Ходіння по газовому колу: чому всі норми споживання газу ведуть до Павла Лазаренка

Кабінет міністрів сьогодні затвердив нові норми споживання газу домогосподарствами, які не мають лічильників. Відтепер вони становлять 3,29 куб. м на людину за наявності лише газової плити та гарячого водопостачання; 5,39 куб. м – за наявності газової плити без гарячого водопостачання та 10,49 куб. м – за наявності плити та газової колонки. Фактично, уряд просто знизив на 0,1 куб. м усі норми, які сам же й затвердив 18 серпня 2017 року. Зроблено це було у відповідь на рішення Верховного суду України від 27 листопада 2018 року. 

Через це рішення українці, що не мають лічильників газу, майже місяць отримували платіжки за газ із втричі підвищеними нормами споживання, а саме – 9,8 «кубів» на людину (газова плита та гаряче водопостачання); 18,3 куб. м/людина (лише газова плита) і 23,6 куб. м/людина (газова плита + газова колонка). Відтак, найменший платіж за місяць на одну людину з газовою плитою складає майже 85 грн, у порівнянні з 28 грн, що вона платила раніше.

Останній раз такі нормативи застосовувалися до серпня 2014 року. А потім уряди Арсенія Яценюка і Володимира Гройсмана кілька разів зменшували їх. І це абсолютно не подобалося власникам та керівникам регіональних газорозподільних компаній, які методично судилися з урядом протягом кількох років. І напередодні «виборчого» року перемогли у всіх судах.

«У сьогоднішній ситуації, все, що виставлено облгазами, воно так би мовити законне. Це законна ціна на газ, законні норми споживання, які тепер суд підтвердив. Це абсолютно законні платіжки, і споживачам треба, на мій погляд, за цими платіжками платити. А після узгодження Кабінетом міністрів норм споживання газу, споживачам, які переплатили, кошти мають повернути», – заявив у середині січня Василь Котко, голова Громадської ради НКРЕКП.

Натомість, НАК «Нафтогаз України» закликав людей масово скаржитися на нові платіжки в урядову гарячу лінію. Це мало б стимулювати Кабмін швидше прийняти нову постанову щодо справедливого унормування споживання газу, з урахуванням сучасних реалій у побуті. Бо норми, які відновили судові інстанції на вимогу газовиків, були затверджені особисто прем’єр-міністром Павлом Лазаренком 8 червня 1996 року.

Міненерговугілля ще у вересні 2018 року підготувало пакет документів та запропонувало впровадити нові нормативи, втім уряд Гройсмана не прийняв їх до уваги, бо вони виявилися чи не гірші, ніж за постановою Лазаренка.

Як уряди Яценюка і Гройсмана змінювали норми споживання газу? Позивачем до уряду виступив ПАТ «Хмельницькгаз», що входить до орбіти «облгазів» Дмитра Фірташа, у якості «третьої особи» було залучено Громадську спілку «Асоціація газового ринку України»: свої вимоги вона не висувала, але виступала певною стороною підтримки хмельницьких газовиків, адже до складу цієї ГО входять переважно «облгази Фірташа».

Знадобився майже рік, щоб скасувати всі рішення уряду щодо зменшення норм споживання газу. А таких рішень було чотири.

1. У вересні 2014 року уряд Арсенія Яценюка зменшив «норми Лазаренка», фактично повернувши їх до норм споживання Радянського союзу – 6 куб. м на одну особу за наявності газової плити і гарячого водопостачання; 9 куб. м – для плити без гарячого водопостачання; і 18 куб. м – для плити та газової колонки. Ці норми були вирахувані у 1961 році (!) і діяли для всього СРСР.

2. 29 квітня 2015 року уряд Арсенія Яценюка вдруге зменшив норми, просто врізаючи їх удвічі: 3 куб. м; 6 куб. м і 9 куб. м на особу відповідно до наявності плити та газової колонки. Тоді представники «облгазів» вперше звернулися до суду і виграли позов: 28 січня 2016 року Вищий адмінсуд України (ВАСУ) визнав незаконною квітневу постанову Кабміну №237 про зменшення норми споживання газу і ухвалив, що всі споживачі зобов'язані доплатити обл- і міськгазам практично таку ж суму, яку вони вже заплатили за попередні дев'ять місяців.

