«Газпромом» по Європах: як російська монополія підриває авторитет «Нафтогазу»

Замість того щоб сконцентруватися на захисті бізнес-інтересів і вибудовуванні надійних контактів із західними партнерами, топ-менеджмент «Нафтогазу України» своїм пріоритетом вибрав суто політичні ігри. Це створило передумови для того, щоб «Газпром» переграв команду Андрія Коболєва на європейському ринку, просуваючи власні правила газової торгівлі, які негативно впливають на транзитний статус України. Як це сталося, розібрався Mind.

Що вчинив «Газпром»? Він вирішив поборотися за газовий ринок країн ЄС, покупці якого забезпечують компанії стабільну валютну виручку. Щоб оптимізувати роботу з європейськими компаніями, «Газпром експорт» оголосив про відкриття електронної торгової платформи, орієнтованої на угоди із західними контрагентами.

Можливість зареєструватися на майданчику з'явилася з 17 серпня. Дата перших торгів ще не визначена, але вони можуть відбутися вже у вересні, коли спливе мінімальний (тритижневий) термін з моменту подачі заявки, необхідний для підтвердження кваліфікації учасників.

Особливість торгового майданчика «Газпрому» полягає в тому, що він передбачає проведення сліпого аукціону і заборону на розголошення будь-якої інформації. Учасникам повідомлятимуться дані про обсяг виставленого на продаж газу, його мінімальну ціну і терміни поставки. Уже зроблену заявку скасувати не вдасться, але буде можливість скорегувати її за обсягом і ціною лише в бік збільшення.

Як це позначиться на інтересах України? Для «Нафтогазу» і оператора українських газопроводів – компанії «Укртрансгаз» у планах «Газпрому» щодо організації електронного торговельного майданчика найбільший інтерес викликає одна суттєва умова: за правилами, які встановлює «Газпром» для європейських покупців, саме російська монополія визначає перелік можливих точок відбору закупленого на торгах газу. Проаналізувавши тільки запропоновані варіанти, покупці зможуть вибрати найзручніший з них, з урахуванням своїх інтересів.

Такий підхід дозволить «Газпрому» диктувати координати відбору законтрактованого російського газу і нести відповідальність за забезпечення стабільного транзиту палива до покупців.

Одночасно це знецінює популярну тезу «Нафтогазу» про те, що при транспортуванні російського газу українськими газопроводами до країн ЄС його точка відбору повинна знаходитися на східному кордоні України. Таким чином НАК сподівався мінімізувати безпосередню взаємодію з «Газпромом» і вийти на прямі домовленості з європейськими компаніями про умови транзиту. Але тепер «Газпром» створив ситуацію, яка нівелює ці плани і несе ризики статусу України на європейському газовому ринку.

Правила, які російська монополія впроваджує для торгівлі на своєму електронному майданчику, лише підсилюють її можливості для тиску на «Нафтогаз» щодо зниження вартості транспортування газу. Адже транзитні доходи забезпечити Україні здатний тільки «Газпром» – альтернативи немає. А він будує нові трубопроводи в обхід України, щоб скоротити залежність від української ГТС.

Його ж оплата послуг з транспортування, яка йде на адресу «Нафтогазу» (понад $3 млрд на рік), – це по суті єдине доступне джерело фінансових надходжень (реальних, а не розрахункових), що дозволяє НАК здійснювати, серед іншого, і не зовсім обґрунтовані витрати, якими топ-менеджерам держхолдингу люблять дорікати опоненти.

Як відреагує Захід? Політичний хаос, викликаний війною на Донбасі і запланованими на 2019 рік виборами, підриває довіру західних партнерів до прямих контактів з Україною в газовому бізнесі. Це підвищує привабливість ініціативи «Газпрому» з торгівлі газом на новому електронному майданчику з його специфічними умовами, які здатні убезпечити європейські компанії від ризиків і додаткових турбот, пов'язаних з організацією надійного транзиту російського газу українською територією.

Крім того, політична й економічна нестабільність в Україні, залежність країни від зовнішніх кредиторів, які диктують свої умови, підвищує привабливість для західних гравців нових обхідних газопроводів, які лобіює «Газпром» (у центрі цих планів – «Північний потік – 2»).

Що робити Україні? Для захисту національних інтересів варто пошукати можливості, що дозволяють посилити роль України на європейському газовому ринку. Адже попри зазначені негативні тенденції, «Нафтогаз» з «Укртрансгазом» ще можуть спробувати змінити ситуацію, домігшись визнання від західних компаній свого права диктувати умови і встановлювати правила надання послуг з транспортування газу через територію України, визначаючи точки входу і виходу законтрактованого у «Газпрому» палива.

Для цього, наприклад, потрібно створити прецедент: домовитися про використання українських підземних газосховищ з великим покупцем російського газу в ЄС, який закупить у «Газпрому» обсяг газу для такої угоди на українсько-російському кордоні. Подібні домовленості можуть стати також реальним підтвердженням впливу і високого статусу топ-менеджерів «Нафтогазу» серед західних гравців, на якому вони часто акцентують увагу в своїх публічних виступах.