facebook.com
mind
Мистецтво досягнень: 5 кейсів «Бізнес-театру»

Мистецтво досягнень: 5 кейсів «Бізнес-театру»

Як українські компанії використовують театр для вирішення корпоративних завдань

Цей матеріал також доступний російською
Мистецтво досягнень: 5 кейсів «Бізнес-театру»
Фото Shutterstock

Для того, щоб швидко розвивати навички та отримати доступ до максимальної продуктивності, потрібно ввести людину в особливий потоковий стан. Одним із способів занурення в Потік може бути мистецтво і конкретно бізнес-театр. Постановка корпоративної вистави створює керований позитивний стрес, розбурхує учасників, активізує їхні інтелектуальні, емоційні та фізіологічні ресурси. Про особливості застосування цієї практики Mind вже писав раніше.

Тепер же пропонуємо ознайомитися з конкретними кейсами: фахівці кількох театральних напрямків і компаній з різних галузей бізнесу дозволили нам зазирнути за лаштунки творчого процесу. На прикладі реалізованих ними проектів можна побачити, які «жанри» вже застосовуються, в чому їхня особливість і які результати вони дають.

«Тренінг акторської майстерності»

Один з найпоширеніших методів навчання персоналу тим акторським навичкам, які щодня потрібні в роботі співробітників компаній

Искусство достижений: 5 кейсов «Бизнес-театра»
Фото: Shutterstock

Програму можна проводити як у корпоративному, так і у «відкритому» форматі, коли в тренінгу беруть участь люди з різних компаній. Тривалість навчання теж може варіюватися. Стартовий дводенний тренінг дозволяє відчути «смак» театру, провести «діагностику» кожного учасника, відчути зони його розвитку і зробити перші кроки до змін.

Але потрібно реально оцінювати можливості короткострокового курсу. Актори роками систематично працюють, щоб, шліфуючи навички, усвідомлено впливати на емоції людей. Ідеальний варіант – це системна робота в кілька підходів, наприклад три-чотири тренінги по два дні, між якими має бути перерва для самостійної практики.

«Мета тренінгу акторської майстерності – пробудити в людині Творця. Найстрашніші вороги на цьому шляху – обмеження, затиски і страхи, які ми напрацьовуємо протягом життя. Іноді буває так, що у бізнесмена є прекрасні ідеї, але він не може донести їх до оточення. Йому «не вірять», за ним не йдуть – тому, що у нього «слабкий» голос, невиразна мова, затиснута жестикуляція. Коли ми цілеспрямовано працюємо над «артистичною сміливістю», розкриваємо секрети м'язового контролю, закони темпоритму, освоюємо техніки взаємодії з аудиторією, – людина забуває про штампи, починає грати і отримує зовсім інший якісний результат», – розповідає Наталя Майорова, театральний режисер, актриса і автор програми «Amatore», що вже багато років проводить такі тренінги.

Результати. Така програма дає широкі можливості для активізації природного потенціалу співробітників і поліпшення корпоративного клімату. Презентації та переговори учасників стають яскравішими і насиченішими. Щоденна робота йде легше і приносить більше прибутку.

«Корпоративний театр»

Театральна вистава силами співробітників під керівництвом професійного театрального режисера, яку компанія здійснює на честь певної знаменної події

Мистецтво досягнень: 5 кейсів «Бізнес-театру»
Фото з архіву компанії «АГРОМАТ»

Корпоративний театр включає в себе широкий спектр можливостей удосконалення навичок і роботи в команді: вихід із зони комфорту, відповідальність за результат, почуття причетності, гордість за свою компанію. Головна перевага такого формату – проведення змін через творчість. Це дозволяє компанії вибудувати лояльніше ставлення до нових ідей, а співробітникам – повірити у власні сили.

«Усе почалося з того, що ми хотіли відсвяткувати корпоративний Новий рік, відійшовши від шаблонних форматів, і при цьому провести його як командоутворюючий захід, який допоможе мобілізувати всі ресурси співробітників у період трансформаційних змін, – ділиться досвідом створення такого театру Олена Іпатова, HR- директор компанії «АГРОМАТ».

За її словами, формат корпоративного театру став для компанії ідеальним рішенням, оскільки дозволив досягти всіх поставлених завдань. «Цікава сама історія створення вистави. На наше внутрішнє оголошення відгукнулося дуже багато співробітників, і спочатку ми хотіли провести кастинг. Але режисер вирішив, що беремо всіх бажаючих, і запропонував поставити грузинську комедію «Ханума». П'єса повністю відповідала корпоративній культурі нашої компанії. Це був вдалий вибір – 35 учасників, яскраві, характерні, різнопланові ролі», – розповідає Олена Іпатова.

