Темний ліс: як врегулювати розвиток «зеленої» енергетики в Україні

Уряду необхідно якомога швидше визначитися з майбутньою структурою генерації в Україні, а також з'ясувати, яку ціну готові заплатити громадяни за нарощування відновлюваних джерел (ВДЕ). В іншому випадку країна ризикує отримати незбалансовану енергосистему з надмірним ціновим навантаженням на кишені споживачів.

Збалансованість енергосистеми як фактор енергетичної безпеки. Попри риторику численних депутатів і експертів, енергетична безпека країни залежить не тільки від конфлікту з Росією і будівництва «Північного потоку – 2». Для українських абонентів рівень енергетичної безпеки визначається передусім сотнями знеструмлених сіл через пориви вітру, можливістю або неможливістю безперешкодного доступу до мережі, а також сумами в платіжках. Саме низовий споживчий рівень наприкінці «харчової енергетичної піраміди» виступає ключовим індикатором, який визначає ефективність державної політики в енергетичній галузі. Будь-які прояви популізму, непрофесіоналізму або корупційних дій з боку урядовців осідають кінець кінцем у тарифі на кіловат-годину.

Енергосистема – це збалансований комплекс, який може існувати лише в умовах одномоментного вироблення і споживання електрики. Така технологічна особливість галузі змушує шукати найоптимальніші співвідношення між різними видами генерації з метою максимально надійного і доступного за ціною енергозабезпечення споживача. На перше місце при виборі тієї або іншої структури генерації ставляться також чинники екологічного, ресурсного та соціального характеру. При цьому важливо дотриматися збалансованості інтересів між різними сторонами процесу по всьому технологічному ланцюжку виробництва і використання електроенергії.

Тобто, якщо Україна слідом за країнами ЄС вибрала як пріоритет прискорений розвиток відновлюваної енергетики, слід відповісти на наступні питання:

1. За рахунок яких інших видів генерації здійснюватиметься нарощування ВДЕ?
2. Які нові потужності як маневрені використовуватимуться для регулювання енергосистеми?
3. В яку ціну для споживача обернеться вибір на користь пріоритетного розвитку, крім «зеленого», також атомного, вугільного або газового сценаріїв?
4. Де та тарифна межа, що дозволить убезпечити національну економіку від втрати конкурентоспроможності, а населення – від енергетичної бідності?

Будівельний бум у відновлюваній енергетиці стартував. Безумовно, відповіді на перераховані питання лежать швидше в компетенції Міненерговугілля, а також Мінекономіки, яке спочатку має розробити план економічного розвитку країни. І поки жодних конкретизованих відповідей з боку головного енергетичного відомства країни не надходило.

Спершу плани України щодо розвитку ВДЕ були продиктовані швидше зовнішнім політичним тиском і не містили будь-яких економічних розрахунків або тарифних оцінок.

Спочатку Київ прийняв рішення про доведення відновлюваних джерел в загальній структурі енергоспоживання в країні до 11% до 2020 року як зобов'язання перед Європейським енергетичним співтовариством. Потім цей показник був закріплений у Національному плані дій з відновлюваної енергетики до 2020 року.

У свою чергу Енергетична стратегія України на період до 2035 року передбачає доведення частки ВДЕ в загальному первинному постачанні енергії до 12% до 2025-го і до 25% – до 2035 року. Це включає великі гідроелектростанції. Без них загальна потужність ВДЕ, за задумом авторів стратегії, повинна скласти до 2025 року лише 5000 МВт. Однак ця цифра виглядає заниженою.

Виходячи з більш свіжих прогнозів НЕК «Укренерго», тільки до кінця 2019 року потужність побудованих ВДЕ вже може досягти 3000 МВт, а до кінця 2020 року – 4500 МВт.

За інформацією НЕК, наразі компанія вже видала технічних умов і договорів на приєднання до мережі для об'єктів «зеленої» генерації потужністю понад 7500 МВт. На підході ще 2000 МВт.

З боку «Укренерго» як системного оператора цілком доречно в цій ситуації поставити собі питання: до чого призведе будівельний «зелений» бум?

Сценарії розвитку енергосистеми. 3 квітня в. о. гендиректора НЕК «Укренерго» Всеволод Ковальчук виступив з презентацією трьох імовірних сценаріїв розвитку енергосистеми внаслідок стрімкого нарощування потужностей ВДЕ.

Розрахунки НЕК базувалися на припущенні, що до 2025 року в експлуатації перебуватимуть умовні 7500 МВт вітрових і сонячних станцій (за кількістю вже виданих дозволів на будівництво) при прогнозному зростанні енергоспоживання в країні на 1% на рік. Також в аналіз було закладено можливе 30%-ве відхилення виробництва електроенергії на ВДЕ від планових графіків. Сонячні та вітряні станції з точки зору стабільності енергопостачань – об'єкти вкрай ненадійні. Наразі відхилення їх навантажень від планових графіків протягом доби складають 450 МВт при встановленій потужності 1217 МВт. Це викликано об'єктивними кліматичними факторами, а також поганими можливостями їх прогнозування в українській енергосистемі.

