Золотий кіловат: як позначиться енергореформа на ціні електроенергії

Кінець минулого тижня подарував надію на швидке відновлення повноцінної роботи Національної комісії, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Це означає, що крім поточних оперативних справ, Нацкомісія зможе повернутися до затвердження нормативно-правової бази в рамках створення в країні конкурентного ринку електроенергії. Цей момент важко переоцінити: Україна поки що зберігає шанси побити всі світові рекорди за швидкістю підготовки і запуску найбільш складною галузевої реформи і запровадити нову ринкову модель в енергетичній галузі вже до 1 липня 2019 року.

Роботу ніхто не скасовував

Чому регулятор «завис у повітрі»? НКРЕКП у листопаді опинилася в стані паралічу. 26 листопада президент Петро Порошенко мав підписати указ про звільнення ще двох членів Нацкомісії, після чого регуляторний орган втрачав кворум і повинен був піти «на простій» до весни наступного року – до формування нового складу комісії відповідно до закону про НКРЕКП. Загроза повної зупинки роботи відомства замаячила ще з літа, причиною чого стало невиконання Адміністрацією президента, Верховною Радою і Кабміном закону про НКРЕКП. Відповідно до документа, три владні органи ще навесні цього року повинні були делегувати п'ять членів до складу Конкурсної Комісії (КК) за вибором нових членів Нацкомісії в кількості семи осіб.

Однак протягом півроку нічого не було зроблено. У підсумку, до листопада у складі Нацкомісії залишалися тільки чотири члени з семи. Трьох було поетапно звільнено відповідно до закону про НКРЕКП, і ще на двох відставка очікувала 26 листопада. Після цього комісія, з двома членами «на борту», ​​втрачала кворум і повинна була припинити свою роботу, поки не збереться КК і не виконає всі необхідні бюрократичні процедури для призначення нових членів. Процес міг затягнутися до березня 2018-го, а то і довше.

Ситуація ускладнилася тим, що член НКРЕКП Борис Циганенко з 13 листопада пішов на лікарняний, внаслідок чого Нацкомісія втратила кворум ще раніше від 26 листопада, і не змогла затвердити цілу низку документів тарифного, ліцензійного, інвестиційного характеру. Однак ключова проблема полягала навіть не в цьому.

Чим це загрожувало? Зрозуміло, що електростанції ніхто не зупинить, і в умовах надзвичайної ситуації на енергоринку в будь-якому випадку знайшлися б юридичні механізми для утримання стабільної роботи енергосистеми, навіть без розпоряджень регулятора. Більше занепокоєння викликали можливі збої в підготовці та утвердженні цілого пласта вторинного законодавства в контексті реформування ринку електроенергії в Україні.

Зокрема, до 26 листопада планувалося затвердити правила ринку, методики приєднання до електромереж, кодекси системи передачі, розподілу і комерційного обліку тощо. Звичайно, ці документи затвердили б і наступної весни, проте непотрібні зволікання могли розхолодити учасників експертних робочих груп і представників стейкхолдерів, викликавши непотрібну апатію і втрату мотивації в просуванні реформи.

Проте, наприкінці минулого тижня намітився позитивний тренд. Адміністрація президента «прокинулася». Ключові стейкхолдери, усвідомивши енергетичну небезпеку, попередньо узгодили варіант виходу із ситуації. Перше: Кабмін подає зміни до закону про НКРЕКП в частині продовження повноважень діючих членів, а також тимчасового скорочення кворуму до трьох осіб. Друге: Петро Порошенко не підписує указ про звільнення двох членів комісії. Термінове голосування в Раді щодо внесення поправок в закон має відбутися 5 грудня.

Зрозуміло, що описаний вище сценарій може не реалізуватися. Однак, як би там не було, план робіт зрозумілий і визначений. Причин для саботажу немає. А отже, реформа енергоринку продовжує залишатися ключовою на порядку денному.

У зв'язку з цим Mind вирішив почати висвітлення процесу перетворень стратегічної галузі країни з найпотаємнішого і найважливішого для споживача питання: як реформа позначиться на ціні кіловат-години?