3. 24 лютого 2016 року тодішній міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин представив на засіданні уряду нові нормативи споживання газу, які розраховували за дорученням міністерства, а саме – 4,4 куб. м на особу за наявності газової плити і гарячої води; 7,1 куб. м – для тих, хто має плиту, але без гарячої води; і 14 куб. м – для плити і газової колонки. Щоб не виконувати рішення ВАСУ та не змушувати населення доплачувати, уряд Яценюка поспіхом прийняв постанову №203 із новими нормами, яка почала діяти із 23 березня 2016 року.

4. 18 серпня 2017 року (постанова КМУ №609) уряд Володимира Гройсмана в одноосібному порядку вніс корективи до постанови №203 і зменшив норми споживання, відтак, із 19 серпня вони такі: 3,3 куб. м; 5,4 куб. м; та 10,5 куб. м на особу в місяць відповідно до наявності плити і газової колонки. 

Скасували за формальною причиною. У своєму позові ПАТ «Хмельницькгаз» доводив, що прийняті Кабміном норми значно занижені, і в якості аргументу надав дослідження, яке проводилось ПАТ «Проектний і науково-дослідний інститут по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст і сіл України» (УкрНДІінжпроект) на замовлення Всеукраїнської громадської організації «Енергетична асоціація України» (далі – ВГО «ЕАУ») у 2015 році.

Проте, позивач вимагав не переглянути норми, а просто скасувати останню базову постанову уряду №203 (її можна вважати «базовою», бо там, принаймні, є розрахунки, вказана методика і названий виконавець цих розрахунків. – Mind) і повернутися до базової постанови 1996 року.

При цьому скасувати постанову №203 пропонувалося не тому, що зазначені у ній норми занижені, а із суто формального приводу – мовляв, її було прийнято із порушенням регламенту. Усі суди дослухалися до аргументів «Хмельницькгазу» та скасували рішення уряду щодо норм споживання газу за останні чотири роки. А відтак, 3,3 млн домогосподарств, які не мають лічильників газу, повернулися у часи Павла Лазаренка – до його постанови №619 від 6 червня 1996 року.

24 лютого 2016 року уряд прийняв рішення скасувати цю постанову №619 разом із всіма змінами, які туди вносилися, і прийняти нову, що відповідає вимогам сучасності. Тодішній міністр енергетики Володимир Демчишин обіцяв розробити нову методику розрахунку норм споживання газу, причому – для кожного регіону окремо, бо не можна порівнювати споживання у Херсонській та Чернігівській областях. І вже ці оновлені розрахунки внести до нової постанови щодо норм споживання газу домогосподарствами без лічильників.

Нічого з цих рішень так і не було зроблено.

Чому так важлива уніфікована методика розрахунку? У чому важливість розробки та застосування єдиної універсальної методики, автор може довести на прикладі двох методик, які були оприлюднені. Адже від методики залежить і те, які результати ви отримаєте в фіналі.

Про одну з них доповів міністр Демчишин під час представлення норм споживання у 2016 році – 4,4 куб. м; 7,1 куб. м та 14 куб. м. Розрахунки робило маловідоме держпідприємство «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» з Тернопільської області. Створення його у 2014 році у містечку на 20 000 мешканців та доцільність доручення йому робити такі розрахунки – це окреме питання. Збір даних проводився з вересня 2014 року по серпень 2015 року. Було зібрано показники 15 400 домогосподарств, що охоплюють 40 000 споживачів, які отримують газ від дев’яти облгазів. Що це за облгази, в пояснювальній записці не вказувалося, і міністр ніколи їх не озвучував.

Тоді ж на засіданні міністр пояснив: «Чому 4,4 куб. м при наявності гарячого водопостачання? Насправді, норма споживання протягом опалювального сезону є в діапазоні ближче до 6 куб. м, у неопалювальний сезон – менше ніж 3 куб. м. Ми визначили середнє значення на весь період незалежно від сезону».

Розрахунки УкрНДІінжпроект від 2015 року, які надавалися «Хмельницькгазом» суду в 2018 році, ніколи не оприлюднювалися.

Як порахувати, щоб отримати бажане? Втім, на диво, саме цей інститут робив розрахунки і для Міненерговугілля під головуванням міністра Ігоря Насалика у 2018 році. УкрНДІінжпроект розробив свої норми, і його методика надається у пояснювальній записці, що є на сайті міністерства.

