Як воно є насправді: де хитрував і про що промовчав голова НБУ у парламенті
Короткий аналіз тез Якова Смолія та порівняння їх з економічними реаліями
Лише 85 депутатів, або 19% від конституційного складу парламенту, 17 січня зацікавилися можливістю півгодини публічно поспілкуватися з головою НБУ Яковом Смолієм під час його виступу з трибуни Верховної Ради. Низький інтерес до івенту, можливо, пов'язаний з передвиборними клопотами членів законодавчого зібрання. Хоча не виключено, що радикальна зміна ставлення парламентаріїв до зустрічей з головою центробанку пояснюється тим, що серйозні питання вже не обговорюють під протокол або обговорюють не з ним. Mind спробував ретельно, рядок за рядком, розібрати як основні меседжі голови Нацбанку, так і ті питання, яких він старанно уникав.
«Це важлива зустріч для нас, адже це підтвердження нашої прозорості».
Це дійсно важлива зустріч, але більшою мірою для самого голови НБУ. У такий рік йому категорично показано товаришувати з політиками. Семирічний термін його повноважень почав скорочуватися лише 15 березня 2018 року, але це навряд чи буде достатнім захистом від ротації, якщо навесні та восени відбудеться зміна голови держави і парламенту.
А ось згадка прозорості – це лише мовний орнамент. Більшість тих, хто стикається з необхідністю отримувати інформацію від НБУ, знає, що це як фабрика відписок і відмовок, яка постійно шліфує відповідні навички. Разом з тим відбувається реальне скорочення відкритої інформації – наприклад, НБУ сховав дані про протерміновані кредити по галузях, в тому числі по агросектору.
Асиметричність інформаційної політики особливо помітна на тлі зобов'язань, які Нацбанк взяв на себе перед МВФ: окремо обумовлено надання центробанком 34 видів звітності.
«2018 рік відзначився відновленням макрофінансової стабільності, цього року українська економіка продемонструвала максимальне зростання за сім останніх років… загалом по року економіка зросте на 3,4%».
У цьому місці голова НБУ запнувся. Можливо, через те, що має місце певна маніпуляція.
Перш за все, оцінюючи очікувані економічні підсумки, варто не забувати, що зростання ВВП має відновлювальний характер, після падіння на 16,1% у 2014 і 2015 роках. При цьому воно спостерігається вже три роки поспіль, але залишається таким неспішним, що для повернення на рівень 2013 року може знадобитися ще два роки. Швидше за все, це через корупцію, яка, за оцінкою МВФ, з'їдає 2% ВВП. Але про це голова НБУ говорити не став.
Крім того, ВВП – це, до певної міри, як риття ями: викопав яму, закопав, і так п'ять разів – ВВП зріс, але реальні матеріальні зміни особливо не помітні. Тому показник виробництва по ключових галузях може більшою мірою змалювати ситуацію в економіці. Так ось – падіння промвиробництва у грудні 2018 року до грудня 2017 року склало 2,7%, зокрема, у металургії – 9,9%, а в машинобудуванні – 16,8%. Звичайно, зростання в сільському господарстві на 7,8% врятувало ситуацію. Але концентрувати ризики в одній галузі – це як сидіти на пороховій бочці.
«Інфляція за підсумками року відновила зниження і вперше за п’ять років зменшилася до однознакового рівня 9,8%… можемо впевнено говорити про створення комфортніших умов для формування заощаджень населення».
З урахуванням еластичності та лояльності Держстату, 0,2% – це занадто маленький листок для прикриття ганьби у 10%. Фактично НБУ продовжує збирати інфляційний податок для уряду на середньовічному рівні. Похибка відносно до заявленої інфляційної мети сягнула аж 4%, незважаючи на підвищення облікової ставки на 3,5%.
При цьому реальному уповільненню інфляції наприкінці року сприяв Мінфін, який знову почав затримувати відшкодування ПДВ.
Щодо ставок, то з'ясувати, наскільки вони є прийнятними для вкладників, дуже просто: отриману інфляцію потрібно відняти від ставки за депозитами фізосіб (у грудні-2018 – 11,7%).