Поки на нього не здатен відповісти ніхто. І все ж, виходячи з пропозицій і прогнозів, можна зробити висновок: істотного підвищення цін для промислових споживачів не повинно статися. Можливо, збільшення складе близько 30%. У той же час для населення подорожчання виявиться набагато істотнішим. Залежно від жорсткості застосовуваних сценаріїв, зростання може сягнути від 70% до 180%. Утім, тарифи для побутового сектору можна поки і не підвищувати, а реформу загальмувати, пославшись на відсутність непідсудної «політичної волі». Хоча навряд чи з цим погодяться західні партнери і донори.

Майданчики нового ринку

11 червня цього року набрав чинності закон «Про ринок електричної енергії», що передбачає створення в країні конкурентного енергоринку. Згідно з документом, з 1 липня 2020 року в Україні має запрацювати повноцінний і повномасштабний конкурентний ринок електроенергії. Реформа проводиться в два етапи: до 1 липня 2019 року триватиме підготовчий період, після чого знадобиться ще один рік на перехідний період – етап практичного запуску нової моделі ринку.

Утім, експерти вже сьогодні називають дату 1 липня 2020 року занадто оптимістичною і сумніваються, що Україні вдасться вкластися в три роки.

У чому суть реформи? Коротенько нагадаємо: основним сенсом реформи є скасування державної монополії на оптову торгівлю електроенергією в особі ДП «Енергоринок» з переходом до прямого вільного продажу електроенергії від виробників споживачам і постачальникам.

Новий конкурентний ринок функціонуватиме в чотирьох або навіть п'яти іпостасях: двосторонні договори, ринок «на добу вперед», внутрішньодобовий ринок, а також балансуючий ринок і ринок допоміжних послуг.

Двосторонні договори – це вільні контракти між виробником і постачальником або споживачем, які укладатимуться на термін не менше шести місяців. Як правило, середня тривалість дії таких контрактів становить близько року. При цьому ДП «НАЕК «Енергоатом» як держкомпанію зобов'яжуть укладати двосторонні договори на спеціальному аукціоні – щоб не було корупції.

Ринок «на добу вперед» – це біржа, де заявки на купівлю-продаж електроенергії прийматимуться на кожен конкретний час наступної доби. Фактично цей процес фізично мало чим відрізняється від того, чим і зараз займається «Енергоринок», формуючи баланс попиту і пропозиції на кожну добу в погодинному розрізі. Регулятор наділяється правом встановлювати обов'язковий продаж на ринку «на добу вперед» не більше 15% вироблюваної виробником електроенергії. Захоче більше – нехай продає більше. Це забезпечить ліквідність ринку і наявність прозорих цінових індикаторів у галузі.

В цілому, як припускають в «Укренерго» і «Енергоринку», виробники виводитимуть «на добу вперед» близько 60% виробленої продукції. Відповідно, внутрішньодобовий ринок створюється для торгівлі електроенергією вже всередині доби, а балансуючий ринок призначений для врегулювання небалансів між попитом і пропозицією в режимі реального часу.

І нарешті, завершує ланцюжок різних сегментів ринок допоміжних послуг, учасники якого мали б забезпечити резервування потужності для відновлення, підтримки або заміщення частоти в енергомережі. Це найдорожча за ціною частина ринку, яка використовується в періоди критичних навантажень або аварійних ситуацій в енергосистемі.

Як працюватиме ринок? Усі перераховані сегменти загального конкурентного енергоринку диференціюються залежно від термінів і графіків закупівель, а також маневреної і резервної потужності, що надається. Очевидно, що найбільш дешевою електрика виявиться для тих великих промислових підприємств, які працюють в безперервному технологічному циклі і зможуть купувати базову потужність. Найбільш дорогою, відповідно, виявиться та електроенергія, яка зажадає максимально швидкого підключення резервних джерел генерації або повернення в мережу частини законтрактованої потужності з боку споживачів.

При цьому розхожа теза про те, що у «Енергоатома» електроенергія найдешевша і її відразу всю розкуплять, не зовсім відповідає дійсності. Насправді в країні не так багато підприємств, що працюють в стабільному цілодобовому режимі. Тому споживачі та їхні постачальники купуватимуть своєрідний мікс: частина електрики за довгостроковими договорами – в базовому режимі, ще частина «на добу вперед» – в маневреному, а ще якась відсутня частина пікових обсягів докуповуватиметься на внутрішньодобовому ринку.

