На гачку: хто стояв біля витоків «справи «Енергомережі»

Учора, 17 квітня, в Україні було дано старт черговому корупційному і репутаційному скандалу, пов'язаному з першими особами країни. Дмитро Крючков, співзасновник і неформальний керівник групи компаній «Енергомережа», озвучив протизаконні схеми, в яких фігурували колишні топ-менеджери концерну «Укрпромінвест» і корпорації «Рошен». Про них екс-нардеп, напередодні екстрадований з Німеччини, розповів під час засідання Солом'янського райсуду, куди був доправлений для обрання запобіжного заходу. Mind у вже традиційному форматі розбирався в послужному списку «головного героя».

З чого починався кар'єрний ривок? Сім'я Крючкових перебралася до Києва зі Львова на початку 1980-х років. Батько Дмитра, Василь Крючков, у ті часи працював генеральним директором будівельного тресту «Київреконструкція» – однієї з головних генпідрядних організацій столиці Радянської України.

На початку та в середині 1990-х трест спочатку був реорганізовано у ВАТ, потім – збанкрутував, а згодом – роздроблений на безліч дрібних фірм. Одним з таких «уламків» стала «Київська торгова група», якою керував Крючков-старший разом із співзасновниками – старшим сином Леонідом і довіреними особами, делегованими в Україну офшорною компанією Bayrock Finance. А останню в ті часи контролював Геннадій Ільїн, який в українських ЗМІ згадується як «депутат Київської міськради за списком партії УДАР» і «колишній керівник охорони Петра Порошенка».

Кар'єра Дмитра Крючкова розвивалася доволі динамічно. Якщо в 1998-2000 рр. він працював бухгалтером у ТОВ «Фінанс-інформ Україна», у 2000-2002 рр. – консультантом керівника апарату НВО «Либідь» (підпорядковувалося Держкомітету України з матеріальних резервів), то в 2002-му, у віці 24 років, Дмитро вже очолив правління і наглядову раду ЗАТ «Промислово-фінансова об'єднання «ІнтерЕнерго», а в 2004 році – наглядову раду банку «Гарант».

Тоді-то і стався перший скандал, у якому фігурував Дмитро Крючков. 28 лютого 2006 року НБУ відкликав у «Гаранта» банківську ліцензію, а незабаром ухвалив рішення про ліквідацію установи. «Причиною незадовільного фінансового стану банку була ризикована кредитна політика за операціями з пов'язаними особами, надання кредитів на значну суму без оцінки реального фінансового стану позичальників і без надання ліквідної застави», – йшлося у вердикті регулятора. У зв'язку з цим було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 364 КК ( «Зловживання владою або службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків»). Але арешту Крючкову вдалося уникнути: в тому ж 2006 році він був обраний народним депутатом від партії «Батьківщина» і увійшов до її парламентської фракції.

Які ще питання були до Крючкова у правосуддя? Дмитро Крючков протягом 2005-2014 рр. неодноразово міг бути притягнутий до кримінальної відповідальності і настільки ж неодноразово її уникав. Наприклад, у 2005-му йому «довелося» залишити посаду заступника губернатора Рівненської області з економіки у зв'язку з підозрами за ч. 5 ст. 191 КК (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем); ч. 2 ст. 366 КК (службова фальсифікація, що призвела до тяжких наслідків); і ч. 2 ст. 205 КК (фіктивне підприємництво). У 2006 році його ім'я фігурувало в зв'язку з «рейдом» на столичний «Будинок моделей». А в 2007-му він брав участь в банкрутство ВАТ «Південенергобуд» – одного з найбільш «довірених» підрядників «Енергоатому».

Однак цей «послужний список» не став перешкодою для залучення Дмитра Крючкова до виконання завдань державного значення. 20 листопада 2014 року міністерство енергетики та вугільної промисловості дозволило Холдинговій компанії «Енергомережа», яку напередодні очолив Крючков, «виконувати імпорт електроенергії з Російської Федерації», а Нацкомісія, що здійснює держрегулювання в сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ) видала компанії і її однойменним «клонам» ліцензії на «постачання електроенергії за нерегульованим тарифом до 840 млн кВт*год на рік терміном на п'ять років».

Очевидно, таким чином було прокладено шлях для виведення на ринок розрахунків за електроенергію нового гравця. Вже 22 грудня 2014 «Запоріжжяобленерго» підписало з компанією Крючкова два договори про відступлення прав вимоги боргу Запорізького титано-магнієвого комбінату на загальну суму 227,6 млн грн. Ціна переуступки склала 0,2 млн грн або 0,1% від номіналу боргу.

З приводу бенефіціарів угоди в ЗМІ висловлювалися припущення, що їм був член наглядової ради «Енергомережі» Петро Продан, брат тодішнього міністра енергетики Юрія Продана. Але медіа тоді помилялися.

Що стояло за помилкою? Виявилося, що вся наступна діяльність зі скупки дебіторської заборгованості енергопостачальних обласних компаній із Запоріжжя, Полтави, Харкова, Миколаєва, Черкас та інших міст на загальну суму понад 2,4 млрд грн велася в інтересах тих чиновників і політиків, про яких Дмитро Крючков 17 квітня дав свідчення в Солом'янському райсуді.

У викладі журналістів (стенограма засідання поки відсутня. – Mind), схема була побудована в такий спосіб:

• на початковому етапі роботи «Енергомережі» на Крючкова виходили люди з команди президента Петра Порошенка. Зокрема, Крючков зустрічався з Дмитром Вовком, тоді – головою НКРЕКУ;
• на наступних етапах «Енергомережа» брала участь у закупівлях вугілля для ТЕС, ГРЕС і ТЕЦ через «посередницькі» компанії;
• всі документи погоджував Фонд держмайна та інші вагомі держструктури.

І, нарешті, Дмитро Крючков розповів про головне. «Я господарем компанії «Енергомережа» є лише на 25%. Решту 75% має офшорна компанія. Що це за компанія, знає Юрій Буглак – армійський друг Петра Порошенка», – сказав затриманий.

За що відповідав Дмитро Крючков? «Я лише виконував накази!», – так коротко можна викласти свідчення Крючкова. Він телефонував на вказані йому телефонні номери, отримував інструкції, кому і які суми перераховувати; кому і які документи віддати на підпис; з ким домовитися, а кого – ігнорувати за будь-яких умов. Також, за словами екс-нардепа, директор НАБУ Артем Ситник нібито отримав хабар $0,5 млн за сприяння в «правильному» розслідуванні справи проти нього.

Хто такий Юрій Буглак? Його кар'єра стартувала в 1996 році із концерну «Укрпромінвест». У 2002-2006 рр. Буглак був помічником Петра Порошенка, тоді – депутата Верховної Ради IV скликання. Далі став членом наглядової ради ПАТ «Прайм Ессетс Кепітал», потім – головним юридичним радником «Кондитерської корпорації «Рошен», а на даний час є депутатом Верховної Ради VIII скликання від БПП і головою підкомітету з попередження і протидії політичній корупції.