Кандидатська з економіки. Юлія Тимошенко і газ
Яку екзотику привнесла нинішня кандидатка в президенти у «газові» схеми та ринкові реалії
Mind продовжує публікацію редакційного аналізу рішень, які пропонують (або частіше – не пропонують) кандидати в президенти України щодо окремих галузей. З повним переліком запитань, на які ми шукали «відповіді» у кандидатів, можна ознайомитись тут; усі матеріали спеціального проекту Mind «Кандидатська з економіки» – тут.
Читайте також: Кандидатська з економіки. Відповіді Юлії Тимошенко: державні фінанси, ринки та макроекономіка
Читайте також: Кандидатська з економіки: підводне каміння програми лідера БЮТ, рецензія Mind
Читайте також: Кандидатська з економіки. Юлія Тимошенко, промисловість і приватизація
Читайте також: Кандидатська з економіки. Юлія Тимошенко й аграрії
Читайте також: Кандидатська з економіки. Юлія Тимошенко, дороги, зв'язок і цифровий розрив
Передвиборчий штаб Юлії Тимошенко частково надав відповіді на питання Mind, але нафтогазову галузь обминув. Тому Mind проаналізував слова кандидата щодо розвитку галузі на зустрічах з бізнесом та медіа, але з певною поправкою на довгу історію роботи Тимошенко з галуззю.
Після розпаду Радянського Союзу газовий бізнес для Юлії Тимошенко виявився стартовим майданчиком для кар'єри у великій політиці. Корпорації «Єдині енергетичні системи України» вже давно не існує, але ця назва стійко асоціюється з її ім'ям, а також колишнім прем'єром Павлом Лазаренком, який був покровителем її бізнесу.
У цю виборчу кампанію, втім, як і у всі попередні, відгомони тих часів ледь не коштували Юлії Тимошенко репутаційних втрат. Вона заявляла, що засуджений у США Лазаренко, якого американське правосуддя визнало винним у фінансових махінаціях, може бути використаний, щоб нашкодити їй в президентських перегонах. Цього досі не відбулося, але ймовірність такого сценарію, як і раніше, залишається. З наближенням голосування ставки в боротьбі за владу лише ростуть.
Найяскравіші сторінки біографії Юлії Тимошенко нерозривно пов'язані з газом: управління бізнесом «ЄЕСУ» на початку 1990-х, війна з Дмитром Фірташем, витіснення з ринку посередників «УкрГаз-Енерго» і RosUkrEnergo наприкінці 2000-х, укладання контрактів з «Газпромом» у непростих політичних умовах зими 2009 року, через які вона була засуджена на початку 2010-го.
З політичною кар'єрою Тимошенко пов'язані й набагато нетривіальніші епізоди на газовому ринку. Наприклад, у 2008 році в її уряді оголошували про небувалий прецедент – укладення домовленостей з європейською компанією Vemex із Чехії, яка хотіла орендувати українські підземні газосховища. Але планам не судилося бути реалізованими: на поверхню спливла інформація, що це дочірня структура «Газпрому».
Під час тієї ж прем'єрської каденції Тимошенко в новинах фігурувало спільне підприємство KazUkrEnergo. Цю компанію зареєстрував енергохолдинг Korlea Invest, що домінував тоді в експорті української електроенергії, аби спробувати свою вдачу в імпорті газу з Казахстану, заручившись підтримкою на найвищому державному рівні. Ідея з вельми сумнівними перспективами спочатку, все-таки офіційно засвідчила амбітні спроби української сторони увійти в переговори з Москвою для диверсифікації поставок газу на внутрішній ринок, де основні схеми були зав'язані на RosUkrEnergo і Дмитра Фірташа.
Усі згадані події з року в рік стверджували неофіційний статус «газової принцеси» Юлії Тимошенко. Тепер вони можуть стати для неї трампліном, щоб опинитися на найголовнішому посту в системі державної влади України. Які перспективи чекають газовий ринок за такого повороту історії?
Про ціни на газ для населення
З виступу Юлії Тимошенко в Європейській Бізнес Асоціації:
По-перше, нам не можна підміняти поняття, не можна монополію називати ринком. На сьогодні в нас монополія «Нафтогазу».
Ми отримали ручний режим, який дає можливість на газ українського видобутку встановити ціну, яка за бухгалтерією «Укргазвидобування» має 200% рентабельності, а за деякими звітами 250% і вище.
Я не вірю в такий ринок і таке ціноутворення. У нас є український газ і є люди, які неплатоспроможні. Понад 60% людей отримують субсидії, це нормально?
