Приречені до змін: «Нафтогаз» знову опинився в епіцентрі галузевого конфлікту

1 серпня має запрацювати нова редакція Кодексу газотранспортної системи, яка передбачає перехід до добового балансування газу. Це означає, що «Укртрансгаз» як оператор ГТС отримає можливість координувати пропозиції газопостачальників і запити споживачів, щоб забезпечити їх оптимальну взаємодію. А добове балансування перетворює газовий ринок на конкурентний супермаркет, де учасники знаходять можливості для взаємовигідних угод.

Але компанія «Укртрансгаз» та її акціонер – НАК «Нафтогаз України» – виступили з ініціативою відкласти впровадження такої прогресивної інновації на газовому ринку, а також внести додаткові зміни до Кодексу ГТС. Причина: нинішній варіант документа, на їхню думку, суперечить європейській практиці, несе значні ризики для оператора ГТС і взагалі для існування ринку газу в Україні. Аби вплинути на Нацкомісію, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП, вона ж вносить зміни до Кодексу ГТС), «Укртрансгаз» навіть залучив посередника – Центр з вирішення суперечок і медіації при секретаріаті Енергоспівтовариства.

Хто і чому проти відтермінування? Єдиним фронтом проти перенесення на пізніший термін старту добового балансування газу виступили газозбутові компанії й «Українська енергетична біржа». Вони знайшли підтримку в Кабміні, в управлінні якого перебувають акції «Нафтогазу», і в урядових структурах. Віце-прем'єр Володимир Кістіон заявив про обов'язковий перехід до добового балансування газу саме з 1 серпня, коли має запрацювати нова редакція Кодексу ГТС.

Пильну увагу до роботи «Укртрансгазу» виявили контролюючі органи. НКРЕКП затіяла його позапланову перевірку, щоб проінспектувати виконання ліцензійних умов і досліджувати можливу змову з «Нафтогазом» задля завищення вдвічі ціни реалізації газу підприємствам теплокомуненерго. Антимонопольний комітет вирішив перевірити, чи не зловживає «Укртрансгаз» своїм монопольним становищем на ринку. А Міністерство енергетики та вугільної промисловості запросило у оператора ГТС і «Нафтогазу» звіт із підготовки до своєчасного впровадження добового балансування газу.

Якими є аргументи сторін? За останні два тижні загострення конфлікту «Нафтогазу» і «Укртрансгазу» – з одного боку, і газозбутових компаній, більшість яких контролює «Регіональна газова компанія» Дмитра Фірташа – з іншого, його учасники зробили безліч гучних заяв. Головні звинувачення опонентів зосередилися навколо ідеї про те, як трактувати деякі норми Кодексу ГТС і використовувати їх у бізнесі, не порушуючи правових норм.

Держхолдинг стверджує, що правила Кодексу ГТС дозволяють газозбутовим компаніям «красти газ». Його опоненти вважають, що НАК навмисно розпалює конфлікт заради власної мети – вийти на прямі поставки газу населенню, ставши для нього єдиним постачальником, а тому блокує лібералізацію ринку, ключовим елементом якої є перехід на добове балансування.

Нюанси такої дискусії, наприклад, проявилися під час робочої зустрічі в Державній регуляторній службі три тижні тому, на якій розглядалися скарги постачальників газу на дії «Укртрансгазу».

Основні претензії до оператора ГТС, які були озвучені на зустрічі в ДРС, – несвоєчасне узгодження номінацій (заявок) для газозбутових компаній, що створює загрози несанкціонованого відбору газу, а також їх нова форма подачі, яка передбачає необхідність надання особистих даних споживачів (газозбутові компанії вважають це спробою заволодіти абонентськими базами даних споживачів).