У новому ринку споживачі та постачальники зможуть також створювати балансуючі групи. Учасники такої групи добровільно об'єднуються, щоб мінімізувати втрати при торгівлі електроенергією на балансуючому ринку і делегують повноваження купівлі-продажу електрики на ринку своєму керуючому.

Реструктуризація

Кого і як реформуватимуть? Усі сегменти конкурентного енергоринку будуть створені на базі «Енергоринку» та НЕК «Укренерго» за допомогою реорганізації та поділу цих підприємств. Зокрема, зі складу ДП виділяється так званий Оператор ринку, який організовуватиме роботу внутрішньодобового ринку і «на добу вперед». Також на базі ДП буде створений Гарантований покупець для покупки електрики поновлюваних джерел (ВДЕ). Сам «Енергоринок» продовжить своє існування до повної реструктуризації сьогоднішніх боргів оптового ринку в розмірі близько 31 млрд грн.

У свою чергу «Укренерго» перетвориться на Оператора системи передавання, який, серед іншого, виконуватиме функцію адміністратора розрахунків на балансує ринку і ринку допоміжних послуг.

Таким чином, закон «Про ринок електричної енергії» розподілив організацію чотирьох згаданих ринків між двома учасниками – Оператором ринку і Оператором системи передавання. Подібне розділення відповідає провідним європейським трендам, проте у випадку з Україною може призвести тільки до додаткових процедурно-організаційних негараздів. На думку вітчизняних експертів, доцільніше було б розмістити всі ринки на базі однієї компанії. Як це зробили в Польщі.

Суттєвим перетворенням піддасться також ринок постачання електроенергії. Протягом 18 місяців від дня опублікування закону обленерго зобов'язані провести анбандлінг і розділитися на два незалежних суб'єкта – Оператора системи розподілу і Енергопостачальника.

У свою чергу споживач за тих же 18 місяців має вибрати собі майбутнього нового постачальника. Ним може бути як компанія, що відділилася від обленерго, так і будь-який інший дистриб'ютор, який запропонує нижчу ціну. На роздрібному ринку в результаті з'являється справжня конкуренція, бо всі енергопостачальники купуватимуть електрику на конкурентному ринку і продаватимуть її споживачам за вільними цінами.

Якщо споживач самостійно не визначиться з енергопостачальником, його буде забезпечувати електроенергією за регульованим тарифом Постачальник «останньої надії». Це правило не поширюється на побутових і малих непобутових споживачів, для гарантованого енергозабезпечення яких створюється Постачальник універсальних послуг. Утім, у разі несплати споживача одразу відключать.

Ринок двох монополістів

Про конкурентний енергоринок уже говорять і пишуть добрих 17 років, проте досі ставлення до головної галузевої реформи в країні неоднозначне. Адже «Енергоатом» і ДТЕК виробляють на двох 75% всієї електроенергії. 

Хто і з ким на такому ринку конкуруватиме? Це питання з вуст окремих галузевих експертів вже давно стало риторичним. Питання цілком справедливе. 

Ймовірно, що для України краще було б мати в сегменті теплової генерації хоча б двох-трьох рівносильних гравців, хоча ще в середині 1990-х їх планувалося цілих чотири. Однак 20 років потому вийшло те, що вийшло. Незважаючи на гостру критику ДТЕК в експертному середовищі, ніхто за останні три-чотири роки так і не запропонував реалістичного плану з розділення вугільно-енергетичного монополіста за власністю.

Однак якби такі плани і були запропоновані, виникло б закономірне питання: а що робити в умовах вільного ринку з ще потужнішим монополістом у особі «Енергоатому»? До речі, далеко не всі симпатики державної ядерної енергокомпанії сьогодні замислюються про цінові перспективи енергоринку після 2020 року, коли НАЕК ризикує перетворитися в наскрізну трубу з викачування грошей з кишень споживачів у бюджет. Це може статися через сформований в Україні критичний ціновий диспаритет між ТЕС і АЕС – сьогоднішня середня ціна кіловат-години у тепловиків більше ніж утричі перевищує закупівельний тариф атомників: відповідно 1,59 грн за 1 кіловат-годину (за дев’ять місяців 2017 року) проти 0,46 грн.

