Кандидатська з економіки. Юлія Тимошенко, дороги, зв'язок і цифровий розрив
Аналіз слів та дій кандидата, а також можливих рішень у разі перемоги на президентських виборах
Mind продовжує публікацію редакційного аналізу рішень, які пропонують (або частіше – не пропонують) кандидати в президенти України щодо окремих галузей. З повним переліком запитань, на які ми шукали «відповіді» у кандидатів, можна ознайомитись тут; усі матеріали спеціального проекту Mind «Кандидатська з економіки» – тут.
Читайте також: Кандидатська з економіки. Відповіді Юлії Тимошенко: державні фінанси, ринки та макроекономіка
Читайте також: Кандидатська з економіки: підводне каміння програми лідера БЮТ, рецензія Mind
Читайте також: Кандидатська з економіки. Юлія Тимошенко, промисловість і приватизація
Читайте також: Кандидатська з економіки. Юлія Тимошенко й аграрії
Передвиборчий штаб Юлії Тимошенко частково надав відповіді на питання Mind. Але серед них не було чітко сформульованої позиції з питань щодо об'єктів інфраструктури і зв'язку (зокрема, подальшої долі «Укртелекому»), а також шляхів подолання цифрового розриву і забезпечення рівного доступу громадян до високотехнологічних благ цивілізації. Тому ми аналізуємо слова та дії кандидата в публічній площині, спираючись на загальну ідеологію, яка простежується в її спілкуванні з бізнесом.
Про розвиток портів
Під час зустрічі із українськими портовиками в Южному, лютий 2019:
Портова галузь України перебуває у крайньому занепаді, а погіршення фінансово-господарського стану портів негативним чином відображається на загальному стані української економіки. А тому нова влада, яка прийде після виборів в Україні, докладе всіх зусиль для відродження і підняття галузі.
Ми спілкуємось із портовиками, профспілками та представниками портів, і бачимо, що технічно оснащені і прибуткові порти – через невідомих нікому «підприємців», які перебирають на себе комерційний обіг товарів у портах і прибутки – занепадають. Як приклад, на базі корупційних скандалів зупинили Одеський припортовий завод, який залишився без прибутків, а люди – без заробітної плати.
Одеський припортовий завод здатний працювати економічно вигідно і успішно на міжнародній арені, але для цього необхідно подолати відповідні корупційні схеми. А також необхідно забезпечити робочий колектив належними умовами праці, гідною заробітною платою і дбати про збереження професійних кадрів.
Під час прес-конференції в Одесі, серпень 2018:
У порядку денному Верховної Ради вже з початку сесії з’явиться законопроект про спрощення передачі в концесію ключових стратегічних державних об’єктів власності, і порти, безумовно, буде віддано в офшорні руки, щойно цей законопроект стане законом.
Влада має намір віддати українські порти в концесію. І тоді прийдуть люди із офшорів, які не мають нічого спільного із портовим бізнесом, але фактично безкоштовно приватизують порти.
Команда «Батьківщини» провела зустріч із профспілками і працівниками українських портів, щоб скласти власне враження, а також план дій, як захистити порти від нового – законодавчо обумовленого рейдерства.
Ми разом із профспілками і ОАО «Одеським припортовим заводом» складемо план першочергових дій, щоб захистити існування державного заводу. І ми реалізуємо цей план.
Проблемами портового господарства і контролем за їх вирішенням, відповідно до розробленої «Батьківщиною» нової Конституції, займатиметься профільна Асоціація портовиків. Вона матиме право законодавчої ініціативи, можливість ветувати шкідливі для галузі урядові рішення і подавати кадрові пропозиції на керівників ключових підприємств.