Крім того, «Нафтогаз» звинувачують в маніпуляціях алокаціями (розподілом ресурсу газу по точках його передачі в системі ГТС) підприємств теплокомуненерго. Тому, як стверджують опоненти НАК, у ТКЕ виникають небаланси газу, які вони повинні оплачувати за ціною 20 000 грн за 1000 куб. м (з урахуванням штрафів) замість 4500 грн (як у договорах на постачання). І таке майже п'ятикратне збільшення вартості газу загрожує всій теплової галузі.

Які питання до регулятора? У центрі всієї плутанини в системі газових поставок, яка з наближенням опалювального сезону ризикує спровокувати хаос на ринку, – позиція НКРЕКП. Саме до держрегулятора, який відповідає за розробку Кодексу ГТС, затверджує його текст і згодом вносить до нього зміни, найбільше претензій у «Нафтогазу». Крім незгоди з термінологічними нюансами, «Укртрансгаз» звинувачує НКРЕКП у незбалансованій і непрозорій політиці, яка веде до погіршення фінансового становища оператора ГТС, а в перспективі – і до його можливого банкрутства.

Попри численні звернення, НКРЕКП відмовилася розглядати зміни до Кодексу ГТС, запропоновані «Нафтогазом». А порівняльна таблиця Кодексу ГТС у редакції НКРЕКП й «Укртрансгазу» займає аж 180 сторінок!

З чого почалося протистояння? Проблеми у взаєминах «Нафтогазу» і постачальників газу в регіонах не нові для українського ринку. Вони тягнуться з 1990-х років і трансформуються в залежності від ситуації: облгази, на зміну яким зараз прийшли регіональні газозбутової компанії, не можуть бути відокремленими підприємствами, тому завжди живуть в тих же неоднозначних умовах, що і весь газовий ринок.

А основна і вічна проблема газового ринку в Україні – це дефіцит коштів для розрахунків, перш за все – у населення. Це тягне проблему з неплатежами у теплокомуненерго, «Укртрансгазу» і газозбутів.

Крім того, брак коштів негативно позначається на технічній підтримці безпеки газових поставок в цілому, в галузі – кадровий дефіцит через відтік кадрів: технічним фахівцям зараз вигідніше їхати на заробітки, наприклад, до Польщі або Угорщини.

«Нафтогаз» як найбільший держхолдинг, в якому сконцентровані основні фінансові потоки нафтогазової галузі, завжди прагнув впливати на діяльність облгазів і контролювати її. Раніше від нинішнього прецеденту яскравим епізодом була історія, ініціатором якої в 2008-2009 роках виступив заступник голови правління НАК Володимир Триколич (НАК на той час очолював Олег Дубина, прем'єр-міністром була Юлія Тимошенко). Тоді «Нафтогаз» вирішив перейти на нові договірні відносини з облгазами, при яких поставки газу споживачам повинні здійснюватися лише за умови його повної сплати «Нафтогазу». Якщо ж якийсь облгаз відмовлявся підписати договір на нових умовах, то НАК планував укладати договори з лінійними (місцевими) управліннями «Укртрансгазу», які також можуть обслуговувати споживачів.

Про що сперечаються тепер? Конфлікт, який виник між «Нафтогазом» і облгазами в наші дні, розгортається на тлі нових правил, передбачених Кодексом ГТС. У цьому його особливість і підгрунтя, що породило термінологічну плутанину і нестиковку в розумінні ситуації на ринку.

Небаланс, за Кодексом ГТС, – це різниця між поданими на поставку і відібраними обсягами газу, а несанкціонований відбір газу – це відбір ресурсу за відсутності підтвердженої номінації (заявки). По суті, в нових термінах учасники суперечки зараз говорять про нерозподілений газ, який відібраний без документального підтвердження – так виникає розбалансований ринок.

Подібна проблема вперше виникла в Україні 2002 року, коли на вітчизняному газовому ринку працювали понад сотня «постачальників, дилерів і кілерів». Серед них на той час була популярною схема шахрайства: вони переставляли один одному обсяги газу, а потім зникали. Тому неможливо було відстежити ланцюжок газових поставок і знайти того, хто повинен сплатити за ресурс.

