Господарі надр: на кого працюватиме «Голден Деррік»

Компанія «Голден Деррік» вкотре намагається повернутися на ринок газовидобутку України. Цьому може сприяти завершення судових суперечок, повернення ліцензій на ділянки та чергова зміна власника компанії. Тепер господар найбільшого пакета перспективних газоносних ділянок зможе розпочинати роботу щодо розвідки та видобутку природного газу. Чи стане «Голден Деррік» на шлях конкуренції з компаніями-середняками видобутку газу, чи й надалі буде у центрі ліцензійних скандалів – покаже наступний рік.

East Europe Petroleum LLC: стрімкий старт під новим ім'ям

Скільки наразі у компанії ліцензій на газовидобуток? Причиною оптимізму для «Голден Деррік» стало рішення Державної служби геології та надр, яка видала East Europe Petroleum LLC (з кінця жовтня поточного року це нова назва ТОВ «Голден Деррік». – Mind) 11 спецдозволів на користування надрами у Полтавській області. Отримані ліцензії доповнили наявні, і на сьогодні East Europe Petroleum LLC є власником 19 спецдозволів на нафтогазові ліцензійні ділянки.

У жовтні Держслужба геології та надр заявила про відновлення для East Europe Petroleum LLC п’яти спеціальних дозволів на розробку наступних площ у Полтавській області: Південно-Свистуновське газове родовище (площа 164,2 кв. км), Вільшанська площа з запасами сланцевого газу (136,5 кв. км); Руновщінське родовище природного газу (164,5 кв. км); Флерівсько-Ювілейна газова площа (472,1 кв. км); Гулаковське родовище сланцевого газу (119,8 кв. км).

До того East Europe Petroleum LLC володіла діючими ліцензіями на розробку трьох нафтогазових родовищ у Дніпровсько-Донецькій западині: Ново-Диканського, Попаснянсько-Самарського і Північно-Перещепинського.

Кому належить East Europe Petroleum LLC? Нині формальним власником виступає російський бізнесмен з українським корінням Павло Фукс. Власне, його поява була зумовлена кардинальними змінами і тиском, яких зазнавала після 2014 року компанія «Голден Деррік». Взагалі, складна історія існування «Голден Деррік» (до перейменування) може викликати песимізм щодо швидкої реалізації великих планів нових власників.

«Голден Деррік»: бурхлива історія злетів і падінь

Хто спочатку контролював «Голден Деррік»? Причиною «гонінь» була близькість колишніх власників компанії до екс-президента Віктора Януковича. Фактично до 2016 року формальний контроль над підприємством зберігали колишні міністр енергетики Едуард Ставицький та міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк.

Скільки компанія мала ліцензій? Протягом 2010-2014 років «Голден Деррік» отримала 30 ліцензій на розробку нафтогазових ділянок. Скоріше за все, це було не наслідком технічних або фінансових можливостей компанії, а традиційним для України політичним лобізмом з боку оточення колишнього президента Януковича.

Як розпочинався перерозподіл контролю над підприємством? Недивно, що після зміни влади у 2014 році держава переглянула своє лояльне ставлення до компанії та почала активно позбавляти її наявних ліцензій. Проте вже тоді було зрозуміло, що йдеться про перерозподіл контролю над «Голден Деррік». До речі, донині 33% у компанії належать державній НАК «Надра України», а 67% – кіпрському офшору Hartlog Limited.

Закономірними стали судові спроби «Голден Деррік» відновити «відібрані» ліцензії. Але це вже радше нагадувало також традиційний для України «торг» між колишніми власниками і можливими новими.

Ціна питання? Влітку 2016 року Державна служба геології та надр розпочала процес повернення уже «незаконно відібраних» у «Голден Деррік» спецдозволів. Мова – про вже згадувані наступні ділянки: Ново-Диканську, Попаснянсько-Самарську і Північно-Перещепинську.

Окремо варто згадати про Сахалінське газоконденсантне родовище у Харківській області, яке також раніше контролювала компанія «Голден Деррік». На відміну від наявних ліцензій, воно є діючим і одним із найперспективніших. Сахалінське родовище розташоване у Краснокутському районі Харківської області. Його орієнтовані запаси газу становлять 15 млрд куб. м, газоконденсату – 1,7 млн тонн, нафти – 1,7 млн тонн. У 2012-2013 роках НАК «Надра України» продала свою частку (24%) у цьому родовищі «Голден Деррік». Але Вищий господарський суд України переглянув це рішення, і у 2015 році визнав за «НАК «Надра України» право власності на частину в 24% у проекті спільної діяльності на Сахалінському родовищі».

Діючі ліцензії «Голден Деррік» (East Europe Petroleum LLC) дозволяють говорити про ймовірні сумарні запаси природного газу обсягом 35-40 млрд куб. м лише на повернених 19 ділянках. Тому інтерес до цієї компанії є зрозумілим. І не можна сказати, що зміна власника відбулася легко.

Хто і як визначав майбутнє компанії? Під час судових розбірок також тривали політичні переговори щодо майбутнього «Голден Деррік». В 2014-2015 роках спробу отримати контроль над ділянками «Голден Деррік» робили представники групи «Яценюка – Авакова» через компанію «Ангро-інвест». Проте, зміна прем’єр-міністра та внутрішньополітичного зміцнення групи «Порошенка – Гройсмана» не дозволила «Яценюку – Авакову» дотиснути Ставицького, який вів переговори із далекого Ізраїлю. Оточення Порошенка довершувало роботу щодо судової та правоохоронної «оптимізації» роботи «Голден Деррік». І надалі вже стояло питання визначення нового «власника», який не буде мати прямого відношення до чинної влади.

Саме тому у 2015-2016 роки з’явився потенційний покупець для «Голден Деррік» із Молдови – бізнесмен Анатолу Стати. Проте, «молдавська» історія «Голден Деррік» тривала недовго, і вже фактично під кінець 2016 року рішення було ухвалено на користь російського бізнесмена Павла Фукса, власника MosCityGroup (девелоперська компанія, якій зокрема належить бізнес-центр Москва-сіті. – Mind).

А власник – хто? Втім, не всі поділяють думку, що Фукс є «збирачем» активів колишніх «регіоналів» або бізнес-активів, які залишилися на неконтрольованих територіях Донбасу.  Джерела Mind на ринку запевняють, що у випадку з «Голден Деррік» мова йде про концентрацію перспективних газонафтових ділянок в руках оточення нинішнього президента Петра Порошенка. І Фукс, мовляв, лише виконує роль «обличчя». В принципі, це ж можна було сказати і про Ставицького з Присяжнюком, які були «обличчям» екс-президента Януковича.