Презентація Ferrari SF90 Stradale: чотири мотори, передній привід і 1000 сил

У «Скудерії», яка відверто провалила початок сезону, з'явився не просто привід для виправдань, а індульгенція – нарешті дійсно новий Ferrari, буквально напханий формульними технологіями. Він перевертає стандарти в суперкаробудуванні й самого Енцо Феррарі.

Попередня новинка бренду – купе F8 Tributo, що було представлене останнього дня зими, так само налаштовувало на мінорний лад. Модель виявилася лише черговою ітерацією старої доброї 458 Italia, якій у вересні виповниться другий десяток. А ось SF90 Stradale затьмарює і невдачі, і успіхи Ferrari останніх років – це найпотужніший концептуальний і технологічний ривок, що дає новий вектор у суперкаробудуванні. Він базується на синергетиці, активній аеродинаміці та формульному підході до конструювання дорожніх автомобілів. Але про все своєю чергою.

У літерно-цифровому позначенні суперкара відображений 90-річний ювілей команди Scuderia Ferrari, який ми святкуватимемо 16 листопада. У свою чергу прикметник Stradale (з італ. – «дорожня») натякає на те, що у SF90 будуть й інші місця існування, поза юрисдикцією ПДР.

З часів Коммендаторе його автомобілі будувалися навколо мотора. У SF90 він і зовсім, висловлюючись партикулярним ямбом, «градоутворююча» величина не лише для силової структури, а й для синергетичної силової установки, до якої належать два електродвигуни, мотор-генератор і літій-іонний акумулятор. Щоб вмістити весь цей рекупераційно-синергетичний лівер, італійцям довелося пожертвувати святим – обов'язковою для флагманської моделі конфігурацією V12.

Так-так, вперше з часів F40 (1987–1992 роки, 1315 шт.) перед задньою віссю топового Ferrari стоїть «вісімка». Навіть більше, виявилося, що це той самий F154, який зібрав фантастичний урожай нагород на кшталт «кращий двигун року» і «кращий двигун останніх двох десятиліть».

Принципових відмінностей від мотора 488 Pista і F8 Tributo три. По-перше, у трохи збільшеному, з 3902 до 3990 «кубиків», робочому обсязі. По-друге, у системі безпосереднього вприскування під тиском 350 бар, що перекочувала з V12. По-третє, застосовано вестгейт – перепускний клапан скидання тиску вихлопних газів, який додав зміїно-спокусливого шипіння до найчистішого маранелльського стаккато.

Гальмування «по дротах»

У результаті тягово-потужні характеристики ДВЗ стрибнули з 720 к. с. і 770 Нм до 780 к. с. і 800 Нм. 220 конячок, що їх не вистачає до тисячного поголів'я, видає на-гора найкомпактніша у світі електростанція з трьох електродвигунів і акумуляторної батареї ємністю 7,9 кВт/год.

Головний з цієї трійці – мотор-генератор – вмістився якраз між V8 і коробкою передач. Фактично це той самий MGUK (Motor Generator Unit Kinetic), що і на формульних болідах, який «збирає» у високовольтний накопичувач кінетичну енергію під час гальмувань. І робить він це так ефектно, що дозволяє болідам  проходити особливо повільні повороти виключно на електротязі, економлячи дорогоцінний бензин, загальний запас і миттєва витрата якого суворо регламентовані. У нашому ж випадку мотор-генератор просто додає свою потужність під час розгону до потужності основного агрегату.

Електромотори, розташовані на передній осі, мають власні алгоритми розподілу крутного моменту. І не просто приводять керовані колеса, а оптимізують розподіл тяги залежно від умов на трасі. Наприклад, обертаючи колеса з різною швидкістю при проходженні повороту, вони допомагають «закручувати» купе у віраж.

Ще одне суто електронне ноу-хау: управління гальмами. Тепер воно так само віртуальне – супермозок сам розподіляє зусилля між гідравлічними механізмами і електродвигунами, які моментально включаються в режим генерації кінетичної енергії, що сприяє кращому уповільненню купе.

Виключно на електротязі (пресет eDrive) передньопривідний SF90 Stradale протягне максимум 25 км, а максимальна швидкість у цьому режимі з міркувань автономності лімітована на позначці 135 км/год.

Крім передньопривідного пресету, для SF90 сконфігуровано три інші (Hybrid, Performance і Qualify) алгоритми кооперації синергетичної і рекуперативної систем. Найбільшу віддачу гарантує «кваліфікаційний» режим, в якому електроніка вичавлює з силової установки всі соки.

Зрозуміло, весь цей електролівер – мотори, акумуляторна батарея, система охолодження та інше навісне обладнання – важать ого-го скільки. Щоб компенсувати катастрофічну за мірками Ferrari надбавку в 270 кг, усі інші компоненти посадили на найсуворішу дієту. Абсолютно нова коробка передач – 8-ступінчастий «робот» з парою зчеплень – на 10 кг легша і на 1/5 компактніша за 7-ступінчастого попередника. Серед іншого й завдяки відсутності задньої передачі – її роль виконують передні електромотори, включені в реверсивному режимі.

Цікаво, що «попутної» економії палива – завдяки системі рекуперації і батареї, що  заряджається ззовні, – італійцям виявилося недостатньо. І передавальні числа в «роботі» вони брали не лише виходячи із завдання забезпечити максимальні тягові характеристики, а й «з прицілом на економію бензину на шосе».