Це безглуздий обіг грошей, коли частина йде в бюджет і в офшори, а потім – у субсидії через 250% рентабельності. Давайте визначимо рентабельність 60%, 30%, але не 250%. Це неправильний ринок.
Є 16,4 млрд куб. м українського газу. Встановіть нормальні ціни. Це розвантажить бюджет по субсидіях і дасть змогу людям відчути елемент справедливості.
Необхідно ламати монополію. Треба знімати монополію на імпорт газу. Хто зараз може імпортувати? З космосу? Хай з космосу везуть. Після зміни президента таємниці ціноутворення на імпортований газ не буде. Ми зможемо мати ринок, всі зможуть продавати газ, і ми матимемо ринкову ціну.
З передвиборчої програми «Новий економічний курс»:
Ціна на український газ для населення буде знижена мінімум удвічі в перші тижні після інавгурації нового Президента України. Це відновлення справедливості в усіх її вимірах.
Ми направимо газ українського видобутку на потреби людей. Буде реформовано НАК «Нафтогаз України» і скасовано державне регулювання цін на газ.
Можливість такого зниження прорахована фахівцями і підкріплена цифрами. Це реально. Зниження ціни на газ спричинить за собою зниження тарифів на опалення і гарячу воду.
На зустрічі зі ЗМІ у Харкові, березень 2019:
У президента достатньо повноважень для зниження тарифів на газ. Є рішення суду, яке говорить про те, що тарифи встановлені незаконно і вони завищені. Плюс у президента є повноваження накласти вето на незаконні постанови уряду, а постановою уряду встановлено ціну на газ. І Нацкомісія з регулювання в сфері енергетики, яка встановлює остаточні тарифи, теж формується президентом.
Коментар Mind
У минулі роки Юлія Тимошенко здобула славу прихильниці адміністративних методів регулювання газового ринку. З цим пов'язані головні побоювання бізнесу і цього разу. Але вона прагне пом'якшити ризики, визнаючи важливість конкуренції і обіцяючи розвивати біржову торгівлю всіма видами енергоресурсів.
Найчутливіша для виборців тема – ціни на газ і комунальні послуги, які на тлі падаючого добробуту населення останнім часом значно зросли.
Тимошенко декларує, що вже в перший місяць після перемоги на президентських виборах тарифи на газ зменшаться удвічі, а це спричинить й зменшення комунальних тарифів.
Резерв для такої оптимізації вона бачить в переговорах з Міжнародним валютним фондом про умови кредитування України, але перш за все – у бухгалтерії «Нафтогазу», де, як вона вважає, закладена надмірна рентабельність видобутку газу на українських промислах, який має використовуватися виключно на потреби населення.
Суперечки про собівартість газу внутрішнього видобутку – популярна і улюблена тема українських політиків. Граючи на слабкостях виборців, вони підливають оливи у вогонь своїми гучними обіцянками про дешеві енергоресурси, які є такими дорогими серцю багатьох громадян ще з радянських часів.
Але в таких популярних судженнях спускається з уваги специфіка розробки українських газових родовищ.
По-перше, у більшості своїй вони вимагають використання дорогих сучасних технологій, які полегшують доступ до важкодоступних покладів.
По-друге, витрати на буріння однієї свердловини можуть досягати декількох мільйонів доларів, але ніколи немає гарантії, що буріння виявиться успішним. Компанії не захищені від таких невдалих спроб, адже геологічна розвідка – це не точна наука, але вона дозволяє скоротити ризики, які враховуються в собівартості видобутого газу.
Дешеві енергоресурси не лише породжують проблему тіньових схем і корупції на державному рівні, але також сприяють неефективному енергоспоживанню. А в підсумку це негативно позначається на економічному зростанні всієї країни і її конкурентоспроможності в міжнародному масштабі.
Про Стокгольмський арбітраж
В інтерв’ю «Радіо Свобода», березень 2019:
Виграв той контракт, який підписав мій уряд. Тому що вони (юристи «Нафтогазу») пішли з нашим контрактом в Стокгольмський арбітраж. І вони виграли гроші в Російської Федерації тільки тому, що в них у руках був цей контракт. І я можу сказати, що це й для всіх юристів, й України, і правознавців світу очевидний факт.
Якщо контракт був би підписаний не в інтересах України і не на користь України, ніякий Коболєв ніякий Стокгольмський арбітраж виграти не міг.