Про дорожнє господарство
Із законопроекту, співавтором якого була Юлія Тимошенко, квітень 2018:
Дотриматися наступних основних завдань бюджетної політики:
Забезпечення стабільної системи фінансування дорожнього господарства, імплементація чіткої програми заходів із відновлення автомобільних доріг загального користування та безпеки дорожнього руху, що серед іншого передбачатиме обов’язкове залучення до контролю якості виконаних робіт незалежних юридичних осіб – інженерів-консультантів із сертифікацією FIDIC (міжнародної федерації інженерів-консультантів) та має бути оприлюднена до 1 вересня 2018 року.
Коментар Mind
Юлія Тимошенко як мінімум помиляється, стверджуючи, що портове майно – у хорошому стані. Державне обладнання та інфраструктура в портах дуже старі.
Нове і сучасне обладнання є тільки у приватних стивідорних компаній, які працюють на території державних морських портів. У портах донедавна дійсно падав вантажопотік – за минулі п'ять років обсяги перевалки в портах скоротилися з 148 млн тонн до 135 млн тонн.
Найбільше скоротилися обсяги транзитних вантажів – з 27 млн тонн у 2013 році до 10 млн тонн у 2018-му. Але втрачати транзит Україна почала ще задовго до окупації частини території і початку воєнних дій у країні.
У 2008 році, через рік після того, як Юлія Тимошенко стала вдруге прем'єр-міністром, порти перевантажили понад 50 млн тонн транзиту. Проводжали Юлію Володимирівну з посади морські порти з показником по транзиту в 34 млн тонн.
Втрата транзиту не пов'язана безпосередньо з регулюванням портової галузі – всі ці роки Україна втрачала російський транзит, який вантажовідправники направляли в обхід нашої країни. А зниження обсягів інших видів вантажів більше пов'язано із загальною економічною ситуацією в країні, втратою частини території та змінами кон'юнктури ринку.
Але якщо говорити про розвиток портової галузі в цілому – то саме в період прем'єрства Юлії Тимошенко приватні стивідорні компанії отримали максимальну кількість перевірок, а галузь – скандал, що закінчився відтоком інвесторів.
Так, у 2010 році Мінтранс ініціював розірвання всіх договорів про спільну діяльність між портами і приватними компаніями. У результаті порти розірвали майже половину укладених договорів. Світовий досвід говорить, що такі варіанти співпраці держави з приватними інвесторам у форматі концесій або довгострокової оренди можуть бути дуже ефективними для розвитку державних підприємств.
Інше питання – як і кому підприємства дістануться. Історія з «Криворіжсталлю» говорить про те, що Юлія Тимошенко, при широкому виборі, зупиниться на іноземному інвесторі та не побоїться протистояти інтересам українських бізнес груп. У 2005 році саме з її подачі була проведена реприватизація «Криворіжсталі»: підприємство забрали у його нових власників – компаній Ріната Ахметова і Віктора Пінчука, та виставили на торги, де його купив бізнесмен індійського походження Лакшмі Міттал.
Вийшов великий скандал і грандіозне політичне шоу – подію висвітлювали всі провідні ЗМІ світу. Українські компанії матимуть більше шансів на концесії порівняно невеликих об'єктів. Наприклад, на регіональні аеропорти або порти з незначними обсягами перевалки.
Так, у період з 2007 по 2010 роки компанії, афілійовані з групою «Приват», отримали контроль над кількома регіональними повітряними воротами: міжнародним аеропортом Дніпро, аеропортами Бельбек (Севастополь) та Івано-Франківськ. Але жоден з аеропортів, який повинен був приймати гостей чемпіонату з футболу Євро-2012, структурам «Привату» не дістався. У 2009 році Ігор Коломойський вже був співвласником одного з головних авіаперевізників країни – авіакомпанії «АероСвіт».
Акцент на розвиток і будівництво доріг – важливий для економіки. Залучення до контролю якості ремонту та будівництва експертів FIDIC дійсно поліпшить ситуацію в дорожньому будівництві.
Але реалізувати задумане буде дуже складно – залучити інженерів з FIDIC в МІУ обіцяють з 2016 року, але поки чиновникам з міністерства не вдається розділити повноваження «Укравтодору» – дорожнє агентство, як і раніше, замовляє ремонтні роботи, а його структурний підрозділ – перевіряє якість.
