Щасливий потік: чому варто прочитати книгу Мігая Чиксентмігаї

Бекграунд: Мігай Чиксентмігаї народився в 1934 році в угорській родині. Ставши свідком болю та страждання багатьох людей під час та опісля Другої Світової війни, Чиксентмігаї почав цікавитись питаннями щастя та задоволення життям. Він спостерігав, як багато людей втрачали здатність отримувати задоволення від життя після того, як війна забрала в них роботу, домівку, почуття безпеки. У віці 22 років він емігрує до Америки, отримує докторський ступінь з психології і фокусується на дослідженнях щастя, креативності, творчості та суб’єктивного відчуття задоволення. У 1990 році випускає свою книжку «Потік. Психологія оптимального досвіду», яка перекладена більш як 20 мовами. Ця книжка вводить «потік» як один з основних термінів у позитивній психології і робить Мігая Чиксентмігаї одним з найбільш цитованих авторів у цій галузі.

Оригінальна назва: “Flow: The Psychology of Optimal Experience”

Видавництво: «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Наклад: 5000 примірників

Сюжет:

Як відрізнити потік від ентропії?  «Що таке щастя? Як ми його досягаємо? Чому втрачаємо? Як зробити так, щоб воно тривало вічно?» – ці питання час від часу турбують більшість людей. Щоб знайти на них відповідь, Мігай Чиксентмігаї опитав людей різного віку, соціального статусу, релігії, національності та роду діяльності. Усі вони описували задоволення як відчуття радості та глибокого піднесення, відчуття контролю над своїми діями і своєю долею. Описи цього відчуття різнились від того, що вперше спадало на думку під впливом культури – розслаблений, пасивний стан відпочинку чи нічогонероблення, заміна офісної роботи на відпустку з пальмами та пляжем чи простори Карпат.

Проте найкращі переживання, відповідно до інформації учасників дослідження, найчастіше трапляються, коли тіло і розум людини наближаються до власних кордонів у добровільній спробі зробити щось одночасно важке й вартісне. Цей стан, коли людина настільки включена у діяльність, що, здається, ніщо довкола не має значення, досвід настільки приємний, що людина буде продовжувати його навіть при великих втратах, просто заради самого досвіду – автор і називає потоком. І полягає він у радості виходу за власні межі чи пересування цих меж трохи далі.

Автор виділяє декілька складових потоку:

• повна концентрація на завданні;
• зрозумілість цілей і винагороди, а також швидкий зворотний зв'язок;
• спотворене відчуття часу (прискорення або уповільнення);
• переживання такого вже є нагородою, а тому й самоціллю;
• відсутність явного примусу і напруження;
• дотримання балансу між викликами та навичками;
• втрата почуття самоусвідомлення як наслідок злиття дії й усвідомленості;
• відчуття повного контролю над ситуацією і завданням.

Таке переживання, хоча й вимагає зусиль та сконцентрованості, є настільки цінним і цілеспрямованим для людини, що здається потоковим. На іншому кінці спектру від «потокового стану» є відчуття «хаосу» або «безладу», які автор ще називає психологічною ентропією.

Психологічна ентропія – це тривалі переживання болі, страху, тривоги, ревнощів, заздрощів, невизначеності, коли інформація або її кількість стає неконтрольованою й токсичною, знижує нашу здатність до аналізу і ефективного прийняття рішень. Захисною активністю на психологічну ентропію можуть стати такі види діяльності як відео-ігри, перегляд телебачення чи відео-блогів. Як і «потокові» стани, вони допомагають структурувати свідомість, зменшити тривожність. Проте вони не ведуть до ускладнення особистості, що є важливим елементом потоку.

Ускладнення (і зростання) особистості відбувається внаслідок двох протилежних процесів – диференціації й інтеграції. Диференціація є діяльністю, що допомагає особистості стати більш унікальною внаслідок подолання складніших проблем і вирішення нестандартних задач. Інтеграція є діяльністю єднання з іншими людьми, групами, ідеями за межами власного Я.

Тому, хоча формально і ціль «пробігти марафон за 4 години», і «скласти 2048» (комп'ютерна гра-головоломка. – Mind) можуть потрапити під опис “"потокової» діяльності, без диференціації та інтеграції вони також можуть бути тільки втечею від психологічної ентропії, методом структурувати дійсність.