Очевидно, що в умовах вільного ринку відбудеться певне цінове вирівнювання навіть з урахуванням того, що тепловики займуть переважно дорожчу нішу маневреної потужності проти більш дешевої базової у атомників. Примітно, що «Енергоатом», навіть у разі різкого підвищення ціни на свою продукцію, навряд чи отримає відчутні економічні вигоди: велика частина надприбутків державної компанії буде просто вилучатися до бюджету, що збільшить додаткове енерготарифне навантаження на споживачів.

А для того, щоб атомники не дуже раділи майбутній ринковій свободі, на них покладуть почесну місію дотування зеленої енергетики. Не на завжди, а тільки на перший рік перехідного періоду: з 1 липня 2019 року по 1 липня 2020-го «Енергоатом» з власних коштів покриватиме різницю між зеленими тарифами на електроенергію для ВДЕ та її ринковою ціною. Надалі, відповідно до закону, електроенергію ВДЕ закуповуватиме Гарантований покупець, субсидуючи її з тарифу Оператора системи передавання або, просто кажучи, з кишені споживача.

Конкуренція без Європи

Як формуватимуться ціни? Найближчим часом ДП «Енергоринок» разом з учасниками ринку планує запустити імітаційну модель, яка дозволить у тестовому режимі оцінити порядок цін у різних сегментах майбутнього ринку. На сьогодні українські експерти утримуються від цінових прогнозів і посилаються найчастіше на європейський досвід, який свідчить про підвищення цін на електроенергію при переході країн до конкурентних моделей на 25–30%. Це пов'язано з тим, що вартість електроенергії в умовах вільного ринкового ціноутворення починає досягати своїх об'єктивних показників, які раніше адміністративно занижувалися.

Водночас своєрідним ціновим компенсатором при переході до ринкового ціноутворення виступає інтеграція національних ринків у єдину європейську енергосистему. Це дозволяє розширювати транскордонну торгівлю електроенергією і домагатися зниження вартості кіловат-години в середньому на ті самі 30% за рахунок розширення конкуренції. На даний час в Європі вже закінчена процедура об'єднання національних і регіональних бірж в сегменті ринку «на добу вперед» і розпочато процедуру об'єднання внутрішньодобового ринку. Уже в недалекій перспективі країни ЄС можуть вийти на формування середньоєвропейської ціни кіловат-години.

На кого орієнтуватися? Показовим у загальноєвропейському інтеграційному процесі є скандинавське об'єднання Nord Pool, де за чотири роки, з 2011 по 2015-й, ціна електрики впала вдвічі.

Утім, європейський досвід буває різним. Зокрема, в таких країнах, як Болгарія і Румунія, внаслідок переходу до конкурентного енергоринку та інтеграції енергосистем ціна електрики виросла в три-чотири рази з відповідними наслідками для цих країн.

Проте Україні як мінімум до 2015 року інтеграція з європейською системою ENTSO-E не світить і в разі впровадження нової моделі вітчизняні споживачі залишаться в ізоляції на кілька років разом зі своїми національними енергомонополіями.

Плата за євроінтеграцію

Як зміниться ціна «струму» для промисловості? Багато українських експертів не очікують різкого цінового стрибка на новому конкурентному ринку, називаючи у своїх неофіційних коментарях можливу цифру зростання в ті самі 30%. Справа в тому, що сьогоднішній тариф на кіловат-годину на вітчизняному оптовому ринку разом з дотаційними сертифікатами вже і без того перевищує показники східноєвропейських бірж. Не існує критичної різниці між Україною та ЄС і в розмірах роздрібних тарифів для промислових споживачів. У листопаді роздрібна ціна на електроенергію для промспоживачів в Україні становить 1,34-1,70 грн за 1 кВт*год – за першим класом напруги і 1,39-2,21 грн – за другим, при середньому роздрібному тарифі на кіловат-годину для середніх підприємств в країнах ЄС в 2016 році 8,14 євроцентів. Так що «задирати» тарифи особливо немає куди – можна просто залишитися без споживачів і зупинити економіку країни.

Інша річ, що Україна водночас продовжує залишатися на європейському континенті країною з найнижчими енерготарифами для населення при середньостатистичній ціні кіловат-години для середніх домогосподарств в ЄС у 2016 році на рівні 20,5 євроцентів за 1 кВт*год.

