Кандидатська з економіки: 20 тез Анатолія Гриценка на зустрічі з бізнесом

Mind у рамках спеціального проекту «Кандидатська з економіки» продовжує розбиратися в економічних поглядах кандидатів у президенти. З переліком питань можна ознайомитись тут.

На початку тижня Європейська Бізнес Асоціація провела другу зустріч із циклу зустрічей бізнесу з кандидатами в президенти України. Цього разу гостем заходу став Анатолій Гриценко. Mind наводить ключові тези кандидата, що пролунали у відповідь на запитання підприємців.

Про основні пункти програми

Я не популіст, я чітко записав [у своїй програмі], що готовий приймати рішення, не звертаючи уваги на рейтинги. Немає спокуси триматися за крісло, «нагинати» бюджет і так далі… Мене по-іншому виховували.

Ми з командою розуміємо, що вибори – це лише 10% зусиль, а 90% зусиль – уже необхідні потім. Це буде важка праця. Країну треба врешті-решт очистити від фальші. За п’ять років ми отримали досвід, зрозуміли, що таке держава, що вона може чи не може.

Ми – ліберальна демократична партія, тому виступаємо проти будь-якої монополізації і за рівні можливості для всіх. Зараз наша держава – країна з можливостями, які й не снилися ні полякам, ні іншим сусідам, а за показниками пасемо задніх.

Тільки у партнерстві держави з бізнесом можна вирішити всі питання. Не коли «любі друзі» і все таке, а коли всі чесно сплачують податки, а держава чесно і прозоро їх розподіляє.

Корупція коштує країні близько 400 млрд грн на рік. Така сума не доходить до бюджету через різні схеми.

Мої базові принципи записані в президентській програмі, це 12 000 знаків. І те, що там написано – це буде зроблено. Кредити стануть дешевшими і для держави, і для бізнесу. І якщо я сказав, що не буде офшорів, і що до вас ніхто не прийде і не скаже: «Перепиши на родину Гриценка» – це так і буде.

Моя філософія – це коли держава і людина отримують кайф від того, що вирішують проблеми і роблять добрі справи для людей, прізвищ яких не знають. Бо якщо робити для відомих прізвищ – це кумівство.

Про реформування правоохоронних органів

Коли ми говоримо про очищення якихось секторів від корупції – це вимагає дуального підходу: стимул та покарання. Судді зараз отримують захмарні зарплати і пенсії, а справедливості немає.

Зараз хтось вірить, що можна піти в суд і без хабаря захистити власність? Ніхто. Але це можна зробити. У даному випадку не вистачає стимулу. Є певні позитивні речі вже зараз у судочинстві, але все одно воно не спрацьовує. А у випадку, коли через хабар приймається рішення, яке калічить – буквально чи фігурально, тут потрібно жорстке покарання, що складається з трьох аспектів:

• довічне ув’язнення;
• відсутність права на амністію (тобто щоб ув’язнення дійсно було довічним);
• конфіскація майна родини.

Є навіть відповідний законопроект, але його назвали «жорстоким». А я не вважаю, що це жорстоко, коли країна не вірить [суддям]. І коли я це озвучив, половина суддів сказали, що звільняться. Ну і нехай.

Із силовими структурами легше. Ними керує не президент, а голова СБУ, що зараз займається брудними справами – читайте мій останній пост на Facebook.

Про нові призначення

У межах повноважень президента є п’ять осіб: генпрокурор, голова СБУ, голова Нацбанку і два міністри – оборони і закордонних справ. Я вирішив зламати цю сірувату традицію. Щоб не було «котів у мішку», як у попередників.  

Про шанси на перемогу у виборах

Якщо програю – програю не я. Але я реаліст. Давайте подивимося на перших шістьох [кандидатів]: Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Володимир Зеленський, Юрій Бойко, Анатолій Гриценко і Олег Ляшко. Усі все про них знають – хто олігарх, хто за ким стоїть. Давайте викреслимо звідти моє прізвище і подивимося, хто залишився. Це вселяє оптимізм? Ви впевнені, що це буде саме те, що треба країні та бізнесу?

Про можливе об’єднання з іншими кандидатами

Враховуючи вартість виборів, ми робимо все, щоб об’єднатись із «Самопоміччю» Андрія Садового. Із березня 2017 року, коли ми сіли [за стіл переговорів], мій рейтинг був удвічі нижчий, ніж у нього. Я пішов до нього, сказав, що закрию свою партію, і ми всі підемо в «Самопоміч».