Про подальшу долю «Укртелекому»
Під час прес-конференції екс-прем'єра України, глави партії «ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко, березень 2006:
Зв'язок є частиною національної безпеки України. Потрібно грамотно підходити до створення того сектора зв'язку, в якому може працювати приватний бізнес. Мене лякає існуючий зараз підхід до приватизації «Укртелекому». У «Укртелеком», безумовно, необхідно залучати інвестиції, але за умови, що спочатку треба зробити гідну капіталізацію тієї частини компанії, яка може працювати з інвестиціями, а потім переходити до процесу часткової приватизації. Лякає навіть те, що навпаки – збільшують капіталізацію, не створюють сьогодні вартості справжньої цього об'єкта і переходять вже до приватизації. Це свідчить про корупцію в процесі приватизації.
Під час прес-конференції прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, лютий 2009:
Ми вивчаємо наміри інвесторів щодо приватизації «Укртелекому», аналізуємо цінову політику. Але в той же час я хочу сказати, що приватизаційний процес пройде тільки в тому випадку, якщо ціна буде гідною, а покупець – зі світовим ім'ям. Інших варіантів наш уряд не допустить.
Під час прес-конференції екс-прем'єра України, голови партії «ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко, жовтень 2010:
Якби «Укртелеком» дійсно продавався стратегічному інвестору на підставі конкурсу і справжніх процедур, я думаю, що його вартість склала б не менше $10–12 млрд.
Під час прес-конференції екс-прем'єра України, глави партії «ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко, 11 березня 2011 року (у день підписання договору купівлі-продажу 92,79% держпакета акцій «Укртелекому» між ФДМ і ЕСУ за 10,575 млрд грн):
Від сьогоднішнього дня у народу України вже «Укртелекому» немає. За моїми оцінками, країна від тіньової приватизації «Укртелекому» втратила як мінімум $3–4 млрд... Я думаю, що досить скоро у нас буде можливість повернути все це народу.
Коментар Mind
У нинішній передвиборчій кампанії Юлія Тимошенко вже не обіцяє «повернути все це народу». Також не ризикує видавати оцінку вартості телеком-активу з різницею в $5–6 млрд, заявляти про важливість підприємства для національної безпеки країни, а пізніше пропонувати його викупити іноземним інвесторам.
Поки єдиний успішний досвід Тимошенко – реприватизація «Криворіжсталі». Повернення в держвласність і подальший продаж колись найбільшого телеком-активу країни навряд чи буде розвиватися за тим самим сценарієм.
Ще у 2008–2009 роках уряд Тимошенко мав намір виставити на продаж 67,79% акцій «Укртелекому». Спочатку зі стартовою ціною 12 млрд грн, потім – 25 млрд грн. Тоді в ЗМІ циркулювали чутки про те, що прем'єр домовилася з російським мільярдером, власником «ЄвроХіму» Андрієм Мельниченком спустити актив на «чесному» аукціоні під приводом наповнення Стабілізаційного фонду.
Глава Кабміну намагалася спростовувати цю версію, періодично заявляючи, що продасть підприємство тільки інвестору «зі світовим ім'ям і за гідною ціною». Але не склалося: чи то криза завадила отримати гідну ціну, чи то чи домовленості не увінчалися успіхом. До того ж Віктор Ющенко заявляв, що не допустить розпродажу за безцінь стратегічних об'єктів України, зокрема й «Укртелекому».
У разі перемоги в нинішніх президентських перегонах у Тимошенко опиняться в руках юридичні важелі повернення «Укртелекому» в держвласність. З 2014 року відкрито декілька кримінальних проваджень за фактами продажу підприємства за заниженою вартістю та невиконання покупцем умов приватизації.