Звідки береться різниця в ціні? Зараз ланцюжок передачі газу цілком зрозумілий: «Нафтогаз» – «Укртрансгаз» – регіональні газосбути (облгази) – кінцевий споживач/ТКЕ.

Але оскільки якісь номінації на поставку газу (насамперед, для ТКЕ) виявляються не підписаними, то ці обсяги на рівні «Укртрансгазу» переходять до небалансу. Без номінації довести, що стався несанкціонований відбір газу (тобто крадіжка), можна лише в суді. Поки судового рішення немає, «Укртрансгаз» повинен закривати небаланс за рахунок газу, придбаного на тендері у «Нафтогазу» за комерційною вартістю.

Таким чином, НАК через небаланс «Укртрансгазу» отримує можливість реалізовувати газ за ринковими цінами для підприємств ТКЕ, які повинні закуповувати його за соціальними (заниженими) цінами. На облгази йде продаж ресурсу за комерційною ціною з коефіцієнтом 1.2, а на ТКЕ – вже з коефіцієнтом 2.

Так і відбувається перетворення 4500 грн за 1000 куб. м газу для підприємств теплокомуненерго на 20 000 грн, про які говорили тепловики на зустрічі в Державній регуляторній службі.

Хто крайній у схемі? «Раніше нерозподілений газ вважався тим ресурсом, який незрозуміло хто взяв. Для врегулювання ситуації шукали кінцевого споживача, проводили для цього спеціальні розслідування. Але тепер відомий і кінцевий споживач, і первинний постачальник. Тому відносини між «Нафтогазом» і облгазами, за якими зараз усі спостерігають, – це навіть не конфлікт за своєю суттю, а перекидання «Нафтогазом» відповідальності на інших учасників ринку. Або взагалі спроба «Нафтогазу» зняти з себе відповідальність за складну ситуацію з платежами на ринку. «Укртрансгаз» волею долі опинився в центрі конфліктуючих сторін. А процедуру обліку газу прописано так, що крайніми виявляються облгази, незалежно від того, хто їх контролює», – так пояснив у розмові з Mind суть нинішньої заплутаної і напруженої ситуації один із впливових гравців українського газового ринку, який стояв біля витоків його створення і знається його тонкощах.

Проблема для «Укртрансгазу» також полягає у тому, що йому складно регулювати обсяги поставок: керуючи трубою діаметром 1,4 м, він не може її просто перекрити для блокування передачі несанкціонованого ресурсу облгазам, аби запобігти нарощуванню власних боргів. Адже ГТС – це вибухонебезпечний об'єкт, який вимагає дотримання суворої техніки безпеки і підтримки певного тиску подачі газу, щоб уникнути катастрофи.

Яким буде результат конфлікту? За нинішнім жорстким протистоянням з тривогою спостерігає не лише вітчизняний газовий ринок, а й ключові західні партнери України. При цьому «Нафтогаз» знову вирішив демонструвати непримиренну позицію по відношенню до опонентів. Але якщо раніше підтримку неоднозначним діям топ-менеджменту держхолдингу надавала Адміністрація президента, то тепер, за інформацією Mind, там зайняли нейтральну позицію. Свою роль в цьому зіграли суворі вимоги Єврокомісії з розділення холдингової структури «Нафтогазу» і створення незалежної від НАК оператора ГТС.

За такої розстановки сил керівництву держхолдингу традиційно залишається розраховувати на підтримку наглядової ради, яка відрізняється лояльною позицією по відношенню до його дій. Однак без допомоги ззовні впоратися із ситуацією, що склалася, вже навряд чи вдасться. Як стало сьогодні відомо, наглядова рада «Нафтогазу» навіть готова залучити міжнародну консалтингову компанію PricewaterhouseCoopers (PWC) до консультацій щодо якнайшвидшого відділення оператора газотранспортної системи. Приступити до роботи зовнішні консультанти мають вже найближчим часом.