До 7 березня об’єднаються всі, кому цікаві інтереси держави. Я казав це абсолютно щиро. Якщо він [Андрій Садовий] скаже зараз, що він готовий, – я вибачусь, закінчу нашу сьогоднішню зустріч і сяду за стіл переговорів.

Про джерела фінансування передвиборчої кампанії

Кожна копійка, яка надходить до виборчого фонду, фіксується і перевіряється казначейством. Ми не маємо права просто брати ці кошти. Нас перевіряє ЦВК І НАЗК. Якщо ви захочете перерахувати нам 5 млн грн – ви не зможете. Потрібен паспорт, ідентифікаційний код, треба вказати, куди це йде; а якщо ви юрособа – будьте готові сплатити податок.

У нас є внески від 100 грн, і є сотні тисяч гривень. Але все прозоро, жодного зобов’язання ніхто мені не висунув [за ці гроші].

Про те, чому про Гриценка почули лише напередодні виборів

Можливо, для цього твердження є підстави. З жовтня 2014-го, протягом чотирьох років, для мене були закриті центральні канали. Це була пряма вказівка Петра Олексійовича Порошенка. Такого хамства не було навіть за часів бандитського режиму Януковича – тоді був доступ [до телебачення].

Але, як бачите, це не допомогло. Ми в рейтингу і точно потрапляємо до парламенту.

Про законодавчі зміни в інтересах бізнесу (зокрема, про долю ФОП і ПнВК)

Те, що коїться з підтримкою малого бізнесу, або коли великий бізнес стає клонованим малим і уникає таким чином сплати податків, – це все буде змінено.

Податок [на виведений капітал] потрібен, я це чув від різних бізнес-асоціацій, але цю позицію не всі поділяють. Я хочу, щоб податкові рішення ухвалювалися вчасно і виходячи з реалій.

Коли [новий] президент прийде на посаду – ми побачимо стан фінансів, те, яким чином уряд сплачуватиме заборгованості за попередні роки і якими темпами він буде запозичувати далі.  Це все треба оцінити та прорахувати. Я бачив розрахунки тих, хто за введення податку. Розбіжності в них великі.

Про спрощену систему оподаткування

Той, хто не хоче, шукає причини, а хто хоче – шукає шляхи. Якщо ми хочемо, щоб усе було чесно, не має бути такого, що один сплачує податки, а другий не сплачує, це суперечить нашій базовій програмі.

АМКУ в цьому питанні – ключова структура. Від нього знадобиться допомога [щоб зорієнтуватися], в яких галузях треба збільшити чи зменшити податкове навантаження. Антимонопольний комітет стане потужнішою організацію, особливо там, де в Україні є монополії.

Зараз куди не піди – всюди монополія. І поточний стан справ свідчить про те, що всі хочуть цю монополію зберегти.

Про державну підтримку

Держпідтримка має бути в оборонному комплексі, в енергозбереженні. Її обсяги треба збільшити разів у 40. Підтримка держави може бути класним стартапом, де буде компенсуватися відсоток за кредитами. Беріть кредит – держава компенсує відсотки, а потім ви почнете з лишком повертати [ці кошти] державі [своєю ефективністю]. Те, що працюватиме на прозорість і конкуренцію – буде впроваджуватись. Без мільйонів лобістських виключень це розумно.

Про заробітчан та важливі для економіки галузі

Ми не будемо платити тут польські зарплати.

Ми бачимо, хто виїжджає і хто залишається. У лідерах [серед виїжджаючих] – айтішний сектор, [і це збережеться], якщо в масштабах країни не буде необхідної кількості добре оплачуваних робочих місць.

Зрозуміло, що без промисловості країни не буде. І її доведеться піднімати, плюс розвивати зелений туризм, інфраструктуру, енергозбереження й енергоефективність. Щоб приїхав іноземний інвестор і не був змушений ходити по всіх кабінетах.

Про ринок землі

Ринок землі буде, але базару землі не буде. Коли ми говоримо про демонополізацію, це не означає, що натомість утвориться кілька олігархів у кожній сфері. Такого не буде. У нашій партії теж є аграрні виробники.

Як швидко ми створимо умови, я не можу сказати, але це стратегічний напрямок.

Про пріоритети в міжнародній політиці

Відносини будуть взаємовигідними. Не підпишу жодної угоди, якщо там порушуються українські інтереси – так сказано у моїй програмі. Є наші інтереси, є інтереси іншої держави чи структури.

Україна зможе проводити сильну зовнішню політику, тільки коли є сильна внутрішня. Ключове керівництво держави не має бути «на гачках», а має твердо стояти на ногах. П’ять років президентського терміну – це і є передумова, щоб повернути Донбас.