Потенційно будь-які ентропійні переживання можна перетворити на потокові завдяки декільком простим крокам:

1. Постановка цілей
2. Занурення у діяльність
3. Уважність до подій (контроль над увагою)
4. Шліфування навичок отримання насолоди від безпосереднього переживання

Складність прочитання і практики. За природою, знання може бути класифіковане як декларативне чи процедурне. Декларативне знання передбачає знання, що щось є правдою: А – перша буква алфавіту, Лондон є столицею Великої Британії. декларативне знання є свідомим; і часто може бути викладеним за допомогою мовних засобів чи записаним у вигляді списків, критеріїв, алгоритмів. Таке знання є дуже поширеним у західному світі, багато книжок з бізнесу, мотивації, розвитку транслюють це як у своїх назвах, наприклад «Перемикайся ...» чи «Включайся! …», так і в підзаголовках на кшталт «У полум'ї: 7 кроків до найяскравішого життя» чи «00 кроків до щастя». Передбачається, що є визначений перелік кроків чи активностей, які допоможуть нам набути знання – навчитись заводити друзів, вести переговори або готувати найкращі у світі кекси.

Альтернативою до цього знання є процедурне, що є знанням того, як робити щось – ходити, плавати, їздити на велосипеді чи заплітати коси. Не завжди можливо пояснити, як ми це робимо. Процедурне знання включає неявне навчання, коли учень може навіть не усвідомлювати факту самого навчання, або може включати деякі форми розуміння і створення мови без того, щоб обов'язково бути здатним пояснити це. Такий вид знання є більш поширеним на Сході, коли відчути щось чи навчитись виконувати специфічну активність (різні аспекти йоги, медитація) є важливішим.

Теорію потоку в рамках декларативного знання можна описати на декількох сторінках – визначення, складові, пояснення аутотелічної особистості, яка вміє заходити у стан потоку. Це не є надскладним завданням. Проте цінність потоку полягає насамперед у здатності його відчувати і викликати в різних життєвих обставинах, саме його практичне застосування, тренування цієї здатності – процедурне знання. Саме тому книжка позбавлена практичних вправ, закликів, пропозицій, інструкцій, але разом з тим наповнена незліченною кількістю прикладів потокових станів у житті різних людей.

Мігай Чиксентмігаї береться за те, щоб розширити наше уявлення про потік і відійти від упередження, що потік можливий лише в спорті, хоббі чи улюбленій роботі. Більша частина книжки присвячена тому, як потокового стану можна досягати при прослуховуванні музики, перебуванні на самоті, спілкуванні з друзями, під час виконання хатніх клопотів. Історії, що висвітлюють це, можуть бути використані для неявного навчання й стати натхненням до того, як управляти собою і, можливо, як мотивувати інших.

Опануючи вміння потоку для себе, людина може перейти до питань про сенс взагалі. Пошуку сенсу для окремої людини та для нас як людства і присвячений останній розділ книги.

Концентруючись тільки на одному понятті потоку, книжка покриває дуже широке коло питань і сторін нашого життя. Можливо, зараз, через 27 років після першого видання, ідеї книжки не будуть настільки новаторськими, як вперше. Але не тому, що вони стали менш актуальними, а тому, що в різних формах їх вбудовано у велику кількість сучасних книжок про те, як знайти і втримати відчуття щастя.

Вам сподобається, якщо: ви любите літературу з філософськими нотками, можете легко переживати довгий і всесторонній огляд однієї тези; у вас є досвід духовних пошуків і ви не очікуєте отримати «все і зразу».

Вам не сподобається, якщо: ви є підприємливим і нетерплячим, людиною, що намагається дуже швидко і точно докопуватись до суті, і потім стрімко переходити до нової задачі; у вас обмаль часу або сьогоднішній темп вашого життя не дає змогу зануритись в роздуми; ви принципово шукаєте тільки алгоритмів і чітких інструкцій. В такому разі вам краще звернути свою увагу на TED-виступ Мігая Чиксентмігаї.

Головна причина прочитати: зрозуміти, що потік є завжди, і ми – його власники і повелителі – можемо досягати його у будь-якій діяльності, навіть коли миємо посуд.