Відразу після виборів Юлія Володимирівна навряд чи скористається цими важелями. Останнім часом вона регулярно з'являється в ефірі телеканалу «Україна», що належить власнику «Укртелекому» Рінату Ахметову.
Черговий виток піару на темі реприватизації, швидше за все, можна буде очікувати лише після того, як найбагатша людина країни добровільно вирішить повернути випотрошене підприємство державі. Хоча буде вкрай складно знайти нового покупця на такий цінний актив: за даними ГПУ, все ліквідне майно «Укртелекому» було закладено Сбєрбанку Росії під кредит у $250 млн.
Втім, передбачуваність і послідовність складно віднести до достоїнств Тимошенко. Тому не виключаємо, що вона зможе здивувати ще не однією геніальною шаховою партією переділу власників «Укртелекому».
Про скорочення цифрового розриву між містом і селом
На зустрічі Юлії Тимошенко з бізнесом, травень 2014:
На жаль, Україна сьогодні далеко не найрозвиненіша з точки зору ІТ-інфраструктури країна. Головною проблемою української інформаційно-комунікаційної сфери продовжує залишатися відсутність нормального мобільного інтернету. Мобільні оператори чекають роками, коли держава умовить Міноборони звільнити частоти і продасть їм ліцензії на 3G/4G-інтернет. І це в той час, коли в розвинених країнах вже розробляються і впроваджуються технології мобільного інтернету п'ятого покоління. Це питання потребує невідкладного вирішення.
На зустрічі Юлії Тимошенко з виборцями, листопад 2018:
Найбільш критична ситуація із сільською медициною. Вони (Уляна Супрун. – Mind) придумали закрити ФАПи і залишити лікування тільки в центрі. Вони запропонували для села телемедицину. Хвора людина повинна зв'язуватися з лікарем і консультуватися щодо подальшого лікування через Skype. Але як літня людина в сільській місцевості, де немає відповідних гаджетів і Wi-Fi, зможе це зробити?
На зустрічі Юлії Тимошенко з виборцями, березень 2019:
Телемедицина – чудово! Літня людина в селі спокійно візьме свій iPhone або iPad, спокійно, невимушено приєднається до швидкісного інтернету в селі. Це жодної проблеми не складає. А потім людина за цим законом має зв'язатися по Skype з районною лікарнею (заявлено з іронією, критика нинішньої медичної реформи. – Mind).
Коментар Mind
Юлія Володимирівна лише декілька разів висловлювалася про проблему слабкого доступу до інтернету в сільській місцевості. Це мудре рішення: «глибина» занурення в тему могла б стати відмінним приводом для тролінгу її опонентами.
Тимошенко публічно не пояснювала, як має намір подолати проблему цифрової нерівності. Не виключено, що її команда запозичить рішення з прийнятою нинішнім урядом Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства на 2018–2020 роки. У плані заходів щодо її реалізації передбачалася розробка проекту акта Кабміну «щодо розвитку і використання широкосмугового доступу в інтернет з урахуванням подолання цифрового розриву, створення спеціальних фондів подолання цифрового розриву з використанням механізмів державно-приватного партнерства в цій сфері». Цей проект поданий уряду ще в І кварталі 2018 року і відтоді успішно припадає пилом в його стінах.
У разі перемоги Тимошенко на виборах, ймовірно, буде запущено масштабну піар-кампанію з меседжами про те, що попередня влада палець об палець не вдарила, щоб донести інтернет у віддалені села, школи, лікарні. А новий лідер серцем відчуває всі болі свого народу, тому виділяє енну кількість мільярдів гривень для Фонду щодо подолання цифрового розриву.
Також не виключено, що освоїти ці гроші зможуть лише обрані компанії. «Укртелеком» уже біля року пропонує вирішити проблему за 6 млрд грн, з умовою, що 55% цієї суми (3,2 млрд грн) виділить держава. До слова, про реприватизацію цього активу Юлія Володимирівна, швидше за все, згадає тільки після виділення грошей на «цифровізацію села».
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
