Віце-президент Асоціації платників податків: «Життя за новими вимогами цілком можливе, воно просто дорожче»

Кабінет міністрів і Адміністрація президента вже декілька років поспіль анонсують в Україні податкову лібералізацію. Проте кардинальних змін у податковій системі досі не відбулося. З найбільш значущих нововведень можна виокремити хіба що зниження ставки ЄСВ, реструктуризацію Державної фіскальної служби та впровадження системи електронного адміністрування ПДВ, яка, проте, встигла випити у бізнесу чимало крові.

Але глобально податкова система України вимагає фундаментальної перебудови. Це необхідна умова відновлення економічного зростання в країні і залучення іноземних інвестицій.

З одного боку, реформа – це оптимізація (у хорошому сенсі цього слова) податкового навантаження, спрощення механізмів нарахування та адміністрування податків, подальше звуження повноважень ДФС і передача фіскалам винятково сервісних функцій. А також – створення нового декриміналізованого органу по боротьбі з економічними і фіскальними злочинами замість податкової міліції, що дискредитувала себе. Водночас лібералізація не означає повну амністію і відсутність інструментів з боротьби з податковими ухильниками.

У Міністерстві фінансів уже обговорюється ініціатива щодо введення обов'язкового декларування для осіб з річними доходами від 50 млн грн. Крім того, ДФС продовжує посилювати контроль взаємовідносин українського бізнесу з нерезидентами, а приєднання України до плану BEPS призведе до ще більш жорсткого перешкоджання виведенню капіталу за межі нашої країни.

Mind, за підтримки юридичної фірми ICF Legal Service веде спеціальний проект «Трансформації бізнесу». В ньому ми аналізуватимемо зміни в міжнародному законодавстві, новітні тенденції у підприємництві та розбиратимемо кейси успішних та провальних трансформацій великих компаній.

Про те, яких податкових змін варто очікувати протягом 2018 року, про фактори, що перешкоджають притоку інвестицій в Україну, а також про те, як підвищити інвестиційну привабливість бізнесу, в інтерв'ю Mind розповіла керуючий партнер ICF Legal Service, віце-президент Асоціації платників податків України Наталя Ульянова. 

– Яким став для бізнесу 2017 рік з точки зору оподаткування та фіскальної політики?

– Відносно спокійним. Зміни до Податкового кодексу, прийняті ще наприкінці 2016 року, були спрямовані передусім на реструктуризацію Державної фіскальної служби, на вдосконалення адміністрування податків і розвиток електронних сервісів. І бізнесу не довелося звикати до чергової зміни податкових ставок, як це відбувалося у 2015–2016 роках. Водночас досить болючим виявилося впровадження механізму блокування ПДВ-накладних, який став справжнім шоком для багатьох платників податків, заблокувавши їхню діяльність.

– Але ж на початку грудня Верховна Рада прислухалася до бізнесу і знову перевела цей механізм у тестовий режим?

– По-перше, це тимчасово, бо до 1 березня повинні бути розроблені нові критерії блокування накладних. По-друге, багато компаній зіткнулися з тим, що розблокувати окремі операції просто неможливо. Це стосується накладних, призупинених до 1 грудня 2017 року і за якими в ГФС були подані всі необхідні пояснення і документи. Тому бізнес уже подає до фіскальної служби численні позови. Та й в принципі, ця система сама по собі «крива», бо вона якраз до пуття і не перешкоджає роботі тих компаній, які зловживають «скрутками». Кабміну з Міністерством фінансів потрібно ретельно переробити критерії блокування, інакше цей механізм і надалі створюватиме проблеми для платників податків.

– Які податкові зміни відбудуться у 2018 році?

– З тих новацій, які вже набрали сили, слід згадати скасування з 2018 року авансових внесків для платників єдиного податку при виплаті дивідендів, перегляд критеріїв віднесення бізнесу до числа великих платників податків (обіг за чотири послідовних квартали має бути більше 50 млн євро, або сума сплачених за такий самий період податків – не менше 1 млн євро), поява вимоги про зберігання документації по ТЦО протягом семи років. У цілому ж у Мінфіні та ДФС дали чітко зрозуміти, що бізнесу слід готуватися до жорсткого відстеження всіх фінансових потоків. Усередині країни це виражатиметься в тотальній фіскалізації розрахунків, боротьбі з незаконним обігом підакцизних товарів та в посиленні контролю вартості тих товарів, які проходять митне очищення. Крім того, податківці мають намір усіляко перешкоджати відтоку капіталу за межі України.