Як раніше повідомляв Mind, в майбутньому конкурентному енергоринку вся електроенергія ВДЕ підлягає обов'язковій гарантованої закупівлі гарантованим покупцем, який буде створений на базі нинішнього ДП «Енергоринок». Це означає, що ВДЕ в ході нарощування своєї потужності будуть витісняти з експлуатації інші види генерації, а також вимагати паралельного введення маневрених потужностей з метою балансування енергосистеми.

Залишається питання, кого витісняємо і чим маневруємо?

Сценарій перший, поганий: збільшення частки «зеленої» генерації в ринку супроводжується поетапною зупинкою атомних енергоблоків і збільшенням частки ТЕС як маневрених потужностей. Цей сценарій в «Укренерго» назвали зелено-вугільним парадоксом. Виникає алогізм: з метою нарощування виробництва екологічно чистої енергії та декарбонізації країна паралельно збільшує частку вугільної генерації.

Для споживача такий варіант розвитку обійдеться збільшенням ціни кіловат-години на 63 копійки, або на 57,7% до діючого рівня.

Сценарій другий, хороший: Україна не знижує вироблення на АЕС, а нарощування ВДЕ відбувається за рахунок витіснення вугільних ТЕС. При цьому регулювання енергосистеми відбуватиметься за рахунок введення нових сучасних маневрених потужностей: газопоршневих електростанцій потужністю 2000 МВт і акумуляторів 500 МВт.

При цьому сценарії вартість електрики для споживача збільшується на 53,2 коп. за 1 кВт*год, або на 48,7%.

Сценарій третій, найгірший: ніхто не обмежує ані АЕС, ані ТЕС, і не вводить ніяких нових маневрених потужностей. Балансування енергосистеми в цьому випадку досягається за рахунок зниження на ринку продукції самих ВДЕ. Тобто вітряки і сонячні батареї будуть просто відключати від мережі до того мінімального рівня, який дозволяє регулювати енергосистему при існуючих маневрених можливостях.

Очевидно, що з усіх трьох перерахованих сценаріїв саме цей виглядає найбільш абсурдним і дорогим, а саме: країна споруджує ВЕС і СЕС для того, щоб потім їх зупинити. Проблема також у тому, що, згідно з умовами ринку, оператор зобов'язаний компенсувати «зеленій» генерації вартість всієї електроенергії, яка не була закуплена в силу обмежень ВДЕ.

Для споживача таке задоволення обійдеться підвищенням ціни кіловат-години на 1 грн 08 коп., або на 99,2% до діючого рівня.

Що рекомендують експерти? Виходячи з описаної вище картини, галузеві експерти доходять  наступного висновку: держава безумовно має право створювати привілейовані умови для пріоритетного розвитку тих чи інших підвидів генерації. У даному випадку йдеться про «зелену» енергетику. Ніхто в Україні, власне, і не заперечує проти прискореного розвитку відновлюваних джерел. Все тільки за. Однак, як уже згадувалося, розвиток ВДЕ не має відбуватися виключно заради розвитку самих ВДЕ. Важливо врахувати наслідки «зеленого» буму для всіх зацікавлених учасників.

Зокрема, на сьогодні в українській енергетиці виникла парадоксальна ситуація. З одного боку, «Укренерго» не має права відмовити у видачі технічних умов та договорів на приєднання об'єктів «зеленої» генерації будь-якому інвесторові. З іншого ж – держава зобов'язана гарантовано закуповувати електрику всіх ВДЕ без винятку, які знаходяться поза конкуренцією.

На сьогодні видано ТУ і договорів на 7500 МВт. Завтра їх буде 9500 МВт, післязавтра ще більше. Для порівняння: пік енергоспоживання минулої зими склав 23 500 МВт. При цьому, як відомо, «зелені» тарифи в Україні є найвищими в Європі та суттєво перевищують внутрішні ціни інших видів генерації. Виникає закономірне питання: що далі?

На думку незалежних експертів, у зв'язку з цим необхідно:

1. Прорахувати економіку процесу, а також максимально можливу цінову межу для українського споживача. В іншому випадку виникає загроза втрати еластичності попиту на електроенергію з усіма  наслідками для національної економіки, що з цього випливають.
2. Змоделювати в умовах нарощування частки відновлюваних джерел найоптимальнішу структуру генеруючих потужностей з урахуванням економічних, технологічних і соціальних факторів.
3. Розглянути можливість поетапного обмеження гарантованих тарифних умов для ВДЕ. Можливо, ціну електрики при проведенні майбутніх аукціонів на спорудження СЕС і ВЕС слід встановлювати не на 15 років, а тільки на період повернення інвестицій. Тим паче що собівартість виробництва електрики відновлюваними джерелами постійно знижується.
4. Скасувати практику законодавчого затвердження тарифів для «зеленої» генерації на парламентському рівні та делегувати відповідні повноваження НКРЕКП. Повторення ситуації, коли Верховна Рада встановлює ціни для ВДЕ на довгостроковий період в умовах технологічних можливостей в енергетичній галузі, що динамічно змінюються, є мало прийнятним.
5. Вивчити перспективи можливого поетапного переведення ВДЕ на загальні конкурентні умови в українському енергоринку.

Безумовно, все перераховане не стосується тих інвесторів у «зелену» енергетику, які вже працюють за діючими правилами.