен затвердити Кабмін.

Чи готові компанії на місцях до опалювального сезону? Підготовка до цьогорічного опалювального сезону відбувалася складніше, ніж до минулого. Лише завдяки місцевим органам влади вдалося технічно підготуватися: котельні готові приймати газ, а тепломережі – передавати тепло.

У більшості обласних теплокомуненерго (ТКЕ) рахунки залишилися заблокованими, зросла заборгованість із заробітної плати – до двох місяців затримки. Тепловики вважають, що це провина уряду – через низку постанов, які були прийняті виключно «на користь» постачальника природного газу НАК «Нафтогаз України». Наприклад, постанова КМ №217, що визначає алгоритм погашення боргів ТКЕ.

«Ця постанова не дозволяє підприємству, уклавши прямі договори із споживачем тепла, отримувати безпосередньо кошти на свій рахунок. Вони йдуть на спеціальний рахунок в Ощадбанк, а там «розщеплюються», – розповідає Сергій Дунайло, віце-президент «Укртеплокомуненерго». – Спочатку гроші направляються всім газовикам: НАК «Нафтогаз України», оператору місцевих розподільчих мереж та «Укртрансгазу». А потім залишок вже йде на ТКЕ. За останні місяці він складав від 0 до 5%. Тож без допомоги місцевої влади підготуватися до опалювального сезону було б неможливо».

Чому ТКЕ залишаються в боргах? Друга причина боргів – також постанова КМ №217, в якій міститься і так званий примірний договір на постачання газу, що НАК пропонує для підписання компаніям ТКЕ. Тепловики вважають, що пункти зобов’язань між підприємствами перекручені.

Їх дратує порядок розрахунку, де першим платежем йде виконавчий збір за рішенням суду, який НАК виграв. Другим – сплата штрафів і пені; третім – погашення заборгованості за попередні роки; і лише останній платіж – за поточне споживання. За несплату поточного споживання йде подвійна облікова ставка штрафних санкцій. Розрахунок ТКЕ за поточне споживання залишається «нижче плінтуса», і виходить замкнене коло.

Ще одна причина – постанова КМ № 187, де перелічені умови, за якими підприємства ТКЕ можуть отримати номінацію на природній газ. Серед головних: не менше 90% оплати поточного споживання; відсутність заборгованості за попередні роки; підтверджений графік реструктуризації та фінансові зобов’язання адміністрації щодо сплати боргу, що буде реструктуризований, і т. д.

Чому сучасні державники не співчувають ТКЕ? Усі теплокомуненерго входять до сфери управління місцевої влади, і всі приватні ТЕЦ також постачають своє тепло через систему місцевих комунальних мереж. Останні 25 років у системі управління ТКЕ нічого не міняється. Навіть не встановлено на мережах систему газових та теплових лічильників, щоб чітко бачити та враховувати споживання в реальному часі та обсягах. А це прямий шлях до зловживань.

При створенні НАК «Нафтогаз України» у 1998 році потреби населення у побутовому споживанні газу, враховуючи тепло від ТКЕ, оцінювалися у 18 млрд кубів газу на рік. Пройшло майже 20 років – і нічого не змінилося. Вже й населення на 6–7 млн менше, і електропобутових приладів на кухні й ванній до 80%, а потреби все одно так і оцінюються – у 18 млрд кубів газу.

Принаймні, саме такий обсяг споживання озвучив на круглому столі Святослав Павлюк, експерт із енергозбереження. Тож, не виключено, що діяльністю ТКЕ рано чи пізно зацікавляться НАБУ та САП.

Як погашають борги ТКЕ? Незважаючи на жорсткість постанов Кабміну для ТКЕ – вони мають результат. З початку 2017 року ТКЕ було спожито природного газу на 20,3 млрд грн, а сплачено – 27 млрд грн, або 133%. При цьому підприємства Харківської області забезпечили сплату цілих 168% від обсягу, що вони спожили під кінець опалювального періоду 2016–2017 років.

НАК «Нафтогаз України» дійсно проводить зарахування певної частини платежів поточного року в рахунок погашення заборгованості минулих років, бо інакше отримати ці борги буде неможливо. Тому рівень розрахунків ТКЕ за спожитий газ у 2017 році й становить лише 69%.

Чому борги накопичуються? Навіть збільшені поточні платежі не можуть забезпечити повне погашення боргів ТКЕ за минулі 20 років – які нараховують 20,7 млрд грн. І держава ретельно відслідковує структуру цієї заборгованості та шукає джерела її погашення, щоб нарешті «розрулити» ситуацію із борговим колом теплоенергетики та запровадити прозору систему керування.

На круглому столі Наталя Хоцянівська, директор департаменту економіки систем життєзабезпечення Мінрегіонбуду, представила докладну інфографіку щодо боргів та пропозиції держави, що із ними робити.

За що відповість держава? Дві боргові позиції держава беззаперечно визнає за собою. По-перше, різницю в тарифах ТКЕ для населення, які залишились станом на 1 січня 2016 року, – 1,7 млрд грн, і складають 8% від загальної заборгованості. Сума буде погашена за рахунок податку на прибуток НАК «Нафтогаз України». За дев'ять місяців 2017 року компанія отримала понад 2 млрд грн по цій позиції, тож до 20 листопада всі взаємні розрахунки будуть проведені.