– Яким чином?

– За рахунок розширення сфери застосування правил трансфертного ціноутворення і шляхом виявлення угод з пов'язаними особами. Наприклад, ще влітку 2017 року набрав чинності перелік організаційно-правових форм (ОПФ). До нього потрапили ОПФ з 26 країн, які користувалися особливою популярністю у вітчизняного бізнесу для структурування торговельних угод. Крім того, з 1 січня цього року діє новий список держав (територій), операції з якими визнаються контрольованими. Він поповнився 20 країнами і тепер включає в себе 85 юрисдикцій.

Також Україна продовжує поступово імплементувати вимоги плану BEPS. Ще у травні 2017 року Мінфін повідомив, що до кінця 2018-го буде вжито заходів, які запобігають зловживанню пільгами, що передбачені угодами про уникнення подвійного оподаткування; впроваджено обов'язкове документування транснаціональними компаніями трансфертного ціноутворення та звітність з погляду країн діяльності. Крім цього, український уряд вже не перший рік погрожує підписати угоду про автоматичний обмін податковою інформацією з іншими країнами. За словами міністра фінансів Олександра Данилюка, цей механізм запрацює вже з 2020 року. Як буде на практиці – подивимося.

– І як бізнес відреагує на це закручування гайок?

– Насправді більшість нововведень не несе для компаній особливих труднощів. Наприклад, поява списку ОПФ призвела до того, що платникам податків доведеться складати і подавати ще один додатковий звіт із ТЦО. Багато хто вже зрозумів, що життя з новими вимогами, які, зокрема, продиктовані BEPS, цілком можливе. Це просто дорожче.

– А що з податком на виведений капітал? Які його шанси?

– Їм дуже незадоволений великий бізнес. Великі компанії розуміють, що діра в бюджеті, яка утворюється після скасування податку на прибуток, покриватиметься за їхній рахунок. Але впровадження ПнВК неминуче, бо його підтримують і УСПП, і АПУ, і представники бізнес-асоціацій, і навіть члени профільного комітету з податків. Але чи станеться це у 2019 році, чи буде перенесено на 2020 рік, сказати складно.

– До речі, у Мінфіні та профільному комітеті заявили, що податкова реформа заморожена. Це остаточно або все ж таки на певний час?

– Владі вже в найближчому майбутньому доведеться повернутися до податкової реформи, оскільки її проведення є однією з головних умов залучення інвестицій в економіку України. Подивіться на рейтинг Doing Business: за індикатором «оподаткування» ми знаходимося на 43-му місці. Звісно, не гірший, але далеко й не найкращий результат. Українські платники податків, наприклад, витрачають 328 годин на рік на сплату податків, загальне податкове навантаження в нас становить майже 38%, тоді як в інших країнах Європи і а Центральній Азії – 33%. Так що податкова реформа дуже потрібна. І не точкові висмикування норм з ПКУ, а перебудова ідеології оподаткування та адміністрування в принципі.

– Як взагалі інвестори оцінюють нашу економіку, чи готові заводити сюди капітал?

– Україною дуже цікавиться Китай. Інвестори з Піднебесної дивляться на сільське господарство, енергетику, IT і фінсектор. США начебто і готові вкладати гроші, але хочуть гарантій. Гарантій, що вони зможуть спокійно працювати, і їх ніхто не чіпатиме. Інвестори із Західної Європи обережніші за всіх. Можна сказати, що вони придивляються до України. Втім, ми очікуємо, що друге півріччя стане справжньою «весною інвестицій» для нашої країни, а 2019–2021 роки – бумом капіталовкладень.

– На чому ґрунтується такий оптимізм?

– Економіка України повільно, але відновлюється. За прогнозом Світового банку, ВВП у 2018 році зросте на 3,5%, у 2019–2020 роках – на 4%. Крім того, якщо ми переживемо пік виплат за зовнішніми боргами, який припаде саме на 2019 рік, це стане чітким сигналом для інвесторів, що з нашою країною можна мати справу.