Крім того, після того, як було рішення Стокгольмського арбітражу, російська сторона заявила, що вони хочуть розірвати цей контракт. І це для мене найбільша нагорода. А президент України сказав, що він нікому не дасть до цього контракту доторкнутися. Ось реальна оцінка цього контракту.
Коментар Mind
Контракт на постачання російського газу, який був підписаний у 2009 році, коли Юлія Тимошенко була прем'єр-міністром, за своїм форматом нічим не відрізняється від типового договору, що підписує «Газпром» з іншими зарубіжними споживачами.
Була в ньому лише одна специфічна особливість – це базова ціна у формулі розрахунку вартості поставок газу в Україну. Згадані в договорі $450 були явно завищені, мали під собою політичне підґрунтя і пов'язували ціноутворення з політичними факторами, перш за все – з присутністю у владі конкретних осіб, які виступали гарантами певних умов, вигідних Росії.
Тут доречно також згадати, що контракти 2009 року підписувалися під безпрецедентним тиском Кремля і при ризику припинення транспортування газу через Україну до Європи взимку, коли попит у споживачів на блакитне паливо особливо великий.
Пресинг йшов також з боку опонентів Юлії Тимошенко з так званої групи RosUkrEnergo. Протистояння у владі стало базовою причиною, що призвела до підписання домовленостей з «Газпромом», вигода від яких була вельми сумнівна спочатку, і це підтвердив згодом Стокгольмський арбітраж.
Найефективнішою протиотрутою від повторення подібних ситуацій для України є реформа газового ринку і адміністративного сектору, а також розвиток конкуренції, причому не лише в бізнесі, але і серед політичних сил, які борються за владу в країні.
Про впровадження ринку газу
На українському сніданку в Давосі, січень 2019:
Деякий час не буде ринку, оскільки його ще побудувати потрібно. Потрібно буде принаймні 3–4 місяці – півроку, щоб побудувати ринок. Але до цього має бути правильне ціноутворення при монополії, як в інших країнах: не з довідника «стеля», коли уряд постановою встановлює «ринкову» ціну на газ.
Ключовим фактором у створенні ринку газу є демонополізація імпорту.
Коментар Mind
У викладенні Тимошенко, якщо судити з її публічних заяв, реформи українського газового ринку можуть бути пов'язані з реалізацією ідеї про ліквідацію холдингу «Нафтогаз України» для розвитку конкуренції на газовому ринку. Сумніви в доцільності існування НАК на ринку раніше висловлював також фінансист Джордж Сорос, називаючи компанію «основним джерелом корупції» в українській економіці.
Важливість конкуренції Тимошенко підкреслює красномовними і одночасно фантастичними висловлюваннями про те, що імпортувати газ треба навіть «з космосу». Схожим чином вона мала намір колись організовувати імпорт з Туркменістану, але робила ставку на транспортування дирижаблями, щоб оминути перешкоду у вигляді відсутності домовленостей з «Газпромом» про транзит.
Окремого коментаря заслуговує ремарка Тимошенко про те, що «монополію не можна називати ринком». Тут з нею посперечається будь-який економіст. Монополія – це один з видів ринку. Щоб запобігти зловживанням компаній-монополістів, існує державне регулювання.
Але в Україні тут, як і раніше, залишаються сильні традиції старої радянської номенклатури, коли чиновники куди більше націлені на реалізацію власних інтересів, ніж громадських. Українське антимонопольне законодавство – одне з найпрогресивніших у Європі, воно розроблялося за безпосередньої участі зарубіжних фахівців.
А корінь проблеми – у відсутності правової культури і незалежної судової системи в країні. Кардинально змінити ситуацію поки не допомогли навіть адміністративні та правові реформи.
Галузевий держрегулятор – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг – незалежним є гіпотетично. Крім того, це дуже неефективна державна структура з точки зору концентрації ринкових сегментів, які входять до сфери її компетенції, що суперечить прогресивним практикам зарубіжних країн. Але це ж перетворює її на зручний політичний механізм впливу на бізнес.
Безумовно, у таких сегментах, як видобуток, імпорт і реалізація газу, важливими є розвиток конкуренції та наявність безлічі гравців, щоб у споживачів був вибір. Це сприятиме не тільки зниженню цін у боротьбі за покупців, а й підвищенню якості послуг. Хоча протиборчі групи у владі чинять сильний опір реформам, Україні належить виконати зобов'язання, взяті перед західними партнерами, які підтримали країну в політичному протистоянні з Росією.
Це навіть питання не виживання, а цивілізаційного вибору подальшого шляху розвитку країни.
Telegram-канал автора: ROTHSCHILD QUEST: ENERGY TRENDS
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