Інститут звернувся до газорозподільних компаній та попросив їх зробити повірку лічильників у 1500 (!) абонентів, які, маючи лічильники, відмовилися від їх використання, а перейшли на розрахунки за нормативами Кабміну. Повірка виявила, що показники лічильників значно вищі, ніж ті норми, за якими платили ці споживачі. Отже, на 3,3 млн домогосподарств без лічильників екстраполювали показники 1500 споживачів, тобто – менше, ніж 0,05% від загальної кількості споживачів.

Далі УкрНДІінжпроект взяв дані газорозподільних компаній, які вони збирали у 2017-2018 роках із загальнобудинкових лічильників газу. Розподіл загального показника лічильника на всіх мешканців будинку показав, що реальне споживання перевищує нормативи, встановлені Кабміном.

Так, теоретично можна припустити, що дехто з літніх людей, за звичкою, й опалює взимку помешкання за допомогою газових конфорок та духовки, та ділити загальний обсяг на всіх мешканців – навряд чи доречно. При цьому власні втрати газових мереж через застарілість та невраховане споживання газу в розрахунок не бралися.

У пояснювальній записці від міністерства також не було названо регіони та облгази, на базі яких проводилося вимірювання. Тим не менше, опираючись саме на це дослідження, Міненерговугілля пропонує уряду прийняти та затвердити нові норми споживання газу домогосподарствами без лічильників.

Дорахувалися. Отже, отримані після такого розрахунку норми виглядали наступним чином. Для домогосподарств із газовою плитою та гарячим водопостачанням на одну особу в місяць: 5,8 куб. м – у період з квітня по вересень і 8,8 куб. м – з жовтня по березень. За відсутності гарячого водопостачання ця категорія споживачів за нормами споживання прирівнюється до наступної категорії.

Для домогосподарств із газовою плитою та без гарячого водопостачання на одну особу в місяць: 8,3 куб. м – з квітня по вересень і 13,7 куб. м – з жовтня по березень.

Для домогосподарств із газовою плитою та газовою колонкою на одну особу в місяць: 20 куб. м – з квітня по вересень і 25 куб. м – з жовтня по березень.

Подекуди норми виявилися більшими, ніж радянські, які розраховувалися 1961 року. Але нагадаємо: тоді у домогосподарствах не було мікрохвильових печей, електрочайників, мультиварок та електробойлерів, а білизну годинами виварювали на плиті, адже пральна машина вважалася «елементом розкоші».

Повернення до початку. У 2005 чи 2006 році автору довелося спілкуватися з одним із директорів «Українського зонального науково-дослідного і проектного інституту по цивільному будівництву» (ПАТ «КиївЗНДІЕП»). І він розповів, що у 1996 році Павло Лазаренко одноосібно, без жодної методики, в півтора рази підвищив норми споживання газу для домогосподарств без лічильників. У той час на газовому ринку України безумовно панували компанії «ЄЕСУ» Юлії Тимошенко та «Ітера» Ігоря Макарова. Вони ж забезпечували й майже все населення, бо попри нарікання на неплатежі, саме населення сплачувало найакуратніше та робило це «живими» грошима.

Сьогодні Кабмін Володимира Гройсмана знову без жодних розрахунків встановив нові нормативи споживання газу домогосподарствами без лічильників. Отже, уряд фактично переадресував проблему своїм наступникам: тепер розпочнуться нові суди, які триватимуть щонайменше рік. Тобто, повторився «сценарій» 2016 року. Та проблема нікуди не зникла: базова постанова №619 від 6 червня 1996 року «ім. Павла Лазаренка» продовжує діяти. І ніхто не переймається, на базі якої методики вона була прийнята, в судах її ніхто не оскаржував.

Що робити споживачам? Вимагати від місцевих газорозподільних мереж встановлення індивідуального лічильника газу. 5 грудня 2018 року Велика палата Верховного суду України ухвалила рішення, що встановлення лічильників має відбуватися за рахунок операторів газорозподільних мереж, у чиї тарифи на оплату спожитого газу вже закладені відповідні витрати. І саме оператор ГРМ має залучати додаткові джерела фінансування цих робіт, а вимагати гроші за встановлення лічильника у споживача – неправомірно.

Крім того, уряд затвердив рішення – покласти на НАК «Нафтогаз України» зобов’язання забезпечити всіх споживачів лічильниками газу, а Мінекономрозвитку врахувати це у фінансовому плані компанії. Отже, тепер лишається чекати, яким чином НАК забезпечить виконання цього рішення.