Засновник Karabas.com: «Сайти з продажу фальшивих квитків – це вже організована злочинність»
Максим Плахтій – про підробки концертних квитків, боротьбу з шахраями, культуру споживання і міжнародний досвід
В Україні стартує сезон музичних фестивалів. Найгучнішими подіями літа стануть Leopolis Jazz Fest, UPark, Atlas Weekend, Brave! Factory Festival, які зберуть виконавців світового рівня – The Chainsmokers, Black Eyed Peas, Rag'n'Bone Man, Thirty Seconds to Mars, Dubfire.
Бурхливе концертно-фестивальне життя приваблює не лише меломанів, а й любителів легкої наживи – шахраїв, які торгують фальшивими квитками. У групі ризику – всі, хто купує квитки «з рук».
Найвідоміший в Україні випадок масового обману з використанням фальшивих квитків стався восени минулого року. Близько 2000 осіб не змогли потрапити на концерт групи Imagine Dragons, оскільки їхні квитки виявилися підробкою. Багато з ошуканих користувачів купили свої квитки з великою знижкою через сайт, який згодом було визнано шахрайським. Частина постраждалих подали колективний позов, суди тривають досі.
Як не стати жертвою подібної квиткової афери? Чому навіть офіційний квиток, куплений «з рук», може виявитися недійсним? І як «перекрити шахраям кисень»? Про все це в інтерв'ю Mind розповів засновник квиткового сервісу Karabas.com Максим Плахтій.
У першій частині інтерв'ю, яка вийшла на Mind раніше, ми поговорили з бізнесменом про те, як влаштований концертно-квитковий ринок України.
– У вересні 2018 року в Україні стався великий квитковий скандал: кілька тисяч відвідувачів концерту Imagine Dragons стали жертвами шахраїв, які продавали підроблені квитки. Квитки продавалися як з рук, так і через спеціально створений шахраями сайт. Суди тривають й досі. Звідси питання: коли на ринку з'являється новий гравець, як зрозуміти, що це не шахраї?
– Правильне питання. Але давайте спочатку розберемося: яку державу ми будуємо – ринкову чи авторитарно-директивну? Якщо ми будуємо авторитарну державу, якою був, наприклад, Радянський Союз, тоді це питання може бути врегульовано методами авторитарної держави. Коли видається ліцензія або гастрольний лист, в якому зазначається, що ось цьому організатору дозволено в такий-то час робити те й те.
Лібералізація законодавства призвела до того, що ми відмовилися від усіх цих зайвих папірців, коли потрібно йти до Міністерства культури і отримувати дозвіл на проведення будь-якого заходу. Але у цього процесу є і зворотний бік.
З точки зору закону, будь-хто може займатися організацією заходів і продажем квитків. Немає регулятора, немає до кого звертатися. Тому, на жаль чи на щастя, споживачеві потрібно самому орієнтуватися в тому, що з ним відбувається – і це не лише на квитковому ринку. Наприклад, ви купуєте м'ясо. Можете купити у бабці на ящику на зупинці, якщо довіряєте. Можете купити на ринку, з синьою печаткою. А можете купити в мережевому магазині. Це вже ваш особистий вибір. Оцінку ризиків глядач або покупець має робити самостійно.
Погодьтеся, не просто так квиткові оператори вкладають у імідж, а ми ще серед іншого вкладаємо в легальну роботу. Це теж коштує грошей. Ми платимо всі податки, на відміну від когось, ми витрачаємо багато грошей на маркетинг, на роботу зі споживачем, на навчання, на роз'яснювальну роботу і т. д.
Якщо діяти за законом, то відповідальність за захід завжди несе організатор. Далі він вже делегує свій продаж за агентськими угодами. Саме організатор має інформувати – ось наші легальні партнери, ви можете купити квитки там і там.
– Тобто завдання організатора – правильно вибудувати комунікацію?
– Так. Але тут теж є певне непорозуміння. Коли споживач купує квиток, він зазвичай стикається з квитковим оператором, часто не знаючи, хто взагалі організатор. Тому моя порада: все ж таки орієнтуйтеся на сайти перевірених операторів.
В історії з фейковим сайтом важливо ще ось що. Чому люди йшли туди? Там продавався квиток зі знижкою 50%! Ось тут варто було б подумати: чому скрізь квиток продається за однією ціною, а там раптом знижка в половину вартості?
– Я знаю, що на тому ж концерті були випадки підробок оригінальних квитків Concert.ua. Як таке можливо?
– Дивіться, є два типи квитків: квиток на бланку оператора і квиток, який приходить вам на пошту. Коли людина купує квиток на бланку оператора десь з рук, вона вже має бути готовою до того, що це, можливо, підробка. Сьогодні техніка дійшла до такого рівня, що умовний квиток досить високої поліграфічної якості можна надрукувати у себе вдома на принтері. Навіть ми в Karabas.com, коли стикаємося з підробками, не завжди можемо відразу їх відрізнити. Це перший момент.