– І все ж, на різних рівнях постійно ведуться розмови про те, що Україні потрібно працювати над інвестпривабливістю. Що під цим мається на увазі?

– У принципі, жодного секрету немає. Необхідна податкова і судова реформа, впровадження механізмів захисту інвестицій, лібералізація валютного законодавства. І про це ми дуже багато говорили на другому міжнародному бізнес-форумі Level Up Ukraine 2017, який проходив у Києві в листопаді 2017 року.

Потрібно шукати точки дотику і компроміси між інвесторами, владою і бізнесом. Адже гроші не йдуть в Україну не тому, що їх немає куди вкладати. Прибутковість інвестицій повністю нівелюється тими ризиками, з якими стикаються інвестори. Тому ключове завдання – мінімізувати ці ризики, що в підсумку дасть зелене світло для іноземного капіталу.

Причому таку точку зору озвучували різні сторони, які були присутні на форумі. І реальні інвестори з Китаю та США, і європарламентарі, і представники української сторони. Зокрема, глава парламентського комітету з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна, директор фонду Блейзера Олег Устенко. Іншими словами, розуміння, що робити, є. Інше питання, що всі ці процеси поки що не зрушуються з мертвої точки, а створюється лише видимість реформ. І їхня активізація цілком і повністю в руках уряду.

– Проте проблема ж не тільки в країнових ризиках, але і в тому, що дуже багато компаній – це темні конячки для інвестора. Саме з цієї причини держава не може запустити процес приватизації. Інвестори не розуміють, що за актив їм пропонують, і вони не хочуть його купувати.

– Це дійсно так. Але бізнес, на щастя, вже давно позбувся рожевих окулярів і бачить, що ті методи, які працювали ще вчора, сьогодні абсолютно неефективні, а завтра вони призведуть до збитків. У частині регулювання та фіскальної політики поліпшень немає, тиск з боку контролюючих органів лише посилюється, спроби вирішувати питання з чиновниками теж не дають жодного результату. Тому все більше компаній розуміють, що їм необхідна реструктуризація.

– Про що саме йдеться?

– Про своєрідне перезавантаження, яке забезпечує комплексну трансформацію. Ми її називаємо «Усвідомлена еволюція бізнесу». До цього процесу входить міжнародне структурування і структурування фінансових потоків, автоматизація виробництва, маркетингова стратегія, управлінська та репутаційна реорганізація. По суті, це інструменти комплексної трансформації бізнесу, за допомогою яких можна вирішити величезний спектр завдань: масштабування, освоєння нових ринків, залучення інвесторів або продаж компанії.

– Хто найбільше потребує такої реорганізації?

– До нас дуже часто звертаються підприємства АПК, IT-компанії, компанії, що пов'язані з експортом-імпортом, незалежно від сфери їхньої діяльності, забудовники і девелопери, представники фінсектора і фармацевтичної галузі. Але з глобальної точки зору, комплексна трансформація потрібна всім компаніям, які хочуть розвиватися і рости, освоювати нові ринки і ставати кращими за конкурентів, позбутися накопичених проблем або залучити інвестиції.

– А взагалі чи реально захистити бізнес сьогодні в чинному нормативно-правовому полі?

– Виключно в рамках українського законодавства убезпечити бізнес складно. Це факт. Але оскільки ми працюємо на стику українського і міжнародного законодавства, і у нас за 13 років накопичена значна експертиза, можу сказати, що якщо в структурі бізнесу з'являється якась нерезидентна складова, це в рази підвищує імунітет проти рейдерів, «наїздів» з боку перевіряючих і правоохоронних органів.

– Ну а як бути з тим, що всі ці спроби захиститися сприймаються фіскальними органами як відхід від оподаткування та виведення капіталу в офшори?

– Це якийсь дивний стереотип, який не має нічого спільного з реальністю. Взагалі, виведення грошей у офшори – це застаріла та неефективна схема. Цим давно ніхто не займається, бо податкова оптимізація не вирішує проблем, а є екстреним латанням дірок. Наше завдання – вивести бізнес на новий рівень. Допомогти йому втриматися на плаву, розширити діяльність, підготувати до продажу інвесторам. При цьому компанія стає зрозумілою і прозорою для всіх – і для партнерів, і контролюючих органів (зокрема й фіскальних), з оптимальним податковим навантаженням, захистом активів і власних коштів власників.