«Внаслідок жорсткої монетарної політики, а також завдяки сприятливій ціновій кон'юнктурі для українського експорту на зовнішніх ринках у першій половині року і рекордному врожаю зернових у другому півріччі, курс гривні зміцнився на 1,4% за 2018 рік. Це ознака стабілізації на валютному ринку».
Неприємний факт полягає у тому, що середній офіційний курс гривні у 2018 році знизився до долара більш ніж на 60 копійок – з 26,60 грн/$ до 27,20 грн/$. Вказувати на зміцнення гривні на кінець періоду, не згадуючи тенденції її загального подальшого ослаблення, – маніпуляція.
Крім того, вказані чинники є швидше ознаками подальшої залежності курсу від коливань міжнародних цін на окремі товари українського експорту, а не стабілізації. Що буде, якщо ціни на метали і зерно знизяться, а врожай буде невисоким?
«Водночас і українці вже довіряють спроможності Нацбанку згладжувати надмірні коливання».
Щонайменше не дуже скромна заява, яка, швидше за все, спирається лише на запевнення підлеглих голови НБУ, а не на реальні опитування населення.
«За рік сальдо наших валютних інтервенцій склало еквівалент $1,4 млрд».
Згідно з підрахунками журналу The Economist, гривня недооцінена на 65,2%. Виходячи з внутрішніх цін, українська нацвалюта повинна коштувати 9,68 грн/$, але Нацбанк щосили намагається не допустити руху в бік ревальвації.
«Україна отримала нову програму співпраці з МВФ… У підсумку ми маємо найбільший обсяг міжнародних резервів за п’ять років. Це $20,8 млрд».
А ось цьому показнику дійсно можна порадіти. Чисті (без урахування боргів) валютні резерви України в грудні досягли $9,6 млрд, що дуже добре, якщо порівнювати з їх негативним значенням на рівні $284 млн у квітні-2015.
«Банківський сектор продемонстрував гарні результати. На сьогодні в Україні працюють 77 банків, включаючи чотири державних та 22 банки з іноземним капіталом. Банківська система не лише стійка, докапіталізована і прозора, а й вперше за п’ять років прибуткова».
Шкода лише, що плямою на таких гарних результатах лежить показник заборгованості в понад півтрильйона гривень, яку не гасять і не обслуговують діючі олігархічні групи. За минулий рік ця сума ще зросла майже на 14%.
Усі попередні підходи до цього снаряду були невдалими, зокрема й через розрекламований механізм податкових пом'якшень для позасудової реструктуризації.
При цьому варто нагадати, що за опитуваннями компанії InMind, на початок 2018 року основною причиною відмови від заощадження коштів на депозитах українці називали якраз недовіру до банків: таких відповідей було 53%.
«Сьогодні облікова ставка 18% є надто високою… На сьогодні є тенденція і є всі підстави переглянути і пом'якшити нашу монетарну політику».
Чергове рішення по обліковій ставці має бути прийнято 31 січня. Але такою заявою інтригу майже вбито. Голова Нацбанку фактично анонсує її зниження, хоча це дещо дисонує з домовленостями з МВФ.
Сума гривневих кредитів фізособам зросла за минулий рік на 31,4%. При цьому в грудні усереднена ставка за такими позиками становила 33,1%: фактично українців ґрунтовно женуть у борги. З цієї точки зору, здешевлення позик можна вітати.
Однак цінова динаміка все ще близька до галопу, і передчасне розширення доступу до кредитних коштів може зламати все ще не стійку інфляційну стабілізацію.
Якісно підвів риску під виступом керівника правління НБУ депутат Єгор Соболєв, який до політичної кар'єри був успішним фінансовим журналістом і добре розуміє, про що йде мова: Смолій ухилився від відповіді щодо сум, минулоріч виведених з України в офшори, а також навіть не згадав про можливу роль Нацбанку і банків у боротьбі з корупцією, хоча сотні прокурорів, суддів і політиків проводять через банки величезні операції без будь-яких пояснень, де вони взяли ці кошти. Не доповідав голова НБУ й про перспективи діяльності в українському банківському секторі російських фінустанов.
«Якщо центральний банк не буде активним у вирішенні трьох проблем, які призвели до величезних потрясінь, до шоків у банківській системі, на валютному ринку в минулому, то є велика загроза, що ці шоки повторяться», – зазначив парламентар.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