Звичайно, не всі в компанії розуміли, навіщо потрібен театр. Деякі активно чинили опір новій ідеї, обурювалися, жартували, говорили про те, що «нічого не вийде», «продавати треба, а ви тут зі своїм театром». Але це лише свідчило про те, що інноваційна творча команда все робить правильно, і зміцнювало бажання вивести компанію зі звичної зони комфорту.

«Усього за два місяці силами співробітників під керівництвом талановитого режисера Олександра Матузко ми поставили спектакль на сцені справжнього театру. Це здивувало всіх, навіть співробітників театру. Весь зал, глядачі, звукорежисери, працівники театру аплодували стоячи! – ділиться враженнями HR-директор компанії. – На виставу ми запросили родичів співробітників у якості глядачів. Були справжні афіші, квитки, лаштунки, гримерки... І звичайно, потім, коли ті, хто найбільше чинили опір, як глядачі прийшли на виставу, побачили своїх колег на сцені під світлом софітів, отримали щире задоволення від грандіозної постановки – все змінилося. Не лише ставлення до корпоративного театру, а й в цілому до змін у компанії. Звичайно, нам дуже допомогли ті ресурси, які є в компанії: в першу чергу – продюсер й ідеолог проекту Ольга Тадай, творчі команди HR-департаменту та департаменту маркетингу».

Зрештою організація подібних постановок стала для компанії своєрідною традицією. 2018 рік «АГРОМАТ» знову зустрічав у справжньому театрі на сцені, але вже з новим надзавданням – комедією Вільяма Шекспіра «12 ніч» українською мовою.

Результати: Участь у виставі вплинула на людей не лише в плані розвитку навичок публічного виступу. Вони виросли як особистості, усвідомивши, що можуть набагато більше, ніж думали про себе раніше. У компанії почали змінюватися комунікації. Багато питань стали вирішуватися швидше на горизонтальному рівні, оскільки люди краще пізнали одне одного, стали більше один одному довіряти. Дуже важливо для бізнесу мати групу людей, яка не «завдяки», а «всупереч усьому» можуть робити глобальні речі. І якщо всередині компанії є драйвери, які готові взяти на себе відповідальність, то такий проект можна створити власними силами.

«Театральний конкурс»

Театральний проект, який включає в себе кілька постановок, у яких команди і співробітники змагаються за звання «Кращого»

Мистецтво досягнень: 5 кейсів «Бізнес-театру»
Фото з архіву компанії Oil Group

За відгуками фахівців театру та учасників – це неймовірно насичений і екстремальний формат. Тренінги та постановки здійснюються протягом двох-трьох днів, команди грають вистави на справжній сцені зі справжніми глядачами. В учасників немає часу на репетиції, роздуми і коливання. Потрібно діяти «тут і зараз», бути гранично залученим, використовуючи всі особисті ресурси.

Сам метод народився у 2012 році завдяки запиту керівництва компанії Oil Group. Звучав він буквально так: «Нам необхідно опрацювати залученість співробітників у реалізацію стратегії і цінностей компанії, розвинути навички презентації та зняти страх публічного виступу у менеджерів. При цьому нам не потрібні тренінги, наші співробітники їх неодноразово проходили і виробили стійку компетенцію «учасник тренінгу». Мотивуйте персонал одразу використовувати ті знання, які вони отримають. І нехай це буде театр. Відсвяткуємо День народження компанії ювілейною корпоративною виставою. Потрібно зробити щось вартісне і сильне в реальному часі!». Додатковою жорсткою умовою проекту стало те, що не було можливості часто збирати менеджерів з усіх регіонів України на репетиції.

У процесі мозкових штурмів проектною командою був створений інноваційний метод, в якому вдалося синтезувати тренінги, постановку вистави і культурну програму.

Паралельно зі створенням плану проекту велися пошуки театральної сцени і режисерів, які змогли б реалізувати цей нестандартний формат. Несподівано це виявилося дуже непростою справою. В одних театрах не влаштовував простір, в інших не хотіли й чути про творчу співпрацю, а просто пропонували знижки на квитки для колективного походу на виставу. Один режисер відповів: «Сцену – беріть, але я в цій авантюрі участі не братиму». Інший гаряче заперечував: «За два дні ми з них акторів не зробимо!». І не хотів навіть слухати про те, що у компанії й на меті нічого подібного немає.

Але в підсумку пощастило зустріти талановитих, відкритих до співпраці й експериментів професіоналів. Режисери-постановники Олеся Гусар і Орест Борко тренували менеджерів, брали участь у створенні літературного матеріалу, писали разом з командою п'єси і ставили за ними спектаклі, а актор Кирило Нікітенко допомагав у журі при підбитті підсумків конкурсу.