По-друге, заборгованість за пільгами і субсидіями лише за першу половину 2017 року складає близько 2 млрд грн (10%). З початком опалювального сезону ця сума збільшиться ще на 6–7 млрд грн, за підрахунками експерта Святослава Павлюка. Джерел покриття в держбюджеті на сьогодні немає, тож заборгованість перейде на наступний рік.

Підприємствам ТКЕ буде збільшений строк реструктуризації заборгованності, яка виникла на 1 січня 2018 року. Відповідні зміни до законопроекту №1730 «Про стимулювання розрахунків і покращення фінансового стану підприємств ТКЕ» вже готуються.

Радикальні кроки щодо боргу. Штрафні санкції компаніям ТКЕ в сумі 5,6 млрд грн (27%) підлягають списанню, відповідно до вимог того ж законопроекту №1730. До Мінекономрозвитку надійшли заяви на реструктуризацію боргів від 219 підприємств, з них 164 вже включені до реєстру реструктуризації. Робоча комісія НАК вже почала розгляд заяв, а списання почнеться після повного проведення розрахунків по договорам реструктуризації.

Найбільший показник боргів – 7,4 млрд грн (36%) – заборгованість населення за спожитий природний газ. Уряд «умив руки», тож, що чекати цим споживачам? Або компанії ТКЕ почнуть ретельно працювати з боржниками, або, якщо це липові борги неіснуючих споживачів, знайдуть варіант списати їх, щоб не привертати увагу держустанов.

Про борг за різницею тарифів комерційних та бюджетних установ у 3,4 млрд грн, здається, держчиновники забули. А от чи забудуть тепловики на місцях? Якщо ти не в системі, то доведеться платити, разом із пенями та штрафами.

Чи всі отримають субсидії, і скільки? Минулих опалювальних сезонів (2015–2016 і 2016–2017 роки) кількість отримувачів субсидій досягла 7,5 млн домогосподарств – понад половину населення України. З них 6,7 млн домівок – це безпосереднє постачання централізованого тепла та гарячої води, або постачання газу в приватні оселі. Ще 800 000 осель – субсидії на закупівлю твердого палива (у тому числі вугілля) чи скрапленого газу.

«Минулі два опалювальні періоди ми чітко розуміли, що доходи громадян зменшувалися, при цьому було шокове підвищення тарифів на природний газ та електроенергію, і, як наслідок, на теплову енергію. Тому чисельність громадян, що потребують підтримки, збільшувалася. На цей опалювальний період ми маємо кардинально іншу ситуацію», – розповідає Віталій Музиченко, директор департаменту державної соціальної допомоги Міністерства соціальної політики України.

Мінсоцполітики вважає, що через підвищення мінімальної заробітної плати середній ріст доходів населення склав понад 35%. А от ціни і тарифи на основні енергоносії не підвищувалися вже півроку-рік. Тому слід очікувати зменшення домогосподарств, що потребують субсидій, мінімум на 10%, вважає Музиченко. 

Є нововведення: раніше субсидії розраховувалися, виходячи з доходів за минулий рік, і розрив становив майже півтора року. З жовтня 2017 року при розрахунку субсидій на опалювальний період враховуються доходи за один-два квартали поточного року, тож розрив сягає всього декілька місяців. А отже кількість отримувачів та суми субсидій зменшаться.

Кому світить монетизація субсидій? За даними Мінсоцполітики, економію енергоносіїв у опалювальному сезоні 2016–2017 років мали 2 млн домогосподарств. А звернулися за монетизованими виплатами лише 1,75 млн домогосподарств. Загальна сума призначених їм виплат склала 1,1 млрд грн (у середньому по 680 грн на родину. – Mind). Вже завершується процедура верифікації бюджетних зобов’язань, і наприкінці жовтня родини почнуть отримувати свої «енергоефективні кошти» через банки або поштою.

Питання монетизації має дві складові: перша – зараз відбувається напрацювання механізму безпосередньої виплати через пілотний проект монетизації зекономленої частини, що дає можливість стимулювати населення до зменшення споживання енергоресурсів. Друга – монетизація на рівні надавача послуг, щоб перейти на грошові розрахунки між бюджетом та компаніями – надавачами послуг. Ці заходи тільки розробляються.

А от з 1 січня 2018 року ціна на газ мала б зрости на 18%, відповідно до змін показників, що входять до формули розрахунку газу. Це означає, що з нового року мали б зрости всі тарифи – на газ, опалення, гарячу воду, а потім – і квартплата. Та чиновники Міненерговугілля знайшли шлях, як запобігти підвищенню тарифів: вони просто виключили з формули місяці, коли газ на міжнародних ринках коштував найдорожче.

Фактично це маніпуляція із формулою, застосування якої визнано в багатьох країнах світу. Та це рішення має право на існування, якщо українські урядовці доведуть чиновникам Міжнародного валютного фонду, що в ці, найдорожчі, місяці Україна не купувала газ на міжнародних ринках.

На засіданні 11 жовтня Кабмін відклав затвердження цього підходу до газової ціни до завершення консультацій із чиновниками МВФ. Наші урядовці вирушають до Нью-Йорка наприкінці тижня. Що буде з тарифами, зрозуміємо вже після жовтневих свят.