Щодо Криму – якщо є ідеї, будь ласка [пропонуйте]. Тільки відкиньте ідеї широкомасштабного наступу. Ми хочемо повернути його на гідних умовах, щоб там було законодавство України, а не «здесь русский дух, здесь Русью пахнет». За це треба поборотися, але тут важливий фактор часу. Путіна поки що не дотиснули.

Для когось Путін – не злочинець. Хтось працює на «Північний потік – 2», хтось сидить на зарплаті у Путіна – таких історій багато, і всіх треба переконувати. Чистота команди президента – це додатковий фактор для того, щоб це вдалося швидше і на вигідніших для України умовах. Але важливо, щоб була цілісна команда.

Про виконання зобов’язань попередників у разі перемоги

Так, будемо виконувати, але не ті, які суперечать національним інтересам України – наприклад, експорт лісу. Сюди ж – деревообробна, картонна, паперова промисловість.

Щодо МВФ – подякуємо йому за допомогу і, очевидно, завершимо цю програму. За цей час хочемо задіяти внутрішні ресурси. МВФ – це як каса взаємодопомоги: ми не маємо виходити на той рівень, коли будемо він нього залежати.

Про боротьбу з тіньовою економікою

Бізнес – це хижаки. Вони націлені на те, щоб максимізувати прибуток. З іншого боку – є інтерес держави. Треба знаходити баланс на користь країни.

Як бізнес іде в тінь – це всім зрозуміло. Країна недоотримує гроші. Але офшори не ми створили.

Треба, щоб в Україні було вигідно вести бізнес і прозоро сплачувати податки. І щоб держава не набивала ними [податками] кишені.

При цьому монополісти теж не довіряють поліції та судам – вони тримають батальйони власної охорони.

Про розвиток науки

Я колись займався науковою діяльністю.

Можна знайти елементи співпраці з бізнесом у науці й освіті. Наприклад,  професійна освіта. Хтось із працюючих міг би на першому етапі включитись у викладацьку частину.

Про тарифи на газ

Ще у 2011 році я опублікував у «Forbes Україна» колонку під назвою «Российский газ Украине не нужен, Украине нужен противогаз», де показав, як може нарощуватися український газовидобуток. А зараз він не нарощується, попри десятки мільйонів кубометрів обсягів, які має НАК «Нафтогаз України».

Комунальні платежі мають складати 15% від доходу родини, тоді й субсидії не знадобляться. Для цього слід збільшити дохід родини і зменшити «комуналку».

Давайте прорахуємо непрозору, монопольну складову [тарифів ЖКГ]. Знаєте, коли пишуть, що на підприємстві 100 працівників, а їх там лише 30. Вода може бути гаряча, може бути тепленька – а платимо, як за гарячу.

Той, хто захоче вирішити проблему балансу інтересів, знайде, як це зробити, щоб комунальні платежі не перевищували 15% від доходу родини.

Про власний професіоналізм та експертність

Ми всі розуміємо, що це за посада – президент. Якщо людина не компетентна – не відрізняє, грубо кажучи, що таке розвідка і контррозвідка, це буде проблемою.

Про перегляд Конституції

Ми будемо починати роботу в існуючих умовах. Мають бути чітко зрозумілі органи виконавчої влади. Підхід Юлії Тимошенко – як у канцлера. Мені такий варіант не подобається. [Бо в її моделі правління] будуть представлені монополісти, і кого вони оберуть «канцлером» – великий знак питання.

У мене є свій проект конституції ще з 2009 року, з тієї глибинної кризи, коли або в прірву, або нагору. Ми зараз справді знаходимося в точці біфуркації, і далі «пропетляти» не вийде.

Якщо ви гарант – ви маєте гарантувати. Зміниться не стільки Конституція, скільки люди та переконання.

Про військову стратегію

У 1993 році мене держава направила на рік навчатись у Сполучені Штати. Це був аналог Академії генштабу, але там були присутні не тільки військові, а й дипломати та різні міністерські чиновники і т. д.

І ось уявіть: відкритий урок воєнної стратегії. Позаду – групи офіцерів. Генерали, майори, лейтенанти – сіли всі й слухають, як проходить семінар, аби потім його оцінити.

Я виступав у ролі верховного головнокомандувача. Що я запропонував зробити:

1.   Нанести головний удар по будівлі Кабміну і Верховної Ради.

2.   Акт капітуляції.

3.   Кулю у скроню.

Оголосили перерву. Підходять генерали, тиснуть руку і кажуть: «Нарешті хтось сказав правду».

До чого це все? Бо мораль така: щоб відновити керування державою, потрібен драйв.