Безпосередня реалізація проекту проходила наступним чином: учасників розділили на чотири команди, з яких вийти у фінал мали лише дві.

Перший етап проходив протягом одного місяця і полягав у навчанні менеджерів навичкам презентації. Було поставлено дві вистави. Кожен спектакль грало дві команди – по одному акту цілісної постановки. Журі за заздалегідь розробленими критеріями обирало найкращу команду з кожної пари.

З менеджерами на двох майданчиках у просторі одного театру паралельно працювали два режисери. Олеся Гусар удосконалювала «тіла» учасників, знімала затиски та розвивала усвідомлене володіння мімікою і жестами. Орест Борко працював із вимовою, передавав секрети ораторської майстерності. Заняття в міні-групах чергувалися із загальною роботою режисерів на великій сцені. Увечері другого дня прийшли перші глядачі, якими були співробітники компанії, друзі і родичі учасників. І за результатами роботи в тренінгах для кожного менеджера була прописана індивідуальна програма розвитку.

Другий етап проекту – постановка ювілейної вистави – була більш насиченою і енергомісткою. Якщо в перших двох постановках вдалося обійтися мінімальними декораціями, афішами, програмами і легким реквізитом, то тут уже було включено весь театральний арсенал: у постановці були музика, спів, танцювальні номери і масштабна відеозйомка.

Підготовча закулісна робота включала безліч завдань. Наскільки збільшилася тривалість роботи з «акторами»? Всього лише на один день. За місяць до вистави один організаційний день по знайомству з ідеєю вистави, роздачі ролей, читанню і прогону танцювальних і вокальних номерів був приурочений до регулярних підсумкових зборів місяця. Для «підсилення ефекту» було організовано колективне відвідування театру менеджерами проекту. Їм дали «спецзавдання»: оцінити роботу професійних акторів з точки зору сили їхнього впливу на аудиторію. Далі менеджери роз'їхалися по регіонах вирішувати нагальні питання і... вчити ролі.

Ювілейна вистава, як і попередні, тривала два дні. Знову на двох майданчиках режисери чаклували над постановкою, тут же монтувалися декорації, працювали звукорежисер із фахівцем по світлу, і тут же сновигали оператори бекстейджа. А ввечері – спектакль для співробітників, партнерів і клієнтів компанії, привітання, фуршет, музика і танці.

Цікавою була робота в цьому проекті з літературним матеріалом. Виходячи з умов (кількість учасників, гендерний склад, навички, які потрібно було розвивати, відсутність репетицій), не було можливості взяти жодну з відомих п'єс, тому бізнес-тренери та режисери виступили в ролі сценаристів. Для перших двох постановок був обраний формат міні-вистав, де в одному акті вистави мали відіграватися 3-4 мініатюри, об'єднані загальною назвою. А для фінальної вистави був «переписаний» сюжет відомої рок-опери, де генеральною лінією стала історія про корабель, який, рухаючись до мети, потрапляє в страшний шторм, і йому вдається вціліти лише завдяки згуртованості команди і вірі в перемогу.

Результати. По закінченні проекту менеджери говорили наступне: «Після того, як я виступив для 200 осіб, я спокійно веду переговори з групою людей і презентації». «Я не вірив, що з маленьких шматочків, зусиллями окремих людей вийшла ціла картина. Дивно, але неможливе можливо!». «Так, як після спектаклю, ми ще ніколи не обіймалися, хоча до тренінгу один одного майже не знали, спілкувалися іноді лише по телефону». «Це – як стрибок з парашутом. Унікальність у тому, що летіли ми два дні. Запасу адреналіну вистачить надовго».

На сайті Oil Group керівництво компанії констатує: «У бізнес-театрі кожен менеджер відчуває себе актором: перебуває у стресовому стані від роботи на сцені для живого глядача, відкриває себе з нового боку, долає десятки бар'єрів і комплексів. Кожен вчиться бути настільки органічним і щирим, щоб змусити публіку повірити собі. Так виробляються найцінніші навички для менеджерів і загартовується командний дух».

«Плейбек-театр» (від англ. Playback – відтворення, програвання)

Це форма театру імпровізації, де глядачі розповідають історії, а актори перетворюють їх на художній твір на сцені

Мистецтво досягнень: 5 кейсів «Бізнес-театру»
Фото з архіву театру Playback #01

Плейбек-театр пасує тим компаніям, які відкриті до експериментів, хто розуміє, що бізнес роблять люди, і що з їхніми емоціями потрібно цілеспрямовано працювати: підвищувати рівень пластичності, уміння переключатися з однієї ролі на іншу, розвивати емпатію, вміння слухати без оцінки і знаходити сполучні нитки з іншими людьми.