Тихий алюміній

Як зазначалося вище, боротьба за легкість і компактність йшла на всіх фронтах. Але найбільше ноу-хау перепало шасі. Тут і вуглецевопластикова основа з карбоновою перегородкою моторного відсіку, й пустотілі елементи, й одразу два абсолютно нові алюмінієві сплави. З першого, 7000-ї серії, сформовано зовнішні кузовні панелі. З другого, так званого тихого алюмінію, що абсорбуює звук, – панель підлоги.

Енцо Феррарі до самої смерті віддавав перевагу чистій потужності перед усіми іншими компонентами, а моторному стенду – перед повітряною трубою. І любив повторювати, що «гарний автомобіль і їде швидше». Але після його смерті аеродинаміки та стилісти зчепилися не на життя, а як Монтеккі й Капулетті. Цього разу виграли перші, адже надпотужний силовий агрегат, коробка передач, гальмівні механізми потребували величезного обсягу повітря для охолодження, а сам автомобіль – максимальної притискної сили.

І SF90 Stradale став першим Ferrari, створеним за новою парадигмою бренду – «трансляція місії автомобіля як екстремального спорткара». Фактично від гарного вигляду F8 Tributo залишився хіба що силует і загальні пропорції – все інше зазнало ретельної оптимізації. Не пожаліли навіть фірмову ДНК марки – круглі задні фари, хоча матричні світлодіодні дозволяють створювати оптику будь-якої форми.

Півстоліття чарівники з Маранелло робили все, аби буквально забетонувати шасі. І у SF90 Stradale жорсткість на вигин зросла на 20%, а на кручення – на цілих 40%. А ось у плані аеродинаміки все з точністю до навпаки – узятий вектор на «живу», активну аеродинаміку. Зокрема, на ідею екс-пілота Дена Герні, яка пам'ятає ще Енцо Феррарі. Уже як самостійний конструктор Герні став родоначальником не лише традиції обливання брютом на подіумі, а й автором хитромудрого закрилка на верхній кромці антикрила.

Італійці творчо обіграли ідею і взагалі позбавилися останнього: необхідний ефект створює керована за допомогою пари спеціально навчених актуаторів висувна секція. Електроніка, що відповідає за них, виходячи з аналізованих сотні разів на секунду параметрів швидкості, кута повороту керма і положення дроселя, поздовжнього і поперечного прискорень тощо, на прямих ділянках ховає секцію для мінімального опору повітря. А ось коли притискна сила необхідна – на гальмуванні, проходженні «повільних» поворотів, різких перебудуваннях, секція висувається, перекриваючи щілину і перенаправляючи потік повітря.

Не менш гострою є фронтальна аеродинаміка. Нижній шар потоків формують повітроводи переднього бампера, заправляючи його в дифузори перед передніми колесами. У передню секцію плаского днища, піднесеного на 1,5 см, інстальовані генератори вихрових потоків, що збільшують розрідження під автомобілем.

За притискне зусилля на передній осі відповідають, по-перше, дифузори перед колісними арками, а по-друге, відступ між верхньою секцією бампера і капотом. Виводити відпрацьований потік з-під днища допомагають спиці колісних дисків, виконані у формі лопаток роторів.

Що таке Фіорано?

340 км/год – це замало, справедливо зауважить критик. Так, саме стільки у 720-сильного F8 Tributo. Але у Ferrari максимальна швидкість ніколи не була самоціллю – у неї інші маркери. Співвідношення потужності до одиниці маси, показник тягоозброєності, вправа «розгін – гальмування». І нарешті – час кола у Фіорано.

Що таке це Фіорано? Це не просто фірмова випробувальна траса, на якій навчалися і навчаються їздити всі Ferrari. Це головний приймальний іспит. Нинішній лідер «Скудерії» Себастьян Феттель на F8 Tributo проїхав 3021-метрове кільце за 1:22.50. Рекорд серед дорожніх Ferrari встановив сім років тому Фернандо Алонсо на LaFerrari – 1:19.70. Так ось, «наш» SF90 Stradale вклався рівно в 1:19.

Але і це ще не все: для тих, кому завжди мало, передбачений трековий пакет Assetto Fiorano, що одночасно полегшує купе і посилює його підвіску. До нього входять карбонові двері, днище і задній спойлер збільшеною площею, титанові система випускання і пружини підвіски, суто гоночні амортизатори Multimatic GT і більш м'які покришки Michelin Pilot Sport Cup 2 з мінімумом канавок. Разом – 30 кг живої ваги і + 390 кг притискного зусилля, що генерується на швидкості 250 км/год. Пакет братимете?

Тактико-технічні характеристики Ferrari SF90 Stradale

Двигун	V8, бітурбо, безпосер. вприскування
Робочий об'єм (куб. см)	3990
Макс. потужність (к. с. / об/хв)	780/7500
Крутний момент (Нм / об/хв)	800
Електромотори	синхроні, змінного струму
Макс. потужність (к. с.)	220
Тяговая батарея	літій-іонна
Ємність, кВт/год	7.9
Сумарна потужність  (к. с. / об/хв)	1000/8000
Тип приводу	повний
Коробка передач	8-ступінчастий робот
Швидкість перемикання (мс)	200
Довжина/ширина/висота/база  (мм)	4710/1972/1186/2650
Маса суха/споряджена  (кг)	1570
Гальма (передні/задні)	дискові вент./дискові вент.
Діаметр гальмівних дисків  (мм)	398/360
Гальмування, 100–0 км/год (м)	29,5
Покришки (передні/задні)	255.35ZR20/315.30ZR20
Максимальна швидкість (км/год)	340
Розгін, 0–100/0–200 км/год (с)	2,5/6,7
Витрата електрики (кВт*год/100 км)	12,6
Витрата пального (л/100 км)
Запас ходу (км)	25
Тягоозброєність (кг/л)	1.57
Попередня ціна, євро	420 000