А для населення? Вітчизняні розцінки на електрику для побутових споживачів нижчі, ніж для промисловості, і не покривають реальну собівартість кіловат-години. В результаті промспоживачі дотують побутовий сектор, який використовує 30% електрики в країні, через систему так званих дотаційних сертифікатів, які приплюсовуються до оптового тарифу електрики. Населення при цьому купує електроенергію за адміністративно встановленим тарифом, який не враховує реальні складові структури ціни.

Подібна практика діаметрально розходиться з європейською, а її збереження позбавляє Україну можливості запустити максимально швидко і в обумовлені законом терміни повномасштабну модель ринку. Справа в тому, що при збереженні занижених тарифів для населення звужується конкурентний сектор майбутнього енергоринку не менше ніж на 30%.

Атомникам дуже пощастило

У період між прийняттям парламентом закону «Про ринок електричної енергії» в першому і в другому читаннях робочі групи з доопрацювання законопроекту розглянули декілька варіантів пом'якшення цінового удару для населення при переході до конкурентної моделі. Майже всі з них передбачали можливість тимчасового дотування побутового сектора і малих непобутових споживачів «Енергоатомом», а також «Укргідроенерго».

Зокрема, розглядалася можливість продажу 75% атомної електроенергії за регульованим тарифом «Енергоринку», або пряма компенсація «Енергоатомом» збитків від поставок електрики населенню постачальникам універсальних послуг (ПУУ). Така компенсація могла здійснюватися як шляхом укладення НАЕК з ПУУ двосторонніх регульованих договорів, так і за допомогою прямих дотаційних платежів атомників на адресу ПУУ.

Однак жоден з перерахованих варіантів не був затверджений, оскільки приводив, у разі свого впровадження, до ряду негативних наслідків, і не тільки для самого «Енергоатома». Крім звуження конкурентного сектора ринку, довелося б подовжувати перехідний період, а також розробляти додаткову нормативно-правову базу. Та й європейське Енергетичне співтовариство квапило.

Чому реформа може загальмувати

У результаті обговорень розробники зупинилися на найліберальнішому і найжорсткішому варіанті, який і ліг в основу затвердженого закону. Його суть можна позначити як «перехідний період для населення відсутній». Варіант передбачає одночасну лібералізацію ринку для всіх категорій споживачів з повною ліквідацією перехресного субсидування на 1 липня 2019 року, а також з підвищенням до цієї дати енерготарифу для побутових споживачів до необхідного рівня.

В оцінках НКРЕКП цей самий «необхідний рівень» означав підвищення ціни для побутового сектора в 2,8 раза. Втім, трохи пізніше про цю цифру забули, оскільки вже влітку цього року на засіданнях робочих груп озвучувалася цифра підвищення ціни на 70%. Або пропонувалося просто скасувати громадянам тариф на обсяг спожитої електрики до 100 кВт*год на місяць, що становить 90 копійок за 1 кВт*год з ПДВ.

Однак які б цифри не звучали, є ряд факторів, які можуть загальмувати як підвищення тарифу, так і реформу енергоринку:

1. Завершення підготовчого періоду весною 2019 року збігається за часом з президентськими виборами (якщо не буде дострокових, звичайно). Навіщо додатково підвищувати соціальну напруженість в ім'я якихось не зовсім зрозумілих, нав'язуваних Заходом конкурентних моделей енергоринків?
2. В умовах плутократичної державної моделі та критичної монополізації енергетичного сектора додаткові комерційні вигоди можна отримувати і без лібералізації. За великим рахунком, тому ж ДТЕК з формулою ціноутворення «Роттердам +» або тим самим приватним обленерго в разі переходу на стимулююче ціноутворення в запропонованому НКРЕКП варіанті, і так жити буде непогано.
3. Одна з основних проблем України на шляху просування енергореформи – це відсутність у державі єдиного дієвого центру, здатного забезпечити належну координацію процесу.
4. Наявність об'єктивних факторів, що перешкоджають практичній реалізації реформи. Ту ж установку й адаптацію необхідного для запуску енергобіржі програмного забезпечення завершити за два роки вкрай складно.

Свого часу в Техасі конкурентну модель впроваджували чотири роки. У Польщі 10 років. Уже зараз багато експертів називають запропоновані для нас три роки малореалистичними. Щоправда залишається питання, що робила Україна, починаючи з грудня 2013 року, коли президент Віктор Янукович підписав аналогічний і в цілому дуже схожий закон про лібералізацію енергоринку?