Другий момент – насправді всі квитки електронні, зі своїм унікальним штрих-кодом. Сам факт наявності бланка оператора непринциповий. Важливий лише унікальний штрих-код. Навіть якщо вам продали квиток через ОLХ або якусь дошку оголошень, ніби як оригінальний, а перед цим зробили ксерокопію, то продавці самі можуть пройти на концерт по «ксероксу» або навіть фотографії квитка. А ви вже після нього не зайдете.
Мій висновок такий: купувати квитки з рук в принципі не можна, якщо тільки це не ваш знайомий. Інакше ви ніяк не захищені.
– Що ви як квитковий оператор робите для боротьби з підробками?
– Ми цією проблемою колосально стурбовані. Karabas.com веде цілу інформаційну програму, яка називається «Офіційні квитки», і вона включає три принципово важливих для нас напрямки.
Перший – це максимальне інформування. Ми створили портал officialtickets.org.ua, де повністю зібрали все законодавство і простою мовою відповіли на головні питання: що робити, якщо вас не пускають на захід, яка зона відповідальності покупця, організатора, квиткового оператора. З усіх питань є посилання на законодавство, щоб будь-який бажаючий міг зайти і подивитися свої права. Завдання «Офіційних квитків» – гарантувати права споживача, у кінцевому рахунку захищати його.
Другий – впровадження інструментів та механізмів, які дозволять людині перевірити свій квиток. Кожному квитку Karabas.com, крім штрих-коду, ми почали привласнювати код перевірки, зареєстрований на порталі officialtickets.org.ua. Тобто ви, купуючи квиток, можете зайти на портал, вбити код перевірки, отримати інформацію – коли проходить захід, скільки коштує квиток, чи перевіряв хтось ще цей код до вас.
Уявімо ситуацію, що перед вами підробка. Ви заходите за кодом і дивитеся, чи є такий квиток, коли він був проданий. Якщо шахраї скопіювали цей код з якогось іншого квитка, ви відразу побачите, що там буде інша інформація.
– А якщо вони купили реальний квиток і зробили копію?
– Буде той самий код. Але що ми робимо? Ми повідомляємо в момент перевірки вам на екрані, що цей квиток уже раніше перевірявся. Також у момент перевірки ми відправляємо лист на імейл людини, що купила квиток, що наразі відбувається перевірка його квитка. Якщо це не ви, значить, хтось інший перевіряє. Якщо у вас є якісь підозри, то замовте перегенерацію квитка.
Третій напрям нашої роботи – інструменти допомоги людям, які вже стали жертвами підробки. У разі коли квиток купується офіційно на сайті, у покупця взагалі ніколи проблем не буває. А якщо людина купує з рук, то, вибачте, це вже не наша зона відповідальності. Але оскільки ми намагаємося дбати про всіх клієнтів, то на сайті officialtickets.org.ua ми створили інструкцію: що робити, якщо ви стали жертвою шахрайства, з посиланнями, куди звертатися.
– Я знаю, що ви нещодавно зустрічалися з кіберполіцією. Про що говорили?
– Так, нещодавно у нас була зустріч з департаментом кіберполіції Нацполіції України. Ми озвучили свої ідеї і отримали хороший відгук, підписали Меморандум про співпрацю. Відразу відчувається, що поліція у нас нова – можна зустрічатися, обговорювати і бути почутим. Ми домовилися про те, що сконцентруємося на взаємній боротьбі з масштабними схемами, організованими формами шахрайства. Адже коли створюють цілі сайти і продають багато фальшивих квитків, це і є організована злочинність.
– Як саме вестиметься ця боротьба?
– Дуже простий приклад. Коли продавався той же Imagine Dragons, організатори зверталися до поліції, що ось фейковий сайт, ми його не знаємо. Але сайт продовжував продавати, ніхто його не закрив, нічого не було зроблено, жодної реакції. Зараз же ми налагодили комунікацію і домовилися, що будемо почуті. Якщо ми даємо сигнал, то поліція готова включатися. Навіть більше, заявку для кіберполіції можна буде зареєструвати безпосередньо на порталі.
– Відповідно до реєстру судових рішень, позов щодо підробок квитків на Imagine Dragons розглядається в Одесі й до нього приєдналося до 40 осіб. Судячи з матеріалів справи, злочинця виявили практично відразу. Він зізнається, розповідає, як планував злочин. Але матеріали досі збираються, і ніхто не покараний.
– Це питання слідчих дій, ми на них ніяк вплинути не можемо. Зі свого боку, ми можемо швидше інформувати правоохоронців, щоб вони оперативніше зреагували. І вони до цього готові.
– У практиці Karabas.com були випадки, коли ви знаходили підробки квитків, які випускалися від вашого імені?
– Підробляють тих, хто найбільше представлений на ринку. Природно, і нас у тому числі.