У рамках розвитку співробітництва цього жанру з бізнесом київський плейбек-театр «Поза часом» запросив до України Ніну Гарбузову, художнього керівника «Playback#01» з Москви, яка розкрила особливості його застосування для корпоративного управління.

«Спираючись на досвід роботи з такими компаніями як L'oreal, Avon, «Уралсиб», Video International тощо, можу сказати, що плейбек-театр підходить для роботи зі змінами, розвитком командної взаємодії, впровадженням моделі компетенцій, конфліктами, ефектами вигоряння. Це відмінний спосіб підбити підсумки року, особливо, якщо він був непростим», – пояснює Ніна Гарбузова.

За її словами, плейбек, як і будь-який тренінгово-консалтинговий проект, вимагає ретельної підготовки і супервізії. Провідні фахівці проекту заздалегідь обговорюють із клієнтами теми, іноді навіть обирають історії, щоб мінімізувати ризики. Для акторів, природно, історії до певного часу залишаються таємницею, оскільки плейбек – це театр імпровізації, але імпровізація, як відомо, має бути добре підготовленою.

Результати в роботі з різними корпоративними завданнями можуть бути буквально наступними:

Робота з конфліктними ситуаціями в компанії. За допомогою плейбек-театру можна створити поле для діалогу, де будуть почуті всі сторони конфлікту. Учасникам конфлікту можна запропонувати розповісти «свою» версію ситуації. Після чого цей іскристий емоціями контент переноситься на нейтральну сцену, де актори відіграють його, образно кажучи, у 3D форматі. Конфліктуючі сторони можуть подивитися на ситуацію збоку, через акторів відрегулювати емоції і після цього в житті перейти до конструктивного діалогу.

Управління змінами. При проведенні змін, як правило, виникає спротив співробітників. Плейбек дає можливість усвідомити, озвучити, опрацювати цей опір, дати йому вихід у безпечній формі. Якщо потрібно зібрати команду, яка надихатиме і мотивуватиме співробітників, відіграються історії тих людей, які є рушіями і «агентами змін».

Підбиття підсумків року. Плейбек дозволяє співробітникам усвідомити, що у всіх були однакові труднощі і моменти натхнення. Це об'єднує команду, дає можливість озвучити проблеми, зняти напругу, поділитися рішеннями, знайти ресурс і надихнути команду на майбутні перемоги.

«Театралізований квест»

Метод, що знаходиться на перетині двох креативних форматів

Мистецтво досягнень: 5 кейсів «Бізнес-театру»
Фото з архіву компанії Oil Group

Квест як пригодницька гра об'єднує учасників навколо спільної мети, посилює командний дух і дарує велику кількість позитивних емоцій. Якщо до вирішення головоломок і завдань, що вимагають від гравців розумових зусиль, додати літературний сюжет, незвичайний контекст, професійну режисуру і костюмованих персонажів, то діапазон впливу на учасників розширюється до нескінченності. Такий корпоративний захід може бути подією, яка надасть колосальний ресурс для роботи команди, як мінімум, на рік.

Ефект цього методу розкриває Руслан Никоненко, театральний режисер, актор, який створював театралізовані квести в колоритних містах України, замках, закритих виставкових павільйонах і готельних комплексах: «Почнемо з того, що режисер квесту – це людина, яка наповнює фізичну реальність і мову сухих цифр емоційними фарбами. Разом з декораторами, костюмерами, акторами ми створюємо простір, в якому інформація зачіпає не лише розум людини, а й всю її сутність, образно кажучи, вона доходить «до серця і нирок». Це саме той стан, який потрібен для змін, додає режисер.

За його словами, всі люди народжуються з чудовою рисою: «первинність сприйняття світу», тобто бачать світ таким, як він є. «Потім ми набираємося всякого «брухту» і добровільно замикаємось у вузькому коридорі стереотипів. Коли учасник потрапляє до замку або світу Стівена Кінга, звичні стереотипи йому не допомагають, і він буквально змушений повернутися в свій природній людський стан відкритості і готовності до експериментів», – пояснює суть того, що відбувається Руслан Никоненко.

Результати. Світ набуває нових барв, і з'являється свобода. Діставшись переможного фіналу, гравці зміцнюють віру в себе і свою команду. Парадокс такого роду тренінгів полягає в тому, що кожен учасник отримує можливість через «психофізику» звільнитися від себе, щоб потім до себе ж і повернутися, але «до себе» нового.

Підсумовуючи все, сказане вище, варто зазначити, що варіабельність форматів використання театрального мистецтва для бізнес-завдань нескінченна, що допомагає розширювати діапазон обраних творчих елементів для розвитку бізнесу і створювати нові культурно-освітні проекти.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті