facebook.com
mind
Підсумки-2017: українська промисловість

Підсумки-2017: українська промисловість

Чому порятунок потопаючих – знову «справа рук самих потопаючих»

Цей матеріал також доступний російською
Підсумки-2017: українська промисловість
Фото УНIАН

Світова промисловість знаходиться в стані переходу на новий, високотехнологічний, щабель розвитку. Сировинні ринки увійшли в одну з найбільших криз за період від промислової революції ХІХ століття – і провідні аналітичні центри світу схиляються до того, що з цієї кризи вже не буде виходу.

Економіку України можна віднести до переважно сировинних. Тому в грудні 2016 року Кабмін затвердив положення про Національний комітет промислового розвитку, який повинен надавати рекомендації щодо переходу на сучасну індустріальну модель економіки на основі інноваційних технологій. На жаль, з 35 членів Нацкомітету лише 4–5 представляють працюючі підприємства, що пристосувалися до поточних тенденцій. Усі інші до сучасної промисловості практично не мають жодного стосунку. 

У червні 2017-го Міністерство економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) презентувало документ під назвою Пропозиції до Першочергового плану дій з промислового розвитку України. Його на замовлення міністерства розробляв Незалежний аналітичний центр «Український інститут майбутнього».

Аналітики вирішили не «винаходити велосипед», а обрали шість класичних галузей української економіки, назвавши їх «базовими»: видобувна, металургійна, хімічна та нафтохімічна, харчова промисловість, електроенергетика та машинобудування. Для цих галузей розробили 21 пропозицію, що  дозволять залучити $2,3 млрд інвестицій і $4,3 млрд додаткового ВВП. Перелік пропозицій подали до уряду, міністерств і парламенту.  

«Український інститут майбутнього проаналізував пропозиції підприємств, галузевих асоціацій, експерти особисто зустрілися з керівниками підприємств. Деякі пропозиції промисловців суперечать одна одній, що природно. Тож завдання міністерства – виправити всі негаразди. Для цього проведемо масштабне обговорення із зацікавленими сторонами та експертами», – повідомив на презентації Степан Кубів, перший віце-прем’єр-міністр – міністр економічного розвитку та торгівлі України.

На жаль, експерти Інституту майбутнього теж мають дуже мало спільного з реальною промисловістю, тому документ передали на опрацювання в Національний комітет з промислового розвитку, і він досі лежить там без жодного руху. Тож у 2017 році українська промисловість та уряд працювали, фактично, окремо, лише іноді допомагаючи один одному.

Держава і галузь. Локомотивом української економіки в 2017 році залишилися залізорудна  та металургійна галузі, незважаючи на економічну блокаду Донбасу, яку влаштували певні політичні сили. Через це металурги України втратили потужності Алчевського, Єнакієвського, Макеєвського та  Донецького металургійних заводів. Напередодні блокади, у 2016-му, три перших підприємства показали не лише зростання виробництва, але й сотні мільйонів гривень прибутків, які надійшли до  бюджету України.

Та вже у 2017 році порівняно з 2016-м загальне виробництво сталі в Україні зменшилося на 12% – до 21,3 млн тонн; виплавка чавуну на 5% – до 20 млн тонн; виробництво загального металопрокату скоротилося на 14 % – до 18,4 млн тонн. У світовому рейтингу виробників сталі Україна опустилася аж на 12 місце, хоча останні 20 років впевнено займала сходинку в першій десятці.

Проте, власникам металургійних підприємств вдалося знайти додаткові ринки збуту, адже валютна виручка від експорту чорних металів минулого року проти позаминулого зросла на 20% – до $8,67 млрд; металовиробів – на 30%, до $897 млн. Разом вони склали 20,1% від загального експорту країни. 

Втім, у металургів залишилася багаторічна проблема – нестача залізничних вагонів для перевезення руди та металопрокату. Претензії до «Укрзалізниці» озвучувалися публічно, але вирішити проблему не вдалося.  

Реформа року. Уряд країни поки що не в змозі провести хоч якісь реформи в промисловості, проте намагається запустити окремі підприємства, які до цього роками не працювали. Одним з таких стало ТОВ «Карпатнафтохім» у місті Калуш Івано-Франківської області, яке простоювало з 2012 року.

Наприкінці 2016 року парламент скасував акциз на імпорт скрапленого газу та дизпалива для виробництва етилену. У червні «Карпатнафтохім» запустився. Потужність підприємства складає 250 000 тонн етилену на рік. З цієї сировини виробляються поліетилен та полівінхлорид, які йдуть на експорт.

На прибуткову роботу вийшов і Запорізький алюмінієвий комбінат – ЗалК – єдиний виробник первинного алюмінію в Україні. У 2015 році завод повернули у власність України після того, як ним володіла російська компанія «РУСАЛ» Олега Дерипаски.  За перше півріччя 2017 року ЗАлК отримав 227 млн грн прибутку. На жаль, комбінат й досі не завантажений на повну потужність, бо йому не вистачає сировини. Вирішити цю проблему уряд спробує через продаж підприємства стратегічному інвестору у 2018 році.

Угода року. Відомий український бізнесмен, президент групи компаній DHL Олександр Ярославський купив найбільший в Україні ПАТ «Харківський тракторний завод» (ХТЗ). У лютому-2017 підприємство запустили після цілого року простою. Для цього Група DHL надала йому 400 млн грн кредиту.