Останній випадок – це унікальна підробка, яку можна відправляти в музей. Квиток повністю зроблений поліграфічно, дуже красивий, з тисненням золотими літерами. Написано «Karabas.com», голограма є, заламінований. І ще написано «super VIP квиток» і вказана вартість – 5000 грн. Людині продали цей квиток за півціни, нібито через те, що «я не можу піти». Людина йде з упевненістю, що у неї якесь мега-VIP і все в золоті. Але насправді це шматок красиво оформленого паперу.
– Як часто виявляєте такі підробки?
– Ось такі оригінальні, з такою красою ми вперше виявили. Але взагалі останнім часом на великих заходах підробки трапляються. Кольорові принтери і ксерокси у людей є, квитки намагаються підробляти так, щоб важко було відрізнити.
Але це все немає сенсу. Бо ніде не пропускають за квитком – пропускають за штрих-кодом. А на якому він бланку – хоч на папірці, хоч на листочку намальований – це не має жодного значення.
– А комусь вдавалося «зламати» вас, щоб отримати штрих-код?
– Це неможливо. Ми захищені, стандартизовані за стандартом інформаційної безпеки ISO 27001. Бізнес-процеси, програмне забезпечення – все в нашій компанії побудовано так, щоб нас не можна було зламати.
– Якщо оцінювати обсяг підробок на ринку, скільки шахраї заробляють на рік?
– Мені важко сказати. Це дуже залежить ще і від того, хто оперує як генпідрядник з боку організатора. Ви можете побачити, що в принципі всі найгаласливіші скандали – від Євробачення до Imagine Dragons – обслуговував один з наших конкурентів. Ймовірно, у нього більше підробок і проблем.
Ми ж стикаємося з одиничними випадками, і вони в більшості своїй вирішуються на рівні конфлікт-центру на заході. За останній рік ми організували по всій країні близько 3000 контрольно-пропускних систем. І ніде в інтернеті ви не знайдете, що на будь-якому концерті, де ми працювали, була якась проблема з підробленими квитками або контрольно-пропускною системою. Ми дуже відповідально ставимося до таких питань і закликаємо інших учасників ринку чинити так само.
– Ви готові поділитися своїми ноу-хау?
– Всі ноу-хау, які впроваджуємо, ми віддаємо в ринок, і рано чи пізно ринок їх бере. Давайте скажемо прямо: коли ми ввели електронний квиток, ми не створили ніякої монополії, державної або напівдержавної. Ми розробили технологію, навчили національні театри, перевели майданчики, внесли зміни в законодавство – все зробили для того, щоб у ринку була нова можливість. І всі почали працювати за новими правилами, користуються цими напрацюваннями.
– Глобально ж електронний квиток не ви придумали.
– Глобально придумали не ми. Але ми говоримо про те, як конкретно впровадити це в певній сфері на певній території.
У нас концертні майданчики – державні монополії. Якщо у них в інструкції написано, що не можна – то аби щось змінилося, потрібно рішення міністерства. А міністерству потрібно зрозуміти, як це працюватиме.
Щоб зрозуміти, якою буде нова модель, хтось повинен її розробити і представити. Крім того, що це організаційно повинно бути вирішено, ще має бути вирішено юридично і технічно. Karabas.com – перший, хто розробив і запропонував рішення, зробив систему, яка дозволила бути центральним сервером і підключати туди інших операторів. До цього були закриті системи, і кожна збирала квитки у себе.
– А код для квитків – це ваша ідея? Що з цього приводу каже зарубіжний досвід?
– За кордоном проблеми такі самі. Я вам більше скажу.
Україна, з точки зору тикетингу – продажу електронних квитків, дуже сильно просунута порівняно з іншими державами. Єдине, що на інших ринках вони «виїжджають» за рахунок культури споживання. Там у принципі купувати з рук не прийнято. І підробляти теж.
Там людині не спаде на думку зробити ксерокопію квитка або перелізти через паркан. Це трохи інший ринок. У нас люди хитріші, винахідливіші, тому ми теж повинні бути більш підковані.
Подібні технології маркування використовують в інших галузях. Наприклад, виробники одягу, які хочуть захистити свій бренд, наносять додаткові перевірочні коди. Так роблять виробники дорогого вина у Франції. На кожній пляшці є код, його можна ввести на сайті провінції та дізнатися, який був урожай, як його збирали, якої якості вино отримали. Це модна тема.
Чи є у світі подібна практика щодо квитків? Чесно кажучи, ми не зустрічали. Але ми багато чого не зустрічали, а у себе вже впровадили. Я не вважаю, що маючи такі мізки та ІТ-компетенції в країні, повинні ще на когось орієнтуватися.
– Навпаки, можна їздити по світу і консультувати.
– Так і є. Повірте, той самий наш «великий північний сусід» дуже багато чого перейняв саме з українського ринку.