Підсумки-2017: українська промисловість
ПАТ «Харківський тракторний завод»
Фото УНIАН

Згідно з планом, щомісяця завод має випускати 150 тракторів. У липні 2017-го Ярославський заявив, що із заводських конвеєрів вийшло 500 одиниць техніки. Тож ХТЗ вирішив повернути собі не лише українські, а й раніше втрачені ринки країн СНД та Європи.

Певну підтримку українським машинобудівним заводам надав і Кабмін: у червні-2017 було прийнято рішення, згідно з яким усі сільськогосподарські підприємства, що купують вітчизняну техніку, отримуватимуть 20% компенсації за таке придбання.

Під дію цієї норми підпадають 40 вітчизняних підприємств, серед яких: Харківський тракторний завод (ХТЗ); ДП «Південмаш ім. Макарова» (ПМЗ); Хорольський механічний завод; ПАТ «Завод Фрегат»; Лозовський ковальсько-механічний завод (ЛКМЗ); Карловський машинобудівний завод; Херсонський машинобудівний завод; «Бердянські жатки»; ПАТ «Ельворі». 

Наразі підбивати підсумки держпрограми зарано, але певні результати вже є: всі ці підприємства запрацювали і активно шукають ринки збуту.

Ньюсмейкер року. У листопаді Запорізький автомобільний завод заявив про припинення випуску моделі ZAZ Lanos. В Україні цю модель випускали із 1998 року, а на «АвтоЗАЗі» – з 2004-го. Спочатку завод мав п’ятирічний пільговий період зі сплати податків, потім його захищало «драконівське» мито на імпорт авто з-за кордону. Та все одно, ZAZ Lanos не стала ані «народною», ані технічно надійною – починаючи з 2010 року її продажі падали. До того ж за 20 років модель морально застаріла.

Втім, президент групи компаній «Укравто», до складу якої входить і «АвтоЗАЗ», Таріел Васадзе головною причиною припинення випуску вважає відкриття кордонів і дозвіл завозити машини на «єврономерах» без сплати будь-яких податків. Тоді як при виробництві авто в Україні доля податків складає 34%. Фактично, Васадзе визнав, що без державних пільг галузь не виживе.

Сьогодні парламентарі намагаються визначити, яким саме чином оподатковувати власників таких авто. Поки варіантів небагато, та й механізми їхнього втілення – незрозумілі. А тим часом в Україну надійшла партія найдешевших моделей індійського авто – Bajaj Qute. Його вартість складає лише $4000.

Ризики-2018. Українські сільгоспвиробники на 90% залежать від добрив, які монопольно виробляють хімічні підприємства GROUP DF Дмитра Фірташа – черкаський «Азот», «Рівнеазот» та Сєверодонецьке об'єднання «Азот». У березні 2017 року, напередодні посівної, заводи відмовилися випускати добрива, незважаючи на отримані 2 млрд грн передоплати. Антимонопольний комітет України розпочав розслідування щодо позиції цих підприємств, проте це нічим не закінчилося. Отже, ситуація може повторитися і в новому році.

Підсумки-2017: українська промисловість
«Рівнеазот»
Фото УНIАН

Проблема із перевезенням вантажів залізницею поглиблюватиметься. У 2017 році «Укрзалізниця» планувала замовити 2500 вантажних вагонів та напіввагонів, але майже всі тендери були скасовані. Вдалося замовити лише 250 вагонів. Якщо у 2018-му ситуація не зміниться, постраждають усі – і вагонобудівники, й експортери.

Можливості-2018. Візитною карткою України на світовій арені може стати космічна галузь. Досі вона не отримувала належної підтримки від дипломатичної спільноти, тож мусила сама собі допомагати.

Головний виробник космічних ракет – завод «Південмаш» уже в 2017-му відновив виробництво ракет-носіїв «Зеніт» для міжнародних проектів Sea Launch («Морський старт») и Land Launch («Наземний старт»). Поки що йдеться про 12 ракет, проте, може бути прийняте рішення щодо збільшення кількості пусків.

Крім того, у 2018 році очікується розширення промислової кооперації із компанією Orbital ATK Inc. (США) за програмою будівництва ракети-носія середнього класу Antares. Ракети забезпечують виконання контракту NASA із постачання матеріалів, обладнання та продуктів на міжнародну космічну станцію (МКС). «Південмаш» розраховує, що американські контрагенти замовлять додаткові конструкції для першої ступені на ракети Antares. А це принаймні ще 12 конструкцій.

Розумну інновацію запропонував харківський ПАТ «Завод Фрунзе» – системи огорожі, обладнані сонячними панелями. Вони можуть використовуватися як самостійно, так і додатковими опорами для сонячних електростанцій на дахах будинків.

«Наша ідея в тому, що огорожа може стати джерелом додаткового доходу. В багатьох випадках, коли споживач відчуває дефіцит вільних площ, це буде оптимальним рішенням», – пояснює Олександр Василенко, голова правління ПАТ. 

Також рішення дозволяє зробити повністю автономні огорожі, які самі себе забезпечать електроенергією для підсвічування та відеоспостереження. Це, зокрема, дозволить підвищити якість життя  мешканцям погано електрифікованих населених пунктів.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті